Рішення

від 02.04.2018 по справі 607/6360/15-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.04.2018 Справа №607/6360/15-ц

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Пастернак О.В.,

у присутності:

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 607/6360/15-ц за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства УкрСиббанк , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія , про захист прав споживача та визнання недійсними додаткових угод до кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 пред'явив до суду позов до публічного акціонерного товариства УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ) про захист прав споживача та визнання недійсними укладених між ними додаткової угоди № 1 до кредитного договору №11175441000 від 02 лютого 2009 року та додаткової угоди № 2 до кредитного договору №11175441000 від 03 лютого 2009 року.

Обґрунтовував позов тим, що 25 червня 2007 року між ним та АКІБ Укрсиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11175441000. Згідно з умовами цього договору банк надав йому кредитні кошти в розмірі 30000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,7% річних з терміном повернення до 24 червня 2011 року. На забезпечення зобов'язань за кредитним договором між ними укладено договір застави автомобіля Богдан А0902 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1. У березні 2011 року відповідно до п. 6.2 кредитного договору ОСОБА_2 достроково вніс на погашення кредиту 12648,34 доларів США, при чому працівниками банку його повідомлено про відсутність заборгованості за кредитом та знято обтяження з транспортного засобу, що також підтверджується повідомленням № 565 від 29 березня 2011 року, виданим відділенням № 112 АТ Укрсиббанк , та повідомленням нотаріуса про зняття заборони відчуження.

У листопаді 2014 року ПАТ УкрСиббанк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1181,49 доларів США, обґрунтовуючи його тим, що нібито 02 лютого 2009 року між АКІБ Укрсиббанк та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору №11175441000 згідно з якою позичальник зобов'язаний повернути кредит не пізніше 24 червня 2013 року, та 03 лютого 2009 року - додаткову угоду № 2 до кредитного договору №11175441000 щодо зміни схеми погашення кредиту.

Позивач стверджує, що згоди на укладення цих додаткових угод він не надавав, їх не підписував і жодного відношення до них не має, а тому вважає, що їх слід визнати недійсними.

Ухвалою від 03 червня 2015 року, яка занесена до журналу судового засідання, до участі у справі судом залучено товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія (далі - ТОВ ФК Довіра та Гарантія ) як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою від 03 листопада 2015 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, у зв'язку з чим провадження у справі зупинено на час її проведення.

У зв'язку з неоплатою позивачем витрат на проведення експертизи ухвалою від 05 лютого 2016 року провадження у справі відновлено.

Ухвалою від 30 березня 2016 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, у зв'язку з чим провадження у справі зупинено на час її проведення.

Ухвалою від 13 вересня 2016 року, яка занесена до журналу судового засідання, провадження у справі відновлено.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, зіславшись на викладені в позовній заяві обставини. Додатково зазначили, що висновком почеркознавчої експертизи підтверджено, що підпис на оспорюваних додаткових угодах виконано не ОСОБА_2, а іншою особою. Відтак, про наявність цих додаткових угод позивач не знав і не міг знати, а дізнався вже після пред'явлення банком позову до нього про стягнення заборгованості. Жодних свідомих дій на виконання цих угод ОСОБА_2 не вчиняв. Сплату коштів за кредитним договором він здійснював у таких розмірах, які йому називали працівники банку. Ні про сам факт укладення додаткових угод, ні про їх зміст позивачу відомо не було. З цих підстав просили позов задовольнити. Позивач у всіх судових засіданнях особистої участі не брав, розгляд справи завершувався за участю його представника.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позову не визнала. Підтримала мотиви, викладені в письмових запереченнях на позов, які зводяться до того, що: 1) ПАТ УкрСиббанк є неналежним відповідачем у справі, оскільки на підставі договору факторингу від 20 квітня 2015 року ПАТ УкрСиббанк відступив своє право вимоги до ОСОБА_2 за зобов'язанням, яке виникло на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11175441000 від 25 червня 2007 року, ТОВ ФК Довіра та Гарантія ; 2) на даний час існує рішення суду у справі № 607/18103/14-ц, яке набрало законної сили, про стягнення з ОСОБА_2 користь ПАТ УкрСиббанк заборгованості за кредитним договором, у тому числі простроченої заборгованості в розмірі 380,34 доларів США, що еквівалентно 4925,40 гривень, заборгованості в розмірі 123,83 доларів США, що еквівалентно 616,61 гривень, та пені в розмірі 2721,55 гривень. Під час розгляду справи № 607/18103/14-ц судом було досліджено всі докази на підтвердження суми заборгованості ОСОБА_2 перед банком, з урахуванням спірних додаткових угод, дійсність яких ОСОБА_2 не оспорював; 3) 03 лютого 2009 року ОСОБА_2 особисто подав банку карту реструктуризації, на підставі якої укладено ці додаткові угоди, що підтверджує його вільне волевиявлення на їх укладення та спрямованість його дій на реальне настання наслідків, обумовлених укладенням цих угод; 4) висновок почеркознавчої експертизи є неповним, виконаний на підставі недостатньої кількості експериментальних зразків підписів та за відсутності належних зразків вільних підписів; 5) позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки, подавши 03 лютого 2009 року до банку карту реструктуризації, ОСОБА_2 міг довідатись про укладені додаткові угоди, відтак строк позовної давності сплинув 04 лютого 2012 року, а позов пред'явлено лише у квітні 2015 року.

В подальшому від відповідача в судові засідання надходили заяви про розгляд справи у відсутності його представника. У задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник третьої особи ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вважає позов безпідставним, зіславшись на мотиви, які є аналогічними наведеним вище обґрунтуванням заперечень відповідача. Крім цього, зазначила, що, як підтверджується розрахунком заборгованості, після укладення додаткових угод ОСОБА_2 сплачував кредит ануїтетними платежами в розмірі по 520 доларів США на місяць, як це передбачено додатковою угодою № 2, що підтверджує той факт, що він був згідний з умовами додаткових угод та виконував їх. У подальшому подала заяву про завершення розгляду справи в її відсутності, просила в позові відмовити.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

25 червня 2007 року між АКІБ Укрсиббанк та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11175441000, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 30000 доларів США, зі сплатою 12,7% річних, і зобов'язався повернути його до 24 червня 2011 року, згідно з графіком погашення кредиту, що міститься в додатку №1 до кредитного договору.

В подальшому АКІБ Укрсиббанк перейменовано в ПАТ УкрСиббанк. Зазначені обставини встановлені рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 16 квітня 2015 року та сторонами не оспорюються.

Як убачається з Додаткової угоди № 1 До кредитного договору №11175441000 від 25 червня 2007 року (щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації) від 02 лютого 2009 року, вона укладена між АКІБ Укрсиббанк та ОСОБА_2

Згідно з п. 1.2 цієї угоди сторони домовились про зміну кінцевого терміну повернення кредиту за договором і ОСОБА_2 як позичальник зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі у термін не пізніше 24 червня 2013 року.

Також, згідно з п. 1.1 цієї угоди частково перенесено строки сплати відсотків, нарахованих у 2008 році, на більш пізній період.

У пункті 6 угоди Підписи сторін: Банк: В.о. начальника відділення № 112 ОСОБА_5, Позичальник: ОСОБА_2 у спеціально відведених графах містяться відповідні підписи та печатка банку.

З Додаткової угоди № 2 До кредитного договору №11175441000 від 25 червня 2007 року (щодо зміни схеми погашення кредиту) від 03 лютого 2009 року вбачається, що вона укладена між АКІБ Укрсиббанк та ОСОБА_2

Згідно з п. 2.1 цієї угоди позичальник зобов'язався повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів в день сплати ануїтетного платежу. Розмір ануїтетного платежу складає 520 доларів США. День сплати ануїтетного платежу 03 число кожного календарного місяця строку кредитування. Розмір ануїтетного платежу може змінитися у випадку зміни процентної ставки відповідно до умов договору.

У пункті 8 цієї угоди Підписи сторін: Банк: В.о. начальника відділення № 112 ОСОБА_5, Позичальник: ОСОБА_2 у спеціально відведених графах містяться відповідні підписи та печатка банку.

03 листопада 2014 року ПАТ УкрСиббанк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11175441000.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 09 лютого 2015 року вирішено: Позов задовольнити. Стягнути із ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом в сумі 1481,49 доларів США, що еквівалентно 15300,87 грн.; 2721,55 грн. заборгованості по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів; 243,60 грн. сплаченого судового збору. .

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 16 квітня 2015 року вирішено: Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 лютого 2015 року в частині стягнення заборгованості по сплаті процентів змінити, зменшивши розмір цього стягнення з 1056,66 доларів США, що становило 13684,24 грн., до 380,34 доларів США, що еквівалентно 4925,40 грн. В решті рішення суду, а саме в частині стягнення заборгованості в розмірі 123,83 доларів США, що еквівалентно 616,61 грн., стягнення заборгованості по сплаті пені в розмірі 2721,55 грн. та стягнення судового збору, залишити без зміни. .

З мотивувальної частини рішення вбачається, що апеляційний суд перевіряв наявність заборгованості ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором №11175441000 з урахуванням укладених додаткових угод - Додаткової угоди № 1 До кредитного договору №11175441000 від 25 червня 2007 року (щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації) від 02 лютого 2009 року та Додаткової угоди № 2 До кредитного договору №11175441000 від 25 червня 2007 року (щодо зміни схеми погашення кредиту) від 03 лютого 2009 року.

Також, апеляційний суд дав оцінку доводам ОСОБА_2 про повну сплату заборгованості по кредиту 31 березня 2011 року, на підтвердження яких він надав квитанцію №23 від 31 березня 2011 року про внесення на рахунок ПАТ "УкрСиббанк" 12648,34 доларів США на погашення кредиторської заборгованості, а також повідомлення начальника відділення №112 ПАТ "УкрСиббанк" від №565 від 29 березня 2011 року на ім'я начальника МРЕВ в Тернопільській області про зняття заборони відчуження автомобіля марки Богдан А09202, який перебував під заставою на забезпечення кредитного договору, у зв'язку з виконання ним зобов'язань перед банком та відсутністю заборгованості за кредитом та відсотками. Зокрема, на спростування цих доводів ОСОБА_2 апеляційний суд вказав: Разом з тим, як вбачається з розрахунку банку, із цієї суми на погашення заборгованості по кредиту було зараховано 12374,25 доларів США, а на погашення нарахованих процентів банком зараховано 166,04 доларів США. Сума заборгованості по кредиту після зарахування коштів внесених 31 березня 2011 року становила 124,83 доларів США. .

Зазначене рішення набрало законної сили та в касаційному порядку сторонами не оскаржувалось.

20 квітня 2015 року між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ ФК Довіра та Гарантія укладено договір факторингу № 17, згідно з умовами якого ПАТ УкрСиббанк відступило, а ТОВ ФК Довіра та Гарантія прийняло права вимоги в розмірі заборгованості боржників перед ПАТ УкрСиббанк , визначені в реєстрі боржників (п.п. 2.1 - 2.2). Право власності на права вимоги, які відступаються за цим договором, вважаються такими, що перейшли від ПАТ УкрСиббанк до ТОВ ФК Довіра та Гарантія в день підписання Акту приймання-передачі прав вимоги.

Як убачається з витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 17 від 20 квітня 2015 року ПАТ УкрСиббанк передало ТОВ ФК Довіра та Гарантія право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №11175441000 від 25 червня 2007 року на загальну суму заборгованості 1201,58 доларів США, з яких 124,83 доларів США простроченого основного боргу.

20 квітня 2015 року між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ ФК Довіра та Гарантія підписано Акт приймання-передачі прав вимоги за договором факторингу № 17.

Відповідно до висновку експерта № 1.1-167/16 від 11 липня 2016 року підписи від імені позичальника на додатковій угоді № 1 до кредитного договору №11175441000 від 25 червня 2007 року (щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації) від 02 лютого 2009 року (а.с. 78) та додатковій угоді № 2 до кредитного договору №11175441000 від 25 червня 2007 року (щодо зміни схеми погашення кредиту) від 03 лютого 2009 року (а.с. 79) виконано не ОСОБА_2, а іншою особою.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що особисто проводила почеркознавчу експертизу, складала та підписувала зазначений вище висновок. Для виконання експертизи кількість як експериментальних, так і вільних зразків підписів була достатньою, і на їх підставі вона з точністю встановила, що підписи на додаткових угодах були виконані не ОСОБА_2, а іншою особою. В разі недостатності цих підписів вона б звернулась з клопотанням про надання додаткових зразків. Рекомендації щодо надання більшої кількості зразків підписів не є обов'язковими. Якщо надана кількість зразків є достатньою для виконання експертизи, то, відповідно, додаткові зразки не вимагаються. При проведенні експертизи нею застосовано усталені методики, нормативні акти, використано науково-технічну та довідкову літературу, інші інформаційні джерела. Жодних сумнівів під час проведення експертизи не виникало.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає, виходячи із наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Правомірність правочину презюмується (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивач, пред'явивши до ПАТ УкрСиббанк позов про визнання оспорюваних додаткових угод недійсними, посилався на те, що не мав волевиявлення на їх укладення, про факт їх укладення не знав, та цих угод не підписував.

Сторонами у справах позовного провадження є позивач - особа, яка вважає, що її цивільне право порушене, і яка пред'явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач - особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач, і яка, на його переконання, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом, у результаті задоволення якого повинна вчинити відповідні дії (утриматися від таких), може бути примушена до вчинення відповідних дій з метою поновлення прав позивача тощо (ч. 1 ст. 42, ст. ст. 48, 51 ЦПК України). Правомірній вимозі відповідає обов'язок належного відповідача усунути порушення права.

У справі за позовом ОСОБА_2 (позичальника як сторони правочину) про визнання додаткових угод недійсними, відповідачем є інша сторона правочину (кредитор) - АКІБ Укрсиббанк , перейменований у подальшому в ПАТ УкрСиббанк .

Внаслідок укладення між ПАТ УкрСиббанк і ТОВ ФК Довіра та Гарантія договору факторингу № 17 від 20 квітня 2015 року права кредитора за кредитним договором у встановленому порядку перейшли в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, до нового кредитора - ТОВ ФК Довіра та Гарантія .

Цивільним кодексом України передбачено, що:

- кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), щодо такої заміни кредитора укладається відповідний правочин (п. 1 ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 513, ст. 655, ч. ч. 2, 3 ст. 656 ЦК України);

- до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України);

- окремим видом заміни кредитора у зобов'язанні є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника); предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України);

- первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦК України);

- клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу; клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч.ч. 1, 3 ст. 1081 ЦК України).

Відтак, оскільки ПАТ УкрСиббанк є первісним кредитором по відношенню до ТОВ ФК Довіра та Гарантія , то належним відповідачем за пред'явленою ОСОБА_2 вимогою є ТОВ ФК Довіра та Гарантія (новий кредитор), а не ПАТ УкрСиббанк (первісний кредитор), яке, за наявності для того підстав, може брати участь у справі за таким позовом у порядку, передбаченому ст. 53 ЦПК України.

Саме сторона у справі повинна доводити обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 81 ЦПК України), саме відповідачу належить право визнавати, заперечувати позов, укладати мирову угоду, пред'явити зустрічний позов (ст. ст. 49, 206, 207, 193 ЦПК України); предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ЦПК України).

Отже, докази, які оцінюються в цивільній справі, факти, що на їх підставі встановлюються в порядку цивільного судочинства, за сукупністю яких вирішується питання про цивільні права і обов'язки сторін та ухвалюється судове рішення, мають правове значення, якщо ці дії вчиняються у процесі, участь у якому беруть належні учасники справи з належним процесуальним статусом. У даному випадку факти щодо правомірності чи неправомірності оспорюваних додаткових угод мають правове значення, якщо вони встановлені у справі, в якій є належний відповідач - передусім кредитор як сторона цих додаткових угод. Оскільки комплекс процесуальних прав і обов'язків сторони в справі та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, різний, участь у справі особи, яка мала бути відповідачем, в якості третьої особи без самостійних вимог участі в якості відповідача не замінює та істотно звужує її процесуальні можливості, а тому порушує право на належний захист від позову.

Як зазначалося вище, правочин може бути визнано недійсним, якщо в момент його вчинення стороною (сторонами) не були дотримані вимоги, установлені законом (ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України).

При цьому, за вимогою про визнання правочину недійсним, пред'явленою стороною правочину, відповідачем є інша сторона правочину.

Особа на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними і цивільними процесуальними правами (ч. 1 ст. 12 ЦК України, ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Судом установлено, що на час розгляду справи стороною кредитора в оспорюваних додаткових угодах є ТОВ ФК Довіра та Гарантія , і ця обставина відома як суду, так і позивачу. Тобто, саме ТОВ ФК Довіра та Гарантія є належним відповідачем у справі за вимогою ОСОБА_2 про визнання їх недійсними.

Судом неодноразово роз'яснювалось позивачу та його представнику право на заявлення клопотання про заміну неналежного відповідача належним чи залучення співвідповідача та роз'яснювались наслідки пред'явлення позову до неналежного відповідача. Представником позивача неодноразово заявлялись клопотання про оголошення перерви в розгляді справи - то для підготовки нею такого клопотання, то для узгодження з позивачем позиції щодо необхідності його подачі. Після задоволення судом, з метою належного здійснення стороною позивача своїх процесуальних прав, усіх цих клопотань представник позивача в судовому засіданні в черговий раз висловила свою незгоду із тим, що за пред'явленим ОСОБА_2 позовом має відповідати ТОВ ФК Довіра та Гарантія , вказавши, що належним відповідачем у справі є ПАТ УкрСиббанк , оскільки саме його представником підписані спірні додаткові угоди, саме до ПАТ УкрСиббанк ОСОБА_2 пред'явлено позов і саме ПАТ УкрСиббанк має відповідати за цим позовом. Натомість, ТОВ ФК Довіра та Гарантія лише набуло права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором, проте щодо правовідносин, які виникли з приводу даного спору, зокрема щодо дійсності додаткових угод, ТОВ ФК Довіра та Гарантія ніякого відношення не має, оскільки не є стороною цих угод. Тому саме ПАТ УкрСиббанк як сторона цих додаткових угод має бути відповідачем у справі, в якій оспорюється їх дійсність. А ТОВ ФК Довіра та Гарантія бере участь у справі як третя особа, тому ніякі його права не порушуються.

Таким чином, з огляду на зазначені вище положення закону, судом установлено, що ОСОБА_2 пред'явив позов до неналежного відповідача, що виключає можливість його задоволення незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами він обґрунтовує свій позов. Тому питання обґрунтованості цього позову по суті та доведеності обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, з приводу того, що спірні додаткові угоди він не підписував та про їх існування не знав, за такого складу учасників справи (коли позов пред'явлено до ПАТ УкрСиббанк і позивач та його представник не дали згоди на його заміну належним відповідачем) значення не мають.

З цих підстав суд не надає оцінку як аргументам позивача щодо недотримання в момент укладення спірних угод вимог закону, так і аргументам відповідача ПАТ Укрсиббанк та третьої особи ТОВ Довіра та Гарантія щодо пропуску позивачем строку позовної давності, неповноти висновку судової почеркознавчої експертизи, добровільного виконання позивачем умов спірних додаткових угод, наявності судового рішення, яке набрало законної сили, про стягнення з позивача заборгованості за цими додатковими угодами, оскільки усі ці аргументи відносяться до предмета спору між позивачем і належним відповідачем у справі.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України залучити співвідповідача у справі чи замінити неналежного відповідача належним суд вправі лише за клопотанням позивача.

У зазначеному полягає принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд не вправі вийти за межі позовних вимог, не вправі, без згоди позивача, замінити відповідача у справі, та змушувати позивача пред'являти позовні вимоги до належного відповідача.

Аналізуючи в сукупності зібрані у справі докази, правовідносини сторін, вимоги закону, які до них застосовуються, розглядаючи справу в межах заявлених позивачем вимог, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ УкрСиббанк про визнання недійсними додаткової угоди № 1 до кредитного договору №11175441000 від 02 лютого 2009 року та додаткової угоди № 2 до кредитного договору №11175441000 від 03 лютого 2009 року слід відмовити, що не позбавляє позивача права звернутися у встановленому законом порядку з позовом до належного відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 263 - 265, 268, 273, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2) до публічного акціонерного товариства УкрСиббанк (04070, м.Київ, вулиця Андріївська, будинок 2/12, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 09807750), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія (01133, м.Київ, вулиця Кутузова, будинок 13, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 38705034), про захист прав споживача та визнання недійсними додаткової угоди № 1 до кредитного договору №11175441000 від 02 лютого 2009 року та додаткової угоди № 2 до кредитного договору №11175441000 від 03 лютого 2009 року, укладених між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.

Повне судове рішення складено 11 квітня 2018 року.

Головуючий суддяН. М. Сташків