Ухвала

від 13.04.2018 по справі 675/614/18

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/614/18

Провадження № 1-кс/675/175/2018

У Х В А Л А

"13" квітня 2018 р. м. Ізяслав

Слідчий суддя Ізяславського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотанняпрокурора Шепетівської місцевої прокуратури молодшого радника юстиції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42018241270000010 від 01.03.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

12.03.2018 року прокурор Шепетівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Ізяславського районного суду Хмельницької області з клопотанням про арешт майна.

Ухвалою слідчого судді Ізяславського районного суду Хмельницької області ОСОБА_4 від 14.03.2018 року в задоволенні клопотання прокурора Шепетівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №42018241270000010 від 01.03.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України про арешт майна було відмовлено.

Однак, ухвалою від 27.03.2018 року колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницького області ухвалу слідчого судді Ізяславського районного суду Хмельницької області від 14.03.2018 року про відмову в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна в кримінальному провадженні №42018241270000010 від 01.03.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 364 КК України скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Ізяславського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1 від 05.04.2018 року клопотання прокурора Шепетівської місцевої прокуратури молодшого радника юстиції ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні №42018241270000010 від 01.03.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 364 КК України повернуто прокурору, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення зазначених у ній недоліків.

11.04.2018 року в порядку усунення недоліків прокурором подано клопотання про арешт майна з урахуванням вимог ухвали слідчого судді від 05.04.2018 року.

Обгрунтовуючи заявлене клопотання прокурор зазначає, що в провадженні СВ Ізяславського ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018241270000010 від 01.03.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Вказує, що службові особи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, виконуючи згідно займаної посади функції представника влади, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, у власних інтересах та в інтересах третіх осіб, всупереч інтересам служби, з метою виведення земель із державної власності у приватну власність та подальшого оформлення речових прав про право власності на вказані землі на третіх осіб, неправомірно, в порушення ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, у період травня 2016 року грудня 2017 року прийняли рішення про передачу 68 земельних ділянок 47 фізичним особам в масивах земель за кадастровими номерами 6822184500:06:07, 6822184500:06:14, 6822184500:06:18, що розташовані на території М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (41 земельна ділянка), а також на території Хмельницького, Ярмолинецького, Кам`янець-Подільського, Старосинявського, Летичівського, Городоцького, Шепетівського районів (27 земельних ділянок) у приватну власність громадян для ведення особистого селянського господарства понад норму безоплатної приватизації земель, які в подальшому відчужено на користь третіх осіб, внаслідок чого із державної власності вибуло 135, 512 га земель, вартістю 4 674 723, 60 гривень, що спричинило тяжкі наслідки державі.

Тим самим, прокурор в своєму клопотанні вказує, що земельні ділянки набуті з порушенням вимог чинного Земельного кодексу України (в даному випадку, повторно після реалізації громадянами права на безоплатне отримання у власність земельних ділянок із земель державноївласності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектарів, як це визначено ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України), та в подальшому відчужені на користь третіх осіб, є предметом вчинення злочину, будуть використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час зазначеного кримінального провадження, забезпечення спеціальної конфіскації та (або) цивільного позову у провадженні.

З покликанням на норми ст.ст. 131, 170 КПК України, ст.ст. 79, 79-1 ЗК України прокурор відмічає ту обставину, що саме сформовані та відведені у власність громадянам земельні ділянки виключно у такій площі, конфігурації, межах, місцезнаходженні, категорії та цільовому призначенні, а також присвоєним кадастровим номером щодо кожної із зазначених ділянок, що протиправно відведені у власність громадян вищевказаними наказами ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання земельних ділянок у власність, є об`єктом кримінально протиправних дій та будуть використані доказ факту та обставин, що встановлюються під час зазначеного кримінального провадження.

Клопотання обгрунтовано і тим, що вказані земельні ділянки відповідною постановою прокурора визнані речовими доказами.

Також прокурор вказує, що санкція ч. 2 ст. 364 КК України за вчинення вказаного злочину передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. За таких обставин, з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації, виникає необхідність у накладенні арешту на земельні ділянки, що відведені громадянам з порушенням вимог чинного земельного законодавства.

Зазначає й те, що в ході здійснення досудового розслідування постане питання про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а саме повернення до державної власності земельних ділянок, отриманих злочинним шляхом, а тому з метою недопущення подальшого відчуження земельних ділянок або вчинення відносно них інших дій (поділу, об`єднання, будь-якого іншого використання як об`єкта цивільних прав), є необхідність у накладенні арешту на такі земельні ділянки.

Як вважає прокурор названі обставини є законною та достатньою підставою для арешту майна.

Окрім того, зазначає, що під час досудового розслідування об`єктивно може виникнути необхідність у проведенні ряду експертиз, проведення оглядів зазначених земельних ділянок, в тому числі, із залученням спеціалістів контролюючих та експертних установ.

Також, на даний час, на переконання прокурора наявні об`єктивні та обґрунтовані побоювання, що зазначені земельні ділянки можуть бути об`єднані, перепродані, що в подальшому призведе до втрати речового доказу у кримінальному провадженні.

Згідно клопотання, обмеження права власності у формі заборони на відчуження та розпорядження (без заборони на право користування та використання корисних властивостей землі у господарській діяльності) земельними ділянками, щодо яких в ході досудового розслідування здобуто достатні відомості, що такі отримані протиправним шляхом, є розумним та співмірним заходом забезпечення кримінального провадження та сприятиме дієвості цього провадження.

З врахуванням зазначеного, вказує, що оскільки земельні ділянки вибули з володіння держави з порушенням законодавства, тобто незаконно, є речовими доказами, мають доказове значення у вказаному кримінальному провадженні, з метою недопущення можливості їх відчуження та подальшого розпоряджання ними (поділу, об`єднання, будь-якого іншого використання як об`єкта цивільних прав), що може призвести до перешкод у здійсненні повного, всебічного та об`єктивного досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, подальшого забезпечення спеціальної конфіскації та (або) відшкодування завданої інтересам держави шкоди, є необхідність накласти арешт на зазначені у клопотанні земельні ділянки.

З урахування приписів ч. 2 ст. 163 КПК Українита оскільки завчасне повідомлення власників земельних ділянок, інших зацікавлених осіб про розгляд зазначеного клопотання може призвести до подальшого відчуження цих земельних ділянок та (або) вчинення відносно них інших дій (поділу, об`єднання, будь-якого іншого використання як об`єкта цивільних прав), слідчий суддя вважає за необхідне розглянути клопотання без виклику осіб, у власності яких знаходяться зазначені в клопотанні земельні ділянки.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити з підстав, викладених в ньому.

Заслухавши доводи прокурора в обгрунтування поданого клопотання, дослідивши надані матеріали та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Так, згідно приписів ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою дієвості цього провадження, а згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове до скасування у встановленому КПК Українипорядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Слідчий суддя не відкидає ту обставину, що відповідно до п. 1 ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Разом з тим, згідно з ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як визначено ч. 11ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя враховує, що в провадженні органу досудового розслідування дійсно перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018241270000010 від 01.03.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. При цьому, як слідує з витягу з ЄРДР по вказаному кримінальному провадженню, відсутня будь-яка вказівка на коло осіб, які вчинили або можуть бути причетні до вчинення зазначеного злочину, на момент розгляду клопотання особи яким оголошено про підозру відсутні.

З долучених до клопотання матеріалів, а також з матеріалів досудового розслідування, наданих для огляду в судовому засіданні, слідує, що всі 68 земельних ділянок, які отримані фізичними особами, як вказано в клопотанні, понад норму безоплатної приватизації землі, в подальшому придбані добросовісними набувачами.

Відповідно до абзацу 2 частини 10 статті 170 КПК України, не може бути арештоване майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою збереження речових доказів.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе наявності трьох необхідних ознак, необхідних для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 132 КПК України).

Крім того, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України,повинен врахувати існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.

Вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, слідчі судді зобов`язані сумлінно і принципово здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні; під час досудового розслідування, діяти у межах і відповідно до вимог закону, перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи; з`ясовувати можливість досягнення мети, без застосування цих заходів; зважати, що незалежно від визначеного процесуальним законом суб`єкта ініціювання застосування заходів забезпечення обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (ч. 3 ст. 132 КПК) покладається на слідчого та/або прокурора, тому вказане питання повинно розглядатися в контексті практики ЄСПЛ та Конвенції про захист прав людини та основних свобод, оскільки арешт майна є фактичним позбавленням особи, у володінні якої перебуває зазначене майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеним майном.

На думку слідчого судді, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси володільців майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тобто втручання у права власників земельних ділянок в даному випадку не відповідає вимогам законності і може розцінюватися як свавільне.

Разом з тим, прокурором не доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, не вказано коло осіб, які можуть бути причетними до вчинення даного злочину, а відтак і не доведено наявності умови щодо розумності та співмірності обмеження прав власності завданням кримінального провадження, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яким, зокрема, є і арешт майна, а в даному випадку майна, що є у власності добросовісних набувачів.

Необгрунтованими є також покликання, що санкція ч. 2 ст. 364 КК України за вчинення вказаного злочину передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а тому метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації, виникає необхідність у накладенні арешту на земельні ділянки, що відведені громадянам з порушенням вимог чинного земельного законодавства.

Слідчий суддя зазначає, що санкція вказаної вище статті передбачає покарання у виді позбавленням волі саме на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того ч. 4 ст. 96-2 КК України визначає, що спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.

Таким чином, прокурором не обгрунтовано необхідності накладення арешту на вищезазначене майно, а відтак у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т АН О В И В :

У задоволенні клопотання прокурора Шепетівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №42018241270000010 від 01.03.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Хмельницької області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1