Рішення

від 14.03.2018 по справі 910/307/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.03.2018Справа № 910/307/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39609, Полтавська обл., місто Кременчук, ВУЛИЦЯ СВІШТОВСЬКА, будинок 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХГОЛДСТРОЙ" (01014, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЗВІРИНЕЦЬКА, будинок 63)

про стягнення 25 288 963,52 грн.

Представники сторін:

від позивача: Бабіченко М.В. - за довіреністю №14/03-08 від 27.12.2017 року; Сухорик А.М. - за довіреністю №14/03-20 від 27.12.2017 року.

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХГОЛДСТРОЙ" про стягнення 25 288 963,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано свого зобов'язання зі складання та реєстрації податкових накладних на суму ПДВ в розмірі 25 588 963,52 грн. на кожну поставку товару за Договором №2573/1/2120 купівлі-продажу нафти від 25.11.2015 року, Договором №2574/1/2120 купівлі-продажу нафти від 25.11.2015 року, Договором №2575/1/2120 купівлі-продажу нафти від 25.11.2015 року, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права на віднесення суми ПДВ у розмірі 25 588 963,52 грн. до складу податкового кредиту, що є наслідком сплати позивачем податкових зобов'язань на суму 25 588 963,52 грн. більше, ніж він мав сплатити, а тому поніс додаткові витрати на вказану суму.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 25 588 963,52 грн. - грошових коштів, 379 335,00 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 06.02.2018 року.

В судовому засіданні 06.02.2018 року оголошено перерву до 27.02.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 року закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 14.03.2018 року.

В судове засідання 14.03.2018 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 14.03.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 14.03.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2015 року між Публічним акціонерним товариством Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта (далі по тексту - ПАТ Укртатнафта , Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХГОЛДСТРОЙ (далі по тексту - ТОВ „ТЕХГОЛДСТРОЙ", Відповідач) укладено договір №2575/1/2120 купівлі-продажу нафти (далі по тексту - Договір-1), за умовами якого ТОВ „ ТЕХГОЛДСТРОЙ" взяло на себе зобов'язання передати ПАТ „Укртатнафта" нафту українських родовищ в кількості 3125,821 тонн, а ПАТ „Укртатнафта" - прийняти та оплатити її.

На виконання умов Договору-1 ТОВ „ ТЕХГОЛДСТРОЙ " поставило ПАТ „Укртатнафта" нафту в кількості 3125,821 тонн загальною вартістю 28 098 817,68грн., в т.ч. ПДВ - 4 683 136,28 грн., що документально підтверджується актом прийому-передачі нафти №1 від 30.11.2015 року.

25.11.2015 року між ПАТ Укртатнафта та ТОВ ТЕХГОЛДСТРОЙ укладено Договір №2574/1/2120 купівлі-продажу нафти (далі по тексту - Договір-2), за умовами якого ТОВ ТЕХГОЛДСТРОЙ взяло на себе зобов'язання передати ПАТ „Укртатнафта" нафту українських родовищ в кількості 12 66,982 тонн, а ПАТ Укртатнафта - прийняти та оплатити її вартість.

На виконання умов Договору-2 ТОВ ТЕХГОЛДСТРОЙ поставило ПАТ Укртатнафта нафту в кількості 12 665 ,982 тонни загальною вартістю 113 857 805,35 грн., в т.ч. ПДВ - 18 976 300 ,89 грн., що документально підтверджується актами прийому-передачі нафти №1 від 30.11.2015 року та №2 від 30.11.2015 року.

ПАТ Укртатнафта частково оплатило вартість отриманого товару за Договором-2 в сумі 29 652 522,06 грн.

25.11.2015 року між ПАТ Укртатнафта та ТОВ ТЕХГОЛДСТРОЙ укладено Договір №2573/1/2120 купівлі-продажу нафти (далі по тексту - Договір-3), за умовами якого ТОВ ТЕХГОЛДСТРОЙ взяло на себе зобов'язання передати ПАТ „Укртатнафта" нафту українських родовищ в кількості 1100,6 тонн, а ПАТ Укртатнафта - прийняти та оплатити її вартість.

На виконання умов договору ТОВ ТЕХГОЛДСТРОЙ поставило ПАТ Укртатнафта нафту в кількості 1100,6 тонн загальною вартістю 9 777 158,09 грн., в т.ч. ПДВ - 1 629 526,35 грн., що документально підтверджується актами прийому-передачі нафти №1 від 30.11.2015 року та №2 від 30.11.2015 року.

ПАТ Укртатнафта оплатило вартість отриманого товару за Договором-3 в сумі 9 777 158,09 грн.

Спір в даній справі виник в зв'язку з тим, що відповідачем не виконано свого зобов'язання зі складання та реєстрації податкових накладних на суму ПДВ в розмірі 25 588 963,52 грн. на кожну поставку товару за Договором-1, Договором-2 та Договором-3, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права на віднесення суми ПДВ у розмірі 25 588 963,52 грн. до складу податкового кредиту, що є наслідком сплати позивачем податкових зобов'язань на суму 25 588 963,52 грн. більше, ніж він мав сплатити, а тому поніс додаткові витрати на вказану суму.

Загальна сума, на яку позивач втратив право на формування податкового кредиту становить 25 588 963,52 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з листом вих. №13-668 від 25.01.2016 року, в якому повідомив про порушення термінів складення та реєстрації податкових накладних по договорам поставки нафти на загальну суму ПДВ 25 588 963,52 грн. Однак, вжиті заходи досудового врегулювання спору не призвели до відновлення порушених прав позивача.

На день подання позивачем позовної заяви до суду відповідач не надав останньому вказані податкові накладні, а також не здійснив їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати рядок у сфері господарювання. Господарсько - правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, зокрема, як відшкодування збитків.

Згідно ст. 218 ГК України , підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України , під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України , до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення між сторонами зобов'язань) передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення між сторонами зобов'язань), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення між сторонами зобов'язань), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/ нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів. (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України , в редакції, чинній на момент виникнення між сторонами зобов'язань

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг (п. 198.3 ст. 198 ПК України , в редакції, чинній на момент виникнення між сторонами зобов'язань).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абз.1 п. 198.6 ст. 198 ПК України , в редакції, чинній на момент виникнення між сторонами зобов'язань).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого ( нарахованого ) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абз.1 п. 198.6 ст. 198 ПК України , в редакції, чинній на момент виникнення між сторонами зобов'язань).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України , в редакції, чинній на момент виникнення між сторонами зобов'язань).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення між сторонами зобов'язань) передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пункт 201.1 . статті 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення між сторонами зобов'язань) доповнено тим, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін .

Згідно п. 201.7 . ст. 207 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення між сторонами зобов'язань), податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до абз. 1,2 п. 201.10 . ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення між сторонами зобов'язань), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції, згідно з цим Кодексом ( абз. 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України , в редакції, чинній на момент виникнення між сторонами зобов'язань).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем та не спростованих відповідачем доказів вбачається, що відповідачем не виконано свого зобов'язання зі складання та реєстрації податкових накладних на суму ПДВ в розмірі 25 588 963,52 грн. на кожну поставку товару за Договором-1, Договором-2 та Договором-3, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права на віднесення суми ПДВ у розмірі 25 588 963,52 грн. до складу податкового кредиту, що є наслідком сплати позивачем податкових зобов'язань на суму 25 588 963,52 грн. більше, ніж він мав сплатити, а тому поніс додаткові витрати на вказану суму, в зв'язку з чим відповідач має перед позивачем заборгованість в розмірі 25 288 963,52 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 25 288 963,52 грн. (грошових коштів), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається - на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХГОЛДСТРОЙ" (01014, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЗВІРИНЕЦЬКА, будинок 63; код ЄДРПОУ 39824594) на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39609, Полтавська обл., місто Кременчук, ВУЛИЦЯ СВІШТОВСЬКА, будинок 3; код ЄДРПОУ 00152307) 25 288 963 (двадцять п'ять мільйонів двісті вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн. 52 коп. - грошових коштів, 379 334 (триста сімдесят дев'ять тисяч триста тридцять чотири) грн. 45 коп. - судового збору

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 10.04.2018 року.