Ухвала

від 06.04.2018 по справі 363/4019/17

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"06" квітня 2018 р. Справа № 363/4019/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2018 року суддя Вишгородський районний суд Київської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання представника ТОВ «Комплекс Агромарс» про вирішення питання, пов`язаного з речовим доказом в кримінальному провадженні №4201711200000567 щодо ОСОБА_2 , обвинуваченого за ч.4 ст. 358 КК України,

встановив:

19 січня 2018 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 358 КК України закрито відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України та звільнено останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

19 березня 2018 року до суду звернувся представник ТОВ «Комплекс Агромарс» із вказаним клопотанням, в якому просить вирішити питання про долю речових доказів, а саме повернути трудову книжку ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 ТОВ «Комплекс Агромарс», яку вилучено органом досудового слідства під час кримінального провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

19 січня 2018 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 358 КК України закрито відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України та звільнено останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Вказану ухвалу суддею прийнято на підготовчому судовому засіданні в порядку ст.ст. 314-317 КПК України.

Згідно п. 2 ч 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої абочастиною другою статті 284цього Кодексу.

Як передбачено ч. 5 ст. 534 КПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Разом з тим, підстав для розгляду вказаного клопотання в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України судом не встановлено, оскільки такий порядок передбачено для виконання саме вироків.

Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Як передбачено ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Як передбачено ч. 1 ст. 317 КПК України документи, інші матеріали, надані суду під час судового провадження його учасниками, судові рішення та інші документи і матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження, долучаються до обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності і є матеріалами кримінального провадження (кримінальною справою).

Відповідно до ч. 4 ст. 291 КПК України надання суду інших документів (крім передбачених цією нормою Закону) до початку судового розгляду забороняється.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені вчастині першій цієї статті (ст. 98 КПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 99 ЦПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

До документів, за умови наявності в них відомостей, передбаченихчастиною першоюцієї статті, можуть належати матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні).

Як передбачено ч.ч. 1-3, 5, 9 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166,170-174цього Кодексу.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

Речові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, за винятком випадків, передбаченихчастиною шостоюцієї статті, а також речових доказів у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, які можуть знаходитися в іншому місці зберігання.

Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів клопотання, підстав для його вирішення в порядку ст.ст. 171-174 цього Кодексу судом не встановлено.

Оскільки речовий доказ, про який йдеться в клопотанні прокурора, стороною обвинувачення під час підготовчого судового засідання суду не надавався, питання про його долю судом не вирішувалося.

За змістом вказаних вимог Закону суд вправі вирішити долю лише тих речових доказів, які йому (суду) надані.

Вказаний речовий доказ в обвинувальному акті також не згадується. Водночас, якщо такий документ перебуває у володінні сторони обвинувачення (зберігається у прокурора, слідчого) прокурор не позбавлений можливості в порядку ч. 3 ст. 100 КПК України за клопотанням володільця документа видати його оригінал, долучивши замість нього до кримінального провадження завірену копію.

Таким чином, вирішення порушених в клопотанні питань в даному випадку належить до

повноважень прокурора.

Підстав для розгляду вказаного клопотання судом не встановлено, а тому його слід повернути заявнику.

На підставі викладеного та керуючись ст. 100 КПК України,

ухвалив:

клопотання про вирішення питання, пов`язаного з виконанням ухвали в кримінальному провадженні №4201711200000567 щодо ОСОБА_2 , обвинуваченого за ч.4 ст. 358 КК України повернутизаявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області протягом 7 днів з дня її оголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд Київської області.

Суддя