Постанова

від 31.05.2007 по справі 5/551-28/83 а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/551-28/83 А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

31.05.07                                                                                           Справа№ 5/551-28/83 А

11 год 20 хв                            

За позовом: Державної податкової інспекції у  Шевченківському районі м. Львова, м. Львів

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фокстрот”, м. Львів  

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Паджо”, м. Київ  

про  визнання недійсним господарського зобов”язання   

                                                                   Суддя  Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

                    м. Львів, вул. Личаківська,128,

     Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Мельничук В.А. - головний державний податковий інспектор

Від відповідача 1: Анохін Ю.І. - юрисконсульт

Від відповідача 2: не з”явився

          Позов заявлено Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фокстрот” та до Товариства з обмеженою відповідальністю „Паджо” про визнання недійсним господарського зобов”язання, яке виникло між ТзОВ „Фокстрот” та ТзОВ „Паджо” на підставі податкових накладних на загальну суму 243 157,36 грн, та про застосування передбачених ст. 208 Господарського кодексу України наслідків.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених в позовній заяві, просить визнати недійсним господарське зобов”язання, яке виникло між ТзОВ „Фокстрот” та ТзОВ „Паджо” на підставі податкових накладних на загальну суму 243 157,36 грн, та застосувати передбачені ст. 208 Господарського кодексу України наслідки, а саме, стягнути з ТзОВ „Паджо” на користь ТзОВ „Фокстрот” одержане ним за податковими накладними в сумі 243 157,36 грн, а одержане ТзОВ „Фокстрот” або належне йому на відшкодування виконаного стягнути в доход держави. В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне. При проведенні перевірки податковою інспекцією встановлено факт формування ТзОВ „Фокстрот” податкового кредиту з податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТзОВ “Паджо” за період з 01.03.2005 року по 02.05.2005 року на загальну суму 243 157,36 грн. Позивач вважає, що у ТзОВ “Паджо” був наявний умисел на здійснення діяльності, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, що пов”язана з приховуванням доходів від оподаткування. Так, Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.03.2005 року у справі № 33/117 державну реєстрацію ТзОВ “Паджо” скасовано. Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТзОВ “Паджо” № 35356382 (серія НБ № 224489), видане 29.11.2004 року, анульоване 02.03.2005 року, остання декларація з податку на додану вартість ТзОВ “Паджо” подана за лютий 2005 року, за березень та травень 2005 року податкові декларації з ПДВ відповідачем 2 не подавались. Окрім цього, представник позивача в усних поясненнях зазначив, що кошти за отриманий товар сплачувалися на адресу ТзОВ “Паджо” в червні 2005 року, а в цей час ТзОВ “Паджо” не звітувало до податкового органу та було зняте з податкового обліку в березні 2005 року, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ було анульовано.

Представник Відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених в письмовому поясненні. Зокрема, відповідач 1 зазначив, що відповідно до Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) ТзОВ “Фокстрот” сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за податковими накладними на загальну суму 243 157,36 грн. Віднесено на валові витрати –194 525,85 грн, сформовано податковий кредит – 48 631,51 грн. Відповідач 1 робить посилання на п.п. ”б” п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” згідно якого, серед іншої інформації платник податку зобов”язаний у податковій накладній вказати дату її виписування. Згадані податкові накладні були виписані відповідачем 2 у лютому 2005 року: 01.02.2005 року, 03.02.2005 року, 08.02.2005 року, 11.02.2005 року, 18.02.2005 року, тобто в період, коли Свідоцтво платника ПДВ (серія НБ № 224489, видане Товариству з обмеженою відповідальністю “Паджо” 29.11.2004 року ДПІ у Деснянському районі м. Києва) було дійсним (анульоване 02.03.2005 року). Відповідач 1 зазначає, що право на податковий кредит згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у ТзОВ “Фокстрот” виникло з дати отримання від ТзОВ “Паджо” податкових накладних, які засвідчують факт придбання товарів, а не з дати їх виписування. Таким чином, жодних порушень чинного законодавства як зі сторони відповідача 1, так і зі сторони відповідача 2 не відбулось, а тому відсутні підстави для визнання господарського зобов”язання між відповідачами недійсним.

          Відповідач 2 вимог ухвал суду не виконав, письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

          Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів

          В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (податкові та видаткові накладні, книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) ТзОВ “Фокстрот” за 01.03.2005 року та 02.05.2005 року, рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2005 року по справі № 33/117 та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

          Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

          Згідно видаткових накладних № 0102-35 від 01 лютого 2005 року, № 0102-36 від 01 лютого 2005 року, № 0102-37 від 01 лютого 2005 року, № 0102-38 від 01 лютого 2005 року, № 0102-39 від 01 лютого 2005 року, № 0102-40 від 01 лютого 2005 року, № 1102-02 від 11 лютого 2005 року, № 1802-02 від 18 лютого 2005 року, № 0802-09 від 08 лютого 2005 року, № 0302-07 від 03 лютого 2005 року ТзОВ “Паджо” поставило ТзОВ “Фокстрот” товар на загальну суму 243 157,36 грн. та виписало для ТзОВ “Фокстрот” податкові накладні № 1802-02 від 18.02.2005 року на суму 31 439,26 грн. (в т.ч. ПДВ 5 239,88 грн.), № 1102-02 від 11.02.2005 року на суму 55 980,43 грн. (в т.ч. ПДВ 9 330,07 грн.), № 0802-09 від 08.02.2005 року на суму 13 070,99 грн. (в т.ч. ПДВ 2 178,50 грн.), № 0302-07 від 03.02.2005 року на суму 29 301,83 грн. (в т.ч. ПДВ 4 883,64 грн.), № 0102-35 від 01.02.2005 року на суму 50 790,89 грн. (в т.ч. ПДВ 8 465,15 грн.), № 0102-36 від 01.02.2005 року на суму 15 707,95 грн. (в т.ч. ПДВ 2 617,99 грн.), № 0102-37 від 01.02.2005 року на суму 40 522,86 грн. (в т.ч. ПДВ 6 753,81 грн.), № 0102-40 від 01.02.2005 року на суму 13 882,06 грн. (в т.ч. ПДВ 2 313,68 грн.), № 0102-39 від 01.02.1995 року на суму 30 574,57 грн. (в т.ч. ПДВ 5 095,76 грн.), № 0102-38 від 01.02.2005 року на суму 10 518,19 грн. (в т.ч. ПДВ 1 753,03 грн.).

          Розрахунки між ТзОВ “Фокстрот” та ТзОВ „Паджо” проводились у безготівковій формі, що підтверджується копіями банківських виписок.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.03.2005 року у справі № 33/117 скасовано державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю „Паджо” (код ЄДРПОУ 31286427).

          Свідоцтво № 35356382 (серія НБ № 224489) про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ „Паджо”, індивідуальний податковий номер 312864226520, згідно наявної на ньому відмітки, анульовано 02.03.2005 року.

          Відповідно до Інформаційної довідки ДПІ у Деснянському районі м.Києва № 7141/7/23-102 від 12.12.2006 року, ТзОВ “Паджо” податкову звітність з податку на додану вартість за березень,травень 2005 року не подавало, остання декларація по ПДВ була подана за лютий 2005 року, в рядку 9 податкової декларації задекларовано 7 513 046 грн.

          При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

          Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

          Згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України, господарське зобов”язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб”єктності), може на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

          Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як  таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,  то за наявності  наміру  в  обох сторін  -  у  разі виконання  зобов'язання  обома  сторонами  -  в  доход  держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням,  а  у разі  виконання  зобов'язання  однією  стороною  з  другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного.  У разі наявності наміру лише у однієї із  сторін  усе  одержане  нею  повинно  бути повернено  другій стороні,  а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного  стягується  за  рішенням  суду  в  доход держави.

          Пленум Верховного Суду України в п. 6 Постанови № 3 від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що при  розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі ст.49 Цивільного кодексу України(норма відповідного змісту на даний час закріплена в ст.207,208 Господарського кодексу України) судам слід мати на увазі,  що  дія  цієї  норми  поширюється  на  угоди,  які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди,  спрямовані на використання  всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на  шкоду  правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства,  на  незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу. Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел  на  досягнення  цієї  мети.  

          Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона  повинна  довести  ті обставини  на  яких ґрунтуються  її  вимоги  та  заперечення.

          Податковим органом (позивачем) не наведено обставин, а матеріали справи не вказують на наявність в діях ТзОВ “Паджо” наміру (умислу) на приховування від оподаткування доходів при вчиненні господарського зобов'язання, позивачем не доведено, що ТзОВ “Паджо” виписувались податкові накладні в березні, травні 2005 року(такі податкові накладні позивачем на вимогу ухвал суду не представлені). Натомість, в судове засідання відповідачем 1 представлені податкові накладні за тими-ж номерами, але виписані ТзОВ “Паджо” в лютому 2005 року (оригінали даних накладних оглянуті в судовому засіданні, їх належно завірені копії долучено до матеріалів справи). Окрім цього, згідно  Інформаційної довідки ДПІ у Деснянському районі м.Києва № 7141/7/23-102 від 12.12.2006 року, ТзОВ “Паджо” в лютому 2005 року декларувались податкові зобов”язання по ПДВ (р.9 податкової декларації задекларовано 7 513 046 грн.) в розмірах, які значно перевищували сумарну суму ПДВ в податкових накладних, виписаних для ТзОВ «Фокстрот». За період, який виписувались податкові накладні (лютий 2005 року) ТзОВ “Паджо” мало свідоцтво платника ПДВ (дата анульовання свідоцтва 02.03.2005 року).

          З матеріалів справи вбачається, що при проведенні перевірки позивачем помилково були взяті дати з графи 2 книг обліку придбання товарів(робіт,послуг) ТзОВ «Фокстрот»за березень та травень 2005 року, і ці дати помилково витрактувані позивачем як дати виписування податкових накладних. Між тим, в книгах обліку придбання товарів(робіт,послуг) ТзОВ «Фокстрот»в графі 2 зазначається дата отримання податкових накладних ТзОВ «Фокстрот»(а не дата виписування їх ТзОВ “Паджо”), що повністю відповідає вимогам п.п. 11.2 п.11 Порядку ведення книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), та формі Книги обліку придбання товарів(робіт,послуг), які затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037(із змінами).

          Враховуючи наведене, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова (позивачем) не наведено обставин, які б вказували на наявність наміру (умислу) на приховування від оподаткування доходів з боку відповідачів при вчиненні спірного господарського зобов'язання. Позивачем не доведено, що спірне господарське зобов'язання було вчинене відповідачами з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

          Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст.17, 48, 69-71, 86, 158, 160, 162, 163, 167, п.2-1, п.6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

                                                              ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя