Ухвала

від 02.04.2018 по справі 757/8408/18-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

представника власника майна ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «Газенергомонтаж» на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42017101060000133 від 30.06.2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_6 та накладено арешт на грошові кошти, які обліковуються в безготівковому вигляді, на розрахункових рахунках № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 відкритих ТОВ "ГАЗЕНЕРГОМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ 37474164 в АБ "УКРГАЗБАНК" (МФО 320478)

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність тієї обставини, що майно, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, є предметом вчинення кримінального правопорушення, тобто може бути речовим доказом у кримінальному провадженні № 42017101060000133 від 30.06.2017 року, та погодився з доводами, що кошти необхідно зберегти з метою забезпечення можливої конфіскації, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ). У кримінальному провадженні наявні підстави для накладення арешту на майно, відповідно до вимог ч. 1,2,3 ст.170 та ч.З ст. 171 КПК України.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «Газенергомонтаж». подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді посилаючись на те, що під час розгляду клопотання про накладення арешту ні директор товариства, ні його представники присутніми не були, про ухвалу суду дізнались лише 07.03.2018 року. Також просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановивши нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту..

Апелянт вказує на порушення слідчим суддею вимог ст. 170 КПК України те, що в клопотанні органу досудового розслідування відсутні докази, які б давали підстав вважати, що майно є результатом вчинення протиправних дій ТОВ «НВЦ «Полісервіс». Додає, що клопотання органу досудового розслідування не містить належних доказів які б обґрунтовували правові підстави для накладення арешту, а саме те що гроші є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Зазначає, що відсутня постанова про визнання майна товариства речовим доказом у кримінальному провадження, а від так докази того, що грошові кошти мають ознаки речового доказу та відповідають критеріям визначеним у ст.. 98 КПК України не ґрунтуються на матеріалах справи.

В судове засідання прокурор не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте причину неявки суду не повідомив. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за його відсутності, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Колегія суддів приймає до уваги доводи клопотання адвоката ОСОБА_5 , про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його з огляду на те, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно ні директор товариства, ні його представник присутніми не були, про ухвалу слідчого судді згідно наявної в матеріалах судового провадження інформації дізнались лише 07 березня 2018 року

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «Газенергомонтаж», який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, вивчивши матеріали судової справи за клопотанням органу досудового розслідування, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів в провадженні Київської місцевої прокуратури перебувають матеріали кримінального провадження №№42017101060000133 від 30.06.2017 року, за фактом вчинення службовими особами ТОВ«НВЦ «Полісервіс» кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України

В межах зазначеного кримінального провадження прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: грошові кошти, які обліковуються в безготівковому вигляді, на розрахункових рахунках ряду юридичних осіб відкритих в АБ "УКРГАЗБАНК" (МФО 320478), в тому числі ТОВ "ГАЗЕНЕРГОМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ 37474164)рахунки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . В обґрунтування клопотання слідчий послався на те, майно є доказом розслідування злочину передбаченого ч. 1ст. 366 КК України, здобуте злочинним шляхом та є речовими доказом і є належним доказом, яке підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року задоволено клопотання органу досудового розслідування та накладено арешт на майно з метою збереження речового доказу, з метою забезпечення можливої конфіскації, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ).

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати мету, правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції

Разом з тим на переконання колегії суддів зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор не дотрималися.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з наведеної норми права, матеріальні об`єкти, які на переконання органу досудового розслідування, мають одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України можуть набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності матеріального об`єкту тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу.

Звертаючись до суду з клопотанням про арешт на майно, зокрема рахунки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ТОВ "ГАЗЕНЕРГОМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ 37474164) з метою забезпечити збереження речового доказу, орган досудового розслідування першочергово мав визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій мав зазначити підстави визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте, таких дій органом досудового розслідування вчинено не було, в матеріалах по розгляду клопотання відсутня постанова про визнання речовими доказами вищезазначеного майна, а згідно положень ст. 171 КПК України, наведені слідчим у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, які орган досудового розслідування додає до свого клопотання.

Разом з тим, розглядаючи клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя не звернув уваги на відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, не надано такої постанови прокурором. Дана обставина свідчить про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, так як без відповідної постанови органу досудового розслідування майно не може набути статусу речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання не зазначено.

За наведеного, колегія суддів вважає, що у такому випадку не можливо досягти інтересів досудового розслідування, забезпечити збереження речових доказів, які у подальшому можуть досліджуватись судом.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведених вище порушень органами досудового розслідування норм КПК України, є передчасними, з огляду на вищенаведені обставини.

Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, за недоведеності необхідності арешту майна, який явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора як такого, що внесене до суду із порушенням вимог ст. 171 КПК України.

Керуючись ст. ст. 98, 110, 117,170, 171, 173, 376, 404, 405, 407,422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Поновити адвокату ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «Газенергомонтаж» строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_6 та накладено арешт на грошові кошти, які обліковуються в безготівковому вигляді, на розрахункових рахунках № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 відкритих ТОВ "ГАЗЕНЕРГОМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ 37474164) в АБ "УКРГАЗБАНК" (МФО 320478 у кримінальному провадженні №42017101060000133 від 30.06.2017 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_7 про накладення арешту на грошові кошти, які обліковуються в безготівковому вигляді, на розрахункових рахунках № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 відкритих ТОВ "ГАЗЕНЕРГОМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ 37474164) в АБ "УКРГАЗБАНК" (МФО 320478 у кримінальному провадженні №42017101060000133 від 30.06.2017 року

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/1760/2018

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції Підпалий Доповідач: ОСОБА_1