Постанова

від 12.04.2018 по справі 826/1571/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12.04.2018 К/9901/21582/18 826/1571/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Акмебуд до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

у с т а н о в и в :

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Акмебуд (далі - Товариство, платник податків, позивач) звернулося з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач), в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 серпня 2015 року №0003842202, яким збільшено горошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 725 395 грн за основним платежем та на суму 181348,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №0003852202, яким збільшено горошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 673751 грн за основним платежем та на суму 336875,5 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №0003832202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7230 грн, складені Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Акмебуд , з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2016 року, позов задоволено повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19 серпня 2015 року №0003842202, №0003852202 та №0003832202.

Судові рішення мотивовані тим, що факт здійснення спірних господарських операцій позивача із контрагентами щодо поставки будівельних матеріалів та здійснення будівельно-монтажних робіт, а також правомірність формування даних податкового обліку повністю підтверджуються матеріалами справи, а доводи податкового органу про протилежне в ході судового розгляду справи свого підтвердження не знайшли.

В липні 2017 року податковим органом до Верховного Суду України подано заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2017 року з підстав, передбачених пунктом 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій відповідач просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та відмовити Товариству в позові.

В якості підстав для перегляду судового рішення податковий орган посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однакових за змістом норм матеріального права, зокрема положень підпункту 48.5.1 пункту 48.5, пункту 48.7 статті 48, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 201.1 та 201.6 статті 201, пунктів 200.1, 200.2, абз б пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження своєї позиції посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2014 року у справі №К/800/28361/13 та від 20 листопада 2013 року у справі №К/800/50725/13, в яких суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій щодо непідтвердження реальності операцій поставки між позивачами та їх контрагентами, з огляду на недоведеність факту отримання товару, його оплати та наявність обгрунтованих сумнівів щодо наявності у сторін наміру вчинити спірну господарську операцію (справа №К/800/50725/13), а також з огляду на неможливість підписання спірних договорів директором контрагента позивача у зв'язку із його перебуванням закордоном і недоведеністю руху активів позивача за спірними господарськими операціями (справа №К/800/28361/13). При цьому суд застосував положення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у справі №К/800/28361/13 і положення пунктів 134.1 статті 134, 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 Податкового кодексу України у справі №К/800/50725/13.

Крім того заявник вказує на неврахування судом касаційної інстанції висновку Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, викладеному у його постанові від 29 березня 2017 року у справі №21-1615а16.

24 липня 2017 року ухвалою Верховного Суду України відкрито провадження у справі за заявою податкового органу про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції.

15 січня 2018 року заяву разом з матеріалами справи №826/1571/16 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з набранням чинності Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

16 лютого 2018 року ухвалою судді Верховного Суду справу №826/1571/16 прийнято до свого провадження.

Відповідно до пункту першого частини першої Розділу 7 Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

З урахуванням наведеного, розгляд заяви податкового органу здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.

Суди попередніх інстанцій установили.

На підставі висновків акту від 17 липня 2015 року №3021/26-56-22-02/30440935 Про результати документальної планової вихзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Акмебуд (ЄДРПОУ 30440935) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року щодо порушень Товариством підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпунктів 139.1.3 та 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 2 202 100 грн, порушень пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 і 198.6 статті 198, пунктів 200.1 і 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 1 918 162 грн, зменшення від'ємного значення різниці сміж сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19 декларації) на суму 7230 грн, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 серпня 2015 року №0003832202, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7230 грн, №0003842202, яким Товариству збільшено суму горошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на основну суму 725 395 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 181 348,75 грн, №0003852202, яким Товариству нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 673 751 грн та нараховано штрафші (фінансові) санкції у розмірі 336 875,5 грн.

Підставою для донарахування спірними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов'язань Товариству та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість стали висновки податкового органу про те, що Товариство не надало до перевірки в повному об'ємі первинні документи, що відображали б реальність спірних господарських операцій з контрагентами, надані документи не містять інформації про виконані роботи, контрагенти позивача відсутні за податковою адресою і не надали до звірки первинні документи, не мають складських приміщень та достатніх трудових ресурсів, не підтвердили факту отримання товарів (послуг) по ланцюгу постачання, а отже, як наслідок, не мали добросовісних намірів щодо здійснення господарських операцій.

Підтримуючи висновки судів попередніх інстанцій щодо доведеності реальності спірних господарських операцій Товариства із його контрагентами-субпідрядниками, суд касаційної інстанції виходив з достатності у матеріалах справи та правильності їх оцінки судами первинних документів, наданих на підтвердження здійснення господарських операцій позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю Арамакс , Товариством з обмеженою відповідальністю Альфапласт , Товариством з обмеженою відповідальністю Українсько-Ізраїльська фірма Он лайн Дніпро , Товариством з обмеженою відповідальністю Фаетон-буд , за договорами підряду на виконання будівельних робіт.

При цьому суд застосував положення пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 138.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

В силу встановлених главою третьою Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень суду та підстав перегляду судових рішень суду (судів) касаційної інстанції, Верховний Суд позбавлений можливості повторно досліджувати встановлені і оцінені судами фактичні обставини справи.

Аналіз судового рішення, про перегляд якого подано заяву, а також судових рішень, наданих на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, свідчить про те, що вони ухвалені за різних фактичних обставин справ, що зумовило різну оцінку обставин справ судом.

Факт неоднакового застосування судом касаційної інстанції однакових за змістом норм матеріального права свого підтвердження не знайшов.

Так, конкретні обставини, які мали місце у справі №К/800/28361/13 (недоведеність реального руху активів за спірними господарськими операціями позивача, встановлення факту підписання договору зі сторони контрагента позивача неповноважною особою) і у справі №К/800/50725/13 (відсутність доказів переміщення та передачі товарів, зокрема, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі товарів, оприбуткування отриманих від контрагента товарів на складі позивача, документів, що підтверджують якість і безпеку товарів, в той час як такі докумети були обов'язковими за договором між позивачем і контрагентом) і були вирішальними при їх вирішенні, у даній справі не мали місця.

Посилання податкового органу на вирок Печерського районного суду м.Києва від 30 липня 2015 року у справі №757/22907/15-к як на підтвердження доводів щодо безтоварності господарських операцій Товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю Українсько-Ізраїльська фірма Он лайн Дніпро судом до уваги не беруться, оскільки дані обставини не були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій, а також з огляду на те, що зазначений вирок не утримує в собі жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій Товариства із названим контрагентом.

Крім того, посилання податкового органу щодо неврахування судом касаційної інстанції висновку Верховного Суду України щодо визнання неналежними первинних документів, виданих від імені контрагента з ознаками фіктивності та підписаних від імені особи, яка заперечила свою участь у діяльності такого контрагента, викледеному в його постанові від 29 березня 2017 року у справі №21-1615а16, є безпідставними з огляду на те, що рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, прийняте до вказаної постанови Верховного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України непідтвердження обставин, які стали підставою для перегляду справи, або якщо норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно, у задоволенні заяви про перегляд судового рішення належить відмовити.

З аналізу доводів заяви податкового органу висновується, що відповідач фактично незгодний із кінцевим судовим рішенням, яке набрало законної сили, в частині судової цінки обставин справи і просить здійснити його перегляд, а не ставить перед Верховним Судом питання вирішення проблеми неоднакового правозастосування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 235-242, 244, 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, Суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2016 року відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер