Ухвала

від 11.04.2018 по справі 820/1791/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

11 квітня 2018 р.                                                             Справа № 820/1791/18

Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНС" (в'їзд Орешкова, 1-а, с. Васищеве, Харківський район, Харківська область, 62495, код ЄДРПОУ 30512344) до Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “КДЛ” (61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 32, код ЄДРПОУ 41650724) про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “КДЛ”, в якому просить суд:

- скасувати пункт 6 Додатку 2 "Перелік юридичних та фізичних осіб, яким припиняється право користування землею" Рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 р. № 992/18 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд";

          - скасувати пункт 23 Додатку 1 “Перелік юридичних та фізичних осіб, яким надається дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд” рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018р. №991/18 “Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд”.

          Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНС" про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНС" до Харківської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “КДЛ” про скасування рішень - залишено без задоволення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 р. дана позовна заява залишена без руху та позивачу наданий термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали.

04.04.2017р. позивач через канцелярію суду надав заяву з додатками на усунення недоліків.

Суд, відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, встановив наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Термін "суб'єкт владних повноважень", відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАСУ, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Статтею 12 Земельного кодексу України, у редакції чинній на час прийняття спірного рішення, передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що при здійсненні повноважень власника землі міська рада не є суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини 1 статті 19 КАС, а є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Як вбачається із поданого позову предметом спору є питання землекористування.

У відносинах, які склалися між сторонами, останні мають рівні права та можливості стосовно набуття прав на спірну земельну ділянку, а міська рада в цих відносинах не здійснює владних управлінських функцій та не виступає як суб'єкт владних повноважень, а тому позов, предметом якого є землекористування, не може бути розглянутий за правилами КАС.

Оскільки підстави позову випливають зі спірних правовідносин, що мають цивільно-правовий характер, і він не пов'язаний безпосередньо зі здійсненням владних управлінських повноважень, цей спір не відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції та не може ними розглядатися.

Відповідно до приписів п. 6, 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Отже, захист права позивача у його спорі щодо захисту порушеного речового права на користування земельною ділянкою, права на яке є предметом спору, має здійснюватися за правилами господарського судочинства.

Позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, якщо спірні правовідносини не є публічно-правовими, або у спорі відсутній суб'єкт владних повноважень, або взагалі відсутній спір, тобто справа за заявою не належить до юрисдикції адміністративних судів, визначеної статтею 19 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно - правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі по тексту - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "..." поняттями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

          Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язковість суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом", у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

          Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2014 року, постанові Верховного Суду України від 9 грудня 2014 року та ухвалі Вищого адміністративного Суду України від 27 січня 2015 року у справі № К/800/68333/14, постанові Верховного Суду України від 28 квітня 2015 року.

          Крім того, суд приймає до уваги, що як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, на розгляді в Господарському суді Харківській області перебуває справа № 922/636/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНС" до Харківської міської ради про визнання недійсними рішень та визнання права на користування земельними ділянками, відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі від 20.03.2018р. позивач просить суд, крім іншого - визнати недійсним пункт 6 Додатку 2 Перелік юридичних та фізичних осіб, яким припиняється право користування землею Рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018р. №992/18 Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд та пункт 23 Додатку 1 «Перелік юридичних та фізичних осіб, яким надається дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018р. №991/18 «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд. Підготовче засідання призначено на "10" квітня 2018 р. об 11:00.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про скасування пункт 6 Додатку 2 "Перелік юридичних та фізичних осіб, яким припиняється право користування землею" Рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 р. № 992/18 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" та про скасування пункт 23 Додатку 1 “Перелік юридичних та фізичних осіб, яким надається дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд” рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018р. №991/18 “Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд” не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно із п. 1 ч. 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 170,171, 241,243,256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

          Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНС" (в'їзд Орешкова, 1-а, с. Васищеве, Харківський район, Харківська область, 62495, код ЄДРПОУ 30512344) до Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “КДЛ” (61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 32, код ЄДРПОУ 41650724) про скасування рішень.

          Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

          Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

          Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

          Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

          Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя                                                   Рубан В.В.