Рішення

від 13.04.2018 по справі 806/957/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року м. Житомир справа № 806/957/18

категорія 11.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Житомирської області, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання протиправним визначений до виплати та зазначений у довідці розмір суддівської винагороди, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

22.02.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, у якому вона просить визнати протиправним визначений до виплати у виданій Апеляційним судом Житомирської області довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання від 04.01.2018 № 3-4/03-23/3/2018 розмір суддівської винагороди у сумі 24600 грн, з яких 17600 грн посадовий оклад, 8800 грн доплата за вислугу років і зобов'язати відповідача видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, в якій вказати, що суддівська винагорода, яка враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, судді Апеляційного суду Житомирської області, який перебуває на відповідній посаді, станом на 1 січня 2018 року склала 61429,50 грн, у тому числі: посадовий оклад - 40953 грн, доплата за вислугу років - 20476,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Апеляційного суду Житомирської області, який перебуває на відповідній посаді, в якій неправомірно визначено розмір посадового окладу у сумі 17600,00 грн, замість 40953,00 грн, доплати за вислугу років 8800,00 грн, замість 20476,50 грн, а розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 26400,00 грн, замість 61429,50 грн.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

23.03.2018 на адресу суду від третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, надійшли пояснення щодо позову (а.с. 23-24). У поясненнях зазначила, що позивач перебуває на обліку в Житомирському об'єднаному управлінні ПФУ в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання з 22.09.2016 відповідно до п. 25 Прикінцевих та перехідних Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ Про судоустрій та статус суддів . У зв'язку з підвищенням посадових окладів суддям здійснюються перерахунки довічного грошового утримання. З питання перерахунку довічного грошового утримання у зв'язку з підвищенням посадових окладів суддям з відповідною заявою позивач до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не зверталась.

02.04.2018 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 26) у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на таке.

Позивач, яка працювала раніше суддею та не пройшла кваліфікаційного оцінювання і, посилаючись на п. 23 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій та статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VII, невірно трактує дану норму Закону на свою користь та просить нараховувати посадовий оклад у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, як це було визначено у Законі України Про судоустрій та статус суддів від 07.07.2010 № 2453-VI.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Враховуючи наведені норми закону, суддям Апеляційного суду Житомирської області, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, розмір суддівської винагороди встановлено, виходячи із розрахункової величини 1600 грн із застосуванням відповідного коефіцієнта 1.1.

Оскільки норми національного законодавства щодо розміру довічного грошового утримання суддів, зокрема, Закон України № 1774-VIII від 06.12.2016 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" неконституційними не визнані, тому Апеляційний суд Житомирської області правомірно видав позивачу вищезгадану довідку, в якій розмір суддівської винагороди встановлений виходячи із розрахункової величини саме 1600 грн.

На підставі наведеного Апеляційний суд Житомирської області просить відмовити у задоволенні даного позову.

Дану справу розглянуто у порядку ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) із складанням судового рішення відповідно до ч. 4 ст. 243 та ч. 5 ст. 250 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судом встановлено, що постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 № 1515-VIII на підставі заяви про відставку позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Житомирської області.

У зв'язку з виходом у відставку позивачу призначено і з 22.09.2016 виплачується довічне грошове утримання у розмірі 86% заробітної плати судді, як це передбачено ч. 3 ст. 141 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI Про судоустрій та статус суддів .

З моменту звільнення і по теперішній час за позивачем зберігається статус судді у відставці і право на отримання довічного грошового утримання та проведення його перерахунку у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Так, згідно з п. 23 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII Про судоустрій та статус суддів до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України Про судоустрій та статус суддів .

Як зазначає позивач, судді Апеляційного суду Житомирської області кваліфікаційного оцінювання не проходили, дане оцінювання не проводилось з незалежних від суддів причин, отже розмір суддівської винагороди має обраховуватись за правилами, встановленими ст. 133 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI Про судоустрій та статус суддів . Даною статтею передбачено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат до нього. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а судді апеляційного суду, - пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1,1. Таким чином, зміна встановленого розміру мінімальної заробітної плати тягне за собою зміну розміру посадового окладу та зміну розміру суддівської винагороди і, як наслідок, - виникнення підстав для проведення перерахунку довічного утримання. З моменту звільнення позивача мінімальна заробітна плата змінювалась тричі: з 1 грудня 2016 року її розмір складав 1600,00 грн, з 1 січня 2017 року - 3200 грн, а з 1 січня 2018 року - 3723,00 грн.

З метою подання до управління Пенсійного фонду України заяви про проведення перерахунку довічного утримання у січні 2018 року, позивач звернулась до Апеляційного суду Житомирської області із заявою про видачу довідки про розмір грошового утримання працюючого у цьому суді судді у зв'язку з зміною з січня 2018 року мінімальної заробітної плати до 3723,00 грн.

У відповідь на звернення позивачу видана довідка про суддівську винагороду від 04.01.2018 № 3-4/03-23/3/2018 (на звороті а.с. 10), у якій розмір посадового окладу 17600,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем і після 1 січня 2018 року посадовий оклад визначався із мінімальної заробітної плати в розмірі 1600,00 грн, яка була встановлена на 1 грудня 2016 року без урахування її підвищення з 1 січня 2018 року до 3723,00 грн. Підстав неврахування підвищення мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року у даній довідці не наведено.

Вважаючи, що видана довідка від 04.01.2018 № 3-4/03-23/3/2018 призводить до порушення прав позивача на перерахунок довічного грошового утримання, у зв'язку з чим позивач звернулась за захистом своїх прав до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон України № 1402-VІІІ) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст. 135 Закону України № 1402-VІІІ базовий розмір посадового окладу судді визначається, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно п. 23 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1402-VІІІ встановлено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України Про судоустрій і статус суддів (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

З системного аналізу наведених правових норм видно, що для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, розмір суддівської винагороди слід визначати за положеннями Закону України від 07.07.2010 № 2453-VІ Про судоустрій та статус суддів (далі - Закон України № 2453-VІ).

Виходячи з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку, що на момент розгляду справи позивач не пройшла кваліфікаційне оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді чи відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , що передбачено п.п. 4 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України, п. 22 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIIІ Про судоустрій та статус суддів .

Частинами 3, 4 ст. 133 Закону України № 2453-VІ передбачено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, і судді апеляційного суду, - пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1,1.

Згідно з ст. 7 Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII Про Державний бюджет України на 2018 рік з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1762,00 грн.

Статтею 8 Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII Про Державний бюджет України на 2018 рік визначено, що у 2018 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3723 гривні.

Разом з тим, п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

На час розгляду даної справи положення Закону України № 1774-VІІІ не визнані неконституційними.

Крім того, Закон України № 1774-VІІІ прийнятий пізніше у часі за норми ст. 133 Закону України № 2453-VІ, тому при подоланні колізій положень нормативно-правового (их) акту (ів) рівної юридичної сили слід надавати перевагу тому, що прийнятий пізніше, тобто, - Закону України № 1774-VІІІ.

Про необхідність пріоритетного застосування положень Закону України № 1774-VІІІ додатково свідчить також і пряма вказівка законодавця, висловлена ним у пункті 9 розділу II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, а саме: до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Щодо доводів позивача, що працюючим на відповідній посаді суддям не виплачується суддівська винагорода у такому розмірі не може бути перешкодою для задоволення даного позову, оскільки розмір грошового утримання судді прямо і чітко визначений законом, він не може встановлюватися на розсуд будь-яких інших органів чи їх посадових осіб і не залежить від інших чинників, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.1983 у справі Ван дер Мюссель проти Бельгії зазначено, що держава могла вимагати виконання безоплатно займатися справами клієнтів, які не могли оплачувати його послуги, від адвокатів не лише тому, що адвокати посідають становище, істотно відмінне від представників інших професій, вільних від таких обов'язків (дантистів, лікарів та інших), але й тому, що практика, на яку посилався заявник, була єдиним засобом, за допомогою якого Бельгія могла забезпечити реалізацію іншого права, гарантованого у статті 6 Конвенції (справедливий судовий розгляд).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У рішенні від 28.04.2009 № 9-рп/2009 Конституційний Суд України, вказуючи на недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, що об'єктивно призведе до погіршення становища особи в суспільстві через їх обмеження, зробив концептуальне застереження органам державної влади про те, що невиконання державою своїх зобов'язань призводить до порушення принципів правової держави, ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави (абзац п'ятий пункту 5 мотивувальної частини).

Суд звертає увагу, що у зв'язку з прийняттям Закону України № 1774-VІІІ не відбулось зменшення розміру суддівської винагороди, яку фактично отримувала позивач до його ухвалення.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 10.03.2011 у справі Сук проти України зазначено, що держава може ввести, призупинити або припинити виплату доплат, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Суд також зазначає, що згідно з ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі Ейрі проти Ірландії констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12.10.2004.

З системного аналізу наведених рішень видно, що практика Європейського суду з прав людини полягає у тому, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Враховуючи наведені обставини та здійснений аналіз норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що Апеляційний суд Житомирської області при виготовленні та видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці діяв на підставі, у межах і спосіб, передбачені Конституцією України та Законами України, оскільки з 1 січня 2018 року суддям апеляційних судів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання відповідно до штатних розписів, встановлено посадові оклади у розмірі 17600,00 грн, враховуючи, що посадовий оклад судді апеляційного суду, визначається пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1,1.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 07.02.2018 (справа №825/933/17, провадження №К/9901/112/17), що Апеляційний суд Чернігівської області, нараховуючи судді, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, суддівську винагороду, правомірно застосував, в якості розрахункової величини цифру 1600 грн, як це передбачено п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог витрати зі сплати судового збору позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 250-251 КАС України, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10002, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Апеляційного суду Житомирської області (вул. Святослава Ріхтера, 24, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 02891440), третя особа - Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Перемоги, 55, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 40380333) про визнання протиправним визначений до виплати та зазначений у довідці розмір суддівської винагороди, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно з статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко

Повне судове рішення складене 13 квітня 2018 року.