Ухвала

від 10.04.2018 по справі 910/3589/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА м. Київ 10.04.2018Справа №  910/3589/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Якименка Миколи Миколайовича, розглянувши заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейпіс Холдінг" (18000, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36/1, код ЄДРПОУ 38553409) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагролюкс" (04104, м. Київ, вул. Соляна, буд. 27-57, код ЄДРПОУ 40295552) 103 186,20 грн. боргу, а саме основного боргу за договором поставки № 000967/14-11/2017 від 14.11.2017 року в розмірі 67953,60 грн., пені в розмірі 6309,39 грн., штрафу в розмірі 20386,08 грн., процентів річних в розмірі 6199,55 грн. та втрат від інфляції в розмірі 2337,58 грн., а також судового збору за подання заяви в розмірі 176,20 грн., ВСТАНОВИВ: 26.03.2018 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейпіс Холдінг" (18000, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36/1, код ЄДРПОУ 38553409) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагролюкс" (04104, м. Київ, вул. Соляна, буд. 27-57, код ЄДРПОУ 40295552) 103 186,20 грн. боргу, а саме основного боргу за договором поставки № 000967/14-11/2017 від 14.11.2017 року в розмірі 67953,60 грн., а також пені в розмірі 6309,39 грн., штрафу в розмірі 20386,08 грн., процентів річних в розмірі 6199,55 грн. та втрат від інфляції в розмірі 2337,58 грн., нарахованих в зв'язку з порушенням умов вказаного Договору, а також судового збору за подання заяви в розмірі 176,20 грн.. Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, Господарським судом міста Києва 10.04.2018 року видано судовий наказ щодо стягнення з боржника основного боргу за договором поставки № 000967/14-11/2017 від 14.11.2017 року в розмірі 67953,60 грн. При цьому суд дійшов висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення пені в розмірі 6309,39 грн., штрафу в розмірі 20386,08 грн., процентів річних в розмірі 6199,55 грн. та втрат від інфляції в розмірі 2337,58 грн. з наступних підстав. У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно ч. 2 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір. Пунктом 3 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.148 цього Кодексу. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. Як встановлено судом, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейпіс Холдінг" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагролюкс" пені в розмірі 6309,39 грн., штрафу в розмірі 20386,08 грн., процентів річних в розмірі 6199,55 грн. та втрат від інфляції в розмірі 2337,58 грн., нарахованих за прострочення строків здійснення оплати поставленого за договором товару, не відповідають приписам ст.148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки пеня, штраф, інфляційні втрати та 3% річних не є заборгованістю за своєю правовою природою. За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, не мають характеру штрафних санкцій, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягнення пені. В свою чергу інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Також судом встановлено, що крім вимог про стягнення 369,35 грн. інфляційних втрат та 69,65 грн. 3% річних, заявник в поданій суду заяві також просить суд стягнути з боржника пеню в розмірі 324,34 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. Згідно з приписами ст. ст. 216 – 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України. Так, у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов'язань встановлюється законом, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). При цьому суд зазначає, що вимоги про сплату пені, штрафу та передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України інших нарахувань (процентів річних та втрат від інфляції) у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань. Таким чином, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, яка фактично не є заборгованістю у розумінні ст.148 Господарського процесуального кодексу України. Суд зазначає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейпіс Холдінг" про стягнення з стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагролюкс" пені в розмірі 6309,39 грн., штрафу в розмірі 20386,08 грн., процентів річних в розмірі 6199,55 грн. та втрат від інфляції в розмірі 2337,58 грн. хоча і мають грошовий характер, проте не є за своєю правовою природою грошовою заборгованістю, стосовно якої Господарським судом міста Києва може бути видано судовий наказ на підставі ст.ст.147, 148 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин суд доходить висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейпіс Холдінг" про видачу судового наказу в частині стягнення пені в розмірі 6309,39 грн., штрафу в розмірі 20386,08 грн., процентів річних в розмірі 6199,55 грн. та втрат від інфляції в розмірі 2337,58 грн. не відповідає вимогам, встановленим ст.148 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з чим відмовляє у видачі наказу в частині вказаних вимог. Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. У відповідності до ст.ст. 147, 148, 150, 152-155 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ: 1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ейпіс Холдінг" у видачі судового наказу за вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагролюкс" пені в розмірі 6309,39 грн., штрафу в розмірі 20386,08 грн., процентів річних в розмірі 6199,55 грн. та втрат від інфляції в розмірі 2337,58 грн., нарахованих за прострочення строків здійснення оплати поставленого за договором поставки № 000967/14-11/2017 від 14.11.2017 року товару. 2. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту. Повний текст ухвали складено та підписано 10.04.2018 року.           Суддя                                                                       М.М.Якименко