Рішення

від 10.04.2018 по справі 274/3851/17

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 274/3851/17

провадження № 2/0274/710/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.04.18 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Замеги О.В., за участю секретаря судового засідання Павлюк-Жук А.В., розглянув в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Технодром" про захист прав споживача та визнання договору недійсним -

в с т а н о в и в:

25.09.2017 позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 15.06.2017, вона будучи введена в оману предствниками ТОВ "Технодрім", перерахувала на рахунок ТОВ "Технодрім" 48297.00 грн. саме в рахунок часткової оплати автомобіля NISSAN QASHQAI, 2014 року випуску, за ціною 210000 грн., про що була запевнена представником відповідача. Після чого в той же день підписала договір залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу, (фінансовий лізинг) в якому ціна автомобіля була змінена, і вказана сума 482970.00 грн.. Різницю суми, менеджер компанії пояснила необхідністю перекриття вартості акційного автомобіля. Представник товариства запевнив, що то акційний автомобіль з можливістю розстрочки оплати, що змісту договору взагалі не відповідає. Автомобіль вона так і не отримала, а внесені 48297.00 грн., виявилось, є комісією за організацію угоди.

Просила суд визнати недійсним договору залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу (фінансового лізингу) № 0120/1 від 15.06.2017, укладеного між нею та ТОВ Технодрім . Стягнути з ТОВ "Технодрім" на її користь кошти 48297 грн., та судові витрати у сумі 8000 грн., понесені нею при отриманні юридичної допомоги.

У судове засідання сторони не з'явилися, представник позивачки, ОСОБА_2, у наданій заві просить проводити розгляд справи у його відсутності, позов підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у визначений судом строк не надіслав до суду відзив на позовну заяву позивача. Про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно шляхом направлення судових повісток та через оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади.

У відповідності до частини другої ст. 247 ЦПК України, в зв"язку з неявкою сторін в судове засідання розгляд справи технічними засобами не фіксувався.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 15.06.2017, між сторонами був укладений Договір фінансового лізингу № 0120, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався придбати та передати у користування позивачу предмет лізингу яким є автомобілі марки NISSAN QASHQAI . Згідно договору вартість предмета лізингу визначена в сумі 18504.60 доларів США, що еквівалентно 482970,00 грн. на дату підписання Договору, авансовий платіж визначений у розмірі - 50 % від вартості предмету лізингу, комісійна винагорода лізингодавця за передачу предмета лізингу 3 %. Відповідно до п.6.6 кошти, які сплачуються Лізингоодержувачем до моменту отримання предмета лізингу незалежно від їх призначення, яке вказується у квитанції, зараховуються за даним договором у наступному порядку:- комісія за організацію угоди; - авансовий платіж; - комісія за передачу предмета лізингу; - у разі наявності, різниця до вже сплаченого Авансового платежу на умовах викладених у п.6.5. даного договору(а.с. 18-27)

Комісія за організацію угоди позивачкою сплачена 15.06.2017, що підтверджується квитанцією №79(а.с. 17).

Згідно п.4.1 Договору, Лізингодавець передає у користування предмет лізингу Лізингоодержувачу не пізніше 30 робочих днів, а в разі відсутності визначеної моделі та комплектації на території України у офіційних постачальників - не пізніше 90 робочих днів, з дати отримання на поточний рахунок Лізингодавця наступних платежів: - комісії за організацію угоди; - авансового платежу; - комісії за передачу предмета лізингу; - у разі наявності, оплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.6.4. даного договору, з урахуванням умов викладених у п. 1.7. даного договору та витрат відповідно до п.3.3.2, 7.5 та п.10.3 даного договору. У разі затримки терміну сплати авансового платежу (не враховуючи право лізингоодержувача виплачувати авансовий платіж протягом 12 місяців) термін поставки предмета лізингу може бути відповідно змінено(а.с. 18-27).

Станом на день винесення судом рішення, автомобіль позивачка не отримала, даний факт сторони не оспорюють.

Пленум Верховного Суду України у частині 4 п. 5 постанови Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 року № 9 висловив свою позицію щодо аналогічної ситуації де зазначив, що якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України Про фінансовий лізинг .

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно достатті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Саме така правова позиція визначена Верховним Судом України в постанові від 16.12.2015 року у справі № 6-2766цс15.

У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Таким чином, оскільки Договір фінансового лізингу №0120/1 від 15.06.2017, укладений між ТОВ "Технодрім" та ОСОБА_1 не був нотаріально посвідченим, він є нікчемним. У задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу (фінансового лізингу) № 0120/1 від 15.06.2017, укладеного між позивачем та ТОВ Технодрім , слід відмовити, адже в силу ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як зазначено вище, згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 року у справі № 6-308цс16.

Відповідно до ч. 1ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

На виконання Договору позивачка ОСОБА_1 перерахувала на рахунок відповідача ТОВ Технодрім перший платіж, комісію за організацію угоди, в сумі 48297.00 грн..

Згідно ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

Отже, внаслідок недійсності (нікчемності) Договору, сторони цього правочину мають повернути одна одній у натурі все, що вони одержали на виконання правочину, а відтак грошова сума в розмірі 48297.00 грн. за Договором, має бути повернута ОСОБА_1 як передбачено ст. 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного з ТОВ Технодрім на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп..

Відповідно до п. 47 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом з тим, ч. 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах визначено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, який не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засідання, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

На підтвердження розміру витрат на правову допомогу позивачка надала суду договір про надання правової допомоги від 21.09.2017 р., копію свідоцтва адвоката ОСОБА_2 про право на зайняття індивідуальною адвокатською діяльністю, розрахунок витрат на правову допомогу з детальним описом робіт на загальну суму 8000 грн.(а.с.28).

А тому слід стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на правову допомогу у сумі 8000 грн..

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 17, 141, 258, 259, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу (фінансового лізингу) № 0120/1 від 15.06.2017, укладеного між нею та ТОВ "Технодрім" - відмовити.

Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Технодрім (73009, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Перекопська, 20 ЄДРПОУ 40997531) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідн.номер НОМЕР_1, проживаючої та зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_2, грошові кошти у розмірі 48297.00 грн., сплачених згідно квитанції № 79 від 15.06.2017 на виконання Договору фінансового лізингу № 0120/1 від 15.06.2017.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Технодрім (73009, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Перекопська, 20 ЄДРПОУ 40997531) на користь ОСОБА_1, іпн: НОМЕР_1, витрати на правову допомогу у сумі 8000 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Технодрім (73009, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Перекопська, 20 ЄДРПОУ 40997531) на користь держави судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп..

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом звернення до Апеляційного суду Житомирської області з апеляційною скаргою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Бердичівський міськрайонний суд або безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області.

Головуючий суддя О.В.Замега