Ухвала

від 10.04.2018 по справі 588/162/18

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 588/162/18

провадження №1-кп/588/54/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.04.2018 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Тростянці обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадження відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Тростянець, Сумської області, громадянина України, з повною вищою освітою, працюючого на посаді начальника виробничого підрозділу «Локомотивне депо Смородине» Регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

У С Т А Н О В И В :

До Тростянецького районного суду Сумської області у січні 2018 року надійшов обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості від 25 січня 2018 року, укладеною між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_5 .

За змістом обвинувального акту та угоди про визнання винуватості від 25.01.2018 року ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він перебуваючи на посаді начальника виробничого підрозділу «Локомотивне депо Смородине» Регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та будучи службовою особою, на виконання усних злочинних вказівок начальника ВП «Служба локомотивного господарства» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також інших осіб, будучи переконаний останніми у правомірності своїх дій та необхідності закупівлі товарно-матеріальних цінностей саме у ТОВ «Укрзалізничпостач ЛТД», ТОВ «Глобал.Тек», ТОВ «Укрзапчастина ЛТД» і ТОВ «Укржелдорзапчасть ЛТД» за вказаними ними цінами, не будучи обізнаним про злочинні наміри зазначеної групи осіб по заволодінню коштами ДП «Південна залізниця», неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, що проявилося у недотриманні ним процедури проведення державних закупівель та встановленого порядку укладення договорів поставки, не перевіривши обґрунтованості вартості товарно-матеріальних цінностей та не вживши жодних заходів до проведення відповідних процедур, в порушення вимог своєї посадової інструкції, Положення про ВП «Локомотивне депо Смородине» та вимог статей 2, 4 Закону України «Про здійснення державних закупівель», статей 1, 2 Закону України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності», наказу ДП «Південна залізниця» №145/Н від 19.04.2013, пунктів 3, 4, 14, 17, 18, 22 Порядку укладення договорів на закупівлю товарів, робіт і послуг, затвердженого наказом ДП «Південна залізниця» №145/Н від 19.04.2013, пункту 2.1 Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економіки України №921 від 26.07.2010, не визначивши правильно відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК016:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №457 від 11.10.2010 за показником п`ятого знака предмет закупівлі, яким були «Частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення та арматура і їхні частини; механічне устаткування для керування рухом», що відповідали коду 30.20.4, та не встановивши факту поділу предмета закупівлі на частини і необхідності проведення процедури державних закупівель, перебуваючи у своєму службовому кабінеті адміністративного приміщення ВП «Локомотивне депо Смородине» за адресою: Сумська область, місто Тростянець, вулиця Гришина, 4, діючи від імені ВП «Локомотивне депо Смородине» на підставі довіреності ДП «Південна залізниця» №111 від 20.01.2014, уклав договори поставки товарно-матеріальних цінностей від 20.01.2014 , 22.01.2014, 29.01.2014, 05.02.2014, 20.02.2014, 28.03.2014 із ТОВ «Укржелдорзапчасть ЛТД» в особі директора ОСОБА_11 , договори поставки від 23.01.2014, 24.01.2014, 27.01.2014, 03.02.2014, 25.03.2014, 31.03.2014, 03.04.2014 із ТОВ «Укрзалізничпостач ЛТД» в особі директора ОСОБА_10 та договір поставки від 03.04.2014 із ТОВ «Укрзапчастина ЛТД» в особі директора ОСОБА_10 .

ОСОБА_5 , продовжуючи неналежно виконувати свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, в порушення пункту 22 Порядку укладення договорів на закупівлю товарів, робіт і послуг, затвердженого наказом ДП «Південна залізниця» №145/Н від 19.04.2013, яким встановлено, що оплата та фінансування за укладеними договорами (контрактами) здійснюється залізницею тільки за наявності реєстраційного номера юридичної служби та наявності договорів (контрактів) в АС «Договір УЗ», незважаючи на те, що порядок укладення вищевказаних договорів був порушений, у них відсутній реєстраційний номер юридичної служби, вони не узгоджені шляхом візування із відповідними службами та підрозділами і не внесені до АС «Договір УЗ», на виконання усних злочинних вказівок начальника ВП «Служба локомотивного господарства» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також інших осіб, про злочинні наміри яких він обізнаний не був, та виниклих договірних зобов`язань перед ТОВ «Укржелдорзапчасть ЛТД», ТОВ «Укрзапчастина ЛТД» і ТОВ «Укрзалізничпостач ЛТД», провів оплату поставлених за завищеними цінами запасних частин шляхом перерахування з рахунків ВП «Локомотивне депо Смородине» грошових коштів на рахунки зазначених товариств в загальній сумі 20 882 678,88 грн.

Таким чином, внаслідок вищеописаної службової недбалості ОСОБА_5 , яка проявилася у неналежному виконанні ним своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, група осіб із числа службових осіб ДП «Південна залізниця» та його структурних підрозділів, в тому числі начальника ВП «Служба локомотивного господарства» ОСОБА_8 , директора ТОВ «Укржелдорзапчасть ЛТД» ОСОБА_12 , директора ТОВ «Укрзапчастина ЛТД» і ТОВ «Укрзалізничпостач ЛТД» ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та інших осіб, незаконно заволоділа коштами ДП «Південна залізниця» в загальній сумі 2 471 545,70 грн. (444 850,56 грн. + 468 851,69 грн. + і 557 843,45 грн. = 2 471 545,70 грн.), яка у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, чим спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам у вигляді завдання матеріальної шкоди (збитків) для ДП «Південна залізниця» на вказану суму.

Дії ОСОБА_5 згідно з обвинувальним актом кваліфіковано за частиною 2 статті 367 КК України, як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам та інтересам окремих юридичних осіб.

За змістом угоди про визнання винуватості від 25.01.2018, яка укладена сторонами на стадії досудового розслідування, ОСОБА_5 зобов`язався у судовому провадженні беззастережно визнати обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України в обсязі повідомленої йому підозри 25.01.2018 року. Крім того, ОСОБА_5 зобов`язався співпрацювати із органом досудового розслідування Головним слідчим управлінням Національної поліції України у викритті кримінальних правопорушень проти власності та у сфері службової діяльності, пов`язаних із незаконним привласненням, розтратою та заволодінням коштами ДП «Укрзалізниця», вчинених службовими особами ДП «Південна залізниця» та його структурних підрозділів, а також службовими особами ТОВ «Укржелдорзапчасть ЛТД», ТОВ «Укрзапчастина ЛТД» і ТОВ «Укрзалізничпостач ЛТД» та іншими особами, які розслідуються у кримінальному провадженні № 32015100070000015 від 26.02.2015 року.

Сторони погодились на призначення ОСОБА_5 покарання за частиною 2 статті 367 КК України із застосуванням статті 69 КК України, у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

В угоді передбачені як наслідки її укладення та затвердження, визначені статтею 473 КПК України, так і наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вказав, що угоду про визнання винуватості підтримує, просив затвердити, зазначив, що уклав угоду добровільно без тиску. ОСОБА_5 повідомив, що повністю визнає свою вину у пред`явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 367 КК України, обставини, викладені в обвинувальному акті не оспорює, усвідомлює, що без належної перевірки дійсної вартості запчастин, щодо поставки яких укладались угоди, за усною вказівкою його керівника - начальника ВП «Служба локомотивного господарства» ОСОБА_8 підписував договори поставки з трьома постачальниками, зазначеними в пред`явленими обвинуваченні, а також підписував рахунки на оплату товарів за рахунок коштів, що виділялись саме під їх придбання. При цьому розуміє, що мав ретельно все перевіряти, забезпечувати погодження договорів з іншими службами. З керівниками товариств-постачальників особисто не знайомий. Обвинувачений вказав, що погоджується на призначення узгодженого покарання.

Захисник ОСОБА_6 просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену ОСОБА_5 та прокурором, вважав її такою, що відповідає закону, оскільки є фактичні підстави для визнання обвинуваченим своєї вини. Помилкою ОСОБА_5 було те, що він під впливом керівника ОСОБА_8 , який переконав його в укладенні договорів без проведення тендеру з конкретними постачальниками, з якими вже тривалий час склались договірні відносини, без проведення візування договорів з юридичним, економічним відділом та бухгалтерією. За усною вказівкою ОСОБА_8 ОСОБА_5 підписував без віз договори та платіжні доручення, хоча мав все ретельно перевіряти і погоджувати перед підписанням, а тому в його діях є склад інкримінованого кримінального правопорушення. Обвинувачений добровільно уклав угоду за пропозицією слідчого, визнав вину, співпрацював зі слідством.

Прокурор ОСОБА_4 угоду при визнання винуватості підтримала, просила її затвердити, вважала її такою, що відповідає закону. Прокурор зазначила, що керівнику одного із постачальників за підписаними ОСОБА_5 угодами ОСОБА_10 у жовтні 2016 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 191 КК України, статтею 209, 212 КК України, але з листопада 2016 року він оголошений у розшук.

Заслухавши учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором не підлягає затвердженню, виходячи з таких мотивів.

Відповідності до частин 1, 2 статті 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті.

Отже, за умови затвердження угоди про визнання винуватості, суд повинен постановити обвинувальний вирок, зміст якого повинен відповідати вимогам, визначених статтею 374 КПК України, зокрема, зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Таким чином, у вироку має бути викладене саме те обвинувачення, зміст якого міститься в угоді про визнання винуватості. При цьому, закон не наділяє суд правом, при затвердженні угоди про визнання винуватості встановлювати інші обставини, або зазначати інші дані, виключати або замінювати їх.

Як вбачається зі змісту угоди про визнання винуватості від 25.01.2018 року ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні службової недбалості, тобто неналежного виконання ним своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам та інтересам окремих юридичних осіб.

За правилами частини 1 статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Незважаючи на те, що угода та обвинувальний акт, що надійшов разом з угодою складений лише відносно ОСОБА_5 втім її зміст стосується обвинувачення у злочинах і інших осіб.

Зокрема, в угоді про визнання винуватості, яка відображає зміст пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення, зазначено прізвища та ініціали інших осіб, назви їх посад та найменування відповідних господарських товариств, які вони очолюють, що дозволяє їх ідентифікувати, при цьому викладено їх діяння із посиланням на їх злочинні наміри та незаконне заволодіння ними коштами ДП «Південна залізниця» на суму 2471545,70 грн.

Таким чином, такі посилання на інших осіб в угоді про визнання винуватості недвозначно вказують на вчинення указаними особами дій, які підпадають під ознаки діянь, передбачених законом про кримінальну відповідальність і за умови затвердження угоди про визнання винуватості фактично буде встановлена винуватість ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у їх вчиненні.

Дані про ухвалення відносно вказаних осіб вироків та набрання ними законної сили в матеріалах провадження відсутні.

Відповідно до статті 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (стаття 22 КПК України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що умови угоди про визнання винуватості фактично містять преюдицію щодо винуватості інших осіб, що суперечить визначеним статтею 7 КПК загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Крім того, узгоджене сторонами покарання не в повній мірі відповідає санкції частини 2 статті 367 КК України, яка передбачає одне основне покарання (позбавлення волі), а також два додаткових покарання обов`язкове (позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю) та факультативне (штраф). Проте, сторони в угоді не висловились з приводу додаткового факультативного покарання, що вказує на невідповідність угоди в цій частині вимогам закону про кримінальну відповідальність.

За змістом частини 7 статті 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.

З огляду на викладене, умови угоди про визнання винуватості, укладеної 25.01.2018 року між прокурором ОСОБА_13 та обвинуваченим ОСОБА_5 суперечать вимогам статті 7 КПК України, закону про кримінальну відповідальність, а також порушують права, свободи, інтереси інших осіб, що відповідно до пункту 1 та 3 частини 7 статті 474 КПК України є підставою для відмови у затвердженні указаної угоди.

Відповідно до частини 1 статті 474 КПК якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт із підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.

Положеннями пункту 1 частини 3 статті 314 КПК установлено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Крім того, згідно з підпунктом "б" п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ "Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угоди" за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень: відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом III КПК.

Отже, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення рішення про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості від 25.01.2018 року, а також ураховуючи, що така угода була укладена на стадії досудового розслідування кримінальне провадження необхідно повернути прокурору для його продовження у порядку, передбаченому розділом III КПК.

Суд позбавлений можливості ухвалити рішення про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, за відсутності клопотань сторін, без обговорення зі сторонами провадження цього питання та з`ясування їх думки про його відповідність вимогам КПК чи наявності підстав для ухвалення інших рішень, передбачених пунктом 2-4 частини 3 статті 314 КПК України. У підготовчому судовому засіданні сторони висловлювались лише з приводу затвердження угоди про визнання винуватості.

За таких обставин, керуючись положеннями статей 314-316, 372, 474 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У затвердженні угоди про визнання винуватості від 25 січня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному 03.01.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018000000000001, укладеної між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_14 та обвинуваченим ОСОБА_15 , за участі захисника ОСОБА_16 відмовити та повернути указане кримінальне провадження разом з указаною угодою прокурору для продовження досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 12.04.2018 року.

Суддя ОСОБА_1