Рішення

від 05.06.2007 по справі 7002-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7002-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318

РІШЕННЯ

Іменем України

05.06.2007Справа №2-17/7002-2007

За позовом Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»

До  відповідача    Приватного підприємства «ТАІР»

про  розірвання договору

По зустрічному позову Приватного підприємства «ТАІР»

До відповідача Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору – Севастопольська міська державна адміністрація

Про визнання права користування земельною ділянкою для забудови

                                          Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

       Від позивача (відповідача по зустрічному позову)- Краснопольська Є.Ю.- юрист, дов.002/07 від 29.05.2007 року.

       Від  відповідача (позивача по зустрічному позову)-  Шачнев В.В.- предст., дов. від 01.03.2007 року.     

Від третьої особи по зустрічному позову – Коструба А.В.- предст, дов. пост.1094/17/2-07 від 27.03.2007 року.

Сутність спору: Севастопольське державне досвідне лісомисливське господарство звернулося з позовом до суду, згідно якого просить розірвати договір №97/06 від 20.12.2006р. про спільну діяльність в сфері лісогосподарства і рекреаційної діяльності, у зв`язку з тим, що ПП «ТАЇР» не виконав забов`язання по договору – протягом трьох діб з дня укладання договору не отримав документи, у тому числі землепідрядні, необхідні для реалізації другого і третього етапів спільної діяльності, не замовив необхідні дані для здійснення  проекту будівництва об`єкта стаціонарної рекреації, не здійснив заходи по зміні цільового призначення земельної ділянки, у зв`язку з чим порушується термін виконання будівельних робіт. Відповідач також не забезпечив оформлення землепідрядної документації, не оформив право користування земельною ділянкою, а також не отримав необхідні дозволи, технічні умови та іншу документацію для знесення існуючих будівель, споруд і зелених насаджень у зв`язку  з будівництвом, не винес інженерні мережи з території забудови, не привів земельну ділянку у стан, придатний для початку будівництва і виконання позивачем власних забов`язань по договору, внаслідок чого порушені також договірні зв`язки позивача з третімі особами.

          Відповідач в поясненні позов не визнав і вказав , що він подає зустрічний позов.

          Відповідачем подана зустрічна позовна заява. Згідно зустрічної позовної заяви та уточнення до неї, ПП «ТАІР», просить визнати за ним право користування земельною ділянкою для забудови, у зв`язку з тим що сам позивач (відповідач по зустрічному позову) повинен був надати комплект документів , необхідних для використання земельної ділянки.

Згідно ст. 22ГПК України уточнення позову є правом позивача.

Таким чином. На момент прийняття рішення підлягає розгляду вказана вимога, яка вважається заявленою як позовна вимога.

          Позивач (відповідач по зустрічному позову) відзив на зустрічну позовну заяву не надав.

          Третя особа у відзиву вважає зустрічний позов обгрунтованим і відмічає, що спірна земельна ділянка відноситься до зони рекреаційного призначення.

          Суд вважає, що справа може бути розглянута по заявними у справі матеріалами.

          По справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

          Розглянувши матеріали справи, суд,-

в с т а н о в и в:

          Згідно договору №97/06 від 20.12.2006р. між позивачем (відповідачем по зустрічному позову)-надалі «Сторона-1» і відповідачем (позивачем по зустрічному позову)-надалі «Сторона-2», про спільну діяльність в сфері лісогосподарства і рекреаційної діяльності, він спрямований на створення об`єкту садово-паркового призначення, а також проектування і будівництво (реконструкція) об`єкту стаціонаної рекреації, його матеріально-технічне забезпечення , належну експлуатацію, організацію управління майном. (п.1).

          Згідно п.3.1. договору сторона-1 робить пайовий внесок (пай) у вигляді надання стороні-2 обмеженого речового права користування земельною ділянкою для забудови (сервітут і сеперфіцій) площею 6,1 га, на якій буде розміщенний спільний проект.

          Згідно п.4.1. договору на першому етапі сторони об`єднують власні зусилля по створенню об`єкта садово-паркового призначення в межах, що визначені сторонами, на земельній ділянці, яка є пайовим внеском (пай) сторони-1 договору.

          Згідно п.4.2. договору на другому етапі сторони здійснюють зміну цільового призначення частки земельної ділянки, що складає пайовий внесок (пай) сторони-1 в цьому договорі, для створення об`єкта стаціонарної рекреації з метою залучення грошових інвестицій для розвитку рекреації і ведення лісового господарства, на умовах, визначених сторонами цього договору додатково.

          Згідно п.4.3. договору на третьому етапі сторони здійснюють будівництво об`єкту стаціонарної рекреації, відповідно до розробленногоі затвердженого у встановленому порядку проекту.

          Згідно п.7.1. договору сторони протягом 30 діб  з дня укладання цього договору здійснюють заходи по реалізації першого етапу спільної діяльності цього договору.

          Згідно п.7.1.1. договору термін здійснення першого етапу не може бути більш ніж 3 місяці з моменту підписання цього договору. Другий етап спільної діяльності сторін за цим договором розпочинається одночасно з реалізацією першого етапу.

      Згідно п.7.3 договора, сторона -2 забеспечує оформлення землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, а також отримання необхідних дозволів, умов та іншої документації для знесення будіведб, споруд, земельних насаджень, винесенням інженерних мереж, приведенням земельної ділянки у стан, придатний до початку будівництва.

          Згідно п.7.3.1. договору  для реалізації п.7.3 цього договору сторона-1 надає стороні-2 (протягом трьох діб з моменту підписання цього договору)  необхідні документи.

          Суд вважає, що зустрічний позов підлягає задоволенню, а первісний позов задоволенню не підлягає, при цьому виходить з наступних обставин:

          Ст.204 ЦК України презюмує правомірність укладених правочинів.

          Так, згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Що в даному випадку відсутнє.

          Таким чином у суду немає підстав не брати до уваги спірний договір як дійсний, а відповідно вказанні в ньому обов`язки повинні виконуватись.

          Так, згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

          Зі змісту п.7.1., п.7.3.1. договору, а також закріпленого в ст. 3 ЦК України одного з основних принципів цивільного права – принципа розумності витікає, що відповідач (позивач по зустрічному позову) не міг виконати свої забов`язання по договору, вказані у первісному позові, оскільки позивачем (відповідачем по зустрічному позову) не були надані правоустановлюючі документи на земельну ділянку, які у позивача (відповідача по зустрічному позову) відсутні, так як виконання вказаних обов`язків пов`язано з земельною ділянкою.

          Відсутність правоустановлюючих документів у позивача (відповідача по зустрічному позову), ним  не оспарюється, а також підтверджується його довідкою.

У всякому разі  позивачем ( відповідачем по зустрічному позову) таких документів не представлено. Більш того, позивачем (відповідачем по зустрічному позову) не представлено  також доказів того, що відповідні документи були передани відповідачу (позивачу по зустрічному позову).

       Згідно ст. 129 Конституції України сторона вільна у наданні суду доказів та у доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений змагальності сторін та їх равенство перед законом та судом.

           Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/12), а в постанові Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року «Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя» вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

          Таким чином суд вправі прийняти рішення по справі на підставі матеріалів, які представлені зацікавленими сторонами.

         Таким чином, невиконання відповідачем (позивачем по зустрічному позову) своїх обов'язків виникло не з його вини, що згідно ст. 614 ЦК України виключає його відповідальність.

         Таким чином, суд вправі розглянути спір за тими матеріалами, які представлені зацікавленими сторонами.

          При вказанних обставинах підстав для первісного позову немає.

          Згідно ст. 329 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права, якщо це право оспорюється, не визнається або відсутні документи, що встановлюють його права. Відповідно до ст. 34 Закону України «Про власність» положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві оперативного , повного господарського відання, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбач\еній законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.

          Державне підприємство «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» є землекористувачем спірної земельної ділянки, що ніким не оспорюється і підтверджується Севастоольською міською державною адміністрацією, яка вважає зустрічний позов обґрунтованим, а також довідкою позивача (відповідача по зустрічному позову)

Згідно ч.2 ст. 328 ЦК України  право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

          Згідно ст. 317 ЦК України право користування є складовою частиною права власності, у зв`язку з чим згідно ст. 8 ЦК України, ч.2 ст. 328 ЦК України підлягає застосуванню у відносинах з користування майном.

          Згідно п.6 Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990р. №563-12 «Про земельну реформу» право користування земельною ділянкою до вступу в законну силу Земельного кодексу України, на інших підставах, ніж викладені в ЗК України, гарантується і підлягає правовому захисту. Таким чином, відсутність правовстановчих документів, в рпозумінні ст. 92-93 ЗК України, не є підставою для припинення права користування земельною ділянкою. Право користування, в данному випадку, гарантується в силу самого факту володіння земельною ділянкою і права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на зазначеній земельній ділянці, про що також вказано в ч. 1 ст. 377 ЦК України. Згідно рішення Конституційного Суда України від 22.09.2005 року № 5 рп/2005 по спрві № 1-17/2005, відсутність правовстановчих документів на земельну ділянку не є підставою позбавлення права на земельну ділянку.

          Таким чином, позивач за зустрічним позовом уклавши договір №97/06 від 20.12.2006р. про спільну діяльність в сфері лісогосподарства та рекреаційної діяльності має підстави для користування земельною ділянкою згідно вказаного  договору.

          Відповідно до листа Крим НДОпроект №89/9 від 21.02.2007р.  та рішення сесії Севастопольської міської ради №4114 від 13 грудня 2005р. вказана земельна ділянка  відноситься до земель рекреаційного призначення.

          Зазначене рішення міської ради є дійсним і ніким не оскаржувалось. У всякому разі зацікавленою стороной відповідних доказів не представлено.

Вказана обставина підтверджується також третьою особою у відзиву.

          Підстав для відшкодування судових витрат по первісному позову згідно ст.ст.44, 49 ГПК України, немає.

          По зустрічному позову судові витрати також відшкодуванню не підлягають, оскільки позивач по зустрічному позову просить їх не відшкодовувати.

Виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу  диспозитивності сторін суд не повинен розв'язувати питання, якщо зацікавлена сторона не бажає їх розглядання.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.

Надмірно сплачене державне мито згідно п.17 Інструкції «Про порядок обчислення та справляння державного мита» № 15 від 22.04.1993 року, може бути повернуто позивачу при наявності відповідної заяви, ухвалою суду.

          На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст.44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У первісному позові відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати за приватним підприємством  «ТАІР» (юридичний адрес- пр.Радянський, буд.2, кв. 26, м. Євпаторія, ідентифікаційний код 32368683) право користування земельною ділянкою для забудови, площею 6,0999 га, яка розташована в районі Орлінівського лісництва, квартал №20, виділ №26, №29, №30, м. Сарич, в межах каталогу координат меж землекористування і відомості обчислення площі земельної ділянки.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.