Рішення

від 04.04.2018 по справі 916/3209/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3209/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат (свідоцтво №2556 від 22.02.2013р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

від 3-ї особи: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Ремерцентр" (65026, м. Одеса, вул. Пастера, 64);

до відповідача: Департаменту житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації (65032, м. Одеса, проспект Шевченка, буд.4);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м. Одеса, вул. Садова, 1-а)

про стягнення 4 832 518,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Приватне підприємство "Ремерцентр" (надалі - ПП "Ремерцентр") звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Департаменту житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації, в якій просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 4 367 954,04 грн. за період з 11.02.2017р. по 18.12.2017р., з яких: 802 589,52 грн. - 3% річних та 3 565 364,52 грн. - інфляційні втрати, а також судовий збір у розмірі 65 519,31 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, серед іншого, позивач посилається на те, що рішенням господарського суду м. Києва від 16.12.2014 року у справі № 910/20575/14 встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем за Договором про закупівлю робіт за державні кошти № 101 від 16.11.2011 року, з огляду на умови Договору про відступлення права вимоги № 48/ВПВ, укладеного 26.12.2011 року між Головним управлінням капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації та Головним управлінням розвитку інфраструктури та енергозбереження Одеської обласної державної адміністрації. При цьому, позивач зазначає, що вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили 02.01.2016 року, зокрема, з Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації було стягнуто на користь ПП „Ремерцентр» 31 499 481,12 грн. - заборгованості, 3 466 668,92 грн. - 3% річних та 23 452 161,99 грн. - інфляційних втрат. Разом з тим, позивач вказує на те, що право ПП „Ремерцентр» до сьогоднішнього дня залишається порушеним, оскільки рішення суду від 16.12.2014 року у справі № 910/20575/14 не виконано, а тому у позивача наявні правові підстави для звернення до суду за його захистом, шляхом подання відповідного позову.

Як встановлено матеріалами справи, у відповідності до розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №47/А-2017 від 26.01.2017 року „Про заходи щодо упорядкування структури Одеської обласної державної адміністрації» , відповідно до ст. 118 Конституції України, ч. 2 ст. 5 Закону України „Про місцеві державні адміністрації» , ст.ст. 87. 90, 104, 110 Цивільного кодексу України, постанов Кабінету Міністрів України від 12.03.2005р. №179 „Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій» , від 18.04.2012р. №606 „Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в м. Києві та Севастополі державних адміністрацій» , Департамент розвитку інфраструктури та житлово-комунаьного господарства Одеської обласної державної адміністрації перейменовано в Департамент житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації, що підтверджує наявність правових підстав для зазначення Департамента житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації в якості відповідача у даній справі.

Ухвалою господарського суду від 26.12.2017 року, за даним позовом відкрито провадження у справі №916/3209/17 за правилами загального позовного провадження.

05.02.2018 року від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, (вх. ГСОО № 2-674/18), згідно якої позивач, керуючись правом передбаченим ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 4 832 518,42 грн. за період з 11.02.2017р. по 31.01.2018р., з яких: 916 505,45 грн. - 3% річних та 3 916 012,97 грн. - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 72 487,78 грн.

Враховуючи, що вищевказану заяву, ПП "Ремерцентр" подано в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України, суд прийняв дану заяву та здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви позивача від 05.02.2018р. вх. ГСОО № 2-674/18.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2018 року, враховуючи заявлене позивачем клопотання про продовження строку підготовчого провадження, строк підготовчого провадження у даній справі було продовжено на 15 днів. Крім того, в порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи подане позивачем клопотання, до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача було залучено Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Водночас, ухвалою суду від 14.02.2018 року, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання було відкладено на 05.03.2018 року.

Ухвалою господарського суду від 05.03.2018 року, враховуючи необхідність належної підготовки справи для розгляду по суті, судом було продовжено строк підготовчого провадження у справі №916/3209/17 на 15 днів.

Ухвалою суду від 05.03.2018 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті в засіданні суду на 21.03.2018 року.

20.03.2018 року до суду від 3-ї особи надійшли пояснення по суті спору (вх. ГСОО №6478/18), згідно яких Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області зазначає, що 30.12.2013 року біля 22:00 год. з загального фонду Державного бюджету за КЕКВ 3210 на рахунок відповідача надійшли кошти у розмірі 31755700,00 грн., в якості погашення кредиторської заборгованості, що виникла у 2011 році за об'єктом „Реконструкція системи водовідведення та очистки господарсько-побутових стоків м. Білявка Одеської області» у сумі 31755700,00 грн., але оскільки кошти надійшли в період завершення бюджетного 2013 року, вони не були використані відповідачем, так як згідно Регламенту завершення бюджетного року, операції з бюджетними коштами 31.12.2013р. органи казначейства не здійснювали, а зазначена стаття видатків є незахищеною та в умовах обмеженого фінансування не підкріплена коштами єдиного казначейського рахунку, що й призвело до виникнення кредиторської заборгованості.

У судовому засіданні 21.03.2018 року, приймаючи до уваги неможливість закінчення розгляду справи по суті у даному засіданні, судом було оголошено перерву та призначено продовження судового засідання на 04.04.2018 року.

У судовому засіданні від 04.04.2018 року представник позивача позовні вимоги, згідно заяви вх. ГСОО №2-674/18 від 05.02.2018 року підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні проти позову заперечував, згідно наданих усних пояснень та просив суд у задоволені заявлених позовних вимог ПП "Ремерцентр" відмовити.

Представник 3-ї особи у судове засідання від 04.04.2018 року не з'явився про поважність причини неявки не повідомив, між тим про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, шляхом направлення відповідної ухвали суду та телефонограми (а.с. 183).

Разом з тим, у судовому засіданні від 04.04.2018 року, судом було зазначено представнику позивача про допущенні неодноразово неточності у визначенні періоду заявлених до стягнення сум та самого розміру заборгованості (у відповідності до змісту заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 85-88). Та повідомлено про невідповідність поданих доказів в обґрунтування своєї позиції, зокрема, рішення суду від 20.10.2015р. по справі №910/20575/15 (а.с.19-21), яке не стосується спору у даній справі; договору №48/ВПН від 27.12.2011р. (а.с. 71-72), оскільки він не відноситься до виконання спірних робіт, та договору №48/ВПН від 27.12.2011р.(а.с. 190), оскільки даний договір подано не як цілісний документ, а лише першу сторінку, вказані докази були залучені судом до матеріалів справи, однак при ухваленні судового рішення не були взяті до розгляду судом, з огляду на положення ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 04.04.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено сторонам, що повне рішення буде складено 11.04.2018р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч.ч 1, 2, 5 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно положень п.9 ч.3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.12.2014р. у справі № 910/20575/14 за позовом ПП "Ремерцентр" до Департаменту розвитку інфрастуктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації було задоволено та стягнуто з останнього на користь ПП "Ремерцентр" 31 499 481,12 грн. заборгованості, 3 466 668,92 грн. 3% річних та 23 452 161,99 грн. інфляційних втрат, 70 644 грн. судового збору за подання позову, 35 931,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 36 174,60 грн. судового збору за подання касаційної скарги. Разом з тим, вказаним рішенням суду у задоволенні вимог ПП "Ремерцентр" до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та Державної казначейської служби України відмовлено.

Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 16.12.2014р. у справі № 910/20575/14 встановлено:

"16.11.2011 між Позивачем (далі - Учасник) та Біляєвською міською радою (далі - Замовник) було укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № 101 (далі - Договір, Договір про закупівлю, Основний договір), відповідно до п. 1.1 якого Учасник зобов'язується у листопаді 2011 року - грудні 2013 року виконати генпідрядні роботи на об'єкті Реконструкція системи водовідведення та очистка господарсько-побутових стоків в м. Біляївка Одеської області , а Замовник - прийняти і оплатити виконані роботи за цінами, на умовах та у порядку, встановленому Договором про закупівлю робіт за державні кошти.

27.12.2011 між Замовником, як Первісним кредитором, та ГУ розвитку інфраструктури та енергозабезпечення Одеської ОДА, як Новим кредитором, укладено Договір про відступлення права вимоги № 48/ВПВ (далі - Договір відступлення) за п. 1.1 якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги та функції Замовника і головного розпорядника коштів, що належить Первісному кредитору, і стає Замовником за Основним договором. У відповідності до п. 1.2 Договору відступлення Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) виконувати функції головного розпорядника коштів по об'єкту, вимагати від Генпідрядника за Основним договором належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором.

…Як було встановлено вище судом, у грудні 2011 року Учасником було виконано робіт на суму 31499481,12 грн., а Замовником/Новим кредитором прийняті такі роботи без зауважень та заперечень, однак доказів здійснення Замовником/Новим кредитором на користь Учасника оплати робіт по Договору на суму 31499481,12 грн. згідно з актами приймання виконаних робіт №№ 1-8 та б/н за 2011 рік суду не надано."

Також, рішенням Господарського суду Одеської області від 07.07.2016 року у справі №916/1226/16 позов ПП "Ремерцентр" до Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації задоволено і стягнуто 3% річних в сумі 333980,80 грн. та інфляційні втрати в сумі 1591955,97 грн. за період з 03.01.2016 року по 10.05.2016 року, витрати на оплату судового збору в сумі 28889,05 грн.

Водночас, рішенням Господарського суду Одеської області від 06.03.2017 року у справі №916/223/17 позов ПП "Ремерцентр" до Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації задоволено частково та стягнуто 3% річних в сумі 712901,24 грн. за період з 11.05.2016р. по 10.02.2017 року, інфляційні втрати в сумі 2527669,24грн.за період з червня 2016 року по січень 2017 року включно, та витрати на оплату судового збору в розмірі 48608,56грн.

Із листів Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (а.с. 100-106) вбачається, що, зокрема, наказ по справі №910/20575/14 про стягнення з відповідача грошових коштів знаходиться на виконанні в органі державного казначейства.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За приписами ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, як встановлено судом позивачем були виконані підрядні роботи на загальну суму 31 499 481,12 грн., а відповідачем прийняті такі роботи без зауважень та заперечень, у відповідності до актів приймання виконаних робіт.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодного доказу підтверджуючого сплату заборгованості у 31 499 481,12 грн.

Як встановлено судом, та ніяким чином не спростовано відповідачем, на момент розгляду справи, основна заборгованість у 31 499 481,12 грн. відповідачем не погашена та рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2014р. у справі № 910/20575/14 не виконано.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Разом з тим, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.625 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі N 3-65гс11; від 12 вересня 2011 р. у справі N 3-73гс11; від 24 жовтня 2011 р. у справі N 3-89гс11; від 14 листопада 2011 р. у справі N 3-116гс11.

З урахуванням викладеного, а також того, що на момент розгляду справи відповідачем не здійснено сплату вартості виконаних ПП "Ремерцентр" робіт на загальну суму 31 499 481,12 грн., суд вважає заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 916 505,45 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 916 012,97 грн. за період з 11.02.2017р. по 31.01.2018р. (який неохоплений періодом стягнення за попередніми судовими рішеннями), правомірними та таким, що підлягають задоволенню.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги ПП "Ремерцентр", суд не виходить за межі позовних вимог, оскільки перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розмір 3% річних та інфляційних у заявлений позивачем до стягнення період перевищує суми заявлені останнім до стягнення за відповідний період.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 72487,78 грн., покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 77, 79, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації (65032, м. Одеса, проспект Шевченка, буд.4; код ЄДРПОУ 33659544) на користь Приватного підприємства "Ремерцентр" (65026, м. Одеса, вул. Пастера, 64; код ЄДРПОУ 30766702) 916505/дев'ятсот шістнадцять тисяч п'ятсот п'ять /грн. 45 коп. 3% річних, 3916012/три мільйона дев'ятсот шістнадцять тисяч дванадцять/грн. 97 коп. інфляційних та 72487/сімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят сім/грн. 78 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 квітня 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська