Рішення

від 10.04.2018 по справі 485/379/18

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57300, Миколаївська область, м.Снігурівка, вул.імені генерала Плієва І.О., 69

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м.Снігурівка

Справа № 485/379/18

Провадження № 2/485/351/18

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Фортуни Т.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Забаровської С.А.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду №3 в м.Снігурівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (57300, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Афанасіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (57342, Миколаївська область, Снігурівський район, с.Афанасіївка, вул.Афанасія Сковороди, 13, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

установив:

13 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_2 після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, за неможливості нотаріального посвідчення спадкових прав через надання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, який оформлено неналежним чином, у свідоцтві про право особистої власності на жилий будинок відсутні підпис керівника органу, який його видав та печатка.

Учасники процесу у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Позивач надав суду заяву про слухання справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав повністю (вх.№2055/18-вх. від 10.04.2018 року). Представник відповідача згідно з поданою заявою вх.№ЕП-500/18-вх. від 10.04.2018р. просив справу розглядати в його відсутність, позовні вимоги позивача визнав повністю.

Згідно з ч.4 ст.200 ЦПК України суд за результатами підготовчого провадження ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

На підставі викладеного, суд ухвалив слухати справу у підготовчому судовому засіданні.

Дослідивши письмові докази у матеріалах справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с.Юріївка Снігурівського району Миколаївської області помер ОСОБА_3, актовий запис про смерть №14 складено 27 грудня 2001 року у Афанасіївській сільській раді Снігурівського району Миколаївської області і на його підставі видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2, датою видачі 27 грудня 2001 року (а.с.5).

Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудження АДРЕСА_2, яке належало спадкодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 13 жовтня 1993 року, виданим Виконавчим комітетом Афанасіївської сільської ради народних депутатів на підставі рішення від 12 березня 1993 року. У вказаному свідоцтві про право особистої власності на жилий будинок відсутні підпис керівника органу, який його видав та печатка (а.с.4).

Належність вказаного жилого будинку ОСОБА_3 також підтверджується витягом з погосподарської книги №1 Афанасіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (а.с.13) та довідкою сільського голови від 22 січня 2018 року №81 (а.с.6). Крім того, згідно з довідкою Снігурівської філії Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 29 січня 2018 року №18 власником жилого будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 13 жовтня 1993 року Афанасіївською сільською радою. Право власності зареєстровано у Снігурівській філії 13 жовтня 1993 року; книга 11 №385 (а.с.12).

Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_2 - позивач у справі, який вчинив дії, що свідчать про прийняття спадщини. На підтвердження вказаного позивачем надано копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого 06 січня 1966 року Єлизаветівською сільської радою Снігурівського району Миколаївської області, де в графі батько вказано Здражевский Василий Петрович російською мовою (а.с.9).

Як вбачається з копії спадкової справи №377/2003, заведеної ІНФОРМАЦІЯ_2 року, з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 року звернувся ОСОБА_2, який ІНФОРМАЦІЯ_2 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ВАТ Приозерне .

Постановою державного нотаріуса Снігурівської державної нотаріальної контори від 23 лютого 2018 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з наданням правовстановлюючого документу на нерухоме майно, який оформлено неналежним чином (а.с.11).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленню, майновій самостійності їх учасників.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оскільки позивач ставить вимоги про визнання права власності на спадщину, яка відкрилась у 2001 році, до даних правовідносин має бути застосовано законодавство, чинне на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно із ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Статтею 526 ЦК УРСР передбачено, що місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Згідно із ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з

застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 562 ЦК УРСР передбачено, що поділ спадкового майна провадиться за згодою спадкоємців, що прийняли спадщину. При недосягненні згоди поділ провадиться судовим порядком відповідно до часток належних кожному з спадкоємців за законом або за заповітом.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верхового суду України за № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування роз'яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

З роз'яснень, наданих Постановою Пленуму Верхового суду України за № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування вбачається, що особа яка не має змоги реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальному порядку набуває право на звернення до суду у порядку позовного провадження із вимогами щодо визнання права на спадщину.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Таким чином, позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті батька; спадкодавець за життя володів вищезазначеним нерухомим майном; позивач не має можливості реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальному порядку, у зв'язку з чим набув право на звернення до суду у порядку позовного провадження із вимогами щодо визнання права на спадщину.

Ураховуючи вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, ураховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 16, ЦК України, ст. ст. 524-527, 529, 548, 549, 562 ЦК УРСР, ст. ст. 81, 82, 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

- позовні вимоги ОСОБА_2 до Афанасіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області про визнання права на спадщину у порядку спадкування за законом - задовольнити;

- визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, право власності на житловий будинок з будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Т.Ю.Фортуна