Рішення

від 10.04.2018 по справі 905/475/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.04.2018 Справа № 905/475/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Полімакс-Донбас , м.Маріуполь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Орієнталь-2017 , м.Маріуполь

про стягнення заборгованості у сумі 14686,05грн., 3% річних у сумі 219,55грн., інфляційних втрат у сумі 837,10грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю №19/02 від 19.02.2018);

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.223 ГПК України судовий розгляд здійснювався за допомогою звукозаписувального запису, з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 10.04.2018 суд виходив до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімакс-Донбас» , м.Маріуполь звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнталь-2017» , м.Маріуполь про стягнення заборгованості у сумі 14686,05грн., 3% річних у сумі 219,55грн., інфляційних втрат у сумі 837,10грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №Пд-412 від 24.07.2017 з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 526, 549, 550, 625, 629, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав наступні документи: виписку з ЄДРПОУ стосовно позивача; договір поставки №Пд-412 від 24.07.2017; видаткові накладні: №Пд-0000347 від 25.07.2017, №Пд-0000358 від 09.08.2017, №Пд-0000359 від 09.08.2017, №Пд-0000363 від 15.08.2017; податкові накладні; претензію №3 від 01.11.2017р. та докази її направлення відповідачу; видаткову накладну №Пд-0000346 від 25.07.2017; платіжне доручення №208 від 07.08.2017; податкову накладну №24 від 25.07.2017.

Представник позивача в судове засідання 10.04.2018 з'явився, позовні вимоги підтримав, надав пояснення щодо помилки в призначенні платежу у платіжному дорученні №209 від 07.08.2017, зазначивши про відсутність інших договорів між сторонами окрім договору поставки №Пд-412 від 24.07.2017.

Представник відповідача в судове засідання 10.04.2018 не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

24.07.2017 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №Пд-412 (далі договір), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах даного договору, кількість, якість та ціна якого визначаються у накладних, виставлених до даного договору та які є його невід'ємною частиною.

Загальна сума договору остаточно визначається сумарною вартістю фактично поставленого згідно даного договору та прийнятого покупцем товару, що підтверджується платіжно-розрахунковими, накладними та іншими документами (п. 2.1 договору).

Найменування товару, його кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, вартість товару визначаються в накладних. Накладні оформляються на кожну партію товару та, крім передавального документу, здійснюють одночасно функцію специфікації на товар, та є невід'ємною частиною договору (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за поставлений товар покупець здійснює в будь-якій зручній для сторін формі, що не протирічить чинному законодавству. Покупець сплачує постачальнику кожну партію товару за ціною, визначеною в накладних.

За умовами п. 4.2 договору оплата за даним договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або оплатою готівковими грошовими коштами протягом 14 банківських днів з дати підписання приймально-передавальних документів.

Постачальник зобов'язується поставити товар протягом 3 банківських днів після отримання замовлень від покупця (п. 5.1 договору).

Датою поставки товару вважається дата підписання обома сторонами приймально-передавальних документів, або у випадку необхідності заміни товарно-транспортної та податкової накладних, вважати датою поставки товару дату заміни накладних (п. 5.2 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року (п. 9.1 договору).

У випадку, якщо після закінчення визначеного в п. 9.1 строку дії договору сторони бажають продовжити договірні відносини та фактично продовжують виконувати умови договору (якщо протягом наступних двох місяців фактично відбудеться не менше однієї поставки товару), договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний рік на таких самих умовах, що зазначені в даному договорі. У випадку, якщо в строк протягом двох місяців після закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншій про свій намір продовжити договірні відносини та не відбудеться жодної нової поставки товару, договір вважається таким, що припинив свою дію в строк, визначений в п. 9.1 даного договору (п.9.2 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію за видатковими накладними №Пд-0000346 від 25.07.2017, №Пд-0000347 від 25.07.2017, №Пд-0000358 від 09.08.2017, №Пд-0000359 від 09.08.2017, №Пд-0000363 від 15.08.2017 на загальну суму 21027,11грн.

Відповідач свої зобов'язання з оплати продукції здійснив частково, сплативши 07.08.2017р. 6341,06грн. Позивач направив відповідачу претензію №3 від 01.11.2017 про сплату заборгованості у розмірі 14686,05грн. Відповідач вказану претензію залишив без задоволення та відповіді.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки №Пд-412 від 24.07.2017 та сплати 3% річних, інфляційних втрат.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №Пд-412 від 24.07.2017.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №Пд-412 від 24.07.2017 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Як було встановлено судом, сторони визначили в п.4.2 договору строк оплати, у який покупець зобов'язаний сплатити суму за продукцію, а саме протягом 14 банківських днів з дати підписання приймально-здавальних документів.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем, на підставі договору поставки №Пд-412 від 24.07.2017 було поставлено відповідачу продукцію за видатковими накладними №Пд-0000346 від 25.07.2017, №Пд-0000347 від 25.07.2017, №Пд-0000358 від 09.08.2017, №Пд-0000359 від 09.08.2017, №Пд-0000363 від 15.08.2017 на загальну суму 21027,11грн.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленої продукції, сплатив 07.08.2017 6341,06грн., що підтверджується платіжним дорученням №208 від 07.08.2017. Решта поставленої продукції на суму 14686,05грн. залишилась несплаченою.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 14686,05грн.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 219,55грн., інфляційні втрати у сумі 837,10грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили строк оплати за поставлену продукцію, а саме: протягом 14 банківських днів з дати підписання прийомо-здавальних документів.

Отже позивач здобув право вимоги за видатковими накладними №Пд-0000347 від 25.07.2017 - 15.08.2017, №Пд-0000358 від 09.08.2017, №Пд-0000359 від 09.08.2017 - 31.08.2017, №Пд-0000363 від 15.08.2017 - 06.09.2017.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача 219,55грн. та 687,14грн. відповідно.

При розрахунку 3% річних судом визначена більша сума, однак, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду, суд задовольняє вимоги в цій частині у заявленому позивачем розмірі.

Часткове задоволення позовних вимог в частині інфляційних нарахувань обумовлено тим, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Полімакс-Донбас , м.Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю Орієнталь-2017 , м.Маріуполь про стягнення заборгованості у сумі 14686,05грн., 3% річних у сумі 219,55грн., інфляційних втрат у сумі 837,10грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Орієнталь-2017 (87548, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Будівельників, будинок 125, ЄДРПОУ 41268446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімакс-Донбас» (87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрогська, будинок 5, ЄДРПОУ 37492560) заборгованість у розмірі 14686,05грн., 3% річних у сумі 219,55грн., інфляційні втрати у сумі 687,14грн. , витрати з оплати судового збору у розмірі 1745,10грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 149,96грн., 3% річних в розмірі 1,07грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У судовому засіданні 10.04.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 10.04.2018р.

Суддя Я.О. Левшина