Рішення

від 10.04.2018 по справі 923/138/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2018 року, м. Херсон, справа № 923/138/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., при секретарі судового засідання Бєловій О.С., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії ПАТ "Укртелеком"

до Управління праці та соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації

про стягнення 138089,98 грн,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явився,

в с т а н о в и в:

26.02.2018 ОСОБА_2 акціонерне товариство Укртелеком в особі Херсонської філії ПАТ Укртелеком звернулося до суду з вимогами, спрямованими до Управління соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації, про стягнення 138089,98 грн витрат, які ним понесені у зв'язку з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян у 2016 році.

Безпосередньо позовні вимоги ґрунтуються на положеннях пункту 3 статті 63 Закону України Про телекомунікації , статей 87, 89 та 102 Бюджетного кодексу України, якими встановлено, що видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України, а у відповідності до пункту 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з вимокання державних програм соціального захисту населення є керівники самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Під час судового розгляду справи представник позивача зазначив, що позивачем надавалися відповідні пільги громадянам Скадовського району Херсонської області, підтвердженням чому є складені щомісячні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, в яких відображені суми наданих пільг та перелік осіб, яким вони надавалися, проте відповідачем вказані правові приписи у повній мірі не виконанні, у зв'язку з чим виникла заборгованість у спірній сумі.

В свою чергу, відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на непередбачення в кошторисі Управління на 2016 рік фінансування таких витрат, у зв'язку з чим у відповідності до приписів Бюджетного кодексу України воно не мало права брати на себе бюджетні зобов'язання. Поряд з цим Законом України Про Державний бюджет України на 2016 рік не передбачалося надання субвенцій на компенсацію пільг.

Розгляд справи проведено за правилами загального провадження. Так, в судовому засіданні 27.03.2018 у справі проведене підготовче засідання, під час якого судом виконано вимоги статті 177 ГПК України щодо завдань підготовчого провадження. В даному контексті, суд зазначає, що позивачем надані докази в обґрунтування власної позицій, які на його точку зору є достатніми для розгляду справи по суті. Поряд з цим відповідачем наданий відзив на позов та клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке судом задоволене.

Крім викладеного судом встановлено, що відповідно до позовної заяви, відзиву на позов та пояснень представника позивача ОСОБА_2 акціонерне товариство Укртелеком в особі Херсонської філії ПАТ Укртелеком протягом 2016 року надавало телекомунікаційні послуги населенню Скадовського району Херсонської області, в тому числі пільговим категоріям громадян. Ці обставини є достовірними, оскільки вони не оспорюються сторонами та добровільно ними визнаються, а тому не потребують додаткового доказування, що слідує з положень частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, за яким обставини, які визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як слідує зі щомісячних Розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за 2016 рік, позивачем при наданні телекомунікаційних послуг обраховано витрати, які ним понесені у зв'язку з оплатою пільговими абонентами за надані послуги зі знижкою протягом 2016 року в сумі 138089,98 грн, в тому числі: у січні - 6954,80 грн, у лютому - 6904,70 грн, у березні - 6931,51 грн, у квітні - 6636,20 грн, у травні - 6748,87 грн, у червні - 6580,53 грн, у липні - 40969,84 грн, у серпні - 11176,52 грн, у вересні - 11203,38 грн, у жовтні - 11406,51 грн, у листопаді - 10863,22 грн, у грудні - 11713,90 грн.

Вказані Розрахунки позивачем надані відповідачу, але ним не сплачені.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що порядок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян врегульовано положеннями пункт у 3 статті 63 Закону України Про телекомунікації . Зокрема, за правовою нормою телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

В свою чергу, діючими на час надання пільг законами, якими встановлені відповідні пільги, є наступні Закони України: Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу , Про жертви нацистських переслідувань , Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про соціальний статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист , Про охорону дитинства , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей .

У відповідності до пункту 9 статті 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист населення віднесені до видатків Державного бюджету, а згідно з пунктами 1 та 2 статті 97 того ж Кодексу такі видатки є субвенціями з державного бюджету, порядок та умови надання яких визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету .

За змістом цього Порядку:

- головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2);

- головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з вимокання державних програм соціального захисту населення є керівники самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (пункт 3);

- отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів; головні розпорядники коштів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг (пункт 8).

Отже, Управління праці та соціального захисту населення Скадовського районної державної адміністрації є виконавчим органом, до компетенції якого відноситься обов'язок щодо прийняття від підприємств, установ, організацій, що надають послуги зв'язку окремим категоріям громадян, розрахунків на компенсації та на відшкодування витрат за надані пільги, звірки з їх інформацією, що міститься в реєстрі, та обов'язки щодо здійснення їх компенсації.

У відповідності до частини 3 статті 19 Бюджетного кодексу України учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами).

ПАТ «Укртелеком» не є учасником бюджетного процессу, а правовідносини між позивачем та відповідачем свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. В свою чергу, згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. В силу статті 614 того ж Кодексу, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Тобто, чинним законодавством не передбачена залежність відшкодування наданих пільг від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

У відповідності до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "ОСОБА_1 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі №11/446, від 15.05.2012 р. у справі №3-28гс12.

Викладені правові приписи свідчать про обов'язок держави в особі відповідного управління соціального захисту населення, в даному випадку відповідача, компенсувати надавачу телекомунікаційних послуг вартість понесених витрат на надання соціальних пільг відповідному населенню району, виконавши взяте на себе за законом зобов'язання, і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача138089,98 грн, є правомірними, а заперечення відповідача до уваги судом не приймаються.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати відповідачем 138089,98 грн в добровільному порядку, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у відповідності до приписів статті 129 ГПК України суд зазначає, що оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір у розмірі 2071 грн покладається на нього.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України ,

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації (75700 Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Маріїнська, буд. 78, ідентифікаційний код 24748660) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Херсонської філії ПАТ Укртелеком (73000 м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 41; ідентифікаційний код 01188661) - 138089,98 грн основної заборгованості та 2071 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 11.04.2018

Суддя М.К. Закурін