Рішення

від 22.03.2018 по справі 910/23397/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.03.2018Справа № 910/23397/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Демидова В.О., розглянув у порядку спрощеного позовної провадження

справу №910/23397/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Лактрейд Плюс , м. Запоріжжя,

до державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси , м. Київ, в особі Запорізької філії державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси , м. Запоріжжя,

про стягнення 2 864,09 грн.,

без виклику учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Лактрейд Плюс (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси (далі - Підприємство) в особі Запорізької філії Підприємства (далі - Філія): 1 235,09 грн. основного боргу, який утворився у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 30.07.2013 №ШЦ012753 (далі - Договір); 153,93 грн. пені; 123,51 грн. штрафу; 1 235,09 грн. збитків; 25,36 грн. 3% річних; 91,11 грн. втрат від інфляції, а всього 2 864,09 грн.

Ухвалою господарського суду від 02.01.2018 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Позивачем 16.01.2018 подано суду докази усунення недоліків, а саме підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Таким чином, позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, тому згідно з положеннями статті 174 Господарського процесуального кодексу України позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та підлягає прийняттю до розгляду в порядку, встановленому статтею 176 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки у справі №910/23397/17 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в силу частини першої статті 247 Господарського процесуального кодексу України дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; запропоновано: - відповідачу у строк до 09.02.2018 подати суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; - позивачу у строк до 22.02.2018 подати відповідь на відзив.

Відповідач 05.02.2018 подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог позивача.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.07.2013 Товариством (постачальник) і Підприємством (покупець) укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товари - молокопродукти в асортименті, що є в наявності у постачальника, а покупець зобов'язується прийняти ці товари і оплатити їх на умовах Договору (розділ 1 Договору);

- ціни на товар і загальна сума товару, що поставляється за Договором, встановлюються окремо на кожну партію товару за погодженням сторін і вказуються в накладних (пункт 2.2 Договору);

- моментом здійснення поставки товарів постачальником є прийняття їх покупцем відповідною відміткою в супровідній первинній обліково-видатковій документації (товарній накладній, товарно-транспортній накладній тощо) (пункт 3.3 Договору);

- покупець зобов'язаний провести розрахунок з постачальником не пізніше 10 календарних днів після поставки на умовах, в порядку і формах, що не суперечать чинним законодавчим та нормативним актам (пункт 4.3 Договору);

- за порушення строків та порядку розрахунків за товари, що поставляються, встановлених пунктом 4.3 Договору, покупець сплачує постачальнику одноразовий штраф у розмірі 10% від суми поставленого, але вчасно не оплаченого товару, а також 0,05% пені від суми поставленого товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, а також витрати, які з цим пов'язані (пункт 6.3 Договору);

- Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання грошових та інших взятих на себе зобов'язань (пункт 7.1 Договору);

- в разі відсутності у сторін взаємних претензій до виконання Договору на момент припинення його дії, дія Договору продовжується на наступний календарний рік (пункт 7.2 Договору).

Відповідно до частин першої і другої статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 1 835,09 грн., що підтверджується видатковою накладною від 27.04.2017 №1058.

13.06.2017 відповідачем сплачено позивачу 200 грн., що підтверджується випискою банку з рахунку позивача, наявною в матеріалах справи.

Листом від 20.06.2017 №20/06-01 відповідач повідомив позивача про те, що станом на 20.06.2017 заборгованість Філії перед Товариством за придбаний товар складає 1 635,09 грн.; у зв'язку із скрутним фінансовим становищем відповідач не має можливості сплатити борг у повному обсязі; Філія гарантувала повне погашення виниклої заборгованості до 30.09.2017.

Листом-погодженням графіку погашення заборгованості за поставлений товар від 26.06.2017 №167 позивач, розуміючи положення відповідача, надав згоду на поетапне погашення наявної заборгованості без застосування до Філії штрафних санкцій, передбачених Договором, у строк до 15.08.2017 згідно з таким графіком: перший платіж (200 грн.) до 01.07.2017; другий платіж (200 грн.) до 09.07.2017; третій платіж (200 грн.) до 16.07.2017; четвертий платіж (200 грн.) до 23.07.2017; п'ятий платіж (200 грн.) до 30.07.2017; шостий платіж (200 грн.) до 04.08.2017; сьомий платіж (200 грн.) до 10.08.2017; восьмий платіж (200 грн.) до 15.08.2017.

06.07.2017 і 10.07.2017 відповідачем сплачено позивачу 400 грн., що підтверджується виписками банку з рахунку позивача, наявними в матеріалах справи.

Претензіями від 26.07.2017 №246 і від 07.11.2017 №342 позивач вимагав сплатити заборгованість з урахування сум 3% річних, втрат від інфляції, штрафу, пені і збитків.

Відповідач відповіді на претензії не надіслав, борг не сплатив.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 1 235,09 грн. боргу.

Крім суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 153,93 грн. пені і 123,51 грн. штрафу.

Згідно з частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України і статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 6.3 Договору за порушення строків та порядку розрахунків за товари, що поставляються, встановлених пунктом 4.3 Договору, покупець сплачує постачальнику одноразовий штраф у розмірі 10% від суми поставленого, але вчасно не оплаченого товару, а також 0,05% пені від суми поставленого товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, а також витрати, які з цим пов'язані.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 153,93 грн. пені за періоди:

з 08.05.2017 (нарахованих на 1 835,09 грн. заборгованості) по 12.06.2017 - 33,03 грн.;

з 13.06.2017 (нарахованих на 1 635,09 грн. заборгованості) по 05.07.2017 - 17,99 грн.;

з 06.07.2017 (нарахованих на 1 435,09 грн. заборгованості) по 09.07.2017 - 2,87 грн.;

з 10.07.2017 (нарахованих на 1 235,09 грн. заборгованості) по 18.12.2017 - 100,04 грн.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок суми пені і періоди її нарахування та встановлено, що він неправильний, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду нарахування суми пені та не враховано частину шосту статті 232 Господарського кодексу України.

За перерахунком суду сума пені і періоди її нарахування становлять:

32,11 грн. з 09.05.2017 (оскільки 07.05.2017 вихідній день, то останнім днем оплати заборгованості є 08.05.2017; нарахованих на 1 835,09 грн.) по 12.06.2017 (оскільки 13.06.2017 відповідачем сплачено 200 грн.);

18,80 грн. з 13.06.2017 (нарахованих на 1 635,09 грн. заборгованості) по 05.07.2017 (оскільки 06.07.2017 відповідачем сплачено 200 грн.);

2,87 грн. з 06.07.2017 (нарахованих на 1 435,09 грн. заборгованості) по 09.07.2017 (оскільки 10.07.2017 відповідачем сплачено 200 грн.);

75,96 грн. з 10.07.2017 (нарахованих на 1 235,09 грн.) по 09.11.2017 (останній день шестимісячного строку для нарахування пені).

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 129,74 грн. пені за розрахунком суду; у стягненні решти суми пені (24,19 грн.) слід відмовити.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми штрафу, суд дійшов висновку, що сума штрафу розрахована позивачем вірно, тому стягненню з відповідача підлягає 123,51 грн. штрафу.

Стосовно стягнення 1 235,09 грн. збитків, то позивачем не подано документального підтвердження заподіяння відповідачем Товариству збитків на зазначену суму.

Що ж до стягнення 25,36 грн. 3% річних і 91,11 грн. втрат від інфляції, то слід зазначити таке.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Позивач просить стягнути з відповідача 25,36 грн. 3% річних і 91,11 грн. втрат від інфляції за такі періоди:

з 08.05.2017 (нарахованих на 1 835,09 грн. заборгованості) по 12.06.2017 сума 3% річних становить 5,58 грн.; втрат від інфляції - 23,86 грн.;

з 13.06.2017 (нарахованих на 1 635,09 грн. заборгованості) по 05.07.2017 сума 3% річних становить 3,23 грн.; втрат від інфляції - 16,16 грн.;

з 06.07.2017 (нарахованих на 1 435,09 грн. заборгованості) по 09.07.2017 сума 3% річних становить 0,00 грн.; втрат від інфляції - 0,00 грн.;

з 10.07.2017 (нарахованих на 1 235,09 грн. заборгованості) по 18.12.2017 (дата, визначена позивачем у розрахунку) сума 3% річних становить 16,55 грн.; втрат від інфляції - 41,09 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум 3% річних і втрат від інфляції та періоди їх нарахування, суд встановив таке:

- початок періоду нарахування сум 3% річних і втрат від інфляції визначений позивачем неправильно;

- розрахунок сум втрат від інфляції і 3% річних розрахований позивачем неправильно.

Так, за перерахунком суду сума 3% річних становить 25,29 грн., а втрат від інфляції - 115,47 грн.

Разом з тим, суд не може виходити за межі позовних вимог в частині стягнення суми втрат від інфляції, а тому стягненню з відповідача підлягає 91,11 грн. втрат від інфляції за розрахунком позивача і 25,29 грн. 3% річних за розрахунком суду; у стягнення решти суми (0,07 грн.) 3% річних слід відмовити.

Стосовно ж доводів відповідача про пропуск позивач строку позовної давності щодо звернення до суду з позовними вимогами, то слід зазначити таке.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що в разі відсутності у сторін взаємних претензій до виконання Договору на момент припинення його дії, дія Договору продовжується на наступний календарний рік.

Сторонами не подано суду доказів на підтвердження припинення дії Договору, тому Договір є дійсним.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із статтею 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);

4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);

5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);

6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);

7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

Так, згідно з видатковою накладною від 27.04.2017 №1048 позивачем було поставлено відповідачу товар 27.04.2017.

Відповідно до пункту 4.3 Договору покупець зобов'язаний провести розрахунок з постачальником не пізніше 10 календарних днів після поставки на умовах, в порядку і формах, що не суперечать чинним законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення основної суми заборгованості, сум 3% річних, втрат від інфляції і збитків закінчується 09.05.2020, а для стягнення сум пені і штрафу - 09.05.2018.

Отже, позивачем не пропущено строк позовної давності.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси (01103, м. Київ, проїзд Військовий, буд. 8; ідентифікаційний код 32248749) в особі Запорізької філії державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси (69000, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 96; місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 131-в; ідентифікаційний код 36408070) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Лактрейд Плюс (69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, 5, кв. 2; місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 16-а; ідентифікаційний код 36911542): 1 235 (одну тисячу двісті тридцять п'ять) грн. 09 коп. основного боргу; 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 74 коп. пені; 123 (сто двадцять три) грн. 51 коп. штрафу; 91 (дев'яносто одгу) грн. 11 коп. втрат від інфляції; 25 (двадцять п'ять) грн. 29 коп. 3% річних і 896 (вісімсот дев'яносто шість) грн. 48 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10.04.2018.

Суддя В.О. Демидов