Рішення

від 13.04.2018 по справі 756/12275/17

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

13.04.2018 Справа № 756/12275/17

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний 756/12275/17

Провадження №2/756/1554/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

03 квітня 2018 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді О.В.Диби

за участю секретаря В.В. Мозгового

позивача ОСОБА_1

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Благодійного фонду ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) Ветеран про стягнення заборгованості -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення з нього заборгованості за договором позики від 22.09.2014 року посилаючись на те, що 22.09.2014 року між ним та відповідачем було укладено договір позики відповідно до якого, відповідачу було передано в борг 6500 доларів США. У зв'язку із тим, що відповідач в добровільному порядку не виконує свого зобов'язання по поверненню грошових коштів, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідача борг в розмірі 185565,90 грн., проценти за користування позикою в розмірі 103565 грн., три відсотки річних в розмірі 4575,59 грн., що разом складає 293706,50 грн..

Окрім цього позивач посилається на те, що у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, він зазнав моральних страждань, які виразилися у необхідності отримувати кредит, брати у знайомих кошти в борг. Також вказувала, що вимушена була позичати грошові кошти тому що її мати потребувала термінового лікування, а оскільки необхідного розміру грошових коштів у неї не було, то вона не змогла забезпечити достатній рівень її лікування, чим було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 750 000 грн., які також просила стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що в неї немає самого договору позики і вона не може надати підтвердження того, коли у відповідача виник обов'язок повернути суму позики разом із тим відмітила, що в серпні 2017 року на адресу відповідача направлялася вимога про повернення коштів, тому, враховуючи відсутність інших доказів, просила вважати, що зобов'язання по поверненню коштів у відповідача виникло саме у серпні 2017 року.

Окрім цього відмітила, що договором позики не було визначено розмір відсотків за користування позикою, тому просила нараховувати такі відсотки виходячи із розміру облікової ставки Національного банку України.

Позивач в судовому засіданні не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи з урахуванням того, що відповідач ухиляється від явки в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи судом повідомлявся неодноразово, однак в судове засідання свого представника не направив, відзиву на позов не надав, як і не надав будь - яких інших доказів, які стосуються предмету доказування.

За відсутності відзиву на позовну заяву, згоди позивача на проведення заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та за результатами розгляду ухвалити заочне рішення.

Заслухавши пояснення позивача, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

Як убачається із матеріалів справи, 22.09.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики відповідно до умов якого, позивач надав а відповідач отримав в борг кошти в розмірі 6500 доларів США, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру.

З пояснень позивача убачається, що відповідач при укладенні вищенаведеного договору позики обіцяв його підготувати в паперовому вигляді та передати позивачу, чого не зробив. З цих підстав, позивач не має реальної змоги оперувати умовами домовленості між ним та відповідачем щодо його істотних умов (відсотки за користування позикою та строк, на який така позика була надана).

Позивач стверджує, що позика надавалася відповідачу строком на один місяць після чого, відповідач повинен був повернути отримані у борг кошти, чого не зробив.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За таких обставин, враховуючи наявність квитанції до прибуткового касового ордеру №3 від 22.09.2014 року про отримання відповідачем від позивача в борг коштів у сумі 6500 доларів США, суд вважає, що такий договір позики дійсно було укладено між сторонами і тому він підлягає виконанню.

Судом встановлено, що строків повернення відповідачем узятих в борг грошових коштів вказана квитанція до прибуткового касового ордеру №3 не містить, тому суд приходить до висновку, що вказаний договір було укладено на невизначений строк.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи убачається, що позивач 07.08.2017 року направляв на адресу відповідача вимогу про повернення суми позики у термін 5 робочих днів. Дана вимога була отримана відповідачем 09.08.2017 року про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

На момент розгляду справи доказів про повернення боргу учасниками надано не було, що свідчить про ігнорування відповідачем узятих на себе зобов'язань перед позивачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що відповідач повинен був повернути отримані в борг грошові кошти до 08.09.2017 року, тобто протягом тридцяти днів з моменту пред'явлення позивачем вимоги, оскільки відомостей про інші умови укладеного між сторонами договору матеріали справи не містять.

Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із того, що відомостей про розмір процентів за користування позикою матеріали справи не містить, суд вважає, що такий розмір повинен визначатися на рівні облікової ставки НБУ.

Враховуючи те, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми боргу, то дія договору позики та нарахування процентів припиняється в останній день, який визначається на підставі положень статті 1049 ЦК України.

Зважаючи на невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо поверненню переданих у борг коштів, такі кошти повинні бути стягнуті з відповідача в примусовому порядку, тому вимога про стягнення 6500 доларів США підлягає задоволенню.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ст. 533 ЦК України).

Станом на 03.04.2018 року згідно курсу НБУ один долар США коштує 26.1609 грн.

За таких обставин на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 6500 доларів США, що станом на 03.04.2018 року згідно офіційного курсу НБУ становить 170 045 грн. 85 коп..

Окрім цього з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування коштами на рівні облікової ставки НБУ, який виходячи із розміру заборгованості та часу неповернення відповідачем коштів становить 3623 доларів США 96 центів, що станом на 03.04.2018 року згідно офіційного курсу НБУ становить 94 806 грн. 06 коп..

Відповідно боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Враховуючи строк прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання перед позивачем по поверненню суму позики, то вимога про стягнення з відповідача 3 відсотків річних від суми простроченого зобов'язання підлягає задоволенню в частині стягнення 112 доларів США 19 центів, що станом на 03.04.2018 року згідно офіційного курсу НБУ становить 2 935 грн..

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 750 000 грн., то суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Як на підставу для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, позивач посилається на те, що вона зазнала значних душевних страждань внаслідок її хвороби та хвороби її матері. Невиконання відповідачем свого грошового зобов'язання, потягло за собою відсутність коштів для лікування її матері, придбання відповідних ліків та інших медичних засобів. Окрім цього, позивач вимушена була взяти кредит та позичати кошти в інших осіб, чим було нанесено шкода її честі і гідності, тому з цих підстав моральна шкода підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

З такими твердженнями суд погодитися не може виходячи із наступного.

Частиною 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, відповідно до положень п. 5 Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995р., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, стану здоров'я потерпілого, тяжкості завданої травми, істотності вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступеню зниження престижу, ділової репутації.

За таких обставин, суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди немає, оскільки позивач не довів наявність причинно - наслідкового зв'язку із діями відповідача та настанням такої шкоди.

Окрім того, позивач жодним чином не аргументувала розмір такої шкоди та не надала доказів на підтвердження своїх посилань.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України шляхом їх стягнення на користь держави, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625, 629, 1046 - 1049 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 280, 284, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Благодійного фонду ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) Ветеран (м. Київ, вул. Північна, 54 - г, код ЄДРПОУ 24923100) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Благодійного фонду ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) Ветеран (м. Київ, вул. Північна, 54 - г, код ЄДРПОУ 24923100) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) борг за договором позики від 22.09.2014 року в розмірі 6 500 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 03.04.2018 року становить 170 045 грн. 85 коп., проценти за користування позикою в розмірі 3 623 доларів США 96 центів, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 03.04.2018 року становить 94 806 грн. 06 коп. та три відсотки річних в розмірі 112 доларів США 19 центів, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 03.04.2018 року становить 2 935 грн..

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Благодійного фонду ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) Ветеран (м. Київ, вул. Північна, 54 - г, код ЄДРПОУ 24923100) на користь держави 2 677 грн. 87 коп. судового збору.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 13.04.2018 року.

Суддя: О.В. Диба