Ухвала

від 03.04.2018 по справі 201/3229/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

справа №201/3229/18

№1-кс/201/2894/2018

У Х В А Л А

іменем України

03 квітня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестком плюс» на постанову слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 від 30 вересня 2017 року про закриття кримінального провадження №42016000000001513 від 06.06.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 375, ч.1 ст. 365 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестком плюс» звернувся зі скаргою до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в порядку ст. 303 КПК України, на вказану постанову слідчого про закриття вказаного кримінального провадження, оскільки, на його переконання, слідчим ОСОБА_4 при прийняті рішення про закриття кримінального провадження було зроблено передчасні висновки, щодо обставин, які обумовили закриття провадження, та не вжито всіх вичерпних заходів для перевірки обставин, про які зазначалось в заяві про вчинення кримінального правопорушення. Просить скасувати постанову слідчого ОСОБА_4 про закриття кримінально провадження № 42016000000001513.

У скарзі адвокат ОСОБА_3 посилається на те, слідчий ОСОБА_4 не дослідив в повному обсязі обставини, що мають значення у кримінальному провадженні, у тому числі правових підстав вилучення в повному обсязі матеріалів господарської справи № 910/19980/15 ОСОБА_5 , працівників суду, які були присутні під час проведення обшуку, а також виконуючого обов`язки голови Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_6 , щодо обставин вилучення матеріалів господарської справи та втручання в діяльність судових органів. Також вказує на те, що слідчим не було надано належної правової оцінки висновку, наявному в рішенні № 12 від 04.02.2016 року РСУ, що примусове вилучення матеріалів справи з Київського апеляційного господарського суду не ґрунтується на кримінальному процесуальному законі та в діях працівників правоохоронних органів мають місце ознаки посягання на незалежність органів державної влади та перевищенням ними своїх повноважень. Тобто вищій орган суддівського самоврядування своїм рішенням визначив, що в діях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 місце ознаки посягання на незалежність органів судової влади та перевищення ними своїх повноважень. Але слідчим не було наведено обґрунтувань, які б спростували вищенаведений висновок. Також, вказує на те, що фактично усі слідчі дії в цьому кримінальному провадженні звелися до допиту в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , тобто тих осіб, щодо неправомірних дій яких і було розпочато досудове розслідування.

Заявник у судове засідання не з`явився, представник ТОВ «Інвестком плюс» ОСОБА_9 надав до суду письмову заяву, відповідно до якої просив справу розглядати без його участі та без фіксації судового засідання технічними засобами, скаргу підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, що з урахуванням ч.6 ст.9 КПК України, дозволяє слідчому судді застосувати загальні засади кримінального провадження, передбачені ст.28 КПК України та розглянути дану скаргу без участі заявника, з метою прийняття процесуального рішення по ній в розумні строки.

Представник прокуратури Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до ст. 107 КПК України за відсутності учасників кримінального провадження, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Слідчий суддя, вивчивши та проаналізувавши скаргу та додані до неї матеріали, приходить до наступного.

Як убачається з постанови про закриття кримінального провадження від 30 вересня 2016 року, 17.06.2016 року першим слідчим відділом слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області, розпочато досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 4201600000000513, № 4201600000000514, № 4201600000000515, № 5201600000000203, № 2201600000000204, № 2201600000000205, № 2201600000000206 за заявою ОСОБА_10 про перевищення службових повноважень, втручання у діяльність судових органів посадовими особами прокуратури Дніпропетровської області, постановлення суддею завідомо неправосудної ухвали за ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 375, ч. 1 ст. 365 КК України. Вказані правопорушення на думку заявника було вчинено під час розслідування СУ ГУМВС України у Дніпропетровській області кримінального провадження № 42015040000000895.

27.07.2016 року, вказані кримінальні провадження об`єднанні, з наданням єдиного реєстраційного номеру 4201600000000513.

Водночас, слід звернути увагу на наступне.

Так, частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Аналогічні положення відображені і у ч. 4 ст. 38 КПК України щодо зобов`язань самого органу досудового розслідування, які вказують, що останній має застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Згідно ст. ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів, крім того до кожного учасника кримінального провадження має бути застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов`язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З положень ст. 83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Згідно положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов`язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.

Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов`язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Практика Європейського Суду з Прав Людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

А в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява № 21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграф 150).

Постанова про закриття кримінального провадження повинна містити достатні відомості, які б свідчили про те, що усім обставинам справи у порядку ст. 94 КПК України було надано необхідну правову оцінку в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

В той же час, за наведеними у скарзі доводами, орган досудового розслідування не провів всі необхідні заходи та закрив кримінальне провадження передчасно, що дає підстави для висновку про те, що скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню для відновлення досудового розслідування та його проведення у загальному порядку.

При цьому, слідчий суддя, виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов`язання) слідчому щодо проведення конкретних слідчих дій, адже слідчій є самостійним у своїй процесуальній діяльність, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України). Однак, слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити, що слідство зобов`язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 25, 303-307 КПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестком плюс» на постанову слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 від 30 вересня 2017 року про закриття кримінального провадження №42016000000001513 від 06.06.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 375, ч.1 ст. 365 КК України задовольнити.

Постанову слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 від 30 вересня 2017 року про закриття кримінального провадження №42016000000001513 від 06.06.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 375, ч.1 ст. 365 КК України скасувати, направивши матеріали кримінального провадження до прокуратури Дніпропетровської області для продовження досудового розслідування.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1