Постанова

від 04.04.2018 по справі 815/3920/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3920/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. Час і місце ухвалення: 10:03, м.Одеса Дата складання повного тексту: 06.11.2017р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Юні-Тойс Україна до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Юні-Тойс Україна звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2017р. №0020251404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2 694 665 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 673 667 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Головне управління ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, з не повним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ Юні-Тойс Україна залишити без задоволення.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки зібраній податковій інформації щодо контрагентів позивача, зокрема, щодо відсутності їх за податковими адресами, відсутність у підприємств необхідних умов для здійснення в задекларованих обсягах господарських операцій, невідповідності номенклатури придбаного та реалізованого товару, наявності розбіжностей між податковим кредитом ТОВ Юні-Тойс Україна та податковими зобов'язаннями підприємств-постачальників, здійснення діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

ТОВ Юні-Тойс Україна подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що текст апеляційної скарги є ідентичним акту перевірки, відомостям якого судом першої інстанції надано правову оцінку. Використання позивачем лише податкової інформації, інформації комп'ютерних баз не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду учасники справи в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Предметом спору є законність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 18.07.2017р. №0020251404, яким ТОВ Юні-Тойс Україна збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2 694 665 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 673 667 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту №000267/15-32-14-04/39188868 від 03.07.2017р. планової виїзної документальної перевірки ТОВ Юні-Тойс Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.04.2014р. по 31.03.2017р., валютного законодавства за період з 22.04.2014р. по 31.03.2017р., з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 22.04.2014р. по 31.03.2017р., яким, серед іншого, зафіксовано порушення товариством п.44.1 ст.44, ч. а п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що належить до сплати в бюджет, в сумі 2694665 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що ТОВ Юні-Тойс Україна у 2014-2016р.р. формувало податковий кредит по взаємовідносинах з наступними контрагентами: ТОВ АРІАЛ-ТОРГ , ТОВ АСТЕРА ГРУП , ТОВ БЕСТ-ТРЕНД , ТОВ ВАЛДІ ТОРГ , ТОВ ГЕСАДА КОМПАНІ , ТОВ РОДНІК-СТАЙЛ , ТОВ ТЕРМІНІ ГРУПП , ТОВ УКРБУД КОМПАНІ , ТОВ ФОРЕСТО ТРАНС , а у 2015-2017р.р. - податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ АКТИВ ПРОДЖЕКТ , ТОВ ДЕЛІВЕРІ ГРУПП , ТОВ КЛІО КО , ТОВ НЬЮ ФІНАНС-2016 , ТОВ СЕЛЕЗІЯ , ТОВ ТАСМЕН . За висновками перевіряючих, ТОВ Юні-Тойс Україна безпідставно включило до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ від вартості придбання у цих підприємств, яке містить ознаки нереальності в частині реалізації товару, який не було раніше придбано або вироблено, та фактично не здійснювалось, що призвело до завищення податкового кредиту. ГУ ДФС в Одеській області в акті перевірки №000267/15-32-14-04/39188868 від 03.07.2017р. посилається на зібрану податкову інформацію щодо діяльності контрагентів позивача, згідно якої оперативними заходами у відношенні цих підприємств встановлено відсутність їх за податковою адресою, невідповідність номенклатури придбаного реалізованого товару, відсутність основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей, управлінського технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, відсутність можливості виконання операцій із постачальниками та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів, про власні та/або орендовані фонди тощо. Також, відповідач посилається на відомості системи Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної фіскальної служби України , за допомогою якої встановлено розбіжність між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями вказаних підприємств.

У зв'язку з цим, ГУ ДФС в Одеській області дійшло висновку про штучне формування ТОВ Юні-Тойс Україна податкового кредиту третім особам та сприяння в отриманні податкової вигоди у вигляді заниження сплати суми податку на додану вартість, що належала б до сплати в бюджет.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ТОВ Юні-Тойс Україна про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2017р. №0020251404, дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №000267/15-32-14-04/39188868 від 03.07.2017р. За результатами дослідження наданих позивачем первинних документів, виписаних за наслідками здійснення господарських операцій, товарність яких заперечується відповідачем в акті перевірки, суд дійшов висновку, що товариством виконано зобов'язання за договорами, укладеними з його контрагентами; наявні у ТОВ Юні-Тойс Україна первинні документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, містять всі необхідні реквізити, передбачені п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що, за висновками суду першої інстанції, свідчить про реальність господарських операцій по виконанню договорів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи зі змісту ст.ст. 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності поставки товару із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки тощо. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевірений період ТОВ Юні-Тойс Україна здійснювало діяльність з продажу дитячих іграшок, в процесі якої уклало ряд договорів поставки з контрагентами ТОВ АРІАЛ-ТОРГ , ТОВ АСТЕРА ГРУП , ТОВ БЕСТ-ТРЕНД , ТОВ ВАЛДІ ТОРГ , ТОВ ГЕСАДА КОМПАНІ , ТОВ РОДНІК-СТАЙЛ , ТОВ ТЕРМІНІ ГРУПП , ТОВ УКРБУД КОМПАНІ , ТОВ ФОРЕСТО ТРАНС , ТОВ АКТИВ ПРОДЖЕКТ , ТОВ ДЕЛІВЕРІ ГРУПП , ТОВ КЛІО КО , ТОВ НЬЮ ФІНАНС-2016 , ТОВ СЕЛЕЗІЯ , ТОВ ТАСМЕН , за умовами яких підприємства-постачальники, з одного боку, та позивач в особі директора ОСОБА_1 з іншого боку, домовились, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити продукцію. Постачання продукції здійснюється шляхом самовивозу з адреси, вказаної Продавцем. Датою поставки та переходу права власності та товар вважається дата підписання видаткової накладної сторонами.

Предметом вказаних договорів є постачання дитячих іграшок в асортименті, що узгоджується з основним видом діяльності ТОВ Юні-Тойс Україна .

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеними договорами позивач до перевірки та до суду надав податкові накладні й видаткові накладні.

Транспортування товарів здійснювалось ТОВ КРЕДО-ТРАНС (код ЄДРПОУ 37608980) на виконання укладеного з позивачем договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №18 від 25.07.2014р. В підтвердження виконання умов зазначеного договору в матеріалах справи наявні акти надання послуг та товарно-транспортні накладні.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегія суддів доходить висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами.

Варто зазначити, що а ні в акті перевірки №000267/15-32-14-04/39188868 від 03.07.2017р., а ні в апеляційній скарзі, податковий орган не висловив зауважень щодо правильності оформлення та достатності наданих позивачем первинних документів.

На підтвердження факту реальності господарських операцій з його контрагентами та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивачем надано до суду первинні документи, які відображають рух товарів від позивача третім особам - покупцям товару, зокрема мережі Таврія В, Белес-Україна, зокрема, відповідні договори, податкові й видаткові накладні.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, прослідковується прямий та логічний зв'язок між безпосередньою господарською діяльністю позивача та укладеними угодами на здійснення господарської діяльності з контрагентами в періоді, що перевірявся.

Надані позивачем до перевірки первинні документи не враховано як підтвердження реальності взаємовідносин між ТОВ Юні-Тойс Україна та вказаними контрагентами виключно з огляду на наявну щодо цих контрагентів податкову інформацію та розбіжності в податкових зобов'язаннях. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що згідно даних інформаційних систем ДФС України зафіксовано відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення задекларованих позивачем господарських операцій (основних фондів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів), відсутність суб'єктів господарювання за їх місцезнаходженнями.

Суд апеляційний інстанції зазначає, що податкова інформація не може бути єдиним джерелом одержання даних для формування висновків про порушення платником, що перевіряється, вимог податкового законодавства.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки (виконання робіт, надання послуг); податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, податковий орган не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентами.

Більше того, в матеріалах справи відсутні відомості про проведення податковим органом зустрічних звірок контрагентів ТОВ Юні-Тойс Україна .

Тобто, у справі, що розглядається, ГУ ДФС в Одеській області, як суб'єктом владних повноважень, на якого КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентами постачальниками товарів (робіт, послуг). На думку апеляційного суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагентів - постачальників товарів (робіт, послуг).

На момент здійснення господарських операцій усі контрагенти позивача були платниками ПДВ та зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Будь-яких зауважень стосовно статусу контрагентів позивача як платників ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки №000267/15-32-14-04/39188868 від 03.07.2017р. не міститься.

Порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість. Факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагента, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби мають викладатися в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Також, апелянтом не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами у судовому порядку нікчемними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про підтвердження ТОВ Юні-Тойс Україна фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ АРІАЛ-ТОРГ , ТОВ АСТЕРА ГРУП , ТОВ БЕСТ-ТРЕНД , ТОВ ВАЛДІ ТОРГ , ТОВ ГЕСАДА КОМПАНІ , ТОВ РОДНІК-СТАЙЛ , ТОВ ТЕРМІНІ ГРУПП , ТОВ УКРБУД КОМПАНІ , ТОВ ФОРЕСТО ТРАНС , ТОВ АКТИВ ПРОДЖЕКТ , ТОВ ДЕЛІВЕРІ ГРУПП , ТОВ КЛІО КО , ТОВ НЬЮ ФІНАНС-2016 , ТОВ СЕЛЕЗІЯ , ТОВ ТАСМЕН .

А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 18.07.2017р. №0020251404.

Доводи апеляційної скарги податкового органу висновків суду першої інстанції не спростовують, дублюють зміст акту перевірки, а тому підстав для її задоволення та скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

При відкритті провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2017р. відстрочено апелянту сплату судового збору в сумі 55577,48 грн. до ухвалення судового рішення.

Враховуючи те, що апелянт не відноситься до категорії осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору, при зверненні до суду з апеляційною скаргою судовий збір ним не сплачений, а тому з Головного управління ДФС в Одеській області належить стягнути судовий збір у розмірі 55577,48 грн.

Керуючись ст.ст. 133, 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Державної судової адміністрації України (рахунок №31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106) несплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у розмірі 55577 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 48 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 05.04.2018р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Градовський Ю.М.

Крусян А.В.