Рішення

від 11.04.2018 по справі 918/153/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 квітня 2018 р. Справа № 918/153/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вест Дистрибюшн"

про стягнення заборгованості в сумі 20 949, 29 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Запорізька кондитерська фабрика" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вест Дистрибюшн" про стягнення заборгованості 21 769,20 грн. грн., з яких 14 733, 48 грн. - основний борг, 2 772, 63 грн. - пеня, 2 946, 68 грн. - штраф, 303, 00 грн. - 3% річних, 1013, 49 грн. - інфляційні втрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови Договору №162 від 16.09.2016 р., а саме не розрахувався своєчасно та у повному обсязі за отримані кондитерські вироби. Тому, з огляду на прострочення виконання зобов'язання, покликаючись на ст.625 ЦК України, п.4.2. Договору позивач нарахував відповідачу пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 20 березня 2018 року відкрито провадження у справі №918/153/18, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання в судовому засіданні на 11 квітня 2018 року.

Через канцелярію суду позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 14 733, 48 грн. - основного боргу, 1 971, 06 грн. - пені за період з 23.07.2017 р. по 23.01.2018 р., 2 946, 68 грн. - штрафу у розмірі 20%, 284, 58 грн. - 3% річних за період з 23.07.2017 р. по 14.03.2018 р., 1013, 49 грн. - інфляційних втрат за період з 23.07.2017 р. по 14.03.2018 р., всього 20 949, 29 грн. Вказана заява подана із дотриманням вимог ст.ст. 46, 170 ГПК України, тому прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав зменшені позовні вимоги та просив стягнути з відповідача всього 20 949, 29 грн. заборгованості.

Представник відповідача до суду не прибув, відзиву на позовну заяву в порядку та строки встановлені ухвалою суду не надав. Про місце дату та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

16 вересня 2016 року між Приватним акціонерним товариством "Запорізька кондитерська фабрика" (позивача, постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вест Дистрибюшн" (відповідач, покупець) було укладено договір №162 (надалі договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставить, а покупець приймати та своєчасно оплачувати кондитерські вироби (товар) на умовах даного договору (арк.с. 10-11).

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник поставляє товар у відповідності з видатковою накладною, яка формується постачальником у відповідності з узгодженою заявкою покупця, переданою по факсу, телефону, електронній почті чи іншим зручним для сторін способом.

Згідно пункту 2.2. договору заявка вважається погодженою з дати оформлення постачальником на її основі видаткової накладної.

Пунктом 2.9. договору передбачено, що оплата товару, а також транспортних витрат (при умові поставки товару силами постачальника) здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (або в касу) згідно видаткової накладної на умовах:

- перші три поставки передоплата;

- наступні поставки відстрочка платежу на 14 календарних днів.

При умовах поставки товару по передоплаті при надходженні на розрахунковий рахунок постачальника грошових коштів не в повному розмірі (як вказано в рахунку-фактурі), постачальник має право зменшити відповідно кількість відвантаженого товару.

Згідно наявної в матеріалах справи видаткової накладної №9820 від 06 липня 2017 року та товарно-транспортної накладної №Р9820 від 06 липня 2017 року позивач поставив відповідачу товар згідно договору №162 від 16.06.2016 року на суму 22 233,48 грн.

В свою чергу відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 7 500,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами.

Таким чином, несплаченими лишилися 14 733 грн. 48 коп.

Згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

27 грудня 2017 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату наявної заборгованості, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вест Дистрибюшн" на користь Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика" заборгованості за поставлений товар в сумі 14 733 грн. 48 коп. є законними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак підлягають до задоволення.

Як унормовано у положеннях частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (така ж позиція викладена у статті 611 ЦК України).

У статтях 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У частині першій статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати, вказаних в п. 2.11. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі діючої подвійної ставки НБУ, від вартості неоплаченого товару за весь період заборгованості. У випадку прострочи платежу більш ніжна 20 календарних днів покупець, крім пені, сплачує постачальнику також штраф в розмірі 20% від суми простроченого платежу. Збитки стягуються в повному розмірі понад суми неустойки. Пеня нараховується постачальником за весь час прострочи та до моменту повного виконання грошового зобов'язання.

Позивач посилаючись на положення пункту 4.2. договору нарахував відповідачу 1 971, 06 грн. - пені за період з 23.07.2017 р. по 23.01.2018 р. та 2 946, 68 грн. - штрафу у розмірі 20%.

Судом перевірено нараховану суму штрафу та пені та визнано їх законними та правильними.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач покликаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України за прострочення грошового зобов'язання нарахував відповідачу 284, 58 грн. - 3% річних за період з 23.07.2017 р. по 14.03.2018 р., 1013, 49 грн. - інфляційних втрат за період з 23.07.2017 р. по 14.03.2018 р.

Здійснивши перевірку нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних, суд прийшов до висновку про правильність та обгрунтованість їх нарахування.

Враховуючи усе викладене вище у сукупності суд вважає, що є всі підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вест Дистрибюшн" на користь Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика" 14 733, 48 грн. основної заборгованості, 2 946, 68 грн. штрафу, 1 971, 06 грн. - пені за період з 23.07.2017 р. по 23.01.2018 р., 284, 58 грн. - 3% річних та 1013, 49 грн. інфляційних втрат за період з 23.07.2017 р. по 14.03.2018 р.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) в сумі 1 762, 00 грн. необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вест Дистрибюшн" (33024, Рівненська область, місто Рівне, вул. Старицького 37-А, код ЄДРПОУ 40131668) на користь Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика" (69063, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Святого Миколая 7, код ЄДРПОУ 00382094) - 14 733, 48 грн. основної заборгованості, 2 946, 68 грн. штрафу, 1 971, 06 грн. - пені, 284, 58 грн. - 3% річних, 1013, 49 грн. інфляційних втрат та 1 762 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "11" квітня 2018 року.

Суддя Бережнюк В.В.