Рішення

від 11.04.2018 по справі 265/7210/17

НЕ ВКАЗАНО

Справа №265/7210/17

Провадження №2/265/259/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Міхєєвої І. М.,

за участю секретаря судового засідання - Федорової А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу № 265/1862/17 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Вектор Банк про припинення договору іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись в його обґрунтування на те, що 19 грудня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль (АППБ Аваль), правонаступником якого є ПАТ Райффайзен Банк Аваль , був укладений кредитний договір із ОСОБА_3, в забезпечення виконання зобов'язань за яким був укладений АППБ Аваль із ОСОБА_1 нотаріально посвідчений іпотечний договір, предметом якого виступав жилий будинок АДРЕСА_1, що належить позивачці на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2005 року. Однак вказаний позичальник, ОСОБА_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті якого спадкоємців, які б прийняли спадщину, немає, через що вважає, що зобов'язання перед ПАТ Райффайзен Банк Аваль було припинено з договором кредиту від 19 грудня 2005 року. Зазначала, що у теперішній час вона, як власник обтяженого іпотекою нерухомого майна, зазнає порушення свого права власності на таке нерухоме майно. На підставі переліченого через припинення іпотеки просила суд визнати припиненим договір іпотеки від 19 грудня 2005 року, укладений між позивачкою та банком, бо ОСОБА_1 не давала згоду відповідати за нового боржника за договором кредиту від 19 грудня 2005 року, укладеного між АППБ Аваль та ОСОБА_3

20 грудня 2017 року ухвалою суду було проведено заміну відповідача на підставі ст. 55 ЦПК України на правонаступника, ПАТ Вектор Банк , через заміну кредитора у зобов'язанні.

Ухвалою суду від 21 листопада 2017 року було витребувано з державної нотаріальної контори витяг зі спадкового реєстру щодо наявності спадкової справи після смерті ОСОБА_3.

Ані позивачка, ані її представники, які діють на підставі довіреності та договору, відповідно ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у судове засідання не з'явились, надавши відповідні заяви з проханням провести розгляд справи у їх відсутність.

Представники відповідача також у судове засідання не з'явились за невідомих суду причин повторно, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає поданий позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Судом було встановлено, що 19 грудня 2005 року між АППБ Аваль (правонаступником якого є ПАТ Райффайзен Банк Аваль ) та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 014/0085/82/94747, за яким боржнику були надані кредитні кошти у сумі 142000 грн. до 19 грудня 2010 року зі сплатою 19% річних за користування ними (а. с. 8-9).

При цьому в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 19 грудня 2005 року між АППБ Аваль та ОСОБА_1 також 19 грудня 2005 року було укладено договір іпотеки № 014/11-186/94747, за яким предметом іпотеки визначено жилий будинок АДРЕСА_1, що складається з будинку літ. А-1, нежитлової прибудови літ. А-1, літньої кухню літ. В, колодязя літ. Г, огорожі 1, мощення 1, що належить позивачки на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2005 року, посвідченого нотаріально, що також підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з накладенням нотаріусом заборони на відчуження такого нерухомого майна до припинення договору іпотеки (а. с. 10, 11, 12).

Однак відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 1 лютого 2013 року, вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис № 5 від 1 лютого 2013 року (а. с. 15).

Згідно відповіді від 6 грудня 2017 року 3-ї маріупольської державної нотаріальної контори вбачається, що за інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру відсутні будь-які відомості щодо спадкоємців після смерті ОСОБА_3 (а. с. 52-53).

На підставі ст. 1 Закону України Про іпотеку (далі за текстом рішення - Спеціальний закон) іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За визначеннями, які маються у ст. 1 Спеціального закону, основне зобов'язання є зобов'язанням боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

При цьому згідно із ст. 3 Спеціального закону іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Також відповідно до змісту п. 1 ч. 1 ст. 17 Спеціального закону іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання, а відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

На підставі ст. 575 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За ст. 523 ЦК порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

На підставі ст. 608 ЦК зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно із ст. 607 ЦК зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Провівши аналіз наведених норм, суд дійшов висновку, що у випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому в разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Аналогічна правова позиція з цього питання була висловлена Верховним Судом України у постанові від 17 квітня 2013 року при розгляді справи № 6-18цс13.

Суд також вказує, що у п. 32 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин зазначено, що за ст. 523 ЦК застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, та ст. 607 ЦК зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.

Судом внаслідок розгляду справи було встановлено, що після смерті боржника, ОСОБА_3, за кредитним договором від 19 грудня 2005 року спадщину ніхто із спадкоємців не прийняв, внаслідок чого обов'язки та права спадкодавця ні до кого не перейшли, в тому числі щодо зобов'язань за таким договором кредиту, що їх мав ОСОБА_3

При цьому суд встановив, що ані у договорі іпотеки від 19 грудня 2005 року, ані іншим чином позивачка, як іпотекодавець, не погоджувалась відповідати за виконання умов кредитного договору, укладеного із АППБ Аваль ОСОБА_3, іншим боржником.

Таким чином на підставі ст. 1, 3, 17 Закону України Про іпотеку , ст. 523, 607, 608 ЦК суд вважає, що іпотека, встановлена іпотечним договором від 19 грудня 2005 року щодо житлового будинку з усіма господарчими та побутовими будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, була припинена через відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_3 та відсутності згоди ОСОБА_1 відповідати за борги його спадкоємців, що є обставиною, за яку сторони договору іпотеки від 19 грудня 2005 року не відповідали, тобто іпотека була припинена через припинення основного зобов'язання за таким кредитним договором.

Суд також зазначає, що порушення права особи пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково, що є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Тому у випадку невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого ст. 17 Закону України Про іпотеку , на припинення зобов'язання за договором іпотеки, таке право підлягає захисту судом за позовом іпотекодавця.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Однак суд зауважує, що право іпотекодавця підлягає захисту шляхом саме припинення іпотеки, як вказано у ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку , тому таке право підлягає захисту шляхом визнання судом припиненою саме іпотеки, а не договору іпотеки, де вона зафіксована.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 травня 2012 року по справі № 6-69цс11, а також у постанові від 12 червня 2013 року по справі № 6-32цс13.

Крім цього положення ст. 49 Спеціального закону містять норму, за якою іпотека може бути припиненою за рішенням суду.

Суд зазначає, що за п. 1 ч. 3 ст. 2 ЦПК України до основних засад цивільного судочинства відноситься верховенство права, а за ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За ч.2 ст.5 ЦПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тому, враховуючи зміст ч. 2 ст. 264 ЦПК України, суд вважає, що захист порушених прав ОСОБА_1 підлягає захисту судом шляхом визнання припиненою саме іпотеки, тобто забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що належить позивачці, що в такому випадку не буде виходом за межі заявлених нею позовних вимог, оскільки вимога про визнання договору іпотеки припиненим можлива лише в разі визнання самої іпотеки припиненою, бо заявлені позивачкою вимоги охоплюються визнанням самої іпотеки припиненою.

Зважаючи на наведені висновки, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню шляхом визнання припиненою іпотеки, якою був обтяжений належний їй на праві власності жилий будинок з усіма господарчими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 320 грн. відповідно до частки задоволених вимог.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Вектор Банк про припинення договору іпотеки - задовольнити частково.

Визнати іпотеку, якою був обтяжений жилий будинок з усіма господарчими та побутовими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 який складається з будинку літ. А-1, нежитлової прибудови літ. А-1, літньої кухні літ. В, колодязя літ. Г, огорожі 1, мощення 1, що зафіксовано у договорі іпотеки № 014/11-186/94747 від 19 грудня 2005 року, укладеного між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль та ОСОБА_1, - припиненою.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Вектор Банк на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 320 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках, передбачених ст. 354 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

Позивачка: ОСОБА_1, зареєстрована по АДРЕСА_2, ІПН: НОМЕР_1.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство Вектор Банк , розташоване по вул. Тарасівській 9 в м. Києві, ЄДРПОУ: 39037656.

Повний текст судового рішення складено 11 квітня 2018 року.

Суддя І. М. Міхєєва