Рішення

від 06.04.2018 по справі 295/2632/18

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/2632/18

Категорія 54

2/295/1593/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого - судді Полонця С.М.,

секретаря с/з - ОСОБА_1,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Житомирського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

встановив:

Позивач звернулася в суд з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у сумі 99864,60 грн., а саме: заборгованість за договором від 24.04.2015 року у сумі 35761,60 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 41671,70 грн.; інфляційні втрати на суму 17164,60 грн.; % річних за користування її коштами у сумі 5266,70 грн., посилаючись на те, що вона працювала на підприємстві відповідача, з яким 24.04.2015 року було укладено договір №1 про розстрочення грошових зобов'язань (заборгованості) по виплаті розрахунку у зв'язку із звільненням. Однак після звільнення позивача з роботи відповідач не виконав свої зобов'язання та не виплатив їй заборгованість по заробітній платі у повному обсязі.

29.03.2018 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву з додатками в його обгрунтування.

Позивач надала відповідь на відзив з додатками, які надійшли до суду 04.04.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала на посаді директора Житомирського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України з 01.04.2009 року по 09.11.2014 року, а з 10.11.2014 року була переведена на посаду інженера з пожежної безпеки та з 25.11.2014 року працювала радником директора. З 01.04.2015 року позивач була звільнена з роботи за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.

24.04.2015 року між сторонами по справі був укладений договір №1 про розстрочення грошових зобов'язань (заборгованості) по виплаті розрахунку у зв'язку із звільненням. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 надала згоду на те, що всупереч вимогам законодавства України про працю, у зв'язку із складним матеріальним становищем відповідача, розрахунок по зобов'язанням з виплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку будуть проводитись на умовах даного договору відповідно до графіку. При цьому суму заборгованості по заробітній платі перед позивачем зазначено в договорі в розмірі 35761,60 грн.

Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 115 КЗпП України визначено строки виплати заробітної плати. Згідно частини першої цієї статті заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП України).

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12015060020001953 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України з приводу привласнень посадовими особами Житомирського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України заробітної плати та інших, прирівняних до неї платежів-премій, доплат, надбавок, допомоги за 2010-2014 роки, було проведено судово-економічну експертизу.

Відповідно до висновку №63 судово-економічної експертизи від 19.09.2015 року, підстави нарахування та виплати заробітної плати, премій, доплат та матеріальної допомоги директору Житомирського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України ОСОБА_2 та головному бухгалтеру ОСОБА_3 за період з 01.01.2010 року по 11.11.2014 року за час перебування на посаді вказаного головного бухгалтера не підтверджуються на загальну суму 161991,00 грн.

Експерт ОСОБА_4 була обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому вищевказаний висновок експертизи є належним, допустимим та достовірним доказом по справі.

Вказаним висновком експертизи було встановлено відсутність документального підтвердження підстав для нарахування позивачу ОСОБА_2 заробітної плати, премій, доплат та матеріальної допомоги за 2014 рік, зокрема, за наступними документами: наказ-розпорядження №3-2014 від 24.01.2014 року в сумі 3352,50 грн.; наказ-розпорядження №4-2014 від 16.07.2014 року в сумі 18409 грн.; наказ-розпорядження №5-2014 від 16.07.2014 року в сумі 3000 грн.; наказ №23 від 30.07.2014 року в сумі 10000,00 грн.; наказ №20 від 16.07.2014 року в сумі 500,00 грн.; наказ №10-2014 від 07.10.2014 року в сумі 1000,00 грн.; наказ-розпорядження №12-2014 від 16.10.2014 року в сумі 2500,00 грн.

Тобто, нарахування позивачу заробітної плати, премій, доплат та матеріальної допомоги за 2014 рік на загальну суму 38761,50 грн. не підтверджено документально, а тому унеможливлює виникнення заборгованості за цей період перед позивачем в розмірі 35761,60 грн. Доказів наявності заборгованості по заробітній платі окремо за 2015 рік, позивачем суду не надано.

Позивач в обгрунтування своїх вимог надала, зокрема, копії: своєї трудової книжки, договору №1 про розстрочення грошових зобов'язань (заборгованості) по виплаті розрахунку у зв'язку із звільненням та колективного договору, що діяв на підприємстві відповідача на 2011-2012 роки з додатками.

Разом з тим, з вказаних доказів не вбачається з яких саме сум складається заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі та за який період часу вона виникла. Жодних штатних розкладів, розрахункових відомостей по заробітній платі, табелів обліку робочого часу, актів проведення службових перевірок діяльності підприємства, видаткових касових ордерів, відомостей по картковому рахунку, тощо, в обгрунтування наявності заборгованості по заробітній платі позивачем суду не надано.

Таким чином, наявність заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачем в сумі 35761,60 грн. за період 2014-2015 років не підтверджена позивачем належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами в їх сукупності, а також спростовується висновком судово-економічної експертизи, проведеної в кримінальному провадженні, що є підставою для відмови в задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України , ст. ст. 115, 116, 117 КЗпП України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до Житомирського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: