Постанова

від 13.04.2018 по справі 812/1560/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року справа №812/1560/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.

секретар судового засідання - Токарева А.Г.

за участю:

представника позивача - Суткового А.М., довіреність № 6, від 01.03.2017 року

представник відповідача - не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № 812/1560/17 (головуючий 1 інстанції Петросян К.Є., м. Сєвєродонецьк, повний текст складено 13 грудня 2017 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Віліс до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002491203 від 13.05.2017 року ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Віліс звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області ДФС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми Р ГУ ДФС в Луганській області № 0002491203 від 13.05.2017 року.

Постановою від 12 грудня 2017 року Луганський окружний адміністративний суд задовольнив позов підприємства.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 13.05.2017 форми Р № 0002491203.

Стягнув з відповідача на користь товариства судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, пославшись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відповідно до приписів Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 року № 1669-VII єдиним належним та достатнім документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили, що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово - промислової палати України, який позивачем надано не було.

Від позивача, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що відповідно до положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 року № 1669-VII достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 року по 07.06.2016 року

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим. Відповідач в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, встановила наступне.

ТОВ Компанія Віліс (код ЄДРПОУ 33537691) є юридичною особою яка розташована за адресою: м. Лисичанськ Луганської області, вул. Свердлова, буд.352, кв.136, перебуває на обліку як платник податків в державній податковій інспекції у м. Лисичанську, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.12.2017 року №1003364872.

01.01.2012 року на підставі рішення Боровенської сільської ради від 31.01.2012 року № 3 між Боровенською сільською радою та ТОВ Компанія Віліс укладено договір оренди землі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2012 року № 442160004002586 (а.с.6-9).

Відповідно до п.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Боровенської сільської ради в межах населеного пункту с. Боровеньки.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 96170 кв.м (п.2 договору).

Орендна плата вноситься орендарем у формі в 5 кратному розмірі земельного податку, що складає 11251,90 грн за земельну ділянку в бюджетний рік (п.8 договору).

Відповідно до п. 7 договору його укладено на строк до 31.12.2016 року.

19.02.2015 року сторонами укладено доповнення до договору оренди від 01.01.2012 року, яким визначено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі 14053,62 грн на рік з послідуючою індексацією згідно законів та внесенням орендної плати на рахунок Боровенської сільської ради (а.с.68).

Також, 19.02.2016 року між сторонами укладено доповнення до договору оренди від 01.01.2012 року, яким визначено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі 20138,84 грн на рік з послідуючою індексацією згідно законів та внесенням орендної плати на рахунок Боровенської сільської ради (а.с.69).

На виконання вимог п. 49.1 ст. 49, п. 50.1 ст. 50, п. 54.1 ст. 54, п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України (далі ПК України) ТОВ Компанія Віліс подало до Кремінського відділення Рубіжанської ОДПІ наступну податкову звітність з плати за землю:

- звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 06.03.2015 року № 1500002811 в загальній сумі 14053,62 грн, з розбивкою річної суми за місяцями: січень-грудень - 1171,13 грн щомісяця (а.с. 53-54);

- уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 20.02.2017 року № 1700003675, якою визначено завищення податкового зобовязхання минулих прдтакових періодів в сумі 14053,62 грн (а.с. 57-58);

- звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 08.02.2016 року №160004539 в загальній сумі 11356,09 грн, з розбивкою річної суми за місяцями: січень-травень - 0,00 грн, червень - 1286,65 грн та липень-грудень - 1678,24 грн (а.с. 55-56).

- уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 20.02.2017 року № 1700003676, якою визначено завищення податкового зобовязхання минулих прдтакових періодів в сумі 11356,09 грн (а.с. 61-62);

Посадовими особами Головного управління ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності ТОВ Компанія Віліс за 2015-2016 роки, за результатами якої складений акт від 18.04.2017 року за №191/12-32-12-03/33537691 (а.с. 11-13).

Згідно з висновками акта від 18.04.2017 року за № 191/12-32-12-03/33537691 контроюючим органом встановлено порушення ТОВ Компанія Віліс п. 288.1, п.288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ Компанія Віліс занизило податкові зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 21431,09 грн.

На підставі вказаного акта перевірки від 18.04.2017 року за №191/12-32-12-03/33537691 Головним управлінням ДФС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 13.05.2017 року № 0002491203, яким ТОВ Компанія Віліс збільшено грошові зобов'язання з орендної плати за землю на загальну суму 26788,86 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями на 21431,09 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на 5357,77 грн (а.с. 10).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення - рішення щодо збільшеної сплати суми грошового зобов'язання стосовно орендної плати з юридичних осіб за самостійно визначеними податковими зобов'язаннями у податкових деклараціях, що регулюється нормами Конституції України, Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За вимогами пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Положеннями пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Однак, відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Приписами п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач скористався своїм правом подати уточнюючий розрахунок та додержано визначений законодавством строк подання уточнень до декларацій за 2015-2016 роки.

Указом Президента України від 14 червня 204 року № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

За приписами статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.

Вищевказаний Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Приписами статей 6 та 7 Закону № 1669-VII визначено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Суд, звертає увагу, що ст. 6 Закону № 1669-VII не вимагається отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення від плати за землю.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та визнано такими, що втратили чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 . Також, цим розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено Кремінський район: с. Боровеньки (Боровенська сільська рада).

Суд зазначає, що при даних спірних правовідносинах розглядається питання не застосування податкових пільг, а питання застосування положень статей 6, 7 Закону № 1669-VII, якими суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасована орендна плата за користування державним та комунальним майном.

Суд вважає, що відповідач повинний був враховувати положення підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України та застосувати принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Тобто, податковий орган в силу приписів ст. 4 Податкового кодексу України не повинний був однозначно застосовувати ті положення, що Законом № 1669-VII не внесені зміни до Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном, а повинний був надати повний та об'єктивний аналіз усім нормам законів та підзаконних нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування до позивача фінансових санкцій є подання позивачем уточнюючих розрахунків якими зменшено податкове зобов'язання.

Відповідно до приписів пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач, скориставшись наданим йому правом, вніс відповідні зміни до податкових декларацій з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 - 2016 роки шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Положеннями статті 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до виконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

За змістом підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на сплачену узгоджену суму грошового зобов'язання залежно від кількості днів затримки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при поданні уточнюючого розрахунку відсутній об'єкт застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючого розрахунку не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання.

Також колегія суддів вважає, що відповідно до положень Закону № 1669-VII достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 243, 244, 250, 310, 313 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № 812/1560/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Віліс до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002491203 від 13.05.2017 року - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від від 12 грудня 2017 року у справі № 812/1560/17 - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 13 квітня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя І.В. Геращенко

Судді Т.Г. Арабей

Г.М. Міронова