Постанова

від 12.04.2018 по справі 613/1164/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року

м. Харків

справа № 613/1164/16-ц

провадження № 22-ц/790/1715/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

розглянув в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 08 листопада 2017 року (в складі судді Шалімова Д.В.),

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі ? частини зі всіх видів її доходу щомісячно, починаючи з дати подання позову і довічно.

В обґрунтування позову посилалась на те, що вона є пенсіонеркою за віком, жінкою похилого віку, чоловіка не має. Крім пенсійного забезпечення інших джерел доходу не має. Проживає разом з донькою ОСОБА_2, яка не надає їй будь-якої матеріальної допомоги. Вся пенсія, яку вона отримує, витрачається на оплату комунальних послуг та на харчування. Побутовими предметами першої необхідності вона забезпечити себе не може. Крім цього, вона не зряча, страждає хронічними захворюваннями у вигляді глаукоми та катаракти обох очей, потребує постійного лікування, на що також потрібні кошти.

Зазначала, що за таких складних життєвих обставин, знаходячись на межі бідності, вона не отримує від доньки жодної матеріальної підтримки, хоча має таку можливість так як офіційно працює на посаді костюмера Богодухівського РБК та може сплачувати аліменти на утримання матері.

Відповідач та її представник в судове засідання не з'явилися. Відповідач надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Проти задоволення позову заперечувала. Згідно письмових заперечень відповідач вважала, позовну заяву необґрунтованою та безпідставною. Зазначала, що останні роки вона допомагає матері матеріально і фізично, так як фактично проживає з нею за однією адресою. На даний час знаходиться в тяжкому матеріальному становищі, часто хворіє та її доходів ледве вистачає на ліки та на харчування, так як отримує мінімальну заробітну плату. Крім того, у неї є донька, якій вона також матеріально допомагає. Відповідач вважала, що приводом для подання позовної заяви стали конфлікти між матір'ю та донькою, викликані випадковими причинами та мають тимчасовий характер. Істотною обставиною для вирішення даної справи є те, що позивачка має повнолітнього сина ОСОБА_3, який матеріально забезпечений та також може надавати матеріальну допомогу матері. Крім того, у власності позивача є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, від якої вона щорічно отримує дохід у вигляді орендної плати. Просила відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 08 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_1, про стягнення аліментів - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на її утримання у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісяця починаючи з 31 серпня 2016 року і довічно. В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що вона фактично проживала з позивачем однією сім'єю та мали спільний бюджет. При цьому, вона сама знаходилась та знаходиться в тяжкому матеріальному становищі, часто хворіє ті її доходів ледве вистачає на ліки та на харчування, так як вона отримує мінімальну заробітну плату у розмірі 1521 грн. Крім того, у неї є донька, ОСОБА_4, 1992 р.н., якій вона також матеріально допомагає. Також, судом першої інстанції не враховано, що позивач має сина, який разом із матір'ю не проживає та який за матеріальним станом здатний надавати матері необхідну матеріальну допомогу. Також позивач має у власності земельну ділянку, з якої саме її син, до якого не пред'явлено позовних вимог, отримує орендну плату, яку використовує на власні потреби.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 зазначала , що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є надуманими.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19 березня 2018 року в порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи був призначений в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Ця моральна норма була спочатку зафіксована на конституційному рівні, а потім знайшла своє відображення в Сімейному кодексу України.

Безсумнівно, неможливо змусити дорослих повнолітніх дітей любити і поважати своїх батьків. Любов, доброта, порядність, чесність є етичними поняттями, а не юридичними. Тим не менш потрібно пам'ятати, що однією з основних цілей регулювання сімейних відносин відповідно до частини 2 стаття 1 Сімейного кодексу України є утвердження почуття обов'язку перед батьками.

Нормами статті 202 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Таким чином, непрацездатним і таким, що потребують матеріальної допомоги батькам, надається право звернутися до суду за примусовим стягненням аліментів зі своїх дітей. Обов'язок виплачувати аліменти своїм батькам в судовому порядку може бути покладено тільки на повнолітніх дітей.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність в батьків майна, що може приносити дохід тощо.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір'ю відповідача ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого Богодухівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 12 серпня 2016 року та копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 виданого Богодухівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 12 серпня 2016 року, згідно якого ОСОБА_5 після розірвання шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, є пенсіонером за віком, відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 виданого Пенсійним фондом України від 20 лютого 2008 року, серії НОМЕР_4, та отримує пенсію, розмір якої становить за лютий місяць 2017 року 1466 грн. 20 коп., що підтверджується довідкою Богодухівського об'єднаного УПФУ від 14 лютого 2017 року.

Відповідно до змісту довідки виданої КУОЗ Поліклінічне відділення Богодухівська центральна районна лікарня від 28 липня 2016 року, ОСОБА_1 1934 року народження, перебуває на диспансерному обліку з 2009 року по даний час з діагнозом: глаукома обох очей, незряча катаракта обох очей. Потребує постійної сторонньої допомоги, не здатна до самообслуговування.

Згідно довідки Виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області № 3877 від 08 серпня 2016 року, ОСОБА_1, 1934 року народження, проживає разом з дочкою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до копії довідки Комунального закладу Богодухівської районної ради Районний будинок культури № 7 від 09 серпня 2016 року, ОСОБА_2 працює на посаді костюмера районного будинку культури і її посадовий оклад становить 1521 грн., що також підтверджується довідкою про доходи ОСОБА_2 виданої КЗ Богодухівської районної ради Районний будинок культури № 3 від 14 грудня 2016 року.

Згідно копії довідки лікаря невролога Богодухівської ЦРЛ від 10 січня 2017 року, ОСОБА_2, 1964 року народження, перебуває на диспансерному обліку з діагнозом: Дисцикуляторна енцефалопатія, з вираженою ліпворною гіпертензією, стійкий цифалгічний і астенічний синдроми, пароксизми мигрені, шийний остеохондроз, стан після перенесеної транзиторної ішемічної атаки. Потребує постійного прийому медикаментів для підтримання стану здоров'я.

Відповідно до повідомлення Хрущово-Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, № 02-21/354 від 27 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 має земельну ділянку розміром 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Хрущово-Микитівської сільської ради Богодухівського району за межами населеного пункту, що також підтверджується копією відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 жовтня 2017 року.

Згідно повідомлення Богодухівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, № 2114/15.18-04-04 від 07 листопада 2017 року, відповідно до відомостей, що містяться в актовому записі про народження, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, матір'ю якого вказана - ОСОБА_1

Відповідно до частин 1, 3 статті 172 СК України, дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.

Статтею 202 СК України передбачено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів № 3 від 15 травня 2006 року, обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.

Згідно статті 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Крім того, незважаючи на те, що при визначенні розміру аліментів на батьків ураховується матеріальне становище обох сторін, суд виходить у першу чергу з об'єктивних потреб одержувача аліментів, а не рівня життя платника.

Перелік обставин, що беруться судом до уваги при визначенні розміру аліментів на батьків, в СК України значно розширено. Зокрема це матеріальний і сімейний стан сторін, можливість одержання батьками утримання від інших осіб: повнолітніх дочки, сина, дружини, чоловіка, своїх батьків.

Визначаючи розмір аліментів в розмірі 1/6 частини з всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця , суд першої інстанції обґрунтовано враховував стан здоров'я та матеріальне становище позивача, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, яка працює і отримує доходи, можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, а саме наявність у позивача працездатного сина.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення суду ухвалене з урахуванням матеріального і сімейного стану сторін, можливості одержання утримання від інших осіб.

Доводи відповідачки стосовно того, що у власності позивача є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, від якої вона щорічно отримує дохід у вигляді орендної плати, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів, оскільки згідно відповіді Відділу Держгеокадастру у Богодухівському районі Харківської області від 14.02.2017 року, в Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, інформація про земельні ділянки, що зареєстровані станом на 31.12.2012 року, на території Богодухівського району за ОСОБА_1 відсутня. (а.с.77). Будь-яких інших доказів в цій частині відповідачкою не надано.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 08 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 12 квітня 2018 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко