Ухвала

від 13.04.2018 по справі 265/2638/15-ц

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 265/2638/15-ц

Провадження № 6/265/78/18

У Х В А Л А

13 квітня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шиян В. В.,

за участю секретаря судового засідання Хайтулової Я.В.,

розглянувши подання старшого державного виконавця Лівобережного відділу держаної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В:

10 квітня 2018 року старший державний виконавець Лівобережного відділу держаної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 звернулась до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя з поданням, яким просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1, до виконання ним зобов'язань, покладених на нього за виконавчим листом № 2/265/1388/15, виданим 15 лютого 2016 року.

В обґрунтування подання зазначає, що на виконанні у Лівобережному районному відділі держаної виконавчої служби міста Маріуполь перебуває виконавче провадження 51844805 з виконання виконавчого листа № 2/265/1388/15, виданого 15 лютого 2016 року про стягнення солідарно з ТОВ Маріуполь-Агро та ОСОБА_2 на користь ПАТ Державний ОСОБА_3 України в особі філії Донецьке обласне управління АТ Ощадбанк заборгованості за кредитом в розмірі 823024,41 гривень, яка складається з тіла кредиту - 498009,75 гривень, заборгованості по процентам кредиту - 102742,42 гривень, несплачених комісійних послуг - 1061,56 гривень, пені - 91561,45 гривень, інфляційного збільшення заборгованості - 118008,16 гривень, трьох процентів річних від суми заборгованості - 11641,07 гривень. Державний виконавець зазначає, що рішення на даний час боржником ОСОБА_2 не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання, не здійснено. ОСОБА_2 на виклики до відділу ДВС не являється, про причини неявки не повідомляє. Вжитими державним виконавцем заходами було встановлено, що боржнику на праві власності належить автомобіль ВАЗ 21011, номерний знак С9315 ЯН, який перебуває у розшуку; будь-яке нерухоме майно за боржником не зареєстроване, доходів не має. Наведене на думку ініціатора подання свідчить про ухилення боржником від виконання рішення та є підставою для обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Мотивуючи подання, державний виконавець посилається на ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України , статтю 377-1 Цивільного процесуального Кодексу України.

У судове засідання державний виконавець не прибула з невідомих причин, про дату, час і місце розгляду подання була повідомлена належним чином.

Вивчивши подання, матеріали цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України передбачене статтею 441 ЦПК України в новій редакції, тоді як державний виконавець, мотивуючи своє подання, посилається на ст. 377-1 ЦПК України у попередній редакції.

Так, згідно статті 441 ЦПК України:

1. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

2. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

3. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Відповідно до ч. 1; п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження в редакції від 07 березня 2018 року, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно зі ст. 33 Конституції України Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України від 21 січня 1994 року зі змінами та доповненнями регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

За п. 5 ст. 6 вказаного Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових

осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

З аналізу даних норм слідує, що підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника є ухилення його від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, а сама по собі заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язана з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

В сенсі положення ч. 3 ст. 12 ЦПК України тягар доказування наявності умислу та обставин, наведених на підставу вимог подання, покладається у даному випадку на державного виконавця, який звертається до суду.

Проте, жодного доказу на доведення умисного ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання рішення суду державним виконавцем не надано. Так, відсутні будь-які докази того, що боржник взагалі обізнаний про відкриття виконавчого провадження, а отже, й про обов'язок з виконання зобов'язань за судовим рішенням. Доказів того, що державним виконавцем вживались заходи щодо виклику боржника до відділу ДВС, а також направлення за місцем його мешкання (реєстрації) постанови про відкриття виконавчого провадження, суду надано не було.

Відсутність на сьогодення у боржника джерел доходу чи майна, за рахунок якого було б можливо задовольнити вимоги стягувача за виконавчим листом, а також не проживання боржника за місцем реєстрації не свідчить про його переховування від державного виконавця та свідоме ухилення від виконання встановленого судовим рішенням зобов'язання.

Таким чином, на переконання суду, державним виконавцем не було вчинено всіх необхідних та можливих дій щодо спонукання боржника до виконання судового рішення, відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що боржник, будучи обізнаним про наявність в нього зобов'язань за судовим рішенням, маючи змогу виконати його, свідомо не виконує зобов'язання без будь-яких поважних причин.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що дане подання є необґрунтованим, наявність достатніх правових підстав для обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України є недоведеною, а отже, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією свободи пересування та права на вільний вибір місця проживання, вважає необхідним відмовити в його задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 260, 261, 263, 441 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Лівобережного відділу держаної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, у праві виїзду за межі України - відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України від 15 грудня 2017 року апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення.

Ухвалу складено та підписано 13 квітня 2018 року.

Суддя