Рішення

від 03.04.2018 по справі 920/1221/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.04.2018

Справа № 920/1221/17

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп’яненко О.Ю., при секретарі судового засідання Середі І.Г., розглянувши матеріали справи № 920/1221/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ,

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1.-ДРУЖБА”, м. Суми,

про стягнення 7 831 грн. 94 коп. заборгованості по договору купівлі-продажу природного газу № 13/2439-ТЕ-29 від 28.12.2012,

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: не з'явився

          Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 7831 грн. 94 коп., з яких: 438,70 грн. - 3% річних, 7 393,24 грн. інфляційних збитків, нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 13/2439-ТЕ-29 від 28.12.2012, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду від 13.03.2018 № 920/1221/17 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.04.2018.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Від відповідача суд не отримав жодних пояснень чи заперечень стосовно поданої позовної заяви, в судове засідання представник відповідача не прибув.

Як вбачається з матеріалів справи, поштові відправлення, які направлялися на адресу відповідача (м. Суми, вул.Кірова, 127/1; м. Дніпро, вул. Сафонова, 21) повертаються до суду з відміткою на поштовому конверті: «За закінченням терміну зберігання».

Судом було здійснено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо місцезнаходження відповідача – ТОВ «УК.АЗ-Дружба», відповідно до якого встановлено, що адреса відповідача: вул. Сафонова, 21, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 3590971. Тобто поштові відправлення направлялися судом за дійсним місцезнаходженням відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

          Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1.-ДРУЖБА» (далі - Відповідач) 28.12-2012 укладено договір 13/2439-ТЕ-29 купівлі- продажу природного газу (далі - Договір).

На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 11 213,27 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, що надані згідно додатку 5 до цього позову.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 ст. 629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань, зокрема, є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог статті 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його : виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов’язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов’язання, зокрема вимоги пункту 6.1 Договору.

Відповідно до вимог пункту 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Оскільки Відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь Позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розрахунок індексу інфляції здійснено Позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97-р.

Як вбачається з поданого розрахунку, загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 438,70 грн. Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 7 393,24 грн. Отже, загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем, що підлягає стягненню згідно цього позову складає 7 831,94 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Факт заборгованості відповідача в сумі 7 831,94 коп. підтверджено матеріалами справи.

Відповідач обґрунтованого заперечення на позов не подав, не надав і доказів сплати боргу.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

З урахуванням всіх обставин справи, позивач подав суду належні докази, які об‘єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію, тому вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 240, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1.-ДРУЖБА» (49000, м. Дніпро, вул. Сафонова, 21, код ЄДРПОУ 35906971) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) борг у загальній сумі 7 831,94 грн., у тому числі: три проценти річних у сумі 438,70 грн.; інфляційні втрати у сумі 7 393,24 грн.; 1 600,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.04.2018.

Суддя

ОСОБА_3