Постанова

від 10.04.2018 по справі 910/16858/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2018 р. Справа№ 910/16858/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання Крепотіні А.К.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 10.04.2018 року

розглянувши апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2017 (повний текст складено 15.01.2018)

у справі №910/16858/17 (суддя - Плотницька Н.Б.)

за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

до підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ"

про стягнення 1 171 503 грн. 28 коп.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" про стягнення 1 171 503 грн. 28 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору № 4-525 від 19.12.2014 не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих у 2015 році телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 849 493 грн. 70 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 57 713 грн. 59 коп. 3% річних та 264 295 грн. 99 коп. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.12.2017 у справі №910/16858/17 позов задоволено частково. Стягнуто з підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення заборгованість у розмірі 335 918 грн. 44 коп., 3 % річних у розмірі 23 128 грн. 25 коп., інфляційні втрати у розмірі 145 342 грн. 91 коп. та судовий збір у розмірі 7 565 грн. 84 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2017 у справі №910/16858/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині позову, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2018 апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення у справі №910/16858/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2017 у справі №910/16858/17, розгляд справи призначено на 12.03.2018, запропоновано учасникам справи до 07.03.2018 подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України).

У судовому засіданні 12.03.2018 оголошено перерву у розгляді справи до 26.03.2018. У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, судове засідання, призначене на 26.03.2018, не відбулося.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 розгляд справи №910/16858/17 призначено на 02.04.2018.

Проте, у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, судове засідання, призначене на 02.04.2018, не відбулося. Після виходу судді Іоннікової І.А. з відпустки, справа призначається до розгляду.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення надав суду свої пояснення по справі в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині позову, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" у судових засіданнях суду апеляційної інстанції також надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти поданої апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні. При цьому, представник відповідача просив змінити рішення суду в частині стягнутої судом суми заборгованості, оскільки, місцевим господарським судом при розрахунку суми боргу, 3% річних та інфляційних втрат було допущено арифметичну помилку.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційні скарги, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення є державним господарським об'єднанням підприємств, створеним наказом Державного комітету України по зв'язку від 04.10.1991 № 102 "Про створення Концерну РРТ", заснованим на державній формі власності і належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Згідно з статтею 28 Закону України "Про телекомунікації" використання ресурсів телекомунікаційних мереж загального користування для потреб телебачення та радіомовлення здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства. Надання телекомунікаційних послуг для потреб телебачення і радіомовлення регулюється Законом України "Про телебачення і радіомовлення".

Частиною 4 статті 39 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" встановлено, що телерадіоорганізації здійснюють мовлення з використанням ресурсу багатоканальної телемережі відповідно до умов ліцензії на мовлення та угоди з оператором багатоканальної телемережі.

Пунктом 150 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 передбачено, що послуги ефірного телерадіомовлення надаються операторами мереж ефірного телерадіомовлення за наявності ліцензії на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації таких мереж, виданої НКРЗІ.

Концерн РРТ включений до Реєстру операторів та провайдерів телекомунікацій згідно рішення НКРЗ від 07.12.2007 № 1019 "Про введення реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій", реєстраційний № 898.

Послугами ефірного телерадіомовлення є: технічне обслуговування і експлуатація технічних засобів випромінення в ефір; передача телерадіопрограм до технічних засобів випромінення в ефір з використанням споруд і ліній зв'язку; трансляція телерадіопрограм технічними засобами випромінення в ефір.

Згідно з статтею 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовою надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг.

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія НБМ" є власником ліцензії на мовлення телевізійних програм під логотипом "5 канал".

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" мовлення (телерадіомовлення) - створення (комплектування та/або пакетування) і розповсюдження програм, пакетів програм, передач з використанням технічних засобів телекомунікацій для публічного приймання за допомогою побутових теле- та радіоприймачів у відкритий спосіб чи за абонентну плату на договірних засадах.

У зв'язку тим, що з 01.01.2015 втрачає чинність договір № 4-465 від 16.12.2013, Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення відповідно до листа № 23.12.2014 № 6309/4-07, направив на адресу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" на розгляд та підписання договір № 4-525 з додатком № 1 про надання Концерном РТТ телекомунікаційних послуг у 2015 році, який було отримано відповідачем 25.12.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 04112 11664452.

Як вірно вказав суд першої інстанції, предметом даного договору є надання позивачем, як виконавцем, у відповідності до ліцензій на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного телемовлення, телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування та експлуатації технічних засобів відповідача, як замовника.

Відповідно до частини 4 статті 181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як зазначає позивач, відповідач, із порушенням строків визначених частиною 4 статті 181 Господарського кодексу України, листом від 30.12.2014 № 401 (отриманий Концерном РРТ 23.01.2015 вх. № 157/07) надіслав підписаний і скріплений печаткою договір від 19.12.2014 № 4-525 та протокол розбіжностей від 30.12.2014 до додатку № 1 до договору від 19.12.2014 № 4-525.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків визначених частиною 4 статті 181 Господарського кодексу України позивач, відповідно до листа № 182/4-07 від 26.01.2015, повідомив відповідача про те, що договір № 4-525 від 19.12.2014 про надання телекомунікаційних послуг у 2015 році є неукладеним.

Оскільки, припинення трансляції телевізійного сигналу суперечить суспільним інтересам та порушує закріплене статтею 34 Конституцією України право кожного громадянина на вільний доступ до інформації. Концерн РРТ не зважаючи на відсутність укладеного договору між сторонами, усвідомлюючи важливість надання достовірної інформації громадянам України, здійснював технічне обслуговування та експлуатацію технічних засобів відповідача, які працювали у звичайному режимі та розповсюджували сигнал.

Протягом періоду з 01.01.2015 по 31.12.2015 позивач надав відповідачу телекомунікаційні послуги належної якості, в обсязі та за цінами, що зазначені у додатку до договору № 4-525 від 19.12.2014, а останній фактично споживав дані послуги.

З матеріалів справи вбачається, що з метою оплати наданих послуг позивач щомісяця надсилав на адресу відповідача акт виконання робіт (наданих послуг), зведення на оплату наданих послуг; рахунок на оплату телекомунікаційних послуг; звіт ЦКУ РТ КРРТ, а саме: акти виконаних робіт № 118 від 31.01.2015 на суму 371 458 грн. 86 коп., № 238 від 28.02.2015 на суму 335 098 грн. 63 коп., № 340 від 31.03.2015 на суму 370 922 грн. 24 коп., № 469 від 30.04.2015 на суму 359 262 грн. 89 коп., № 615 від 31.05.2015 на суму 371 487 грн. 89 коп., № 726 від 30.06.2015 на суму 359 352 грн. 07 коп., № 867 від 31.07.2015 на суму 371 477 грн. 89 коп., № 1022 від 31.08.2015 на суму 371 440 грн. 78 коп., № 1152 від 30.09.2015 на суму 359 363 грн. 26 коп., № 1288 від 31.10.2015 на суму 369 327грн 54 коп., № 1450 від 30.11.2015 на суму 359 132 грн. 53 коп., № 1594 від 31.12.2015 на суму 371 169 грн. 12 коп.

При цьому, відповідач в порушення норм чинного законодавства не повертав підписані зі свого боку акти виконаних робіт (наданих послуг) Концерну РРТ. Разом з тим, частково сплатив 3 520 000 грн. згідно виставлених Концерном РРТ рахунків про що свідчать платіжні доручення № 2287 від 19.02.2015 на суму 220 000 грн. 00 коп., № 2399 від 17.03.2015 на суму 300 000 грн. 00 коп., № 2555 від 17.04.2015 на суму 300 000 грн. 00 коп., № 2717 від 18.05.2015 на суму 300 000 грн. 00 коп., № 2875 від 15.06.2015 на суму 300 000 грн. 00 коп., № 3069 від 14.07.2015 на суму 300 000 грн. 00 коп., № 3224 від 17.08.2015 на суму 300 000 грн. 00 коп., № 3374 від 16.09.2015 на суму 300 000 грн. 00 коп., № 3519 від 15.10.2015 на суму 300 000 грн. 00 коп., № 3701 від17.11.2015 на суму 300 000 грн. 00 коп., № 3901 від 15.12.2015 на суму 300 000 грн. 00 коп., № 4060 від 19.01.2016 на суму 300 000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим в останнього, як вважає позивач виникла заборгованість у розмірі 849 493 грн. 70 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з положеннями статей 640-642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до частини 2 статті 181 Господарського кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Як вбачається із матеріалів справи та зазначалося вище, позивачем, з метою врегулювання договірних відносин між сторонами спору, листом від 23.12.2014 № 6309/4-07 направлено на адресу відповідача проект договору від 19.12.2014 № 4-525 про надання телекомунікаційних послуг у 2015 році. Обидва проекти договору та проекту додатку № 1 до договору підписані позивачем та скріплені відбитками печатки останнього. Вказаний лист отриманий відповідачем 25.12.2014, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне у матеріалах справи.

Положеннями частини 3, 4 статті 181 Господарського кодексу України, встановлено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Після отримання проекту договору та додатку № 1, відповідач підписав та скріпив печаткою два примірники договору, однак мав заперечення щодо проекту додатку № 1 до договору, а саме: враховуючи обсяг та зміст послуг, що надаються позивачем, відповідач вважає, що запропоновані у додатку № 1 договірні ціни на послуги значно завищені у зв'язку з чим складено протокол розбіжностей від 30.12.2014 до додатку № 1.

Так відповідач, листом від 30.12.2016 № 401, направив на адресу позивача один примірник договору, один примірник додатку № 1 до договору із застереженням та два примірники протоколу розбіжностей від 30.12.2014 до додатку № 1 до договору, які підписані відповідачем та скріплені відбитками його печаток. Вказаний лист отриманий позивачем 23.01.2015, про що свідчить відповідна відмітка на листі.

Відповідно до частини 5 статті 181 Господарського кодексу України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Колегія суддів звертає увагу на те, що спірний додаток № 1 до договору визначає вартість послуги позивача за технічне обслуговування технічного засобу відповідача, а тому, наведені обставини в їх сукупності свідчать про відсутність зі сторони відповідача конклюдентних дій в розумінні частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України в рамках договору від 19.12.2014 № 4-525, тобто, прийняття пропозиції на укладення договору саме в запропонованій позивачем редакції.

Судова колегія зазначає, що отримавши від відповідача договір від 19.12.2014 № 4-525 із застереженням, додаток №1 до вказаного договору та протокол розбіжностей від 30.12.2014 до додатку №1, позивач з 23.01.2015 продовжував надавати відповідачу послуги на умовах, викладених в протоколі розбіжностей від 30.12.2014 до додатку № 1 до договору від 19.12.2014 № 4-525, оскільки викладена в протоколі розбіжностей від 30.12.2014 до додатку № 1 до договору від 19.12.2014 № 4-525, є відмовою від одержаної пропозиції позивача від 19.12.2014, але в той же час, новою пропозицією у розумінні статті 646 Цивільного кодексу України, яка була отримана позивачем.

На переконання колегії суддів, після отримання листа відповідача № 401 від 30.12.30/12/2014 з протоколом розбіжностей до додатку №1 до договору від 19.12.2014 № 4-525, підписаним відповідачем із застереженням, позивач вчинив конклюдентні дії, а саме: розповсюджував телевізійну програму під логотипом "5 канал" відповідача за допомогою технічних засобів мовлення, тобто надавав відповідачу телекомунікаційні послуги, що є предметом договору від 19.12.2014 № 4-525.

До того ж, отримавши від відповідача лист про відмову від укладання вищевказаного договору за ціною, запропонованою позивачем, останній не вимкнув живлення приймально-передавальних систем відповідача та лише 29.01.2015 відповідач отримав від позивача лист №182/4-07 від 2601.2015, в якому позивач повідомляв про те, що він не приймає умови, викладені в протоколі розбіжностей від 30.12.2014 до договору від 19.12.2014 № 4-525.

Однак, як зазначалось вище, позивач своїми конклюдентними діями (надання послуг) підтвердив прийняття пропозиції відповідача за договірними цінами на телекомунікаційні послуги, викладені в протоколі розбіжностей від 30.12.2014 до додатку №1 до договору від 19.12.2014 № 4-525.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що спірний договір від 19.12.2014 № 4-525 є укладеним на умовах та за договірними цінами, які були запропоновані відповідачем та визначені у протоколі розбіжностей від 30.12.2014 до додатку №1 до договору від 19.12.2014 № 4-525, та продовжував діяти до закінчення строку його дії.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у аналогічній справі № 910/1795/17 постанова від 27.02.2018 та у справі № 910/1236/17 постанова від 13.03.2018.

Як вірно вказав суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов названого договору відповідач здійснював оплату наданих позивачем телекомунікаційних послуг за договірними цінами, визначеними у протоколі розбіжностей від 30.12.2014 до додатку № 1, на підтвердження чого у матеріалах справи містяться копії платіжних доручень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з розрахунком заборгованості що був здійсненим місцевим господарським судом за період з січня 2015 р. по грудень 2015 р. з урахуванням договірних цін, визначених у протоколі розбіжностей від 30.12.2014 до додатку №1 до договору від 19.12.2014 № 4-525 та здійснених відповідачем оплат (3 520 000 грн.).

Разом з тим, місцевим господарським судом при розрахунку суми основної заборгованості здійснюючи додавання суми боргу за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року було допущено арифметичну помилку та замість 335 927,83 грн. помилково було зазначено 335 918,44 грн.

Враховуючи виявлену арифметичну помилку, встановлений факт неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманих послуг за договором від 19.12.2014 № 4-525 та факт наявності заборгованості за отримані послуги за період з січня по грудень 2015 коп., колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду саме у розмірі 335 927,83 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 57 713 грн. 59 коп. 3% річних та 264 295 грн. 99 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 11.02.2015 по 28.09.2017.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів звертає увагу, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Так, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, що був зроблений судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його не точним, оскільки, при підрахунку, як 3% річних, так і інфляційних втрат, судом першої інстанції за період з 11.09.2015 - 28.09.2017 було розраховано виходячи із суми боргу - 27 720,93 грн. тоді, як вірним є розрахунок за вказаний період виходячи із заборгованості 27 782,93 грн. Отже, за період з 11.09.2015 - 28.09.2017 розраховуючи із 27 782,93 грн. боргу 3% річних становить 1710,37 грн., а інфляційні втрати - 7900,44 грн. В іншій частині розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням розміру прострочених платежів та в межах визначеного позивачем періоду є арифметично вірним та обґрунтованим.

Таким чином, враховуючи факт неналежного виконання грошового зобов'язання за договором від 19.12.2014 № 4-525, вимоги позивача про нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду першої інстанції з виправленими судом апеляційної інстанції недоліками, а саме, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3% річних у розмірі 23 132,08 грн., а не 23 128,25 грн. як помилково розрахував суд першої інстанції та інфляційні втрати у розмірі 145 360,54 грн. а не 145 342,91 грн.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням викладеного, в задоволенні апеляційної скарги Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення слід відмовити, при цьому, рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2017 року слід змінити враховуючи виявлену судом апеляційної інстанції арифметичну помилку допущену судом першої інстанції при розрахунку суми основного боргу та з урахування недоліків при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2017 у справі № 910/16858/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2017 у справі № 910/16858/17 змінити виклавши резолютивну частину рішення в новій редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" (04176, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 26, ідентифікаційний код 22837796) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок 10, ідентифікаційний код 01190043) заборгованість у розмірі 335 927 (триста тридцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. 83 коп., 3 % річних у розмірі 23 132 (двадцять три тисячі сто тридцять дві) грн. 08 коп., інфляційні втрати у розмірі 145 360 (сто сорок п'ять тисяч триста шістдесят) грн. 54 коп. та судовий збір у розмірі 7 566 (сім тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн. 31 коп.

3. В іншій частині позову відмовити. .

3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення.

4. Видачу наказів по справі № 910/16858/17 доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/16858/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко

Дата складання повного тексту постанови 11.04.2018 року