Рішення

від 03.04.2018 по справі 905/3030/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.04.2018р. Справа №905/3030/17

за позовом : Керівника Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області, м.Слов'янськ в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, м.Костянтинівка, код ЄДРПОУ 39767332

до відповідача 1: Лиманської міської ради Донецької області, м.Лиман, код ЄДРПОУ 04053275

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Баллюкс , м.Лиман, код ЄДРПОУ 39123231

про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору на встановлення особистого строкового сервітуту та зобов'язання звільнити земельну ділянку

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

Справа розглядалась за правилами загального позовного провадження

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідачів: не з'явились

прокурор: Алекаєв Ю.В. - за посв.

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області, м.Слов'янськ в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, м.Костянтинівка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Лиманської міської ради Донецької області, м.Лиман та Товариства з обмеженою відповідальністю Баллюкс , м.Лиман про:

- визнання незаконним підпункту 2.1 пункту 2 рішення №6/44-3490 від 23.07.2015р. Краснолиманської міської ради Про укладення договору особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м.Красний Лиман ;

- визнання недійсним договору на встановлення особистого строкового сервітуту, укладеного 13.08.2015р. між Краснолиманською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Баллюкс , зареєстрованого за №94/15 від 13.08.2015р.;

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Баллюкс звільнити земельну ділянку площею 0,0030 га, вартістю 11216,70 грн, розташовану у м.Лиман по вул.Спортивній, привівши її у попередній стан.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що договір №94/15 від 13.08.2015р. про встановлення особистого строкового сервітуту укладено з порушенням приписів чинного законодавства, оскільки фактично підмінено договір оренди земельної ділянки. Звернення прокурора до суду з розглядуваним позовом мотивоване потребою захистити інтереси держави, якою надано право розпорядження органам місцевого самоврядування землями територіальних громад в порядку та у спосіб, передбачені Земельним кодексом України.

Позивач будь-яких пояснень по суті спору не надав.

Відповідач 1 у відзиві б/н від 04.01.2018р. просив суд відмовити у задоволенні позову прокурора з посиланням на те, що оспорювані рішення та договір не суперечать вимогам діючого законодавства. Крім того, за твердженням Лиманської міської ради, у матеріалах справи відсутні докази порушення прав територіальної громади чи інтересів держави, а спір у справі не підвідомчий господарським судам.

Відповідач 2 у жодне судове засідання не з'явився, відзиву у встановлений судом строк не надав.

За змістом позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю Баллюкс зареєстровано за адресою: 84402, Донецька обл., м.Лиман, вул.Оборони, буд.232. Вказані відомості щодо місцезнаходження відповідача 2 підтверджуються інформацією, яка наявна у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На зазначену адресу судом здійснювалось направлення процесуальних документі у справі.

15.01.2018р., 05.03.2018р., 20.03.2018р. відповідні поштові конверти було повернуто органом поштового зв'язку на адресу суду із зазначенням причин повернення: інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення; за закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до ст.120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, відповідача 2 було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми ст.43 вказаного кодифікованого акту України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність позивача та відповідачів не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд встановив:

09.06.2015р. Відділом містобудування та архітектури, головним архітектором міста ОСОБА_1 ОСОБА_2 було видано паспорт прив'язки групи тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (4 споруди) №73 за адресою: вул.Спортивна, м.Красний Лиман. Вказаний паспорт дійсний до 09.06.2018р.

Згідно з паспортом прив'язки №73 выд 09.06.2015р. групи тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (4 споруди) - тимчасові споруди у кількості 4-х об'єктів (10 м х 12 м) кожна площею 30 кв. м (5 м х 6 м) розташовуються на відповідній земельній ділянці загальною площею 0,0060 га (10 м х 6 м) за адресою: вул.Спортивна, м.Красний Лиман.

27.07.2016р. паспорт прив'язки №73 від 09.06.2015р. анульовано за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Баллюкс , у зв'язку з оформленням нових паспортів прив'язки, які, в свою чергу, видані 02.08.2016р. за №09/47-90 та №09/47-91 на групи об'єктів.

Рішенням №6/44-3490 від 23.07.2015р. Краснолиманської міської ради Про укладення договорів особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м.Красний Лиман визначено укласти договори особистого строкового сервітуту з Товариством з обмеженою відповідальністю Баллюкс (п.1); юридичному відділу міської ради забезпечити укладення договорів особистого строкового сервітуту з Товариством з обмеженою відповідальністю Баллюкс на земельну ділянку, площею 30 кв. м для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, розташованої по вул.Спортивній, м.Красний Лиман, терміном на 3 роки (підп.2.1 п.2 рішення).

За змістом п.3 рішення №6/44-3490 від 23.07.2015р. встановлено плату за сервітут в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки.

Товариству з обмеженою відповідальністю Баллюкс оформити зареєструвати договір особистого строкового сервітуту (п.4 вказаного рішення органу місцевого самоврядування).

13.08.2015р. на виконання вищевказаного рішення між Краснолиманською (нині -Лиманською) міською радою Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю Баллюкс укладено договір №94/15 на встановлення особистого строкового сервітуту, предметом якого є особистий строковий сервітут, встановлений виключно сервітуарію на території (об'єкт благоустрою), площею 30 кв. м по вул.Спортивна, м.Красний Лиман, Донецької області, на якій буде розміщуватись та використовуватися для здійснення підприємницької діяльності тимчасова споруда.

Згідно із п.1.2 договору №94/15 від 13.08.2015р. об'єктом особистого строкового сервітуту за цим договором є територія (об'єкт благоустрою), площею 30 кв. м по вул.Спортивна, м.Красний Лиман, Донецької області, розташування на межі якої зазначено в додатку 1 цього договору.

Даним договором, окрім території (об'єкта благоустрою), на яку сервітуарію встановлено особистий строковий сервітут, за тимчасовою спорудою сервітуарія закріплюється територія для благоустрою (підтримання в санітарному стані) площею 30 кв. м, межі якої зазначено в додатку до цього договору. Плата за закріплену за сервітуарієм територію для благоустрою (підтримання в санітарному стані) на справляється. Витрати на утримання в санітарному стані закріпленої за тимчасовою спорудою сервітуарія території здійснюється за рахунок сервітуарія (п.1.4 договору №94/15 від 13.08.2015р.).

Відповідно до п.1.5 укладеного відповідачами правочину договір не є договором оренди земельної ділянки чи будь-яким іншим договором користування земельною ділянкою.

За змістом п.3.1 договору №94/15 від 13.08.2015р. за користування особистим строковим сервітутом для розміщення та використання тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності сервітуарій сплачує власнику плату в розмірі 12 відсотків від грошової (нормативної) оцінки земельної ділянки (території), яка визначається Міськрайонним управлінням Держземагенства у м. Красному Лимані та Краснолиманському районі Донецької області для кожного календарного року. Відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки Міськрайонним управлінням Держземагенства у м.Красному Лимані та Краснолиманському районі Донецької області, грошова оцінка земельної ділянки за 1 кв.м на 2015р. становить 211,39 грн. Річний розмір плати за цим договором на 2015р. становить 761 грн.

Відповідно до п.п.4.3.1, 4.4.1 вказаного правочину сервітуарій має право використовувати встановлений цим договором особистий строковий сервітут для здійснення підприємницької діяльності, за умов дотримання умов цього договору, та зобов'язаний дотримуватися умов цього договору, використовувати встановлений особистий строковий сервітут виключно з метою, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі.

Строк дії договору 3 роки з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін (п.2.2 договору №94/15 від 13.08.2015р.).

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.395 Цивільного кодексу України, сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Статтею 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Відповідно до ч.1 ст.401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 ст.404 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, зокрема, право розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) (ст.99 Земельного кодексу України).

Отже, правовідносини земельного сервітуту виникають між власниками (володільцями) земельних ділянок, а саме між власником земельної ділянки, використання якої є необхідним для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом, тобто відсутність взагалі або альтернативи проходу, проїзду до майна іншої земельної ділянки тощо, та між особою, яка вимагає встановлення сервітуту, за викладених обставин, для обслуговування своєї земельної ділянки (іншого нерухомого майна).

Вказане дає підстави дійти висновку, що особою, якій належить право на встановлення земельного сервітуту, є суб'єкт правовідносин, потреби використання власного майна якого, не можуть бути задоволенні у інший спосіб, ніж використання чужого майна, зокрема, земельної ділянки.

Проте, відповідачами не доведено відсутність можливості задоволення потреб відповідача 2 в користуванні спірною земельною ділянкою іншим способом, ніж встановлення сервітуту.

Таким чином, за відсутності ознак користування чужим майном, будь-яких підстав для визнання між сторонами прав на встановлення сервітуту не існує.

Тому, у Лиманської міської ради не було будь-яких підстав для встановлення сервітутних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Баллюкс та відповідно, для прийняття оспорюваного рішення.

За таких обставин, рішення №6/44-3490 від 23.07.2015р. Краснолиманської міської ради Про укладення договорів особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м.Красний Лиман , яким, зокрема, встановлено земельний сервітут Товариству з обмеженою відповідальністю Баллюкс відносно земельної ділянки площею 30 кв. м для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, розташованої по вул.Спортивній, м.Красний Лиман, терміном на 3 роки є незаконними, оскільки не відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, враховуючи встановлення судом факту суперечності актів цивільного законодавства та акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, що суперечать ст.19 Основного Закону України, підпункт 2.1 пункт 2 рішення №6/44-3490 від 23.07.2015р. Краснолиманської міської ради Про укладення договору особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м.Красний Лиман підлягає визнанню незаконним у судовому порядку, з огляду на що, позовні вимоги про визнання незаконним підпункту 2.1 пункт 2 рішення №6/44-3490 від 23.07.2015р. Краснолиманської міської ради Про укладення договорів особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м.Красний Лиман підлягають задоволенню.

Згідно з ч.ч.2, 4 ст.28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом №244 від 21.10.2011р. Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України.

Пунктом 1.11 Порядку передбачено, що розміщення тимчасових споруд під час проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів здійснюється у порядку, встановленому органами місцевого самоврядування.

Отже, Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності не передбачено укладення договору особистого строкового земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди, як і повноважень органів місцевого самоврядування щодо встановлення порядків та правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, крім як під час проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів.

Згідно з п.2.2 Порядку замовник, який має намір встановити ТС звертається до відповідного виконавчого органу із відповідною заявою у письмовій формі про можливість встановлення ТС.

До заяви додається вичерпний перелік документів, графічні матеріали з зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі та топографічній основі М 1:500 креслення контурів тимчасової споруди з прив'язкою до місцевості, реквізити замовника (п.2.3 Порядку).

Пунктами 2.4 та 2.5 Порядку визначено, що орган з питань містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності) будівельним нормам та повідомляє про результати відповідності замовника. Тобто, на даному етапі відповідний орган з питань містобудування та архітектури визначає лише можливість розміщення ТС на певній території населеного пункту згідно будівельних норм даної місцевості та комплексної схеми розміщення певного населеного пункту.

Подальші дії для розміщення ТС визначаються п.2.6 Порядку, яким передбачено, що для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої наряду з іншими документами надає схему розміщення ТС, що затверджено додатком 1 Порядку. Додаток 1 містить форму схеми розміщення ТС з вказівкою площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування. Відтак, перш ніж оформити паспорт прив'язки, суб'єкт господарювання має отримати документи на землекористування (процедура їх отримання визначається іншими нормативно-правовими актами) і лише після їх отримання він може звертатися за оформленням паспортів прив'язки.

Документи, що подаються для отримання паспорта прив'язки, мають містити дані щодо розміру земельних ділянок, які вносяться на підставі отриманих суб'єктом господарювання документів на право користування земельною ділянкою (п.2.6, додаток 1 Порядку).

Строк дії паспорта прив'язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень.

Встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки (п.2.20 Порядку).

Як встановлено пунктом 2.27 Порядку, дія паспорта прив'язки ТС анулюється за таких умов: недотримання вимог паспорта прив'язки при її встановленні; невстановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив'язки; надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив'язки ТС.

Відповідно до пункту 2.30 Порядку, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.

Таким чином, розміщення тимчасових споруд і оформлення земельних ділянок у користування є різними за змістом питаннями, які регулюються різними нормативно-правовими актами.

Вказані висновки викладені у постанові Київського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-3088/12/2670 за адміністративним позовом про визнання недійним наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011р., яким затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України №1330/20068 від 22.11.2011р.

Водночас, проаналізувавши умови договору №94/15 від 13.08.2015р., господарський суд дійшов висновку, що зміст вказаного правочину та мета отримання земельної ділянки не відповідає такому правовому інституту, як земельний сервітут, оскільки цей договір не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені. Натомість, умови спірного договору передбачають передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Баллюкс права користування земельною ділянкою, належного відповідачу 1, що є характерною ознакою договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. У разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За змістом п.25 постанови №9 від 06.11.2009р. пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Положеннями ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст.203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч.1 ст.203 вказаного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Отже, виходячи з вищезазначеного, спірна земельна ділянка могла бути передана в оренду з дотриманням процедури визначеної чинним законодавством.

Проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; стартова ціна лота; строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги (ч.4 ст.135 Земельного кодексу України).

Виходячи з приписів ч.5 ст.135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться відповідно до договору між організатором земельних торгів та їх виконавцем. Фінансування організації та проведення земельних торгів здійснюється організатором земельних торгів або їх виконавцем відповідно до договору, укладеного між ними, у тому числі за рахунок реєстраційних внесків учасників земельних торгів.

Аналізуючи матеріали справи, суд зазначає, що оскаржуваний правочин не відповідає вимогам законодавства щодо надання в користування земельної ділянки. При цьому, судом береться до уваги, що відповідачу 2 фактично було надано в користування земельну ділянку поза процедурою торгів, та за відсутності відповідного рішення власника земельної ділянки.

Враховуючи вищенаведені положення та обставини справи, укладений між відповідачами договір №94/15 від 13.08.2015р. на встановлення особистого строкового сервітуту суперечить вищенаведеним вимогам законодавства та підлягає визнанню недійсними відповідно до норм ст.215 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що вимога позивача про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Баллюкс повернути Лиманській міській раді Донецької області земельну ділянку, розташовану по вул.Спортивна, м.Красний Лиман, Донецької області, площею 30 кв. м, пов'язана з правом користування відповідачем 2 цією земельною ділянкою.

Статтею 216 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відтак, земельна ділянка по вул.Спортивна, м.Красний Лиман, Донецької області, площею 30 кв. м, вартістю 11216,70 грн, підлягає звільненню Товариством з обмеженою відповідальністю Баллюкс та поверненню Лиманській міській раді, як правовий наслідок недійсності спірного договору.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора щодо визнання недійсним договору на встановлення особистого строкового сервітуту, укладеного 13.08.2015р. між Краснолиманською міською радою (нині Лиманською) та Товариством з обмеженою відповідальністю Баллюкс , зареєстрованого №94/15 від 13.08.2015р. та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Баллюкс звільнити земельну ділянку площею 0,0030 га, вартістю 11216,70 грн, розташовану у м.Лиман по вул.Спортивній, привівши її у попередній стан, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача 1 щодо підвідомчості даного спору адміністративним судам України не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності. У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати, що реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі (як у даному випадку), а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору підвідомчі господарським судам.

За приписами ст.238 Господарського процесуального кодексу України рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

Водночас, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується, зокрема, про порядок і строк виконання рішення. (ч.6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, з огляду на наведене вище, господарський суд дійшов висновку про необхідність зазначення у резолютивній частині рішення по справі строку вчинення дій щодо повернення об'єкта оренди протягом тридцяти днів з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 4800 грн підлягає стягненню з відповідачів в рівних частинах на користь Прокуратури Донецької області, як платника згідно з платіжним дорученням №3767 від 06.12.2017р.

При цьому, судом визначається порядок виконання рішення в частині відшкодування судового збору з урахуванням приписів ст.ст.10, 24, 64 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Дослідивши докази, які наявні у матеріалах справи, керуючись ст.ст.46, 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області, м.Слов'янськ в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, м.Костянтинівка до Лиманської міської ради Донецької області, м.Лиман, Товариства з обмеженою відповідальністю Баллюкс , м.Лиман про:

- визнання незаконним підпункту 2.1 пункту 2 рішення №6/44-3490 від 23.07.2015р. Краснолиманської міської ради Про укладення договору особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м.Красний Лиман ;

- визнання недійсним договору на встановлення особистого строкового сервітуту, укладеного 13.08.2015р. між Краснолиманською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Баллюкс , зареєстрованого за №94/15 від 13.08.2015р.;

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Баллюкс звільнити земельну ділянку площею 0,0030 га, вартістю 11216,70 грн, розташовану у м.Лиман по вул.Спортивній, привівши її у попередній стан.

Визнати незаконним підпункт 2.1 пункту 2 рішення №6/44-3490 від 23.07.2015р. Краснолиманської міської ради Про укладення договорів особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м.Красний Лиман .

Визнати недійсним договір на встановлення особистого строкового сервітуту, укладений 13.08.2015р. між Краснолиманською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Баллюкс , зареєстрований за №94/15 від 13.08.2015р.

Зобов?язати Товариство з обмеженою відповідальністю Баллюкс (84402, Донецька обл., м.Лиман, вул.Оборони, буд.232, код ЄДРПОУ 39123231) повернути земельну ділянку площею 0,0030 га, вартістю 11216,70 грн, розташовану по вул.Спортивній у м.Лиман Донецької області Лиманській міській раді (84406, Донецька обл., м.Лиман, вул.Незалежності, буд.46, код ЄДРПОУ 04053275) протягом тридцяти днів з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Баллюкс (84402, Донецька обл., м.Лиман, вул.Оборони, буд.232, код ЄДРПОУ 39123231) на користь Прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, буд.6, код ЄДРПОУ 25707002; р/р 35216066016251, банк отримувача: Державна казначейська служба України, МФО 820172) судовий збір в сумі 2400 грн.

Стягнути з Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області (84406, м.Лиман, Донецька область, вул.Незалежності, буд.46, код ЄДРПОУ 38068238) на користь Прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, буд.6, код ЄДРПОУ 25707002; р/р 35216066016251, банк отримувача: Державна казначейська служба України, МФО 820172) судовий збір в сумі 2400 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 03.04.2018р.

Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2018р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця