Рішення

від 21.03.2018 по справі 910/20380/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.03.2018Справа № 910/20380/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лас Системс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалстрой А"

про стягнення 59 806, 88 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

від позивача: Волько А.І. - договір про надання правової допомоги №7/11 від 07.11.2017

від відповідача : Скриннікова Н.С. - довіреність б/н від 21.03.2018 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Лас Системс (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Універсалстрой А (далі - відповідач) про стягнення 59 806,88 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач не належним чином виконує взяті на себе зобов'язання за Договором виконання робіт № 19/09/2016 від 19.09.2016 в частині оплатив виконаних позивачем будівельних робіт, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість. У зв'язку з цим, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2017 року порушено провадження у справі № 910/20380/17, її розгляд призначено на 11.12.2017 року.

30.11.2017 року від відповідача через відділ діловодства суду надійшла заява по справі про вчинення Господарським судом міста Києва дій.

Листом Господарського суду міста Києва від 01.12.2017 року подану відповідачем заяву №344 від 28.11.2017 року щодо вчинення господарським судом міста Києва всіх дій по направленню на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалстрой А" копії позовної заяви з додатками залишено без задоволення.

06.12.2017 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява по справі.

08.12.2017 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява по справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2017 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 22.01.2018 року.

В судовому засіданні 11.12.2017 року представник позивача подав уточнення позовної заяви, відповідно до якого зазначив,що заявлена до стягнення сума 59 806,88 грн. складається з 39 999,87 грн. основного боргу, 12 402,58 грн. пені, 1 425,33 грн. 3% річних та 5 979,01 грн. інфляційних витрат.

Судом у судовому засіданні 11.12.2017 року прийнято до розгляду заяву про уточнення до позовної заяви, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в редакції означеної заяви.

15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2018 року вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.02.2018 року.

22.01.2018 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява, у якій повідомлено про погашення основного боргу та викладено вимогу про застосування строку позовної давності до решти позовних вимог.

22.01.2018 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог до 12 402,58 грн. пені, 1 425,33 грн. 3% річних та 5 979,01 грн. інфляційних витрат, у зв'язку із погашенням відповідачем суми основного боргу.

Вказана заява прийнята судом, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в редакції означеної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2018 року.

В судовому засіданні 21.03.2018 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

В судовому засіданні 21.03.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2016р. між Товариства з обмеженою відповідальністю "Лас Системс" (виконавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалстрой А" (замовник) було укладено договір виконання робіт №19/09/2016 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов'язується виконати передбачені даним договором роботи по монтажу димохідних систем Повітря-газ та монтажу вентиляційних каналів (далі - роботи) своїми силами і коштами, зі свого матеріалу, вказаного в додатку № 1 (специфікація), якісно та у термін, погоджений сторонами, на об'єкті багатоквартирних житлових будинків за адресою будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом по Першотравневому просп., 18А в м. Полтава (надалі - об'єкт).

Відповідно до п. 1.2. договору замовник зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування робіт за цим договором, прийняти виконанні роботи виконавця і повністю сплатити їх вартість у порядку і в розмірах, передбачених цим договором.

За умовами п. 3.1. договору розрахунки проводяться в безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування замовником суми грошових коштів, на поточний рахунок виконавця згідно насту наступного:

- замовник перераховує виконавцю передоплату у розмірі 50% від загальної вартості матеріалів, а саме 520 025,60 грн. в т.ч. ПДВ та 30% від загальної вартості робіт по монтажу димохідних систем та вентиляційних систем, а саме 71 063,48 грн. в т.ч. ПДВ до початку виконання робіт за договором.

- замовник перераховує виконавцю залишок від загальної суми договору за виконані виконавцем роботи на об'єкті замовника згідно актам приймання виконаних будівельних робіт протягом 5 (п'яти) днів після підписання даних актів.

Замовник організовує та здійснює приймання робіт за свій рахунок протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання повідомлення від виконавця про готовність до здачі виконаних робіт (п. 5.1. договору).

У п.5.2. договору вказано, що приймання робіт (проміжних та кінцевих) здійснюється відповідно до умов цього договору в порядку, передбаченому чинним законодавством, і оформляється актом приймання виконаних підрядних робіт. Вказані документи: акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2, КБ-3 та акти на приховані роботи, розробляє виконавець та передає для підписання замовнику. Впродовж 5 (п'яти) днів з моменту отримання вказаних документів замовник зобов'язаний їх підписати та передати виконавцю.

Згідно п.5.3. договору у випадку, якщо в цей строк замовник не пред'явить мотивовану претензію щодо належного виконання робіт та/або не підпише та не надасть виконавцю підписаний замовником акт приймання виконаних підрядних робіт, вважається, що замовник в повному розмірі погодив обсяг, вартість та належність виконаних робіт, що зазначені в акті приймання виконаних підрядних робіт (ст. 882 ЦК України).

Пунктом 7.3. договору встановлено, що замовник несе відповідальність за невчасне здійснення розрахунків із виконавцем у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми нездійсненого платежу на користь виконавця за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених даним договором. Договір припиняє свою дію після виконання сторонами всіх зобов'язань (п. 11.1. договору).

Виконавцем було виконано роботи за договором виконання робіт №19/09/2016 від 19.09.2016 року на суму 942 896,87 грн., що підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим печатками

- актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2016 року на суму 208 300,07 грн. від 30.12.2016 року;

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2016 від 30.12.2016 року на суму 208 300,07 грн.;

- актом приймання виконаних будівельних робіт №2 за лютий 2017 року на суму 734 596,80 грн. від 28.02.2017 року;

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2017 на суму 734 596,80 грн.

До звернення позивача до суду з позовом у даній справі відповідач здійснив часткову оплату виконаних робіт у розмірі 902 897,00 грн. відповідно до платіжних доручень № 174 від 23.09.2016 року на суму 170 000,00 грн., № 216 від 11.10.2016 року на суму 300 000,00 грн., № 310 від 23.11.2016 року на суму 350 000,00 грн., № 506 від 18.05.2017 року на суму 22 897,00 грн., № 11 від 25.05.2017 року на суму 20 000,00 грн., № 14 від 30.05.2017 року на суму 20 000,00 грн., № 548 від 29.06.2017 року на суму 10 000,00 грн., № 23 від 03.07.2017 року на суму 10 000,00 грн.

Після звернення позивача до суду з позовом у даній справі відповідач здійснив оплату виконаних робіт у розмірі 39 999,87 грн. відповідно до платіжного доручення №823 від 18.01.2018 року на суму 39 999,87 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором виконання робіт №19/09/2016 від 19.09.2016 року щодо своєчасної оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим просить суд стягнути з останнього 12 402,58 грн. пені, 1 425,33 грн. 3% річних та 5 979,01 грн. інфляційних витрат.

Відповідач вважає, що до заявлених позовних вимог про стягнення 12 402,58 грн. пені, 1 425,33 грн. 3% річних та 5 979,01 грн. інфляційних витрат підлягає застосуванню строк позовної давності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України ).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач за договором виконання робіт №19/09/2016 від 19.09.2016 року виконав роботи, які прийняті відповідачем без заперечень та зауважень, на суму 942 896,87 грн., що підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим печатками актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2016 року на суму 208 300,07 грн. від 30.12.2016 року та актом приймання виконаних будівельних робіт №2 за лютий 2017 року на суму 734 596,80 грн. від 28.02.2017 року.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене та враховуючи умови п. 4.5. договору відповідач мав здійснити оплату виконаних робіт за актом №1 до 04.01.2017 року включно, за актом № 2 - до 06.02.2017 року включно.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч п. 4.5. договору своє зобов'язання зі своєчасної оплати виконаних робіт за актом № 2 не виконав, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт прострочення відповідачем строків виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт за актом № 2 відповідно до договору виконання робіт №19/09/2016 від 19.09.2016 року.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд визнав їх невірними.

Здійснивши перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 7 331,83 грн. пені, 5 008,91 грн. інфляційних втрат та 1 415,22 грн. 3% річних.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України ).

До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки

Статтею 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно п.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік (пункт перший частини другої статті 258 ЦК України). При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Оскільки право на стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у позивача виникло з наступного дня після 05.03.2017р., а до суду він звернувся - 20.11.2017р., суд дійшов висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, факт порушення відповідачем строків оплати виконаних робіт за договором виконання робіт №19/09/2016 від 19.09.2016 року належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково за розрахунком суду.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Універсалстрой А (01054, м. Київ, вул. Павлівська, 17, офіс 33, код ЄДРПОУ 39935545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лас Системс (04128, м. Київ, вул. Берковецька, 1, офіс З, код ЄДРПОУ 39352769) пеню в розмірі 7 331,83 грн. (сім тисяч триста тридцять одну гривню) 83 коп.; 3% річних в розмірі 1 415,22 грн. (одна тисяча чотириста п'ятнадцять гривень) 22 коп.; інфляційні витрати в розмірі 5 008,91 грн. (п'ять тисяч вісім гривень) 91 коп. та 1 111,20 грн. (одну тисячу сто одинадцять гривень 20 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.04.2018.

СуддяМ.Є. Літвінова