Рішення

від 02.04.2018 по справі 908/182/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/16/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2018 Справа № 908/182/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючий суддя - Горохов І.С.,

при секретарі судового засідання Чернетенко А.С.

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» - ОСОБА_1, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; адреса для листування: 01014, м. Київ, вул. Дружби народів, буд. 38

до відповідача ОСОБА_2 підприємства «Трансойл - Сервіс» , 69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 63

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 07.02.2018;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» - ОСОБА_1 м. Київ до відповідача ОСОБА_2 підприємства «Трансойл - Сервіс» , м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 679 478,62 грн.

Ухвалою суду від 05.02.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/182/18, присвоєно справі номер провадження 15/16/18. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 27.02.2018.

Ухвалою суду від 27.02.2018 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався на 12.03.018.

01.03.2018 до господарського суду надійшла заява представника позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначає, що ним помилково зазначено суму заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача 634 398,66 грн. замість вірної в розмірі 679 478,62 грн. Просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 679 478,62 грн., що складається з 634 398,66 грн. суми заборгованості за простроченими відсотками; 21 792,61 грн. розміру пені за несвоєчасне повернення відсотків; 3287,35 грн. суми трьох відсотків від суми прострочених процентів; 20 000,00 грн. суми штрафів.

Заява подана в строк та відповідає вимогам, встановленим ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних, заборгованості в розмірі 679 478,62 грн., що складається з 634 398,66 грн. суми заборгованості за простроченими відсотками; 21 792,61 грн. розміру пені за несвоєчасне повернення відсотків; 3287,35 грн. суми трьох відсотків від суми прострочених процентів; 20 000,00 грн. суми штрафів.

Заявою від 12.03.2018 позивач повідомив суд, що до кредитного договору № ВКЛ-2010095 від 22.02.2012 додаткові угоди сторонами не укладалися.

Ухвалою суду від 12.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/182/18 до судового розгляду по суті на 02.04.2018.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно - апаратного комплексу Оберіг .

Позовні вимоги вмотивовано тим, що між АТ Дельта Банк та ПП Трансойл - Сервіс було укладено договір кредитної лінії, відповідно до умов якого, кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільовою характеру використання, а позичальник зобов'язався повернути кредитору у повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісії, та можливих штрафних санкцій, у термін, визначений договором. Як зазначає позивач, на виконання умов вказаного договору позичальнику були надані кредитні кошти, проте позичальник в порушення умов вказаного договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань. Станом на 08.01.2018, розмір заборгованості позичальника становить 679 478,62 грн., з яких: сума заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 634 398,66 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 21 792,61 грн., сума 3% річних від суми прострочених процентів в розмірі 3 287,35 грн., розмір штрафів 20 000,00 грн. В обґрунтування позову посилається на ст.ст. 526, 530, 536, 549, 610, 612, 629, 1049, Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 220, 222, 224, 229, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 20, 27, 91,113, 120, 176 - 185 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.03.2018.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, при причини неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідних ухвал. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду скарги на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи документами.

В судому засіданні 02.04.2018 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

22.02.2012 між АТ Дельта Банк (далі - Позивач/Банк) та ПП Трансойл-Сервіс (далі - Відповідач/Боржник) було укладено Кредитний договір № ВКЛ-2010095 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитор зобов'язуються надавати позичальнику грошові кошти, надалі за текстом Кредит , у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільовою характеру використання.

Відповідно до п. 1.1.1. кредитного договору надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частин окремо - Транш , а у сукупності - Транші на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок, який зменшується рівними частинами в останні 6 (шість) місяців у відповідності до графіку, наведеному у додатку № 1 до нього договору, яка є невід'ємною частиною цього договору, зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 25,99% (двадцять п'ять цілих дев'яносто дев'ять сотих процента) річних, в порядку, визначеному цим договором, та кінцевим терміном погашений заборгованості за кредитом не пізніше 21 лютого 2015 року на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.1.2. кредитного договору у випадку невиконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 3.3.12. цього договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 30% (тридцять процентів) річних починаючи з моменту невиконання зазначених зобов'язань. Підвищена плата за користування кредитом в розмірі 30% річних діє до дня (включно) виконання умов п. 3.3.12 договору. При цьому сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому Договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.

Відповідно до п. 1.1.3. Кредитного договору у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в першому абзаці цього пункту договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим договором збільшується на 20 (двадцять) процентних пунктів та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості зо цим договором. При цьому сторони погодили, що зазначення збільшення розміру річної процентної ставки по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.

Відповідно до п. 1.1.4. кредитного договору погашення кредиту здійснюється до 10 (десятого) числа місяця включно у відповідності до графіку, наведеному у додатку № 1 цього договору, на рахунок кредитора, зазначений у п. 2.1. цього договору. В місяці, на припадає закінчення терміну користування кредитом, зазначений в п. 1.1., платіж повинен бути сплачений позичальником не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту У випадку, якщо день сплати платежу припадає на вихідний, святковий або календарний день, котрий у поточному місяці відсутній (29, 30 або 31 число), то позичальник - зобов'язаний сплатити платіж у наступний робочий день.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 4.2. кредитного договору у випадку порушення позичальником в п. 3.3. цього договору позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеного п. 1.1. договору за кожний випадок порушення.

Цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за цим договором (п.8.3 договору).

Свої зобов'язання, визначені кредитним договором, позивач виконав належним чині повному обсязі.

Станом на 08.01.2018, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за відсотками за користування кредитними коштами склала 634 398,66 грн. Внаслідок не сплати відповідачем в добровільному порядку заборгованості, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору кредитної лінії № НКЛ-2010095 від 22.02.2012 позивачем було видано ОСОБА_2 підприємству «Трансойл - Сервіс» кредитні кошти, що підтверджується виписками по особовим рахункам відповідача за період з 22.02.2012 по 08.01.2018.

Надання кредиту здійснюється в сумі 500 000,00 грн. зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 25,99% річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 21.02.2015, на умовах визначених цим договором. (п. 1.1.1 договору).

Судом встановлено, що за договором кредитної лінії перед позивачем у ОСОБА_2 підприємства «Трансойл - Сервіс» утворилась заборгованість за простроченими відсотками за період нарахування 06.04.2015 по 08.01.2018 у розмірі 634 368,66 грн., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних, допустимих доказів на підтвердження сплати ОСОБА_2 підприємством «Трансойл - Сервіс» Публічному акціонерному товариству Дельта Банк заборгованості за простроченими відсотками за договором кредитної лінії № ВКЛ-2010095 від 22.02.2012 у розмірі 634 398,66 грн.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за простроченими відсотками, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, при зверненні до суду позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочення з 01.02.2017 по 08.01.2018 у розмірі 3 287,35 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочення відповідачем сплати за договором кредитної лінії № НКЛ-2010095 від 22.02.2012, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 01.02.2017 по 08.01.2018 у розмірі 3 287,35 грн.

Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочення з 01.02.2017 по 08.01.2018 у розмірі 21 792,61 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої ст. 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок суми пені вважає, що вимоги є обґрунтованими та підлягає стягненню пеня за загальний період прострочення з 01.02.2017 по 08.01.2018 у розмірі 21 792,61 грн.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу відповідно до п. 4.2 договору у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 4.2. кредитного договору у випадку порушення позичальником в п. 3.3. цього договору позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеного п. 1.1. договору за кожний випадок порушення.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження виконання ОСОБА_2 підприємством «Трансойл - Сервіс» п. п. 3.3 договору кредитної лінії № ВКЛ-2010095 від 22.02.2012. За таких підстав, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 4.2 договору в розмірі 20 000,00 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Трансойл - Сервіс» (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 63; ідентифікаційний код 34052601) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» - ОСОБА_1 (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; адреса для листування: 01014, м. Київ, вул. Дружби народів, буд. 38; ідентифікаційний код 34047020) заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 634 398,66 грн. (шістсот тридцять чотири тисячі триста дев'яносто вісім гривень 66 коп.), пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 21 792,61 грн. (двадцять одна тисяча сімсот дев'яносто дві гривні 61 коп.), 3 % річних від суми прострочених процентів у розмірі 3 287,35 грн. (три тисячі двісті вісімдесят сім гривень 35 коп.), штраф у розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч 00 коп.) витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 192,18 грн. (десять тисяч сто дев'яносто дві гривні 18 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 11 квітня 2018 року.

Суддя І. С. Горохов