Рішення

від 29.03.2018 по справі 910/21928/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2018Справа № 910/21928/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металпром", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк", м. Київ

про стягнення 78 781,43 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Пархоменко С.Є. (представник за довіреністю від 19.12.2017р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металпром" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" (відповідач) суми заборгованості за Договором 3 30111 поставки від 30.11.2015р. в розмірі 78 781,43 грн. (з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог), з яких 65 086,55 грн. сума основного боргу, 8 489,77 грн. пені, 4 295,68 грн. інфляційних втрат та 909,43 грн. 3 % річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором.

Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого погоджується з позовними вимогами та пропонував позивачеві укласти мирову угоду на умовах, викладених у проекті мирової угоди, доданого до відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 30.01.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018р. у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.01.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2018р. підготовче засідання відкладено до 01.03.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.03.2018р.

В судове засідання 29.03.2018р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та його неявка не перешкоджає вирішенню даного спору.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.03.2018р. проти задоволення вимог позивача не заперечувала.

В судовому засіданні 29 березня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2015р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір № 30111 поставки (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язувався поставити та передати у власність покупцеві товар згідно зі специфікаціями, що є невід'ємними частинами цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.2. Договору кількість, якість та особливості товару зазначаються у специфікаціях до договору.

За умовами п. 2.1. Договору загальна сума договору складається із сумарної вартості поставленого товару протягом його дії, відповідно до підписаних сторонами специфікацій, рахунків-фактур та видаткових накладних.

У відповідності до п. п. 3.1., 3.2. Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця на умовах DDP (склад покупця) за Міжнародними правилами Інкотермс 2000. Поставка товару здійснюється протягом 10-ти банківських днів після надходження письмового замовлення покупця та 50% попередньої оплати.

Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем ,вказана у накладній (п. 3.5. Договору).

Як передбачено п. 5.1. Договору оплата проводиться на умовах 50% попередньої оплати. Решта 50% перераховуються покупцем після результатів хімічного аналізу на відповідність товару до заявленого у Специфікації, на протязі 10-ти банківських днів після отримання таких результатів, в національній валюті України, по банківським реквізитам продавця вказаним у договорі, також можливі інші форми, які не суперечать діючому законодавству України у тому числі вексель.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016р.

В Специфікації № 1 до 30.11.2015р. до Договору сторони погодили найменування ТМЦ, кількість, ціну товару, загальна вартість товару складає 339 224,43 грн. з урахуванням ПДВ. Поставка товару здійснюється протягом 10-ти банківських днів після надходження письмового замовлення покупця та 50% попередньої оплати. Оплата проводиться відповідно до п. 5.1. Договору.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідачем в якості передоплати на підставі платіжного доручення № 4103 від 15.12.2015р. перераховано 50% попередньої оплати в розмірі 82 180,14 грн.

Як видно з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на суму 147 266,69 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, а саме:

- № 19121 від 19.12.2015р. на суму 35 050,51 грн.;

- № 11011 від 11.01.2016р. на суму 41 340,62 грн.;

- № 59 від 30.05.2016р. на суму 30 500,24 грн.;

- № 87 від 15.07.2016р. на суму 40 375,32 грн.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами уповноваженого представника та відтисками печатки (штампу) відповідача у зазначених вище видаткових накладних.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за отриманий товар виконав неналежним чином, повну вартість товару за вказаними вище видатковими накладними не оплатив та допустив виникнення заборгованості перед позивачем на суму 65 086,55 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором, позивач звертався до відповідача з претензією № 120-10/12 від 31.08.2017р. на суму 65 086,55 грн., на яку відповідачем було надано відповідь № 1658/909 від 02.10.2017р. щодо реструктуризації заборгованості з оплати суми боргу на півроку з помісячною оплатою.

Зважаючи на те, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується попередня оплата відповідачем вартості товару на суму 82 180,14 грн. (платіжне доручення № 4103 від 15.12.2015р.), факт поставки відповідачу товару на суму 147 266,69 грн. (вказані вище видаткові накладні № 19121 від 19.12.2015р. на суму 35 050,51 грн., № 11011 від 11.01.2016р. на суму 41 340,62 грн., № 59 від 30.05.2016р. на суму 30 500,24 грн., № 87 від 15.07.2016р. на суму 40 375,32 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 5.1. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару мав бути виконаний після результатів хімічного аналізу на відповідність товару до заявленого у Специфікації, на протязі 10-ти банківських днів після отримання таких результатів, в національній валюті України.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що положеннями договору не передбачено обов'язку покупця проводити хімічний аналіз на відповідність товару до заявленого у Специфікації та правомірність визначення моменту виконання грошового зобов'язання з оплати вартості товару відповідачем на підставі пред'явленої останньому вимоги.

На підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки претензію № 120-10/12 від 31.08.2017р. на суму 65 086,55 грн. отримано відповідачем 05.09.2017р. зобов'язання відповідача з оплати вартості поставленого позивачем товару мало бути виконано у строк до 12.09.2017р., а прострочення виконання зобов'язання у відповідача виникло з наступного дня після спливу зазначеного строку, тобто з 13.09.2017р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності заборгованості відповідача за Договором на суму 65 086,55 грн. також підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним обома сторонами та скріпленими їхніми печатками актом звіряння взаємних розрахунків за період січень 2016р. - серпень 2017р.

При цьому, акт звірки взаємних розрахунків, хоча і не є доказом виникнення прав і обов'язків, може і має оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання.

Підписавши акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язання за договором.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/1782/13 від 15.04.2014 р.

Доказів на підтвердження оплати повної вартості поставленого товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 65 086,55 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8 489,77 грн. пені, 4 295,68 грн. інфляційних втрат та 909,43 грн. 3 % річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з оплати вартості поставленого позивачем товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.4. Договору при простроченні сплати за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору та є арифметично вірним, у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8 489,77 грн. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3 % річних, судом встановлено, що вони відповідають нормам цивільного законодавства та умовам Договору та є арифметично вірними, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4 295,68 грн. інфляційних втрат та 909,43 грн. 3 % річних також підлягають задоволенню.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.03.2018р. проти задоволення вимог позивача не заперечувала, доказів на спростування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог відповідач не надав.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/21928/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 65 086,55 грн. суми основного боргу, 8 489,77 грн. пені, 4 295,68 грн. інфляційних втрат та 909,43 грн. 3 % річних.

Щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2017р. між позивачем (замовник) та ТОВ Юридична фірма КС Партнери (виконавець) був укладений Договір № 2111/17 про надання юридичних послуг, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати за плату юридичні послуги, розмір оплати за які згідно п. 3.1. Договору, рахунку-фактури № 2111/17 від 21.11.2017р., акту надання послуг № 2111/17 від 21.11.2017р. становить 5 000,00 грн.

Позивач сплатив на користь ТОВ Юридична фірма КС Партнери грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 189 від 21.11.2017р.

При здійсненні розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, на виконання приписів ч. 4 ст. 126 ГПК України, судом встановлено співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу на суму 5 000,00 грн.

Судовій збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" (ідентифікаційний код 14307423, адреса: 04073, м. Київ, Московський проспект, буд. 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металпром" (ідентифікаційний код 36916631, адреса: 49089, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 34) 65 086,55 грн. (шістдесят п'ять тисяч вісімдесят шість гривень 55 коп.) суми основного боргу, 8 489,77 грн. (вісім тисяч чотириста вісімдесят дев'ять гривень 77 коп.) пені, 4 295,68 грн. (чотири тисячі двісті дев'яносто п'ять гривень 68 коп.) інфляційних втрат, 909,43 грн. (дев'ятсот дев'ять гривень 43 коп.) 3% річних, 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13.04.2018р.

Суддя С.М. Морозов