Рішення

від 05.04.2018 по справі 906/33/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/33/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання: Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Якименко А.П. дов. №4 від 09.02.2018

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Контакт"

до Малинської міської ради

про визнання права власності на майно - нежитлові будівлі площами 264,6кв.м та 194,0кв.м (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог за вих.№2 від 09.02.2018)

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання права власності на майно, а саме нежитлову будівлю - столярний цех площею 264,6кв.м, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Малин, вул. Заводська, 30.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт правомірного, відкритого та безперервного користування ПП "Контакт" нежитловою будівлею - столярним цехом площею 264,6кв.м, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Малин, вул. Заводська, 30. В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.ст.316, 317, 328, 335, 344, 392 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 19.01.2018 відкрито провадження у даній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 13.02.2018; зобов'язано сторін виконати вимоги резолютивної частини даної ухвали.

13.02.2018 від позивача до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог за вих.№2 від 09.02.2018, з додатками та відміткою про отримання заяви відповідачем. Відповідно до вказаної заяви, позивач просить визнати за Приватним підприємством "Контакт" право власності на майно, а саме нежитлову будівлю - "Магазин", площею 194,0кв.м, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Малин, вул. Заводська, 30а.

Ухвалою господарського суду від 13.02.2018 прийнято до розгляду заяву вих.№2 від 09.02.2018.

Ухвалою господарського суду від 13.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/33/18 до судового розгляду по суті на 05.04.2018.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з врахуванням збільшених позовних вимог, підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог за вих.№2 від 09.02.2018.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. 03.04.2018 до суду останнім надіслано письмове клопотання №280 від 29.03.2018 про розгляд справи без участі повноважного представника (а.с. 165).

При цьому, відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно даних Приватного підприємства "Контакт" (позивача), воно з 2004 року по даний час володіє та користується нежитловою будівлею - столярним цехом площею 264,6кв.м, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Малин, вул. Заводська, 30, та нежитловою будівлею - "Магазин", площею 194,0кв.м, яка розташована за адресою: Житомирська область, м. Малин, вул. Заводська, 30а.

З поданого позивачем у матеріали справи наказу директора Приватного підприємства "Контакт" №5 від 26.02.2004 вбачається, що останнім дано розпорядження стосовно введення в експлуатацію основних засобів підприємства - нежитлової будівлі "Столярний цех" (інвентарний номер 106) та нежитлової будівлі "Магазин" (інвентарний номер 108) (а.с. 135).

Копії інвентарних карток обліку основних засобів Приватного підприємства "Контакт" також свідчать про перебування на обліку даного підприємства вказаних об'єктів нерухомого майна (а.с. 136-137).

Як зазначає позивач, про правомірність та добросовісність володіння ним зазначеним нерухомим майном свідчить те, зокрема, що відповідно до довідок Малинського районного комунального підприємства з технічної інвентаризації №5 від 15.01.2018 і №18 від 02.02.2018 право власності на будівлю столярного цеху площею 264,6кв.м, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Малин, вул. Заводська, 30, та нежитлову будівлю - "Магазин", площею 194,0кв.м, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Малин, вул. Заводська, 30а, не зареєстровано (а.с. 44, 91).

З наявних у матеріалах справи відзиву Малинської міської ради (відповідач) №86 від 09.02.2018 на позовну заяву та відзиву №209 від 06.03.2018 на заяву про збільшення розміру позовних вимог за вих.№2 від 09.02.2018 також вбачається, що власники об'єктів нерухомого майна за адресами: Житомирська область, м. Малин, вул. Заводська, 30 і Житомирська область, м. Малин, вул. Заводська, 30а, відсутні (а.с. 50, 105).

Як свідчать матеріали справи, на замовлення позивача 11.05.2016 виготовлено технічні паспорти на будівлі за адресами: Житомирська область, м. Малин, вул. Заводська, 30 і Житомирська область, м. Малин, вул. Заводська, 30а (а.с. 9-16, 57-63).

Крім того, 16.12.2016 Малинською міською радою прийнято рішення №200 "Про припинення права користування, внесення змін у рішення, передачу у власність, надання в оренду земельних ділянок", яким затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "Контакт" по вул. Заводській, 30, загальною площею 1,0га (кадастровий номер 1810900000:01:006:0913) для розміщення й експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд в оренду на 10 років, а також по вул. Заводській, 30а, загальною площею 1,0га (кадастровий номер 1810900000:01:006:0914) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в оренду на 10 років (а.с. 157-158).

24.02.2017 між позивачем та відповідачем укладено договори оренди земельної ділянки №4/17 і №5/17, предметом яких є надання ПП "Контакт" в оренду земельних ділянок за адресами: Житомирська область, м. Малин, вул. Заводська, 30 (ділянка площею 1,0га, кадастровий номер 1810900000:01:006:0913) і Житомирська область, м. Малин, вул. Заводська, 30а (ділянка площею 1,0га, кадастровий номер 1810900000:01:006:0914) (а.с. 17-20, 64-67).

Також, варто зазначити, що в наявних у матеріалах справи звітах про оцінку майна нежитлових будівель за адресами: Житомирська область, м. Малин, вул. Заводська, 30 і Житомирська область, м. Малин, вул. Заводська, 30а, №1-001/2018 і №1-006/18 за 2018 рік вказано, що балансоутримувачем об'єктів нерухомого майна, розташованих за даними адресами, є Приватне підприємство "Контакт", а у графі "Власність" - стоїть прочерк (а.с. 27-43, 74-90).

З огляду на викладене, позивач вважає, що добросовісно, безперервно володіє зазначеними об'єктами нерухомого майна вже більше десяти років, тому набув право власності на них за набувальною давністю. Водночас, зазначає, що відсутність правовстановлюючих документів на дані нежитлові будівлі позбавляє його права вільно володіти, користуватись та розпоряджатись належними йому приміщеннями.

Таким чином, позивач звернувся до суду за захистом свого права шляхом визнання права власності на вищевказане майно за набувальною давністю на підставі ст.344 ЦК України за відсутності іншого правового механізму узаконення майнових прав на нерухоме майно.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено право на захист цивільних прав та інтересів.

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (ч.2 ст.16 ЦК України).

Так, статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Такий спосіб захисту як "визнання права" може застосовуватись у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права, тобто в разі необхідності підтвердження в судовому порядку наявності у певної особи конкретного, визначеного за змістом і за обсягом суб'єктивного права.

Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

За вимогами ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з положеннями ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст.328 ЦК України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, змістом ч.1 ст.344 ЦК України передбачено, зокрема, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (ч.4 ст.344 ЦК України).

Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.

Отже, набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Так, для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст.344 ЦК України необхідно:

- по-перше, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Добросовісність заволодіння майном особою полягає в її переконанні, що заволодіння правомірне, тобто майно надійшло до неї законно. Разом з тим, факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство);

- по-друге, таке володіння повинно бути відкритим, при цьому, володілець має ставитись до цього майна як до власного (експлуатувати, вживати необхідні заходи для утримання майна в належному стані тощо). Відкритість володіння полягає в тому, що фактичний незаконний володілець майна, здійснюючи володіння повинен ставитись до речі як до своєї власної, не приховуючи цього факту від інших осіб. Водночас, від володільця не вимагається здійснення активних дій для демонстрації свого володіння іншим особам, а вимагається лише утримання від дій, спрямованих на його приховування;

- по-третє, володіння майном повинно бути безперервним протягом встановлених законом строків.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі:

- майно може бути об'єктом набувальної давності;

- добросовісність володіння;

- відкритість володіння;

- давність володіння та його безперервність;

- відсутність інших осіб, які претендують на це майно;

- відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Господарський суд, надаючи правову оцінку наявності встановлених ст.344 ЦК України необхідних умов для визнання права власності за набувальною давністю, встановив і виходить з того, що строк відкритого та безперервного володіння позивачем спірним майном становить більше 10 років; добросовісний характер володіння підтверджується тим, що позивач не був обізнаний на час заволодіння майном, що воно йому не належить, а тому законно вважав його своїм; володіння позивачем спірним майном підпадає під ознаки безтитульного (незаконного) володіння, оскільки позивач розпочав володіння нерухомим майном з часу взяття його на баланс підприємства як складової основних засобів, але будь-яких правочинів або актів, які б, у свою чергу, визначали право власності на нього та/або порядок володіння та користування майном, права та обов'язки сторін, не укладав та не оформлював; спірне майно є чужим для позивача, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі; у матеріалах справи відсутні докази наявності власника цього нерухомого майна (державної, комунальної, іншої), але фактичним володільцем спірного нерухомого майна на час розгляду справи судом залишається позивач.

Матеріали справи не містять доказів щодо факту використання об'єктів нерухомості за адресами: Житомирська область, м. Малин, вул. Заводська, 30 і Житомирська область, м. Малин, вул. Заводська, 30а, іншою особою, аніж позивачем або без його згоди, а також доказів того, що на вказані приміщення претендує інший власник.

При цьому, з наявних у матеріалах справи відзиву відповідача №86 від 09.02.2018 на позовну заяву та відзиву №209 від 06.03.2018 на заяву про збільшення розміру позовних вимог за вих.№2 від 09.02.2018 вбачається, що останній не заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі (а.с. 50, 105).

Згідно ч.ч.2, 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини, зважаючи, що позивач добросовісно заволодів об'єктом нерухомого майна, відкрито та безперервно володіє майном протягом більше ніж десяти років, утримуючи його в належному стані, суд вважає, що у позивача наявні усі передбачені ст. 344 Цивільного кодексу України ознаки володіння, котрі є необхідними для набуття права власності на майно за набувальною давністю, у зв'язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог.

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються судом на позивача у справі, оскільки господарським судом у процесі розгляду справи не встановлено, що спір виник внаслідок незаконних дій відповідача.

Керуючись ст.ст.233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Приватним підприємством "Контакт" (11603, Житомирська область, м. Малин, вул. Заводська, буд.30; ідентифікаційний код 13582044) право власності на майно:

- нежитлову будівлю - столярний цех, площею 264,6кв.м, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Малин, вул. Заводська, 30;

- нежитлову будівлю - "Магазин", площею 194,0кв.м, яке знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Малин, вул. Заводська, 30а.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.04.18

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - позивачу - оригінал з гербовою печаткою суду (рек. з повід.)

3 - відповідачу (рек. з повід.)