Постанова

від 07.08.2006 по справі а36/110(а23/260)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

А36/110(А23/260)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2006                                                                                   Справа № А36/110(А23/260)  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   головуючого судді –Тищик І.В.- доповідач,

суддів –Сизько І.А., Швець В.В.

при секретарі –Врона С.В.

        за участю

        представників позивача: не з'явився

        представників відповідача: Сависько В.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Карфаген ЛТД”, м. Дніпропетровська на постанову  господарського суду Дніпропетровської  області від 23.05.06 року у справі № А36/110(А23/260)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Карфаген ЛТД”, м. Дніпропетровськ

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

                                                   ВСТАНОВИВ:  

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.06 року у справі № А36/110(А23/260) (суддя Кожан М.П.) в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська № 0001862301/0 від 09.06.2005р. відмовлено.

Вмотивовуючи постанову, господарський суд, з посиланням на рішення Деснянського районного суду м. Києва по справі №2-1228/2003р. від 24.02.2003р., дійшов висновку про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2003р. витрат по операції з купівлі-продажу фільтруючих елементів та запасних частин до вантажної та тракторної техніки по договору №02/04/15 від 15.04.2002р., укладеному між позивачем та ТОВ „Крістіна ЛТД”, внаслідок чого, донарахування податковим органом податку на прибуток являється правомірним.

Не погоджуючись з постановою суду, позивач –ТОВ фірма „Карфаген ЛТД”,  звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому скаржник посилається на неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи:

-          рішення Деснянського районного суду м. Києва не стосується відносин між позивачем та ТОВ „Крістіна ЛТД”, які відбувалися у ІІІ-ІV кварталах 2003р.;       

-          законодавство про прибуток підприємств передбачає як підставу віднесення сум витрат до складу валових витрат саме первинні документи, а не фінансово-господарські; визнання недійсними фінансово-господарських документів ТОВ „Крістіна ЛТД” не впливає на факт здійснення скаржником відповідних витрат;

-          докази по справі не підтверджують факту несплати останнім податків у ІІІ-ІV кварталах 2003р.;

-          з боку позивача були вчинені усі залежні від нього дії щодо недопущення порушення законодавства про оподаткування.

Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу вважає доводи скаржника необґрунтованими та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову господарського суду без змін.

Позивач наданим процесуальним правом на участь представника в засіданні суду апеляційної інстанції не скористався.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

09.06.2005 року Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким ТОВ фірмі „Карфаген ЛТД” були визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 103736,82грн., у тому числі: 69157,88грн.–основний платіж, 34578,94грн. –штрафні (фінансові) санкції;

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення явився акт від 09.06.2005р. про результати позапланової тематичної перевірки ТОВ фірми „Карфаген ЛТД”. Проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п.5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: віднесено до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2003р. суму 103703,39грн. та в ІV кварталі –суму у розмірі 126822,84грн. по взаємовідносинах з ТОВ „Крістіна ЛТД”. Вищевказані витрати не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та не відносяться до складу валових витрат, так як не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами (статут, установчій договір ТОВ „Крістіна ЛТД”, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, фінансово-господарські документи, видані від імені цього підприємства та підписані від імені Зінкевича В.С. – з 26.12.2001р. рішенням суду визнані недійсними).                           

Як убачається з матеріалів справи, 15.04.2002р. між ТОВ „Крістіна ЛТД” (Продавець) та ТОВ фірма „Карфаген ЛТД” (Покупець) був укладений договір  купівлі-продажу за №02/04/15, відповідно до якого Продавець зобов'язався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити фільтруючі елементи та запасні частини до вантажної та тракторної техніки імпортного та вітчизняного виробництва.

На виконання вказаного договору Продавцем був відвантажений, а Покупцем прийнятий та оплачений у повному обсязі товар зазначеної номенклатури на загальну суму 230526,23 грн.

На підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24.02.2003р. № 2-1228/2003 про визнання недійсними статутних, установчих та фінансово-господарських документів ТОВ фірми „Крістіна ЛТД” та ухвали господарського суду м. Києва від 21.07.2003р. № 23/419-б про визнання даного підприємства банкрутом відповідач дійшов висновку, що вищевказані витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача та не відносять до складу валових витрат.

Даний висновок податкового органу колегія суду вважає необґрунтованим в силу наступного:          

Пунктом 1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що господарською діяльністю являється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Валовими витратами виробництва та обігу, відповідно до п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону являється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.  

З акту перевірки убачається, що господарською діяльністю підприємства являється різні види оптової торгівлі.

Таким чином, саме оптова торгівля являється безпосередньою господарською діяльністю підприємства. Даний вид діяльності виключає використання позивачем придбаних запасних частин у будь-який інший спосіб.

Згідно пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Вичерпний перелік витрат, які не включаються до складу валових доходів визначений п. 5.3 вказаної статті.

Операції, здійснювані позивачем, до вказаного переліку законодавцем не включені. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється в силу п.5.11 даної статті.             

Таким чином, твердження відповідача про невикористання придбаного товару у господарській діяльності підприємства-позивача не ґрунтується на дослідженні первинних документів, даних бухгалтерського та податкового обліку підприємства. Факт придбання, оприбуткування, подальшої реалізації та відображення вказаних операцій у обліку підприємства посадовими особами відповідача, що здійснювали перевірку підприємства, не перевірявся і дана обставина не знайшла свого відображення в акті перевірки.

Посилання відповідача на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24.02.2003р. № 2-1228/2003 про визнання недійсними фінансово-господарських документів, виданих від імені ТОВ „Крістіна ЛТД”, як підстави для не включення витрат за спірними операціями до складу валових витрат підприємства, також не приймається колегією суддів.

Вказане рішення суду прийнято 24.02.2003р.; за вказаним рішенням недійсними визнані фінансово-господарські документи, видані контрагентом позивача за угодою, за період з 26.12.2001р. по 24.02.2003р.; операції з купівлі-продажу фільтруючих елементів та запчастин здійснені у ІІІ та ІV кварталів 2003р., тобто за межами вказаного періоду, між тим дія даного рішення суду на майбутнє не поширюється. Таким чином, підстави для застосування висновків даного рішення суду до спірних правовідносин відсутні.  

Обставини, встановлені рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.02.2003р. № 2-1228/2003 та ухвалою господарського суду м. Києва від 21.07.2003р. № 23/419-б можуть бути підставою для визнання спірної угоди недійсною. Однак, матеріали справи свідчать про те, що спірна угода недійсною в установленому порядку відповідачем не визнавалася. Відтак, твердження податкового органу та господарського суду щодо недійсності первинних документів, виданих ТОВ „Крістіна ЛТД” протягом ІІІ та ІV кварталів 2003р., ґрунтуються лише на припущеннях.

В силу пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, на порушення якого вказує відповідач, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виконання сторонами зобов'язань за спірною угодою підтверджується належним чином оформленими та посвідченими видатковими та податковими накладними та відповідними рахунками, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Посилання на відсутність у первинних документах посади особи, відповідальної за здійснення операції, за наявності всіх інших обов'язкових реквізитів, є недостатньою підставою для визнання цих документів такими, що не відповідають приписам чинного законодавства. Окрім того, як свідчать матеріали справи, дана обставина не являлася підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій та, відповідно, не знайшла свого відображення в акті перевірки.

Матеріали справи свідчать про обґрунтованість твердження позивача щодо проведення перевірки з порушенням норм чинного законодавства: без встановлених законом підстав та за участі осіб, що не мали на це права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Підстави та порядок проведення податковими органами планових та позапланових виїзних перевірок платників податків визначені у ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу”. У частині 6 цієї статті наведено виключний перелік обставин, за яких може бути проведена позапланова виїзна перевірка. Жодної з вказаних обставин, як підстави для проведення позапланової перевірки підприємства-позивача, не наведено в акті перевірки.

Відповідно до вказаної норми позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі рішення суду або (у разі виникнення обставин, викладених у цій статті) за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом. Акт перевірки не містить посилань ні на рішення суду, ні на наказ керівника податкового органу щодо проведення цієї перевірки; в матеріалах справи вказані документи також відсутні.

Приписами даної статті заборонено працівникам податкової міліції брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.

Всупереч зазначеним приписам участь у позаплановій перевірці приймав працівник податкової міліції; процесуальними документами (як то, постанова про порушення кримінальної справи, про ведення оперативно-розшукової справи і т. і.) правомірність участі останнього в проведенні позапланової перевірки не доведена.

За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що дані, встановлені цією перевіркою, є одержаними незаконним шляхом і не можуть бути підставою для прийняття рішення щодо визначення податкового зобов'язання податковим органом.    

З аналізу норм Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” убачається, що позивачем правомірно віднесені до складу валових витрат витрати зі спірної операції, натомість відповідачем правомірність свого рішення, як то передбачено ч. 2 ст. 71 КАС України, доведена не була.  

За викладених обставин донарахування позивачу податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій не відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про підставність вимог позивача щодо скасування постанови господарського суду. За вказаних обставин апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова господарського суду скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160,196,198,205-206 КАС України,  суд   

                                                            ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Карфаген ЛТД” задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2006 року у справі № А36/110 (А23/260) скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська від 09.06.2005р. №0001862301/0.

Стягнути з держаного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Карфаген ЛТД” (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна ім. В.І.Леніна,15а, р/р 26003118452001 в КБ „ПриватБанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 24608663) 5 грн. 10 коп. судових витрат.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати виконавчий лист.              

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.            

Головуючий                                                                              І.В.Тищик

Судді:                                                                                         І.А.Сизько

                                                                                                   В.В.Швець