Рішення

від 04.04.2018 по справі 735/1328/17

КОРОПСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/735/37/2018р.

735/1328/17р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

смт. Короп 04 квітня 2018 року

Коропський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Балаби О.А.,

при секретарі - Редько А.О.,

з участю: представника позивача адвоката - ОСОБА_1,

відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника співвідповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу (№ 735/1328/17) за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до суду з даним позовом до відповідачів про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Вимоги обґрунтовує тим, що перевіркою дотримання вимог земельного законодавства, проведеною головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському, Сосницькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Дергеокадастру у Чернігівській області, виявлено самовільне зайняття ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,0016 га, а саме вигороджено дерев'яний паркан, яка належить позивачці та зайняття ОСОБА_3 частини земельної ділянки площею 0,0001 га, а саме побудована нежитлова будівля, на ділянці, яка належить позивачці, чим допустили порушення вимог ст.ст. 125,126 Земельного Кодексу України.

У судовому засіданні адвокат позивачки позов підтримав та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, пояснивши, що межі земельної ділянки позивачки не порушує. Приписів головного спеціаліста відділу контролю з використання та охорони земель ОСОБА_6 не отримував та не підписував.

Співвідповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_3 позов не визнали, пояснивши, що жодним чином не порушують право власності позивачки на земельну ділянку. Приписи державного інспектора отримували, коли саме не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.07.2014 року є власником земельної ділянки площею 0,0727 га., призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 7422255100:01:001:0063, яка розташована в смт. Короп, провулок Троїцький, 7, Чернігівської області, що належала ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 111611, виданого Коропською селищною радою 11.04.2004 року.

Також встановлено, що суміжними землевласниками є: ОСОБА_2, якому на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 388987 виданого на підставі рішення Коропської селищної ради від 31.10.2006 року належить земельна ділянка 0,0847 га., яка розташована по вул. Успенській, 9, в смт. Короп, Чернігівської області та ОСОБА_3, якій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 899721 виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.01.2007 року належить земельна ділянка площею 0,0583 га. в смт. Короп, вул. Успенська, 8, Чернігівської області.

04.05.2017 року на звернення ОСОБА_5 до Коропської селищної ради складено акт обстеження земельної ділянки за адресою смт. Короп, пров. Троїцький, № 7, згідно якого позивачці рекомендовано звернутись до проектної організації, що володіє технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованою.

Згідно акту приймання-передачі межових знаків на зберігання від 06.07.2017 року складеного інженером-землевпорядником ОСОБА_8 встановлено, що межі земельної ділянки ОСОБА_5 в смт. Короп, пров. Троїцький, 7 закріплені межовими знаками встановленого зразка, де межа земельної ділянки не співпадає з капітальною забудовою або стаціонарною огорожею, у кількості 11 шт.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.07.2017 року № 153-ДК/142/АП/09/01/17 Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області встановлено, що гр. ОСОБА_2 самовільно зайнято згідно схеми складеної ФОП ОСОБА_8, а саме вигороджено дерев'яним парканом частина земельної ділянки площею 0,0016 га і використовується для власних цілей, гр. ОСОБА_3 самовільно зайнято, а саме побудовано нежитлову будівлю частина якої знаходиться на суміжній земельній ділянці гр. ОСОБА_5 площею 0,0001 га.

У зв'язку з чим, приписами державного інспектора Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 12.07.2017 року № 153-ДК/0097Пр/03/01/17, № 153-ДК/0098Пр/03/01/-17 при перевірці стану додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель в частині можливого самовільного зайняття земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5 за адресою смт. Короп, пров. Троїцький, 7, Коропського району, Чернігівської області встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно схеми фактичного використання земельної ділянки самовільно зайняли частину земельної ділянки ОСОБА_5 та приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства, тобто звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Оскільки відповідачами порушення не усунуто державним інспектором Ріпа С.М. повторно 31.08.2017 року винесено приписи про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки позивачки.

У зв'язку з невиконанням приписів інспектора позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 158 Земельного кодексу України визначені органи, що вирішують земельні спори.

За ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

За ч. 3 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

За ч. 5 ст. 158 ЗК України у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз'яснено, що згідно зі ст. 158 ЗК суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

Статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Процедура встановлення та відновлення меж земельних ділянок регламентується ст. 55 Закону України Про землеустрій , а також Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376, та Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затв. наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 № 43. Безпосередньо встановлення та відновлення меж покладається на землевпорядні організації, які мають ліцензію на здійснення такого виду діяльності.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про державний контроль за використанням і охороною земель державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, зокрема, мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обо'вязкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням.

Відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд не може взяти до уваги, як допустимі докази: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельною ділянкою № 153 - ДК/142/АП/09/01/17 та приписи головного спеціаліста відділу контролю з використання та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області ОСОБА_6 від 12.07.2017 року № 153-ДК/0097Пр/03/01/17 № 153-ДК/0098Пр/03/01/17, оскільки акт не підписаний особами, які були присутні при перевірці, приписи не підписані інспектором, а також відсутні відмітки про вручення (надсилання поштою) акту, приписів особам, які самовільно зайняли земельну ділянку позивачки.

Крім того, спори між сусідами про межу, коли один із сусідів вважає, що інший зайняв частину його земельної ділянки, вимагають застосування спеціальних знань. Проте, з клопотанням про призначення по справі судово-технічної експертизи позивачка не зверталась.

Керуючись статтями 10 - 13, 81, 83, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11.04.2018 року.

Суддя: Балаба О. А.