Рішення

від 02.04.2018 по справі 916/20/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/20/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1В.(представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

за позовом: Підприємство з іноземними інвестиціми "Iтрако" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, корпус 2)

до відповідача: Приватного підприємства "АСТРО"(65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 17);

про стягнення 883 846,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ : позивач - Підприємство з іноземними інвестиціями „Ітрако» (надалі - ПІІ "Iтрако") звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 22/18 від 03.01.2018р.) до відповідача - Приватного підприємства „Астро» (надалі - ПП „Астро» ), в якій просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 883 846,15 грн., з яких: 724 565,81 грн. - основна заборгованість, 128 809,34 грн. - курсова різниця, 30 471,00 грн. - 3% річних та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами Договору поставки №УС/ДП-15-89 від 30.11.2015р., позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобов'язання, між тим відповідач за фактично отриманий товар своєчасно та у повному обсязі не розрахувався, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.01.2018р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/20/18 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

Ухвалою господарського суду від 28.02.2018 року в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.03.2018 року.

У судовому засіданні від 05.03.2018р. судом оголошено перерву, в порядку ст. 216 Господарського процесуального кодексу України до 02.04.2018 року, оскільки спір не може бути вирішено у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 02.04.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - Приватне підприємство "АСТРО" про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, між тим у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи «за закінченням терміну зберігання» , а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника ПП „АСТРО» у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні від 02.04.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 10.04.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Як встановлено під час розгляду справи, 30.11.2015 року між ПІІ "Iтрако" (надалі - постачальник) та ПП „Астро» (надалі - покупець) укладено договір поставки №УС/ДП-15-89 (надалі - договір), згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві поліграфічні матеріали (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та вчасно оплачувати товар, що поставляється в терміни та на умовах, визначених даним договором.

У відповідності до п. 2.1 договору, ціни на товар за цим договором виражаються в гривнях, грошовим еквівалентом яких в іноземній валюті сторони визначили Євро. Ціни на товар включають в себе вартість пакування та маркування. Ціни на товар, фіксуються у Євро та зазначаються у гривнях, за курсом продажу Євро, установленому УМВБ на момент закриття валютних торгів дня, що передує дню виставлення рахунку-фактури, ціни на товар зазначаються у рахунках-фактурах і накладних, які надаються покупцеві.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що поставка товару покупцеві здійснюється на умовах - DDP - склад покупця, згідно правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року, постачальник згідно даного договору здійснює доставку товару покупцеві, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Золочівська, 1.

У відповідності до п. 4.7 договору, зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару покупцеві (уповноваженому представникові покупця), факт поставки товару підтверджується видатковою накладною або товарно-транспортною накладною перевізника підписаною повноважними представниками сторін.

За умовами п. 4.8 договору, право власності на товар та ризики випадкової загибелі (знищення) товару переходять до покупця в момент передачі товару покупцеві (уповноваженому представникові покупця).

Умовами п.п. 6.1.2 договору передбачено обов'язок покупця вибирати увесь товар згідно поданих заявок і оплачувати його згідно з умовами даного договору.

У п. 8.1 договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.01.2016 року.

Згідно п. 8.3 договору, закінчення терміну дії даного договору або його дострокове розірвання, не звільняє сторони від виконання зобов'язань за договором та відповідальності за його порушення.

Як встановлено матеріалами справи, за період з 15 березня 2016 року по 08 квітня 2016 року за умовами договору №УС/ДП-15-89 від 30.11.2015р. року ПІІ "Iтрако" було передано поліграфічну продукцію (фарбу) ПП „Астро» на загальну суму 734 496,80 грн., зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними за відповідний період, а саме: №ЦК000912, від 15.03.2016р. на суму 84 441,60 грн., №ЦК000987 від. 18.03.2016р. на суму 167 990,40 грн., №ЦК001104 від 25.03.2016р. на суму 165 494,40 грн., №ЦК001193 від 01.04.2016р. на суму 162 163,20 грн. та №ЦК001296 від 08.04.2016р. на суму 154 507,20 грн. (а.с.17-21). З урахуванням чого, позивачем були виставлені до сплати відповідачу відповідні раунки-фактури на загальну суму 734 496,80 грн., а саме: №ЦК001431 від 08.04.2016р. на суму 154 507,20 грн., №ЦК001295 від 01.04.2016р. на суму 162 163,20 грн., №ЦК001204 від 25.03.2016р. на суму 165 494,40 грн., №ЦК001078 від 18.03.2016р. на суму 167 990,40 грн. та №ЦК001007 від 15.03.2016р. на суму 84 441,60 грн. (а.с. 65-69).

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що оплата товару проводиться покупцем у гривнях на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів із дня поставки товару в порядку визначеному пунктами 3.2, 3.3 цього договору.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що підставою для оплати є рахунок-фактура, з урахуванням домовленостей визначених п.3.3 цього договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачаться із матеріалів справи, згідно розрахунку позивача, довідки банку вих.№70-1-1/2585 від 26.09.2017р. (а.с. 70-71) та оборотно-сальдової відомості (а.с. 72) відповідачем було здійснено 22.04.2016 року проплату на суму 34 226,00 грн., яка частково була зарахована позивачем, а саме у розмірі 10 030,99 грн., як проплата за рахунком-фактурою № ЦК001007 від 15.03.2016 року, інша частина грошових коштів зарахована позивачем, в якості проплати за попереднім договором.

При цьому, позивач стверджує, що інших проплат за спірними поставками товару відповідачем не здійснено, що підтверджується довідкою банку вих.№70-1-1/2585 від 26.09.2017р. (а.с. 70-71).

З огляду на зазначене, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає позицію позивача щодо зарахування здійсненої відповідачем часткової проплати у відповідному розмірі за спірними поставками товару.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ПП „Астро» у встановлений договором строк не здійснило в повному обсязі сплату вартості фактично отриманого товару за договором №УС/ДП-15-89 від 30.11.2015р., в зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 724 565,81 грн. є цілком обґрунтованими.

Відповідно до ст. 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Положеннями п. 3.3 договору визначено, що сума, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику у гривнях, за поставлений (відвантажений) товар визначається за курсом продажу Євро, встановленому, УМВБ на момент закриття валютних торгів дня, що передує дню проведення оплати за товар (інтернет-сайт http://www.udinform. com/index.php?option=com dealingquotation&task=closeukr) та розраховується за формулою: (Сс=Цр:К1*К2), де:

Сс - сума, що підлягає сплаті покупцем на рахунок постачальника за відвантажений (поставлений) товар згідно відповідного рахунку-фактури;

Цр - загальна сума вартості товару, вказана у відповідному рахунку-фактурі в графі - Всього до сплати

К1 - курс продажу Євро, встановленому, УМВБ на момент закриття валютних торгів дня, що передує дню виставлення рахунку-фактури (інтернет-сайт http://www.udinform. com/index.php?option=com dealingquotation&task=closeukr), який також зазначається в рахунку-фактурі;

К2 - курс продажу Євро, встановленому, УМВБ на момент закриття валютних торгів дня, що передує дню проведення оплати за товар (інтернет-сайт http://www.udinform. com/index.php?option=com dealingquotation&task=closeukr).

За умовами п. 3.4 договору датою виконання зобов'язань покупця по розрахункам з постачальником вважаться дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно зі ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Наведене закріплено в статті 632 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Отже, узгоджені сторонами як суб'єктами господарської діяльності умови договору №УС/ДП-15-89 від 30.11.2015р. відносно коригування вартості товару у зв'язку зі зміною курсу Євро, є чинними, а тому, їх дотримання є обов'язковим в силу статей 525, 526 Цивільного України.

Зазначена правова позиція цілком відповідає вищенаведеним приписам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та відображена у рішенні Європейського Суду з прав людини від 01.06.2006 року у справі Федоренко проти України .

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення 128 809,15 грн. курсової різниці, визначеної станом на 29.12.2017р. (на дату складання позову), розрахованої на підставі умов п. 3.3 договору, правомірною та обґрунтованою з огляду на що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

У відповідності до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних не враховано вищезазначені положення законодавства та невірно визначено правомірний період з якого нараховуються річні, а саме з наступного дня від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене суд здійснив власний розрахунок річних, заявлених до стягнення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, по кожній окремій поставці товару, по дату заявлену позивачем у позовній заяві, а саме по 20.09.2017 року.

Водночас, суд зазначає, що визначений позивачем період нарахування у розрахунку (а.с. 74) 3% річних по 05.02.2018 року, судом не приймається, оскільки відповідний розрахунок за своїм змістом не є заявою про збільшення/зменшення розміру позовних вимог, право на подачу якої передбачено ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Розрахунок 3% річних:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 84441,60 16.04.2016 - 21.09.2017 6 3 % 41,53 74410,61 22.04.2016 - 20.09.2017 517 3 % 3153,30 167990,40 19.04.2016 - 20.09.2017 520 3 % 7160,25 165494,40 26.04.2016 - 20.09.2017 513 3 % 6958,90 162163,20 02.05.2012 - 20.09.2017 507 3 % 6739,08 154507,20 09.05.2016 - 20.09.2017 500 3 % 6332,26 Всього - - - 30385,32 Отже, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 30385,32 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ПІІ "Iтрако" та стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 724 565,81 грн., курсової різниці у розмірі 128 809,34 грн. та 3% річних у розмірі 30 385,32 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог судом.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "АСТРО" (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 17; код ЄДРПОУ 30479323) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Iтрако"(04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, корпус 2; код ЄДРПОУ 24930652) 724 565/сімсот двадцять чотири тисячі п'ятсот шістдесят п'ять/грн. 81 коп. основної заборгованості, 128 809/сто двадцять вісім тисяч вісімсот дев'ять/грн. 34 коп. курсової різниці 30 385/тридцять тисяч триста вісімдесят п'ять/грн. 32 коп. 3% річних та 13 256/тринадцять тисяч двісті п'ятдесят шість/грн. 36 коп. судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10 квітня 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська