Рішення

від 26.03.2018 по справі 910/16824/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.03.2018Справа № 910/16824/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіммельтек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькантара Компані"

про стягнення 37 381, 90 доларів США

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

від позивача: Вакуленко О.М. - директор;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хеіммельтек" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькантара Компані" про стягнення 37 381, 90 доларів США.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування № 22/02/2 від 22.02.2017. Під час виконання умов даного Договору відповідач при перевезенні втратив вантаж, чим завдав позивачу збитків. У зв'язку з цим позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2017 порушено провадження у справі № 910/16824/17, її розгляд призначено на 18.10.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2017 відкладено розгляд справи на 20.11.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2017 в порядку статті 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на 15 днів, змінено найменування відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Севен Транс Груп" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Алькантара Компані" (43005, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 26, ідентифікаційний код 39247708), відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 06.12.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 14.12.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2017 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 29.01.2018 року.

Проте, 15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим, ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2018 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/16824/17 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.02.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/16824/17 до судового розгляду по суті на 26.03.2018 року.

Представник відповідача у судове засідання 26.03.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив (докази належного повідомлення відповідача про дату та час судових засідань наявні в матеріалах справи).

Представник позивача у судовому засіданні 26.03.2018 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.03.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2017 року між ТОВ Хіммельтек (Позивач, Замовник) та ТОВ Севен Транс Груп (Відповідач, Експедитор) було укладено Договір № 22/02/2 про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору, Замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а Експедитор зобов'язується надати послуги з транспортно-експедиторського обслуговування, та організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньодержавному та міжнародному сполученні відповідно до умов цього Договору та Заявок Замовника, а Замовник зобов'язується сплатити погоджену Сторонами вартість послуг. Заявка є невід'ємною частиною Договору, в якій встановлюються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування товару, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики; найменування та місцезнаходження Відправника та Одержувача вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу; дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення; розмір вартості послуг; інші вимоги щодо перевезення вантажу.

Відповідно до п. 1.3 Договору, відносини Сторін за цим Договором регулюються положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 1956 року, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП), Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 1975 року, Цивільного і Господарських кодексів України, інших нормативно-правових актів.

Згідно п 2.1.5. Замовник зобов'язується координувати перевезення та надавати Експедитору рекомендації та інструкції щодо порядку та послідовності дій при виникненні непередбачених обставин при перевезені вантажу.

Відповідно до п. 2.1.6. Договору, Замовник зобов'язується забезпечити оформлення товаросупровідних документів (міжнародної товарно - транспортної накладною (CMR), інших товаросупровідних документів (сертифікати, висновки тощо) необхідних для здійснення міжнародного перевезення вантажів і подання до митного оформлення вантажу до митних органів).

Відповідно до п. 4.2. Договору, експедитор несе відповідальність за цілісність вантажу відповідно до вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 1956 року, Статуту автомобільного транспорту України та чинного законодавства.

Відповідно до п. 4.7 Договору, у випадку покладення Стороною виконання зобов'язання, що виникло з вимог цього Договору на третю особу, відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання вказаною третьою особою несе Сторона за цим Договором.

У відповідності до пунктів 5.1. та 5.2. Договору, сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання або неналежне виконання своїх. зобов'язань, якщо воно викликано дією обставин непереборної сили (форс - мажор), які Сторони не могли передбачити або запобігти розумними діями.

Під обставинами непереборної сили Сторони розуміють обставини, що наступили в результаті подій надзвичайного характеру, наприклад: війна, бойові дії без оголошення війни, масові безладдя, страйки, державні перевороти, стихійні лиха (урагани, землетруси, повені, пожежі й ін.), за умов, що ці обставини впливають на виконання Стороною договірних зобов'язань та у їх виникненні відсутня вина Сторони, якій такі обставини перешкодили виконанню свого обов'язку за цим Договором.

Згідно пунктів 5.3. та 5.4. Договору, у разі виникнення обставин непереборної сили Сторона зобов'язана негайно письмово проінформувати іншу Сторону про наявність таких обставин, що перешкоджають виконанню цього Договору. У разі непогодження протилежної Сторони про віднесення обставин до обстав непереборної сили, питання про визначення цих обставин як обставин непереборної сили має бути вирішене офіційним державним органом в Україні або органом спеціально уповноваженим надавати такі висновки.

Якщо повідомлення про обставини непереборної сили відсутнє, Сторони втрачають право посилатися, у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за цим Договором, на обставини непереборної сили.

Відповідно до пункту 7.1. Договору, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2017р. Якщо жодна із Сторін за 30 днів до закінчення строку його дії не попередить іншу Сторону про розірвання цього Договору, такий Договір продовжує свою дію на наступний календарний рік на тих самих умовах.

На виконання умов Договору між Сторонами було підписано Заявку № 01/08/6 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 01.08.2017 року на здійснення перевезення за маршрутом м. Пабьяніце (Польща) - м. Київ (Україна), автомобілем Renault державний номер НОМЕР_1 (плата за перевезення - 31 000 гривень), адреса розвантаження м. Київ, 03022, вул. Максимовича, 2.

За здійснення перевезення Експедитором був виставлений рахунок на оплату № 279 від 01.08.2017 року на суму 31 000 гривень.

03 серпня 2017 року вантаж Замовника було завантажено на транспортний засіб, поданий Експедитором, про що свідчить відмітка вантажовідправника у міжнародній товарно - транспортній накладній (CMR) 1 та Carnet TIR АХ 77751618.

В подальшому 07 серпня 2017 року було здійснено митне оформлення вантажу в режимі імпорту, що підтверджується митною декларацією (форма МД-2) № UА 100070/2017/204974.

Проте, в порушення вимог чинного законодавства України та умов Договору, позивач стверджує, що вантаж не був доставлений в місце його розвантаження за адресою: 03022, м. Київ, Максимовича, 2.

Позивач зазначає, що після звернення до Експедитора, ТОВ Хіммельтек отримало оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) 1, у якій міститься відмітка про одержання вантажу Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Хіммельтек-Україна .

В подальшому, за фактом викрадення вантажу інформація внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань - № кримінального провадження № 12017100040011201.

Так, позивач зазначає, що під час вищезазначеного перевезення вантажу був втрачений (викрадений) наступний вантаж, а саме:

- Полотно пофарбоване трикотажне, коротковорсове, поперечнов'язане, 100 % поліефір, у рулонах завширшки 160 см, марка F 900, щільність 250 +- 20г/м2, 1355,8 кг;

- Полотно пофарбоване трикотажне, коротковорсове, поперечнов'язане, 100 % поліефір, у рулонах завширшки 160 см, марка F 900, щільність 250 +- 20г/м2, 4007,1 кг;

- Полотно вибивне трикотажне, коротковорсове, поперечнов'язане, 100 % поліефір, рулонах завширшки 160 см, марка F 900, щільність 250 +- 20г/м2, 4575,7 кг.

Вказаний вантаж був придбаний ТОВ Хіммельтек відповідно до контракту 02- 1116 від 21 листопада 2016 року, укладеного з фірмою Invest - Line Sp.z.о.о., Польща, та Додатку до нього № 27 від 03.08.2017 року.

Відповідно до Комерційного Інвойса № 0001/08/2017 від 03.08.2017 року загальна вартість вантажу (товару) становить 37 381 (тридцять сім тисяч триста вісімдесят один) доларів США 80 центів.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з претензією № 0709/01 від 07.09.2017 року із вимогою про відшкодування збитків в зв'язку із втратою (викраденням) вантажу, що підтверджується фіскальним чеком про відправлення цінного листа з описом вкладення від 07.09.2017 року та описом вкладення у цінний лист від 07.09.2017 року на ім'я ТОВ Севен Транс Груп .

Проте зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином позивач вважає, що втрачений вантаж, вартість якого виражена в іноземній валюті, після перетину кордону України та митного оформлення набув гривневого еквіваленту за офіційним курсом гривні до долара США, установленим НБУ на дату подання митної декларації до оформлення та визначеним в графі (форма МД-2), а саме 25, 84 грн. за долар США, а тому загальна вартість втраченого вантажу складає 965 945, 71 грн.

З огляду на те, що в ході досудового розслідування кримінальної справи за фактом шахрайського заволодіння товаром (вантажем) позивача останньому було повернуто товар на суму 416 153, 20 грн., а тому розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, складає 549 792, 51 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до статті 623 цього Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) ( статті 22 Цивільного кодексу України).

Під збитками відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (стаття 225 Господарського кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) від 19.05.1956 року, тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Як вбачається з постанови про визнання та приєднання речових доказів від 18.10.2017 року, досудовим розслідуванням встановлено, що 07.08.2017 року приблизно о 23.40 год. невстановлена особа, перебуваючи по вул. Довбуша, 22 в м. Києві, шахрайським шляхом заволоділа товаром, чим завдала майнової шкоди в особливо великих розмірах та постановив 20 рулонів тканини кольору Мультикам артикул № 709 та 154 рулонів тканини кольору Хакі - визнати речовим доказом та приєднати до матеріалів кримінального провадження № 12017100040011201 від 11.08.2017 та повернути власнику, а саме ТОВ Хіммельтек в особі представника Остаповича Г.В.

За таких обставин суд вважає, що відповідач внаслідок шахрайських дій невстановленими особами, що мало місце 07.08.2017 року приблизно о 23.40 год., не міг уникнути і наслідки яких він не міг відвернути.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.04.2018 року.

Суддя М.Є. Літвінова