Рішення

від 21.03.2018 по справі 922/113/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2018 р.Справа № 922/113/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Сервіс", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антанта Плюс", м.Харків про стягнення коштів в сумі 156748,86 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 11 від 10.12.2017 року;

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Сервіс" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антанта Плюс" передплачену суму авансу в розмірі 104534,60 грн., штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання в сумі 52214,26 грн. Судові витрати по справі в сумі 2351,23 грн. позивач просить стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, після отримання від позивача передплати в розмірі 104534,60 грн., жодних дій щодо виконання договору підряду № 0308С від 03.08.2017 року не здійснив.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.01.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Сервіс" залишено без руху, установлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.02.2018 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 4417), у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Харківської області від 19.02.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в судовому засідання на 12.03.2018 року.

В судовому засіданні 12.03.2018 року оголошена перерва до 21.03.2018 року до 10:30 год.

20.03.2018 року до господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зменшує позовні вимоги на суму 132,59 грн. пені та, відповідно, просить суд стягнути з відповідача передплачену суму авансу в розмірі 104534,60 грн., штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання в сумі 52081,67 грн. та судовий збір в сумі 2351,23 грн.

Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Виходячи із змісту поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, а також змісту первісно поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд встановив, що позивач не змінює предмету або підстав позову, а лише зменшує суму позову. При цьому заява належним чином направлена відповідачу, про що свідчить доданий до заяви опис вкладення в цінний лист від 20.03.2018 року, відповідно суд в порядку ст. 46 ГПК України приймає зазначену заяву до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 21.03.2018 року зменшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов, з підстав вказаних у позовній заяві.

Ухвала господарського суду Харківської області від 19.02.2018 року повернулась на адресу суду без вручення з довідкою поштового відділення: "організація вибула". Вказана ухвала була направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на час слухання справи.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Судом також враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою господарського суду Харківської області від 19.02.2018 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Заяв чи клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 19.02.2018 року, на адресу суду від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд дійшов до висновку про те, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/113/18 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

03 cepпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Сервіс" (Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антанта Плюс" (Підрядник, відповідач) укладено договір підряду № 0308с (далі - Договір; а.с. 10-13), відповідно до умов якого (п. 1.1.), підрядник зобов'язався своїми силами, зі свого матеріалу виконати роботи з виготовлення та монтажу конструкції бару з дерев'яною стільницею, дерев'яною огорожею та дерев'яною стіною на майданчику відкритого ресторану на стадіоні ОСК "Металіст", розташованому за адресою: вул.Плеханівська, буд.65 у м. Харкові.

Відповідно до п. 1.2. Договору, склад і обсяги робіт, які доручаються до виконання Підряднику, визначені Технічним завданням (Додаток № 1 до Договору; а.с. 14).

Загальна договірна ціна робіт за Договором становить 193582,60 грн. без ПДВ (п. 3.2. Договору).

В п. 2.1. Договору зазначено, що Підрядник приступає до виконання робіт на наступний день після перерахування Замовником на поточний рахунок Підрядника авансового платежу згідно з п. 9.1 Договору.

В пункті 9.1. Договору закріплено, що Замовник перераховує Підряднику авансовий платіж у розмірі 54%, що становить 104534,60 грн. без ПДВ. Авансовий платіж перераховується на підставі виставленого рахунку, узгодженого Замовником.

На виконання умов Договору, 04.08.2017 року Замовник перерахував Підряднику аванс в сумі 104534,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 370 від 04.08.2017 року (а.с. 30).

Термін виконання робіт за Договором 20 (двадцять) календарних днів з дати здійснення Замовником передплати (п. 2.2. Договору).

В силу п. 14.1. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором .

З пояснень позивача вбачається, що відповідач (Підрядник) провів підготовчі дії до виконання робіт - підготовив майданчик, зробив незначні початкові роботи, але так і не розпочав виконання робіт, жодних документів з приводу виконання Договору сторони не підписали.

Позивач також зазначає, що після настання строку закінчення робіт він звернувся до відповідача з листом № ШС2-17/09.04-02 від 04.09.2017 року (а.с. 29), в якому, керуючись п. 13.2. Договору, зазначив про його розірвання та просив повернути кошти у розмірі 104534,60 грн., що були перераховані у якості передплати за роботи.

Втім, відповідач на вказану претензію ніяким чином не відреагував, грошові кошти не повернув.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч. 2 ст. 317 Господарського кодексу України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Також, згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України).

За правилами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, відповідно до положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 07.02.2018 року у справі №910/10931/17.

Враховуючи викладене, беручи до уваги невиконання відповідачем зобов'язань за Договором, вимога позивача про стягнення передплаченої суми авансу в розмірі 104534,60 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Аналогічну позицію висловлено Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-06/249 від 15.03.2011р. та Верховним Судом України у постанові від 22.11.2010р. по справі №14/80-09-2056.

В пунктах 12.2.1. та 12.2.2. Договору закріплено, що за порушення термінів закінчення виконання робіт Підрядник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не виконаного обсягу робіт за кожний день прострочення. За порушення термінів закінчення робіт більше ніж на 10 (десять) робочих днів, Підрядник крім пені, сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% від договірної ціни, що зазначена в п. 3.2. Договору.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивач, при нарахуванні пені, припустився арифметичної помилки, у зв'язку з чим вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 7217,18 грн.

Щодо розрахунку штрафу, суд вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому з відповідача належить до стягнення штраф у розмірі 38716,52 грн.

Щодо тверджень позивача про розірвання Договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 13.2. Договору, Замовник має право розірвати договір, зокрема, у разі затримки початку виконання робіт з вини Підрядника на термін більше, ніж 10 календарних днів.

При розірванні договору сторона, яка виступає ініціатором, зобов'язана в 10-денний термін направити іншій стороні письмове повідомлення з обґрунтуванням причин розірвання. Договір вважається розірваним на 10-й день від дати отримання повідомлення про розірвання (п. 13.4. Договору).

Позивач зазначає про направлення на адресу відповідача повідомлення про розірвання Договору (лист № ШС2-17/09.04-02 від 04.09.2017 року), проте жодного доказу в підтвердження викладених обставин, позивачем не надано, що порушує вимоги ст. 74 ГПК України, в якій вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем під час розгляду даної справи не доведено факт розірвання Договору.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 570, 626, 712, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 546, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 846, ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 230, 317 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антанта Плюс" (61093, м. Харків, вул. Клапцова, 52, к. 3, ідентифікаційний код 37876090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Сервіс" (01135, м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, 4-Г, ідентифікаційний код 41285644) передплачену суму авансу в розмірі 104534,60 грн., пеню в сумі 7217,18 грн., штраф в сумі 38716,52 грн. та 2257,02 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.03.2018 р.

Суддя ОСОБА_2