Рішення

від 02.04.2018 по справі 454/1530/17

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/1530/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2018 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

при секретарі Хомин В.М.,

з участю представників третьої особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Великомостівської міської ради Сокальського району, третіх осіб Реєстраційної служби Сокальського районного управління юстиції та Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд із даною позовною заявою та заявою про зміну позовних вимог, в якій просить: визнати за ним право власності на гараж №3, що розташований в обслуговуючому кооперативі "Гаражне товариство "КІФ+" по вул.Шевченка, 19А в м.Великі Мости, Сокальського району Львівської області, загальною площею 25,3кв.м.

Свою вимоги мотивує наступним.

Він є головою Обслуговуючого кооперативу "Гаражне товариство "КІФ+", який розташований в м.Великі Мости по вул.Шевченка, 19А Сокальського району Львівської області.

Рішенням Великомостівської міської ради Сокальського району №699 від 25.03.2015р. йому, як голові обслуговуючого кооперативу "Гаражне товариство "КІФ+" - надано в довгострокову оренду земельну ділянку, площею 0,1462 га терміном на 10 років для обслуговування гаражів.

В частині зазначеної земельної ділянки в обслуговуючому кооперативі "Гаражне товариство "КІФ+" позивач самочинно побудував гараж, що стверджується технічним паспортом.

За результатами обстеження гаража №3 у вказаному кооперативі проведеного обстеження будівель та споруд та зроблено висновок про те, що зазначений гараж відповідає вимогам надійності і безпечної експлуатації та встановлена можливість подальшої його експлуатації: стан несучих конструкцій гаража та перекриття дозволяє безпечну експлуатацію будівлі.

Разом з цим, згідно висновку головного архітектора від 12.04.2017р. встановлено, що архітектурно-планувальні рішення збудованого гаража №3 в обслуговуючому кооперативі "Гаражне товариство "КІФ+" відповідають ДБН В.2.3-15:2007 "Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів", санітарним та пожежним нормам і правилам.

Після закінчення будівництва гаража в гаражному кооперативі, згідно рішення Великомостівської міської ради Сокальського району №112 від 24.06.206р. позивачу надано у власність земельну ділянку №3 для будівництва індивідуального гаражу, площею 0,0029га, кадастровий номер 4624810600:10:006:0232

З метою належного оформлення права власності на збудований гараж позивач, як голова кооперативу та решти власників гаражів звернувся з відповідною заявою у Великомостівську міську раду. Однак, листом №288 від 24.05.2017р. відповідачем відмовлено в оформленні права власності на гаражі в обслуговуючому кооперативі "Гаражне товариство "КІФ+".

Також, вказує, що він добросовісно, відкрито, безперервно володіє гаражем №3 в обслуговуючому кооперативі "Гаражне товариство "УІФ+" по вул.Шевченка, 19А в м.Великі Мости, є головою гаражного кооперативу, сплачує членські внески, володіє на праві власності земельною ділянкою, розташованою під гаражем.

Ухвалою від 07.11.2017р. до участі у справі залучено Департамент державної архітектурно будівельної інспекції у Львівській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

09.02.2018р. представник третьої особи Державної архітектурно будівельної інспекції України ОСОБА_1 подала заперечення на позовну заяву, в яких покликалась на те, що доводи викладені в позовній заяві є необгрунтовані згідно вимог чинного законодавства.

Перед зверненням до суду про визнання права власності позивач зобов'язаний був звернутись в інспекцію для прийняття об'єкта в експлуатацію і лише у разі відмови звернутись до суду.

Вказує, що технічний звіт обстеження об'єкту самочинного будівництва не є експертним висновком проходження проектної документації експертизи із врахуванням вимог положень ДБН А.2.1-1-2008 "Вишукування. Інженерні вишукування для будівництва" та карти ЗСР-2004-А ДБН В.1.1-12:2006 "Будівництво у сейсмічних районах України".

Саме по собі рішення суду про визнання права власності не є тим документом, який посвідчує право власності на майно (нерухому річ).

Зазначає, що позивач не надав доказів того, що він вичерпав усі можливі заходи узаконення самовільно збудованого об'єкту у позасудовому порядку, зокрема у відповідності до Прикінцевих положень ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", а також у порядку неможливості отримання вихідних даних на проектування (ст.29 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності") та неможливості розроблення і затвердження у встановленому порядку проектної документації на об'єкт будівництва (ст.7 ЗУ "Про архітектурну діяльність" та проходження експертизи проекту у порядку ст.31 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності), а також позивачем вчинено грубе (істотне) порушення державних будівельних норм (ДБН А.2.2-3:2014) та усунути таке порушення шляхом перебудови є неможливим, в зв'язку з чим і відповідно збереження такої будівлі, а тим більше оформлення права власності суперечитиме чинному законодавству.

Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_3 подав в суд заяву в якій вказує, що змінені позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача подав в суд заяву в якій просить розгляд справи проводити без участі їх представника.

Представники третьої особи Державної архітектурно-будівельної інспекції України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не прибули.

Представник третьої особи Реєстраційної служби Сокальського районного управління юстиції в подав в суд заяву в якій просить розгляд справи проводити без участі їх представника.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено з протоколу №1 - 03.01.2014р. було створено обслуговуючий кооператив "Гаражне товариство "КІФ Плюс" та головою кооперативу обрано ОСОБА_3

Згідно витягу з рішення ХХХVІІ сесії VІ скликання Великомостівської міської ради Сокальського району №699 від 25.03.2015р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не сільськогосподарського призначення для обслуговування гаражів площею 0,1462га (категорія земель - землі житлової та громадської забудови) в м.Великі Мости по вул.Шевченка голові гаражного кооперативу "Гаражне товариство "КІФ+" , кадастровий номер земельної ділянки 4624810600:10:006:0174.

З довідки виданої Обслуговуючим кооперативом "Гаражне товариство "КІФ+" встановлено, що ОСОБА_3 є членом даного гаражного кооперативу та власником земельної ділянки за №3 по вул.Шевченка, 19А в м.Великі Мости.

За результатами обстеження гаража №3 у вказаному кооперативі проведеного обстеження будівель та споруд та зроблено висновок №11 від 01.03.2017р. про те, що зазначений гараж відповідає вимогам надійності і безпечної експлуатації та встановлена можливість подальшої його експлуатації: стан несучих конструкцій гаража та перекриття дозволяє безпечну експлуатацію будівлі.

Разом з цим, висновком головного архітектора проектів ОП Львівське обласне проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро від 12.04.2017р. встановлено, що архітектурно-планувальні рішення збудованого гаража №3 в обслуговуючому кооперативі "Гаражне товариство "КІФ+" відповідають ДБН В.2.3-15:2007 "Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів", санітарним та пожежним нормам і правилам.

Згідно повідомлення Великомостівської міської ради №288 від 24.05.2017р. голові гаражного кооперативу "КІФ +" відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" міська рада не в змозі винести рішення про оформлення права власності на гаражі, які знаходяться у гаражному кооперативі за адресою: м.Великі Мости, вул.Шевченка, 19а.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ч.ч.1,2 ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч.3 ст.376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Окрім цього, як передбачено ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно ч.5 ст.26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у чітко встановленому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Із змісту вказаної норми вбачається, що першочерговими діями, які дають підстави власнику земельної ділянки проектувати будівництво є отримання вихідних даних.

Статтею 31 даного Закону встановлено, що проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно ст.29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", обов'язком фізичної або юридичної особи, що планує будівництво подати до виконавчого органу міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки для одержання вихідних даних на проектування будівництва.

Відповідно до ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) та об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Форма декларації визначається Кабінетом Міністрів України (461-2011-п).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з середнім (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органом державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Відповідно до "Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" затвердженого постановою КМУ №461 від 13.04.2011р. - у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.5 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно п.4 "Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013р. №868 - у разі, коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Також, вказаним порядком чітко визначено, що у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, який подає до органу реєстраційної служби документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (декларацію про готовність об'єкта до експлуатації).

Будь-яка реєстрація права власності на об'єкти самочинного будівництва збудовані після серпня 1992 року без документу про введення такого в експлуатацію є протиправною.

Судом встановлено, що позивач при створенні вказаного об'єкта архітектури не отримав відповідного права на виконання будівельних робіт, що є грубим порушенням ст.34 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності".

Також, вказані будівельні роботи проводились без належно затвердженої та погодженої проектної документації розробленої у відповідності до містобудівної документації та вихідних даних, що є порушенням ст.ст.9,27 ЗУ "Про архітектурну діяльність", ст.ст.26,31 ЗУ "Про регулювання містобудівної документації", п.4.1. ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво".

В ст.9 ЗУ "Про архітектурну діяльність" зазначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних у порядку визначеному ст.31 ЗУ "Про регулювання містобудівної документації".

Статтею 27 ЗУ "Про архітектурну діяльність" передбачено, що замовники (забудовники) та підрядники під час створення об'єкта архітектури зобов'язані забезпечувати будівництво об'єктів архітектури згідно з робочою документацією.

Відповідно до ч.4 ст.26 ЗУ "Про регулювання містобудівної документації" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Разом з цим, відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд приймає до уваги технічний висновок №11 за результатами обстеження гаража №3 Кооп. "Гаражне товариство КІФ+" від 01.03.2017р. наданий експертом з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_4 Однак, даний висновок не відповідає вимогам ч.ч.6,7 ст.102 ЦПК України, зокрема у ньому не зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Також, не зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Позивачем до матеріалів справи не додано погоджений план розміщення гаражів у гаражному кооперативі "КІФ+", оскільки зйомка на місцевості не проводилась та не видно де саме знаходиться гараж належний позивачу серед інших гаражів.

Також, Позивач ОСОБА_3 не надав суду доказів про те, що він звертався до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації і лише у разі відмови звернутись до суду.

Крім цього, позивач не вичерпав усі можливі заходи узаконення самовільно збудованого об'єкту у позасудовому порядку, зокрема у відповідності до Прикінцевих положень ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", а також у порядку неможливості отримання вихідних даних на проектування (ст.29 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності") та неможливості розроблення і затвердження у встановленому порядку проектної документації на об'єкт будівництва (ст.7 ЗУ "Про архітектурну діяльність" та проходження експертизи проекту в порядку ст.31 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності).

Таким чином, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_3 до Великомостівської міської ради Сокальського району, третіх осіб Реєстраційної служби Сокальського районного управління юстиції та Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Повне судове рішення складено 12 квітня 2018 року.

Головуючий: М. Я. Адамович