Рішення

від 30.03.2018 по справі 5/17-1506-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 5/17-1506-2011

Господарський суд Одеської області у складі головуючого судді Щавинської Ю.М., судді Оборотової О.Ю., судді Степанової Л.В.

Секретар судового засідання Шейнцис О.О.

за участю представників сторін:

прокурор : Закернична І.П.- посвідчення № 031666 від 26.01.2015р.;

від позивача :Штоля А.О. - довіреність №281исх-гс від 28.12.2017р.;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи: Польщіна Т.Г. - довіреність № 01-36/44 від 27.12.2017р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5/17-1506-2011

Заступника прокурора Київського району м. Одеси (65059, м. Одеса, вул. Краснова, 10) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська, 1);

до відповідача 1: Приватного підприємства "ФАРО" (69063, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 79);

до відповідача 2: Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області (67801, Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Леніна, 169);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1);

про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Одеської області у складі головуючого судді Щавинської Ю.М., судді Оборотової О.Ю., судді Степанової Л.В. розглядається справа №5/17-1506-2011 за позовом заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Приватного підприємства "ФАРО" та Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Кінцеві позовні вимоги прокурора, які розглядаються судом, викладені у заяві про зміну предмета позову від 23.02.2018р. (т.7 а.с.15-19), згідно прохальної частини якої прокурор просить суд визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки від 27.12.2002р., який зареєстрований у реєстрі за № 5904, відповідно до якого Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області продала, а ПП „Фаро" купило земельну ділянку площею 1,8689 га на території Таїровської селищної ради по АДРЕСА_1, за межами населених пунктів Овідіопольського району Одеської області для обслуговування будівель і споруд лікувально - оздоровчого комплексу, а також витребувати у ПП „Фаро" на користь Одеської міської ради вищевказану земельну ділянку.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах міста Одеси, а тому її власником, у тому числі на момент її незаконного вибуття з комунальної власності, є Одеська міська рада як орган, який уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності у межах населених пунктів.

Як вказує прокурор, встановлення меж міста виконано в присутності повноважних представників Одеського міського управління земельних ресурсів, представників суміжних районних, сільських та селищних рад, закріплення меж міста проведено шляхом закладки 318 межових і 190 пізнавальних знаків встановленого зразка.

В результаті виконаних робіт складені та підписані акти про встановлення в натурі меж міста та передачу межових знаків на зберігання, в тому числі і з Овідіопольським районом від 31.08.2002р.

Відтак, прокурор вважає, що Одеська міська рада набула усіх підстав для реалізації постанови Верховної ради України від 07.02.2002р. № 3064-ІІІ „Про зміну меж міста Одеської області", а згідно з відомостями Одеського міського управління земельних ресурсів, що містяться у листі від 05.04.2011р., спірна земельна ділянка і до прийняття вищевказаної постанови входила до складу земель м. Одеси.

При цьому прокурор зазначає, що розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, на підставі якого було укладено оспорюваний договір, розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 17.11.2010р. було скасовано, як незаконне. Таким чином відсутність рішення компетентного органу виконавчої влади на продаж земельної ділянки додатково підтверджує факт неправомірності продажу земельної ділянки.

При цьому належним власником не було прийнято жодних рішень щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність ПП „Фаро". За таких обставин, спірний договір було укладено без волі власника, у зв'язку із чим він має бути визнаний недійсним, а земельна ділянка, що є предметом договору, підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння.

Позиція відповідача ПП „Фаро", викладена, зокрема, у відзиві на позовну заяву (т.6 а.с.77-79), зводиться до наступного.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки було укладено з ПП ФАРО у зв'язку з тим, що на останній розташовані об'єкти нерухомості, а саме: спальний корпус, клуб-столова, підсобне (овочесховище), насосна, скважина (насосна зі свердловиною), трансформаторна підстанція, прохідна, насосна, споруди 1-3, які перейшли у власність ПП ФАРО на підставі договору купівлі-продажу №60/2002Юр-Д1 від 03.10.2002 року за ціною 500000,00грн.

Натомість доводи щодо знаходження земельної ділянки на момент її відчуження у межах міста Одеси не підтверджені та спростовуються, зокрема, листом Одеського обласного управління земельних ресурсів від 09.09.2003р., листом відділу земельних ресурсів в Овідіопольському районі Одеської області від 21.02.2008 за №9721, а також листом ДПІ у Овідіопольському районі від 19.04.2005р. за №5141/15-04.

Відповідач вказує, що постанова Верховної Ради України від 07.02.2002 №3064-ІІІ Про зміну меж міста Одеса Одеської області не була реалізована у зв'язку з чим спірна земельна ділянка відноситься до Таїровської селищної ради Овідіопольського району. Це також було підтверджено листом Відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області від 28.07.2011р. за №18-18-38/1238, відповідно до якого земельна ділянка площею 1,8689га, що передана у власність ПП ФАРО в порядку викупу відповідно до розпорядження Овідіопольської РДА №850, згідно земельно-облікових даних знаходилася на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району (за межами населених пунктів), оскільки державного акту, який посвідчував межі м. Одеси станом на 27.12.2002р. відповідно до ст.176 ЗК України не було отримано.

Крім того, відповідач просить суд у випадку встановлення порушеного права позивача, застосувати наслідки спливу строку позовної давності (т.7 а.с.8-9).

Як вбачається з матеріалів справи, справа № 5/17-1506-2011 перебувала в провадженні багатьох суддів господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 19.01.2018р., з урахуванням набрання чинності 15.12.2017 року Законом України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції, відповідно до ст.ст.12, 247 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147VІІІ, справу № 5/17-1506-2011 прийнято до розгляду за правилами ГПК України в порядку загального позовного провадження.

Під час підготовчого провадження ухвалою суду від 05.02.2018р. позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Приватного підприємства "ФАРО"; Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та Одеської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності та визнання права користування земельною ділянкою на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України залишено без розгляду.

При цьому, під час розгляду справи судом призначалася судова земельно-технічна експертиза, на вирішення якої ставилися наступні запитання:

- які фактичні площа, межі та конфігурація земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні ФОП ОСОБА_4 для експлуатації та обслуговування 1/20 частини лікувально-оздоровчого комплексу ЕЛЕКТРОН , що складається з: кухні - літ Аа , сарай - літ. Б , сарай - літ. В , коптилка - літ Г1 ,, намет - літ. Д1 , Е1 , 1-3 споруди, загальною площею 486,00 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_1 (с. Мізікевича, ж/м Чорноморка , АДРЕСА_1 Овідіопольського району Одеської області), та чи відповідають такі фактичні площа, межі та конфігурація земельної ділянки площі, межам та конфігурації земельної ділянки для експлуатації та обслуговування 1/20 частини лікувально-оздоровчого комплексу ЕЛЕКТРОН , що складається з: кухні - літ Аа , сарай - літ. Б , сарай - літ. В , коптилка - літ Г1 ,, намет - літ. Д1 , Е1 , 1-3 споруди, загальною площею 486,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (с. Мізікевича, ж/м Чорноморка , АДРЕСА_1 Овідіопольського району Одеської області) площею 2300 кв.м., що визначена в документах, які знаходяться в матеріалах справи (схематичний план, технічний паспорт на виробничі та невиробничі приміщення, складений 10.10.2002 року для ПП ФАРО , технічний паспорт на виробничі та невиробничі будівлі від 21.01.2003 на ім'я ОСОБА_4, копія плану земельної ділянки станом на 10.10.1998, виготовленого інженером Овідіопольського РБТІ ОСОБА_5 тощо).

- якщо мають місце невідповідність фактичної площі, межі та конфігурації земельної ділянки, то зазначити в якому розмірі та з яких причин, зокрема, чи має місце накладення (часткове співпадіння) меж земельної ділянки площею 1,8689 га, яка належить ПП ФАРО на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку площею 1,8689 га серії НОМЕР_2 від 18.02.2003 року, яка розташована: АДРЕСА_1, Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (кадастровий номер НОМЕР_1), зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №Р-58-18, з земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування 1/20 частини лікувально-оздоровчого комплексу ЕЛЕКТРОН , що складається з: кухні - літ Аа , сарай - літ. Б , сарай - літ. В , коптилка - літ Г1 ,, намет - літ. Д1 , Е1 , 1-3 споруди, загальною площею 486,00 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1 (с. Мізікевича, ж/м Чорноморка , АДРЕСА_1 Овідіопольського району Одеської області) площею 2300 кв.м., що визначена в документах, які знаходяться в матеріалах справи (схематичний план, технічний паспорт на виробничі та невиробничі приміщення, складений 10.10.2002 року для ПП ФАРО , технічний паспорт на виробничі та невиробничі будівлі від 21.01.2003 на ім'я ОСОБА_4, копія плану земельної ділянки станом на 10.10.1998, виготовленого інженером Овідіопольського РБТІ ОСОБА_5 тощо), тобто визначити чи входить до складу вказаної земельної ділянки площею 1,8689 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка належить ПП ФАРО на праві власності, певна частина земельної ділянки, яка входила до складу земельної ділянки загальною площею 2300 кв.м., призначеної (відведеної) для експлуатації та обслуговування 1/20 частини лікувально-оздоровчого комплексу ЕЛЕКТРОН , власником якого є ФОП ОСОБА_4

Внаслідок призначення експертизи ухвалою суду від 14.07.2016р. провадження у справі № 5/17-1506-2011 зупинялося та було поновлено ухвалою суду від 17.07.2017р. справу з огляду на надходження висновку експертизи.

При цьому суд не надає оцінку висновку експертизи, оскільки її було проведено з огляду на наявність позову третьої особи, який у підготовчому засіданні було залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 26.02.2018р. підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 16.03.2018р. Одночасно вказаною ухвалою Головне управління Держгеокадастру в Одеській області в особі Відділу Держгеокадастру в Овідіопольському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області виключено зі складу учасників справи №5/17-1506-2011.

Ухвалою суду від 16.03.2018р. у судовому засіданні оголошено перерву до 30.03.2018р.

21.03.2018р. до канцелярії суду від представника ПП „Фаро" надійшла заява (т.7а.с.56), згідно якої останній в повному обсязі підтримує заперечення проти позовних вимог та просить суд здійснити розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні 30.03.2018р. прокурор в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням кінцевої їх редакції, просив суд задовольнити їх.

Представник позивача та представник третьої особи (ДКВ ОМР) повністю підтримали позицію прокурора, просили суд задовольнити позов.

Відповідачі - Приватне підприємство "ФАРО" та Овідіопольська районна державна адміністрація у судове засідання 30.03.2018р. не з'явилися, про місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином шляхом направлення на їх адреси вищевказаної ухвали суду від 16.03.2018р.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідачів про розгляд справи, з урахуванням наявного в матеріалах справи клопотання відповідача 1- ПП „Фаро" про розгляд справи за його відсутності, а також з огляду на відсутність жодних клопотань щодо причин неявки відповідача 2 - Овідіопольської районної державної адміністрації у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача та третьої особи, надані в ході розгляду справи, суд встановив наступне.

Розпорядженням Овідіопольської РДА від 27.12.2002р. №850 "Про продаж земельних ділянок у власність ПП „Фаро" шляхом викупу" (т.1 а.с.28) було прийнято рішення продати у власність Приватному підприємству „Фаро" шляхом викупу земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 1,8689 га, що знаходиться за межами населених пунктів на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, АДРЕСА_1, для обслуговування будівель та споруд лікувально-оздоровчого комплексу.

Пунктом 2 вказаного розпорядження затверджено ціну продажу земельної ділянки шляхом викупу у сумі 93818,78 грн., згідно висновку експерта про оцінну вартість вищевказаної земельної ділянки, яка підлягає перерахуванню на спеціальний бюджетний рахунок ВДК у Овідіопольському районі.

Крім того, даним документом вирішено затвердити умови договору купівлі-продажу земельної ділянки та видати ПП „Фаро" державний акт на право власності на земельну ділянку після оплати її вартості, вказаної у п. 2 цього розпорядження (п.3 та п.4 розпорядження).

На підставі вказаного розпорядження, 27.12.2002р. між Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області (Продавець) та Приватним підприємством „Фаро" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (т.1.а.с.11), згідно п. 1.1 якого Продавець на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 27.12.2002р. за № 850 продав, а Покупець купив земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,8689 га, розміщену на території Таїровської селищної ради, по АДРЕСА_1, за межами населених пунктів Овідіопольського району Одеської області, згідно плану земельної ділянки, що додається.

Земельна ділянка, зазначена в п. 1.1 продається для обслуговування будівель та споруд лікувально - оздоровчого комплексу (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 та п.2.2 договору, продаж земельної ділянки провадиться за 93818,78 грн. Грошова плата в сумі 93818,78 грн. вноситься на спеціальний бюджетний рахунок ВДК у Овідіопольському районі № 33115400900360 в УДК в Одеській області, МФО 828011, кою бюджетної класифікації платежу 33010000, код одержувача платежу ЄДРПОУ 22508650 (за купівлю землі; для місцевого бюджету Овідопольського району) протягом 3 банківських днів після укладання договору купівлі-продажу та його нотаріального посвідчення.

Пунктом 2.3 договору визначено, що вартість земельної ділянки площею 1,8689 га, відповідно до висновку оцінювача - ДП „Одеський регіональний центр державного земельного кадастру", виданого 26.12.2006р.складає 93818,78 грн.

Згідно до п. 3.1 договору, Продавець продав, а Покупець купив за даним договором земельну ділянку, вільну від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про яких в момент складання договору Продавець чи Покупець не міг знати.

Продавець гарантує, що на момент укладення договору земельна ділянка в спорі, під забороною (арештом) не перебуває.(п. 3.2 договору).

Положеннями п. 4.1 договору сторони погодили, що всі спори, які можуть виникати з даного договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами, а у разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів - у судовому порядку.

Відповідно до п. 5.1 договору, невід'ємною частиною договору є:

- план земельної ділянки з визначенням її розмірів;

- розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 27.12.2002р. № 850.

Цей договір і документ про сплату вартості землі є підставою для видачі власнику (новому власнику) державного акта про право власності на землю (п. 5.2 договору).

Вказаний договір зареєстровано в реєстрі за № 5904.

18.02.2003р. Овідіопольською РДА Одеської області ПП „Фаро" було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, що є предметом спору (т.1 а.с.61)

Крім того, як встановлено судом, на земельній ділянці, яка предметом спору, знаходиться нерухоме майно. Так, згідно з договором купівлі-продажу від 03.10.2002р. Відкритим акціонерним товариством „Концерн-Електрон" Приватному підприємству „Фаро" було продано цілісний майновий комплекс (т.1а.с.63-64).

25.10.2002р. Таїровською селищною радою народних депутатів Овідіопольського району Одеської області на підставі рішення Таїровської селищної від 23.10.2002р. за № 351 (т.1а.с.67) ПП „Фаро" було видано свідоцтво про право власності на цілісний майновий лікувально-оздоровчий комплекс, що розташований на спірній земельній ділянці, та який в цілому складається з А-спального корпусу, Б-клубу-столової, В-підсобного, Ц- свердловини, Ш- трансформаторної підстанції, Э -насосної, Я-насосної, Ю-прохідної, № 1-3 споруди (т.1а.с.62).

В подальшому, як встановлено судом, вказане свідоцтво визнано недійсним рішенням апеляційного суду Одеської області від 06.11.2008р. (т. 1а.с.71-75).

Як встановлено судом з матеріалів справи, розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 850 від 27.12.2002р., на підставі якого було укладено спірний договір, 17.11.2010р. було скасовано розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації за № 1102/А-2010 (т.1 а.с.30).

Разом з тим, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2012р. у справі № 2а/1570/10914/2011 (т.3 а.с.42-50), яка залишена в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013р. (т.3 а.с.50-53) та ухвалою Вищого адміністративного суду від 06.03.2014р. (т.3 а.с.54-57), розпорядження Одеської обласної державної адміністрації за № 1102/А-2010 від 17.11.2010р. визнано недійсним.

Вважаючи, що спірний договір має бути визнано недійсним, а земельна ділянка підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння, прокурор і звернувся до суду із відповідним позовом, розглянувши який суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Положеннями ч. 4 та ч. 5 ст. 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

При цьому суд зазначає, що станом на день подачі позову прокурором (15.04.2011р.) діяв Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991р. № 1798-XII, згідно ст. 2 якого господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом, поданим в інтересах Одеської міської ради.

Оцінюючи заявлені прокурором позовні вимоги щодо визнання недійсним вищевказаного договору, суд вважає за необхідне застосувати наступні законодавчі норми.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

При вирішенні спору про визнання угоди недійсною, предметом доведення є наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків.

Таким чином, господарський суд повинен встановити відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 128 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), якою регулюється порядок продажу земельних ділянок, передбачено, що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

При цьому, частиною третьої вказаної норми встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний термін розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки (п. 6 ст. 128 ЗК України).

Таким чином, волевиявлення відповідного органу, як власника, здійснюється у формі рішення такого органу і реалізується шляхом укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки, у зв'язку з чим рішення компетентного органу та відповідний договір є пов'язаними юридичними фактами.

Як встановлено судом, фактично, підставою позову є відсутність у Овідопольської РДА повноважень розпорядження зазначеною ділянкою, оскільки право належне для розпорядження належить власнику або уповноваженому органу, яким, за думкою прокурора, є Одеська міська рада.

Згідно із статтею 173 Земельного кодексу України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 29 статті 85 Конституції України передбачено, що до виключних повноважень Верховної Ради України належить утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст.

Відповідно до частини 1 статті 174 Земельного кодексу України, рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад.

07 серпня 2001 року Одеською обласною радою прийняте рішення № 347-ХХШ Про межі міста Одеси , яким затверджені межі міста Одеси загальною площею міста - 16242,0 га. згідно з їх описом, з включенням у межі міста 2340,0 га. земель області, зокрема, Овідіопольського району - 1407,0 га., з них: Авангардівської селищної ради - 329,0 га., Таїровської селищної ради - 1078,0 га., та з передачею в межі території Таїровської селищної ради Овідіопольського району 43,0 га. земель міста Одеси.

Пунктом 3 рішення Одеської обласної ради від 07.08.2001 року № 347-ХХШ було встановлено, що матеріали по встановленню зовнішніх меж міста Одеси та зміні меж Біляївського, Комінтернівського, Овідіопольського районів підлягали подачі Верховній Раді України на розгляд та затвердження.

07 лютого 2002 року Верховною Радою України була прийнята постанова № 3064-III Про зміну меж міста Одеса Одеської області . Згідно із вказаною постановою, Верховна Рада України вирішила: включити у межі міста Одеси Одеської області 6,0 гектарів земель Усатівської сільради Біляївського району, 526,0 гектарів земель Красносільської сільради, 361,0 гектарів земель Крижанівської сільради Комінтернівського району, 329,0 гектарів земель Авангардівської селищної ради, 1078,0 гектарів Таїровської селищної ради Овідіопольського району, передати до відання Таїровської селищної ради Овідіопольського району 43,0 гектарів земель міста Одеси і затвердити межі міста загальною площею 16242,0 гектари (т.1а.с.18).

При цьому даних про те, які саме земельні ділянки мають увійти в нові межі міста Одеси, а які земельні ділянки, навпаки, передаються до відання Таїровської селищної ради, в цій постанові не міститься.

На виконання постанови Верховної Ради України від 07.02.2002 року № 3064-III Про зміну меж міста Одеса Одеської області , 31.08.2002року було здійснено встановлення в натурі меж м. Одеси по суміжності з Овідіопольським районом Одеської області та передача на зберігання межових знаків, про що був складений відповідний акт (т.1 а.с.19).

Як вбачається з акту про встановлення в натурі межі м. Одеси по суміжності з Овідіопольським районом Одеської області та передачу на зберігання межових знаків від 31.08.2002 року, в ньому зазначено, що місце розташування межових знаків показано на плані, що додається. Разом з тим прокуратура та позивач зазначеного плану суду не надали.

Суд зазначає, що згідно до ст.ст. 175, 176 ЗК України у відповідній редакції межі адміністративно-територіальних утворень встановлюються в порядку та відповідно до закону та посвідчуються державним актом України, форма та порядок видачі якого встановлюються Верховною Радою України.

Враховуючи, що фактично встановлені межі не відповідали тим, що були зазначені при прийнятті постанови Верховної Ради України від 07.02.2002 року № 3064-III, актом від 31.08.2002 року не були встановлені в натурі (на місцевості) межі міста Одеси по суміжності з Овідіопольським районом Одеської області, відповідного державного акту згідно до ст.176 ЗК України отримано не було, а згідно із даними державної звітності за формою 6-зем станом на 27.12.2002 року зазначені у постанові Верховної Ради України землі фактично залишаються на території Овідіопольського району Одеської області та не входять до меж міста Одеси (т.3 а.с.66), суд доходить висновку, що постанова Верховної Ради України від 07.02.2002 року № 3064-III на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу земельної ділянки не була реалізована.

Відповідно до пункту 2 статті 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації , місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності.

Згідно із пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до статтею 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Враховуючи, що станом на момент прийняття відповідного розпорядження Овідіопольської РДА і на момент укладення відповідного договору купівлі-продажу, процедура зміни меж м. Одеси не була завершена належним чином, суд вважає, що прокурором не доведено факту неправомірного розпорядження райдержадміністрацією зазначеною земельною ділянкою.

Посилання прокуратури на скасування розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 850 від 27.12.2002р., на підставі якого було укладено спірний договір, розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації за № 1102/А-2010 від 17.11.2010р. (т.1 а.с.30) також не можуть бути взяті до уваги, оскільки постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2012р. у справі №2а/1570/10914/2011 (т.3 а.с.42-50), яка набрала законної сили, вказане розпорядження Одеської обласної державної адміністрації визнано недійсним.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Виходячи з практики Європейського суду щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, у рішеннях у справі „Федоренко проти України" від 01.06.2006р. та Стретч проти Сполученого Королівства від 24.07.2003р. вказано, що навіть у разі, якщо публічний орган порушив закон чи допустив помилки у його застосуванні, суб'єкт приватного права не може відповідати за такі помилки публічних органів, а позбавлення особи майна, на підставі цього є неприпустимим.

Суд наголошує, що навіть у разі, якщо майно чи право на майно були набуті особою з тим чи іншим порушенням зі сторони третіх осіб, позбавлення власника такого майна чи права на майно вимагають наявності підстав, що виправдовують такий захід з точки зору вимог ст. 1 Першого протоколу згідно з її тлумаченням в усталеній практиці суду.

При здійсненні будь-якого втручання має забезпечуватися „справедливий баланс" між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав відповідної особи, тобто має дотримуватися принцип „пропорційності".

Крім того суд вказує, що у пункті 71 рішення у справі Рисовський проти України ЄСПЛ зазначив, що принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку, судами не було встановлено факту неправомірного розпорядження Овідіопольською РДА земельною ділянкою, проте, навіть за умови допущення державним органом відповідної помилки, наслідки такої помилки не можуть покладатися на приватну особу, яка в будь-якому випадку могла розраховувати на правомірність дій державного органу.

При цьому суд вказує, що спірний договір купівлі-продажу є відплатним, тобто ПП „Фаро" понесло відповідні витрати на придбання земельної ділянки.

Стосовно вимоги про витребування у ПП „Фаро" на користь Одеської міської ради спірної земельної ділянки, суд вказує, що, по-перше, вказана вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, у задоволенні якої судом було відмовлено.

По-друге, на земельній ділянці знаходиться майно, право власності на яке перейшло до ПП „Фаро" за відповідним договором купівлі-продажу майна. Зазначений договір є чинним, доказів визнання його недійсним прокуратурою суду не надано, а скасування свідоцтва про право власності не може бути враховано судом як беззаперечний доказ, оскільки, як встановлено зі змісту вищевказаного рішення апеляційного суду Одеської області від 06.11.2008р. (т.1 а.с.71-75), воно (свідоцтво) було визнано недійсним з огляду на помилкове включення до нього частини майна (В-підсобного, Ц- свердловини, Ш- трансформаторної підстанції). Право власності на інше майно, що знаходиться на земельній ділянці, жодною особою не оскаржено. З урахуванням викладеного, витребування земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, без вирішення питання щодо такого майна, також не відповідає принципу верховенства права, оскільки власник нерухомого майна у будь-якому випадку має право на отримання земельної ділянки у власність або користування шляхом укладення відповідного договору.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку про недоведеність позовних вимог у повному обсязі, зв'язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

Суд також зазначає, що за змістом п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р., у разі коли право чи інтерес позивача не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку із спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на викладене, з урахуванням встановлення відсутності порушеного права позивача, суд не надає оцінку доводам відповідача щодо спливу строку позовної давності.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Київського району м. Одеси, у суду, згідно до ст. 129 ГПК України, відсутні підстави для покладення судових витрат на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Повне рішення складено 10 квітня 2018 р.

Головуючий суддя Ю.М. Щавинська

Суддя О.Ю. Оборотова

Суддя Л.В. Степанова