Рішення

від 03.04.2018 по справі 910/23477/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2018Справа № 910/23477/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Град Інвест", м. Київ

до Державного підприємства "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів", м. Київ

про стягнення 722 999,22 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Рибченко Г.В. (представник за довіреністю №4840 від 07.12.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Град Інвест" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів" (відповідач) суми заборгованості Договором №30/07-15 про безпроцентну поворотну фінансову допомогу від 30.07.2015р. в розмірі 722 999,22 грн., з яких 550 000,00 грн. сума основного боргу, 142 455,00 грн. інфляційних втрат та 30 544,22 грн. 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце якого повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.02.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2018р. підготовче засідання відкладено до 06.03.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.04.2018р.

В судове засідання 03.04.2018р. представник відповідача вкотре не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив та його не явка не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 03.04.2018р. представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 03 квітня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2015р. між позивачем (надавач) та відповідачем (отримувач) укладено Договір №30/07-15 про безпроцентну поворотну фінансову допомогу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого надавач надає отримувачу тимчасово вільні грошові кошти (фінансова допомога) в сумі 600 000,00 грн. для поповнення оборотних коштів отримувача з метою розробки науково-технічної продукції оборонної галузі України, а отримувач згідно п. 1.2. Договору зобов'язувався повернути отримані від надавача грошові кошти в межах суми фінансової допомоги, згідно п. 1.1. Договору в термін до 01 листопада 2015 року.

За умовами п. 2.1. Договору надавач зобов'язаний надати отримувачу фінансову допомогу в межах суми, визначеної п. 1.1. Договору, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок отримувача протягом строків обумовлених сторонами.

В п. 2.2. Договору сторони домовились, що надавач має право перераховувати отримувачу фінансову допомогу частинами за вибором надавача, в межах суми, визначеної п. 1.1. Договору.

В п. 2.3. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно повернути позивачеві суму отриманих грошових коштів у строк, визначений в п. 1.2. Договору.

У відповідності до п. 2.5. Договору сума отриманих за договором коштів може повертатись надавачу частинами за вибором отримувача з урахуванням кінцевої дати повернення фінансової допомоги згідно п. 1.2. Договору.

Договір набирає чинності з моменту укладення сторонами та перерахування коштів отримувачу і діє до 01 листопада 2015р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. Термін дії Договору може бути подовжений виключно за взаємної згоди сторін, яка оформлюється письмово (розділ 4 Договору).

З наданих позивачем до матеріалів справи банківських виписок по рахунку вбачається, що 31.07.2015р. позивачем на виконання умов договору було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн., а 08.09.2015р. - 100 000,00 грн.

В Додатковій угоді № 1 від 30.10.2015р. до Договору сторони домовились викласти п. 1.2. Договору у новій редакції, а саме: Отримувач зобов'язується повернути отримані від надавача грошові кошти в межах суми фінансової допомоги, згідно п. 1.1. Договору в термін до 14 березня 2016 року (включно). , у зв'язку з чим продовжено термін дії договору (розділ 4 Договору) до 14 березня 2016 року, але в будь-якому випадку до повного повернення отримувачем повної суми фінансової допомоги надавачу.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав неналежним чином та не повернув позивачеві суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 550 000,00 грн. та допустив виникнення заборгованості перед позивачем на вказану суму.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо повернення суми поворотної фінансової допомоги, позивач звертався до відповідача з вимогою вих. №117 від 14.12.2016р. на суму 600 000,00 грн. (докази направлення вимоги у справі), на яку відповідачем було надано відповідь у листі № 700/ПЕВ від 29.12.2016р. щодо неможливості виконання умов вимоги та повернення отриманих коштів фінансової допомоги, а також з вимогою вих. № 14 від 21.04.2017р. на суму 600 000,00 грн. (докази направлення та отримання вимоги відповідачем у справі), яка була залишена без відповіді зі сторони відповідача та лише 07.07.2017р. як зазначає позивач відповідачем (що не заперечується останнім) перераховано позивачеві частину фінансової допомоги у розмірі 50 000,00 грн.

Оскільки, відповідач не повернув позивачу повну суму поворотної фінансової допомоги у передбачений договором строк, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, беручи до уваги положення п. 1.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.10.2015р. до Договору обов'язок відповідача щодо повернення наданих позивачем коштів фінансової допомоги мав бути виконаний у строк до 14 березня 2016 року (включно), а прострочення виконання зобов'язання за договором у відповідача виникло з наступного дня після спливу зазначеного строку, тобто з 15.03.2016р.

Натомість, як встановлено судом, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення позивачу коштів фінансової допомоги (позики), у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 550 000,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 550 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 142 455,00 грн. інфляційних втрат та 30 544,22 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3 % річних, судом встановлено, що вони відповідають нормам цивільного законодавства та умовам Договору, а розмір фінансових санкцій не перевищує розрахованих судом сум таких нарахувань, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 142 455,00 грн. інфляційних втрат та 30 544,22 грн. 3% річних також підлягають задоволенню.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/23477/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 550 000,00 грн. суми основного боргу, 142 455,00 грн. інфляційних втрат та 30 544,22 грн. 3% річних.

Судовій збір в розмірі 10 844,99 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів" (ідентифікаційний код 14310098, адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Град Інвест" (ідентифікаційний код 33550712, адреса: 04201, м. Київ, вул. Майорова, буд. 7, оф. 1064) 550 000,00 грн. (п'ятсот п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) суми основного боргу, 142 455,00 грн. (сто сорок дві тисячі чотириста п'ятдесят п'ять гривень 00 коп.) інфляційних втрат, 30 544,22 грн. (тридцять тисяч п'ятсот сорок чотири гривні 22 коп.) 3 % річних та 10 844,99 грн. (десять тисяч вісімсот сорок чотири гривні 99 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13.04.2018р.

Суддя С.М. Морозов