Рішення

від 29.03.2018 по справі 911/3536/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3536/17

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16

господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Цукурова Ю.В., розглянувши позовну заяву і додані до неї документи

за позовом Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва»

02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця. 26, код ЄДРПОУ 26188946

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»

07852, Київська обл., Бородянський р-н, с. Микуличі, вул. Центральна, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 21526737

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_1 районна в місті Києві державна адміністрація

02094, м. Київ, б-р Праці 1/1, код ЄДРПОУ 37203257

про стягнення заборгованості

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 08.12.2017 № 1451/01-19);

відповідача - не з'явився;

третя особа - не з'явився;

вирішив:

Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості зі сплати платежів за договором оренди приміщення від 06.04.2006 № 1894/8 за лютий 2017 року та 10 днів березня 2017 року.

30.11.2017 ухвалою господарського суду Київської області прийнято позовну заяву до розгляду суддею Конюх О.В. та призначено судове засідання на 11.12.2017.

30.11.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від судді Конюх О.В. надійшла заява про самовідвід (вх. № 94/17 ).

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.12.2017 заяву судді Конюх О.В. про самовідвід від розгляду справи № 911/3536/17 задоволено.

Розпорядженням господарського суду Київської області від 13.12.2017 № 204-АР призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3536/17.

13.12.2017 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи № 911/2536/17 (вх. № 3583/17) справу розподілено на суддю Саванчук С.О.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2017 прийнято позовну заяву до розгляду суддею Саванчук С.О., розгляд справи призначено на 26.12.2017.

26.12.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 27470/17).

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2018 відкладено підготовче засідання до 25.01.2018.

24.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва (вх. № 1577/18).

25.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 1739/18).

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2018 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про передачу справи за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва та відкладено підготовче засідання до 08.02.2018.

01.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2198/18), в якому відповідач заперечує позов у повному обсязі, з огляду на таке.

Позивачем заявлено по суті 3 вимоги: стягнення боргу з орендної плати, стягнення боргу за комунальні послуги та стягнення боргу відшкодування податку на землю, але судовий збір сплачено лише за одну вимогу, тому позивач має доплатити судовий збір за 2 інші вимоги, крім того, позивачем заявлена вимога щодо сплати земельного податку, але відповідач за договором не має обов'язку сплачувати земельний податок, оскільки він не є ані власником землі, ані землекористувачем, оскільки ним орендується лише частина приміщення.

08.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 2707/18).

08.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про залучення третьої особи (вх. № 2846/18).

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_1 районну в місті Києві державну адміністрацію (02094, м. Київ, б-р Праці 1/1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37203257), засідання відкладене до 06.03.2018.

21.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №3672/18) в якому третя особа підтримує позовні вимоги позивача та просить задовольнити позов у повному обсязі.

22.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області позивачем подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №3786/18) та заперечення на відзив (вх. №3785/18) згідно з яким позивач зазначає, що доводи відповідача щодо сплати судового збору за кожну вимогу окремо є безпідставними, оскільки заборгованість відповідача виникла на підставі невиконання ним вимог договору, а тому така заборгованість є цілісною та не може бути заявлена різними позовами.

Крім того, незгода відповідача з вимогою про сплату земельного податку також є безпідставною, оскільки пунктом 3.15 договору передбачено таку необхідність, також дана вимога виконувалась відповідачем до початку спірного періоду, що підтверджується надходженням від нього коштів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.03.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 29.03.2018.

У судове засідання 29.03.2018 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились.

У матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення ПАТ Укрпошта поштового відправлення суду, яким надіслано ухвалу суду про призначення судового засідання третій особі, представник відповідача був присутній у судовому засіданні, в якому проголошено вступну і резолютивну чистини ухвали суду про призначення судового засідання з розгляду справи по суті, відтак, відповідач та третя особа належним чином повідомлені про судове засідання, клопотань про його відкладення суду не подано.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 29.03.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Поліклінікою № 1 Дніпровського району міста Києва, правонаступником якої є Комунальне некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району міста Києва (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Діамед (далі - відповідач) укладено договір оренди приміщення № 1894/8 від 06.04.2006 (далі - Договір).

06.04.2006 Договір зареєстровано в книзі записів договорів оренди майна Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації.

Згідно з пунктом 1 Договору позивач передає, а відповідач приймає в орендне користування нежиле приміщення (будинок) і майно для використання під аптечний пункт по вул. Запорожця, 26 у м. Києві загальною площею 53,0 кв.м протягом трьох днів з моменту підписання даного договору.

Згідно з пунктом 5 Договору у разі закінчення строку договору або при його достроковому розірванні відповідач зобов'язаний повернути орендоване майно позивачу в задовільному технічному стані з урахуванням нормального зносу по акту.

Відповідно до пункту 10 Договору даний договір вступає в силу після реєстрації його в Головному управлінні охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації та підписання сторонами тексту договору.

10.03.2017 згідно з актом приймання-передачі, відповідач передав позивачу, а позивач прийняв нежитлове приміщення загальною площею 53,00 кв.м, що перебуває на балансі Комунального некомерційного підприємства Центр первинно медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, 26 на підставі Договору оренди майна № 1894/8 від 06.04.2006.

15.05.2017 позивач направив на адресу відповідача претензію (№ 553/16-02) у зв'язку з тим, що відповідачем не оплачені платежі за користування приміщенням по вул. Запорожця, 26 в м. Києві за лютий 2017 року та 10 днів березня 2017 року, що складає 11788,65 грн. та підтверджується рахунком - фактурою № 46 від 21.02.2017 на суму 3904,43 грн., рахунком-фактурою № 88 від 21.02.2017 на суму 536,31 грн., рахунком-фактурою № 78 від 21.03.2017 на суму 2554,72 грн., рахунком-фактурою № 76 від 21.03.2017 на суму 559,40 грн., рахунком-фактурою № 55 від 10.03.2017 на суму 1034,70 грн., рахунком-фактурою № 30 від 13.02.2017 на суму 3199,09 грн.

Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір, що укладений між сторонами, за правовою природою є договором оренди.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а згідно з частиною 2 цієї статті - законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму - будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до акту-приймання передачі приміщення за Договором, що не заперечується обома сторонами, 10 березня 2017 року відповідач повернув позивачу, а позивач прийняв нежитлове приміщення загальною площею 53,00 кв.м, що перебуває на балансі Комунального некомерційного підприємства Центр первинно медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, 26 на підставі договору оренди майна № 1894/8 від 06.04.2006.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 3.7 Договору орендар зобов'язаний проводити оплату орендованого майна в розмірі, визначеному в додатку № 3 до цього Договору, щомісячно, до десятого числа поточного місяця, на рахунок позивача. За несвоєчасне внесення орендної плати нараховується пеня в розмірі 2,5 % від суми недоїмки за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

Пунктом 3.8 Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний проводити щомісячно оплату загальних для всього будинку та прибудинкової території витрат, пов'язаних з його експлуатацією, управлінням та ремонтом (для орендних приміщень пропорційно площі орендованих приміщень) за окремим розрахунком позивача.

Згідно з пунктом 3.10 Договору відповідач зобов'язаний проводити щомісячну оплату відповідним комунальним підприємствам фактичної вартості отримуваних комунальних послуг (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія), а також сплачувати вартість фактичних послуг по технічному обслуговуванню інженерного устаткування (відшкодування внутрішньо будинкових мереж), дезінфекції, дератизації для орендних приміщень пропорційно площі оренди, згідно додатку № 4 до цього Договору за окремим рахунком позивача.

Відповідно до пункту 3.13 Договору відповідач зобов'язаний здійснювати самостійно щомісячні платежі: плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів та інші.

Пунктом 3.15 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу плату податку за землю відповідно до розрахунку, визначеному в додатку № 5 до цього Договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За твердженнями позовної заяви, відповідач протягом дії Договору належним чином виконував свої грошові зобов'язання, проте, після повернення майна з оренди не сплатив кошти за останній період - лютий 2017 року та 10 днів березня 2017 року, вказану заборгованість позивач і заявляє до стягнення.

Відповідно до відзиву на позовну заяву (вх. № 2198/18 від 01.02.2018) відповідачем позов заперечений повністю, по-перше, тим, що позивачем невірно оплачений судовий збір за подання позову - заявлено по суті три вимоги: борг з орендної плати, за комунальні послуги та відшкодування податку на землю, а сплачено лише за одну, відтак, позивач має доплатити судовий збір ще за дві вимоги, а, по-друге, заперечена вимога про відшкодування податку на землю тим, що відповідач не являється землекористувачем у розумінні податкового кодексу, відтак, не зобов'язаний сплачувати земельний податок.

Стосовно зазначених тверджень відповідача судом враховане таке.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 163 Господарського процесуального кодексу України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна, відповідні позовні заяви мають майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір , що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають грошовій оцінці і подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір .

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 162, пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо позов підлягає грошовій оцінці, у позовній заяві зазначається ціна позову, що у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується.

Відповідно до позовної заяви у даній справі, заявлені до стягнення кошти, що, на думку позивача, мають бути сплачені йому відповідачем за договором оренди, із зазначенням ціни позову - 11788,65 грн., відтак, даний позов має майновий характер і оплачується судовим збором відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір - за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у такому розмірі: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позовну заяву у даній справі, відповідно до відмітки канцелярії, подано до суду 28.11.2017.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року визначений у розмірі 1600,00 грн.

Зважаючи на вказане, позивачем вірно сплачено судовий збір за подання позову у даній справі у розмірі 1600,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 2357 від 23.11.2017 і заперечення відповідача у цій частині - безпідставні.

Крім того, судом враховано, що згідно з статтею 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

З огляду на те, що спірні у справі правовідносини виникли щодо виконання грошових зобов'язань за господарським договором і не містять вимог щодо стягнення коштів до відповідних державних бюджетів, у справі не встановлюються податкові зобов'язання відповідача, а заявлена до стягнення сума відшкодування позивачеві податку на землю є договірним грошовим зобов'язанням, що погоджене сторонами у пункті 3.15 Договору, відповідно до якого відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу плату податку за землю та відповідає положенням статті 797 Цивільного кодексу України.

Крім того, на підтвердження того, що відповідачем належним чином виконувались договірні зобов'язання з відшкодування податку за землю, позивачем надано до матеріалів справи акт звірки розрахунків за період з 01.09.2016 до 01.01.2017, що підписаний з обох боків уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток, згідно з яким сторонами погоджено сплату податку на землю в розмір 1691,84 грн., а фактична сплата таких платежів підтверджується наданими виписками за особовим рахунком № 26007386133400 від 04.10.2016, від 25.10.2016, від 22.11.2016, від 26.12.2016: за рахунком-фактурою № 296 від 01.09.2016 в розмірі 422,96 грн., за рахунком-фактурою № 352 від 06.10.2016 в розмірі 422,96 грн., за рахунком-фактурою № 373 від 02.11.2016 в розмірі 422,96 грн., за рахунком- фактурою № 404 від 01.12.2016 в розмірі 422,96 грн.

Також відповідачем подавалась суду заява про передачу даної справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва на підставі частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України - спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини, що ґрунтувалось на тому, що до позовних вимог включено вимогу про відшкодування земельного податку.

У судовому засіданні 25.01.2018 за участю представників сторін розглянуто вказану заяву відповідача, відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 25.01.2018 судом відмовлено в її задоволенні, оскільки в даній справі не йдеться про спір щодо нерухомого майна, а заявлена до стягнення заборгованість за господарським договором, відтак, підлягає застосуванню не виключна підсудність, а загальне правило частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України про те, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлене цим Кодексом.

Як вказано у рішенні раніше, позивачем стверджувалось, що грошові зобов'язання за Договором відповідач виконав у повному обсязі, крім періоду, що передував поверненню майна з оренди: лютий 2017 року та 10 днів березня 2017 року і вказану заборгованість позивач заявляє до стягнення.

Про стягнення заборгованості за цей період йдеться у тексті позовної заяви, розрахунку сум, що стягуються (таблиця): комунальні послуги за лютий та 10 днів березня 2017, орендна плата за лютий - березень + експлуатаційна послуги 2017, відшкодування земельного податку за лютий - березень 2017 та усних поясненнях представника позивача у судових засіданнях.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність, а згідно з частиною 1 статті 14 цього Кодексу - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Згідно з частиною 1 статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Доказів сплати платежів за Договором за спірний період до матеріалів справи не надано, відповідачем їх оплата не стверджувалась.

На підтвердження обґрунтованості розрахунку позивачем надано копії рахунків-фактур: № 46 від 21.02.2017 на суму 3904,43 грн. (комунальні послуги за січень), № 88 від 21.02.2017 на суму 536,31 грн. (комунальні послуги за 10 діб березня), № 78 від 21.03.2017 на суму 2554,72 грн. (комунальні послуги за лютий), № 76 від 21.03.2017 на суму 559,40 грн. (відшкодування податку на землю за лютий, 10 дн. березня), рахунком фактури № 55 від 10.03.2017 на суму 1034,70 грн. (експлуатаційні витрати за 10 днів березня), № 30 від 13.02.2017 на суму 3199,09 грн. (експлуатаційні витрати за лютий).

Крім того, на підтвердження розрахунків за Договором, позивачем надано чотири акти звірки розрахунків, що складені позивачем в односторонньому порядку станом на 01.04.2017, окремо: щодо комунальних послуг, щодо відшкодування податку на землю, щодо орендної плати та щодо експлуатаційних послуг з вивозу сміття).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до наданих позивачем документів, судом встановлене безпідставне включення до заборгованості відповідача за Договором за період: лютий 2017 року - 10 днів березня 2017 року суми за рахунком - фактурою № 46 від 21.02.2017 у розмірі 3904,43 грн. за комунальні послуги за січень, що не входить до меж позовних вимог і, відтак, фактичні обставини правовідносин сторін за цей період не встановлювались судом у ході розгляду справи, крім того, позивачем стверджувалось, що за попередній період відповідачем належним чином виконані грошові зобов'язання за Договором.

Включення розміру зобов'язання за січень позивач пояснює актом звірки взаєморозрахунків, що ним складений, проте, не підтверджує увесь зміст акту первинними бухгалтерськими документами, до того ж, цей акт містить початкове сальдо на користь позивача у розмірі 3204,50 грн., правова природа якого суду невідома.

Відтак, заявлені суду до стягнення суми включають попередні розрахунки сторін, що не являються спірними у даній справі і судом не розглядались.

Зважаючи на вказане, судом здійснено розрахунок заборгованості за Договором за лютий 2017 року та 10 днів березня 2018 року, що складає 7884,22 грн. та підтверджується рахунками-фактурами: № 88 від 21.02.2017 на суму 536,31 грн., № 78 від 21.03.2017 на суму 2554,72 грн., № 76 від 21.03.2017 на суму 559,40 грн., № 55 від 10.03.2017 на суму 1034,70 грн., № 30 від 13.02.2017 на суму 3199,09 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи докази, що подані учасниками судового процесу, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором за період з лютого 2017 року - 10 днів березня 2017 року у розмірі 7884,22 грн., оскільки повернення приміщення за договором відбулось 10.03.2017, відповідно до вищевказаних вимог Договору та чинного законодавства передбачена сплата цих сум відповідачем, доказів їх оплат суду не надано.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, відповідачем належить відшкодувати позивачу судовий збір у розмірі 1070,08 грн.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» (07852, Київська обл., Бородянський р-н, с. Микуличі, вул. Центральна, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 21526737) на користь Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва» (02125, м Київ, вул. Петра Запорожця, 26, код ЄДРПОУ 26188946) 7884,22 грн. (сім тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні двадцять дві копійки) основного боргу, 1070,08 грн. (одна тисяча сімдесят гривень вісім копійок) судового збору.

3. У задоволені решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.04.2018.

Суддя С.О. Саванчук