Рішення

від 11.04.2018 по справі 918/92/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 квітня 2018 р. Справа № 918/92/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.

при секретарі судового засідання Лиманському А.Ю.

розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укртепло Рівне"

про стягнення в сумі 69 519 грн. 12 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (далі - Позивач або ТОВ "Рівнегаз збут") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укртепло Рівне" (далі - Відповідач), в якому просить стягнути з останнього 69 519,12 грн., з яких 37 542, 03 грн. - пеня, 7 041,38 грн. - 3% річних, 24 935,71 грн. - інфляційні втрати.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі Договору №1141137SGJAP116 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 30.11.2016 року він поставив Відповідачу природний газ, вартість якого останнім сплачена з порушенням строків оплати (заборгованість стягнуто у безспірному порядку на виконання рішення господарського суду Рівненської області від 11.05.2017 року у справі № 918/284/17), а тому враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню 28.02.2017р. по 19.08.2017р., 3 % річних та інфляційні втрати за період з 28.02.2017 р. по 30.01.2018 р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.04.2018 р. позов підтримав повністю та просив його задоволити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі доказами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представника відповідача, давши правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

30 листопада 2016 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (як Постачальником) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укртепло Рівне" (як Споживачем) був укладений договір №1141137SGJAP116 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі- Договір), за умовами якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ (далі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (п.1.1. Договору) (арк.с. 8-15).

Пунктом 2.9 Договору сторони погодили порядок визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу на підставі актів приймання-передачі газу, які є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Так, у лютому - березні 2017 року Відповідачу поставлено природного газу на суму 679278,17 грн., обгрунтованість її розміру визначено господарським судом Рівненської області під час розгляду справи № 918/284/17 згідно рішення, за яким з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укртепло Рівне" на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" стягнуто 299 426 грн. 40 коп. основного боргу та 4 491 грн. 40 коп. судового збору.

Згідно розділу 4 Договору оплата вартості газу сплачується до 25-го числа місяця, що передує місяцю постачання у розмірі 100% місячної вартості запланованого обсягу газу.

Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Факт порушення строків оплати та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у сумі 299 426 грн. 40 коп. згідно Договору №1141137SGJAP116 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 30.11.2016 р. встановлено судовим рішенням у справі № 918/284/17, тому згідно статті 75 ГПК України вказана обставина не потребує додаткового доказування.

Позивач звернувся до суду та просить сягнути з відповідача у справі пеню за період з 28.02.2017р. по 19.08.2017р., 3 % річних та інфляційні втрати, нараховані за період з 28.02.2017р. по 30.01.2018р., всього в сумі 69 519 грн. 12 коп. який не був предметом судового розгляду у справі № 918/284/17.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тобто, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Як встановлено судом, заборгованість присуджена до стягнення згідно рішення господарського суду Рівненської області від 11.05.2017р. у справі № 918/284/17 - погашена, а відтак, позивач має правові підстави для нарахування пені, інфляційних та 3 % у визначеному періоді, згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено даданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, визнано його правильним та обгрунтованим.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 7 041,38 грн. - 3% річних та 24 935,71 грн. - інфляційних втрат підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі, тому підлягають задоволенню.

Право позивача на нарахування пені передбачене п.6.2.1. договору, за яким у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено поданий позивачем розрахунок пені у сумі 37 542 грн. 03 коп., визнано його правильним.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зважаючи на наведені обставини справи, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 %. При цьому суд враховує те, що на момент звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу відповідачем була погашена в повному обсязі. Оскільки за рішенням суду від 11.05.2017 р. у справі №918/284/17 борг стягнуто за період лютий-березень 2017 р., вбачається короткостроковість виникнення боргу. Позивач не надав суду жодних доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за поставлений природний газ. Разом з тим, з огляду на прострочення виконання зобов'язання нарахував відповідачу 37 542 грн. 03 коп. пені. Також нараховано передбачені ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних. Необхідно зауважити, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим.

За таких обставин, суд вважає можливим зменшити розмір пені до 50% від заявленої суми 37 542 грн. 03 коп., та стягнути її в сумі 18 771 грн. 02 коп.

Одночасно суд звертає увагу на те, що для застосування судом права зменшити розмір штрафних санкцій, у випадку наявності для цього підстав, подання боржником відповідного клопотання чинним законодавством не вимагається.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 18 771 грн. 01 коп. слід відмовити.

Отже, враховуючи усе викладене у сукупності позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укртепло Рівне" підлягають задоволенню частково - вчастині стягнення 18 771 грн. 02 коп. пені, 7 041 грн. 38 коп. 3% річних та 24 935 грн. 71 коп. інфляційних втрат. У решті вимог - у задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) в сумі 1 762,00 грн. необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укртепло Рівне" (33027, м. Рівне, вул. Київська, 92, код ЄДРПОУ 39280595) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4, код ЄДРПОУ 39589441) - 18 771 (вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят одну) грн. 02 коп. - пені, 7 041 (сім тисяч сорок одну ) грн. 38 коп. - 3% річних, 24 935 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 71 коп. - інфляційних нарахувань та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 18 771 грн. 01 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "11" квітня 2018 року

Суддя Бережнюк В.В.