Рішення

від 29.03.2018 по справі 807/2032/17

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 березня 2018 року м. Ужгород№ 807/2032/17

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.

при секретарі Петрус К.І.

за участю:

позивача: ТОВ "Карпати", представник - ОСОБА_1,

відповідача: Державна служба геології та надр України, представник - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування наказів, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 КАС України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення . Повний текст Рішення виготовлено та підписано 10 квітня 2018 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю Карпати звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України, яким просить визнати протиправними та скасувати накази від 11.01.2017 року № 5 Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень та від 01.02.2017 року № 50 Про внесення змін до наказу Державної служби геології та надр України від 11.01.2017 року № 5 Державної служби геології та надр України, в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №2767, виданого 27.08.2002р. на строк 30 років.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ Карпати здійснює видобування мармуризваних доломітів, придатних для виробництва будівельного щебеню і гравію та декоративного щебеню та піску, на підставі спеціального дозволу № 2767 від 27.08.2002р.за користування надрами до 27.08.2032р.

З квітня 2016 року Державна служба геології та надр України зверталася до ТОВ Карпати з листами № 5573/13/14-16 від 04.04.2016р. та № 16174/13/14-16 від 07.09.2016р. з вимогою про проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин відповідно до п. 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 № 865 протягом 30 календарних днів.

Не маючи самих наказів, не погоджуючись із вказаною вимогою ТОВ Карпати повідомляло відповідачу ОСОБА_2 № 31 від 04.05.2016р. та № 79 від 20.09.2016р., що п. 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 № 865 в редакції Постанови КМ № 264 від 26.03.2008р., яким було передбачено проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин кожні п'ять років експлуатації ділянки надр, скасовано, а тому вимога відповідача провести повторну державну експертизу та оцінку запасів корисних копалин на підставі неіснуючої норми явно незаконна та протиправна.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з мотивів, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Представником відповідача було надано заперечення на адміністративний позов та окремо були надані заяви про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачу було надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 2767 від 27 серпня 2002 року для видобування мармуризованих доломітів, придатних для виробництва будівельного щебеню і гравію та декоративного щебеню та піску строком на 30 років до 27 серпня 2032 року (а.с.12-13). Відповідно до якого підприємство здійснює свою господарську діяльність, систематично сплачує платежі за користування надрами.

Наказом Державної служби геології та надр України від 11.01.2017р. N 5 та додатку N 3 до даного наказу визначено, що відповідно до п. 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 N 615 та п. 25 Положення щодо проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.94 N 865 з 01 березня 2017 року вирішено зупинити дію спеціального дозволу N 2767 від 27.08.2002 року, виданого ТОВ "Карпати" та надати надрокористувачу термін для усунення порушень (а.с.39).

Наказом Державної служби геології та надр України від 01.02.2017р. N 50 та додатку N 3 до наказу визначено, що відповідно до п. 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 N 615 та п. 25 Положення щодо проведення повторної Державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.94 N 865 з 01 березня 2017 року внести зміни до наказу Держгеонадр від 11.01.2017 № 5 Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень в частині дати зупинення дії спеціальних дозволів на користування: до додатку 3 в частині встановлення дати зупинення дії спеціальних дозволів - встановити дату зупинення спеціального дозволу № 2767 від 27.08.2002 року, виданого ТОВ Карпати , з 01.05.2017р. (а.с.40).

Підставою для винесення спірних наказів Державною службою геології та надр України вказано п. 25 Положення N 865, у редакції, яка передбачає проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин через кожні п'ять років експлуатації ділянки надр.

В разі якщо оспорувані накази були прийняті за наслідками проведеної перевірки то за результатами проведення планової або позапланової перевірки надрокористувача посадовими особами органу державного геологічного контролю складається Акт перевірки за формою, затвердженою Держгеонадрами (абз. 1 п. 15 Порядку здійснення державного геологічного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2011 р. N 1294, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин і втратив чинність 15.04.2017р. ).

Станом на 11.01.2017р. та 01.02.2017р. перевірка ТОВ "Карпати" з питань дотримання вимог законодавства про надра, зокрема дотримання п. 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин від 22.12.94 р. N865, - не проводилась, Акт перевірки не складався . Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даній справі, а також, враховуючи предмет розгляду даної справи та вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 15 Кодексу України про надра, надра надаються у постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді. Строк дії дозволу, який виданий позивачу, визначено - до 27.08.2032 року.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Кодексу України про надра, для визначення промислової цінності родовищ і оцінки запасів корисних копалин по кожному родовищу встановлюються кондиції на мінеральну сировину, що становлять сукупність вимог до якості і кількості корисних копалин, гірничо-геологічних та інших умов розробки родовища.

Ч. 4 ст. 45 Кодексу України про надра встановлено, що запаси корисних копалин розвіданих родовищ, а також запаси корисних копалин, додатково розвіданих у процесі розробки родовищ, підлягають експертизі та оцінюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або іншими уповноваженими підприємствами, установами чи організаціями у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначені правовідносини врегульовані Положенням про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994р. № 865 (далі - Положення), яке регулює порядок проведення повторної державної експертизи.

Так, п. 25 Положення N 865 (у редакції, чинній до 26.03.2008 ) було передбачено, що повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться обов'язково у тому разі, коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими ДКЗ, або якщо списані та передбачені до списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством. Повторна і додаткова експертиза та оцінка запасів корисних копалин проводиться у порядку, передбаченому цим Положенням.

п. 25 Положення N 865 (в редакції від 26.03.2008р.) після внесення змін відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 N 264 "Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин" внесені зміни до п. 25 Положення N 865 викладено у наступній редакції "Повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться через кожні п'ять років експлуатації ділянки надр, а також у разі коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими Державною комісією по запасах корисних копалин або якщо списані та передбачені для списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством;- коли різниця у розмірі становить понад 20 відсотків порівняно з фактичними техніко-економічними та фінансовими показниками господарської діяльності, пов'язаної з видобуванням корисних копалин, а також коли зміни в технологічних схемах призводять до такої різниці".

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 року N 1236 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" в т.ч Постанову Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року N 264 (якою вносилися зміни в п.25 Положення) - визнано такою, що втратила чинність з 12.01.2011 року.

Відповідно до п. 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 870 від 06.09.2005, визнання таким, що втратив чинність, акту Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів , які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом.

Дія акту Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акту або із зазначенням в тексті акту про визнання таким, що втратив чинність, акт Кабінету Міністрів України чи про його скасування.

Конституційний Суд України зазначив у рішенні від 03.10.97 № 4-зп, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.99 N 1-рп/99, (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) встановлено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 N 1236 зміни та доповнення до Положення N 865 не вносились, попередня редакція п. 25 Положення N 865 не відновлювалась.

Отже слід розуміти, що втрата чинності правовою нормою унеможливлює її реалізацію, а тому примусове зобов'язання її виконувати шляхом прийняття припису є протиправним, оскільки це прямо суперечить ст. 19 Конституції України, в силу якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У зв'язку з тим, що Постанова Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 N 264 "Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин", якою внесені зміни до п. 25 Положення N 865, втратила чинність з12.01.2011р., а попередня редакція п. 25 Положення N 865 не відновлювалась, тому з цього моменту попередня та наступна редакції п. 25 Положення N 865 є нечинними .

Оскільки підставою для прийняття Державною службою геології та надр України Наказу від 11.01.2017 року N 5 та Наказу № 50 від 01.02.2017 року вказано п. 25 Положення N 865 у недіючій редакції, відповідно зазначені накази прийняті не на підставі, що передбаченій законом, а тому підлягаю визнанню протиправними та скасуванню.

У запереченнях на позовну заяву, відповідач на підтвердження своїх дій щодо зупинення дії дозволу посилається на лист Державної фіскальної служби України від 03.06.2016 № 9651/5/99-9 9-12-02-03-16. (а.с. 50) в якому є згадка про необхідність проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин через кожні п'ять років.

Разом з тим, доводи відповідача суд відхиляє, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при проведенні перевірок та винесенні рішень (в тому числі при зупиненні дії спеціального дозволу на користування надрами) повинні керуватись виключно нормами чинного законодавства, а не листами міністерств і відомств, які носять рекомендаційний характер та не містять актуалізованої інформації.

Оспорювані Накази №5 та № 50 є актами індивідуальної дії, тобто ці акти стосуються конкретних осіб у сфері публічно-правових відносин та породжують конкретні адміністративно-правові відносини, обумовлені цими актами.

Оспорюваними наказами позивачу зупинено дію дозвола на спеціальне користування надрами, який наданий йому на тривалий строк для здійснення господарської діяльності.

Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства.

В постанові Верховного Суду України від 10.04.2012 року по справі № 21-1115во10 зазначено наступне: суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням .

ОСОБА_3 Верховного Суду у Постанові від 15.03.2018 року по справі № 800/414/17 дотримується аналогічного висновку, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч.1 ст. 4 КАС України), а відтак право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

Таким чином, суд вважає, що прийняття відповідачем наказів, якими зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами, які є предметом спору у даній справі, призвело до порушення суб'єктивного права особи, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю Карпати , в частині законних очікувань виконання певних умов, а отже, створило акт втручання у реалізацію суб'єктивного права щодо використання надр.

Стаття 1 Протоколу 1 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", передбачає право на мирне володіння своїм майном, що також є невід'ємним правом на повагу до своєї власності.

Так, відповідно цієї норми права кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке втручання в гарантовані права не буде повільним.

ОСОБА_1 володіння означає, що порушення принципу, встановленому у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. UnitedKingdomAppl. 7456/76(1976)).

Суб'єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань, який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі BlackClawsonLtd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд з прав людини визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються. Цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

З огляду на це, суд вважає, що відповідачем порушено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права власності, зокрема стосовно правомірних очікувань / законних сподівань вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі (рішення ЄСПЛ у Справі ПайнВеліДевелопментЛтд. та інші проти Ірландії (PineValleyDevelopmentsLtdandOthers v. Ireland), заява № 12742/87, рішення від 23 жовтня 1991р.).

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України: суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Накази Державної служби геології та надр України №5 "Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень" від 11.01.2017 року та №50 "Про внесення змін до наказу Держгеонадр від 11.01.2017 р. №5" від 01.02.2017 року, в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №2767, виданого 27.08.2002 ТОВ "Карпати" є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на викладене та те, що вказані накази були отримані в листопаді 2017р. позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування наказів - задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати накази Державної служби геології та надр України №5 "Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень" від 11.01.2017 року та №50 "Про внесення змін до наказу Держгеонадр від 11.01.2017 р. №5" від 01.02.2017 року , в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №2767, виданого 27.08.2002 ТОВ "Карпати".

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяОСОБА_4