Рішення

від 23.03.2018 по справі 910/962/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.03.2018Справа № 910/962/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бланкнот доПублічного акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Паритет простягнення 37000 грн. 00 коп.

Суддя Отрош І.М.

секретар судового засідання Савінкова Ю.Б.

Представники учасників справи:

від позивача : не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.01.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Бланкнот з вимогами до Публічного акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Паритет про стягнення 37000 грн. 00 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеної між сторонами Угоди про наміри від 20.09.2016 не виконав своїх обов'язків, передбачених п. 3.1 Угоди (укладення договору відступлення прав вимоги), у зв'язку з чим відповідач повинен повернути позивачу сплачені останнім грошові кошти у сумі 37000 грн. 00 коп. (відповідно до п. 4.4 Угоди).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2018 відкрито провадження у справі №910/962/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті справи; судове засідання призначено на 06.03.2018.

У судовому засіданні 06.03.2018 оголошено перерву до 23.03.2018.

Представник позивача у судове засідання 23.03.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви від 06.03.2018 та протоколом судового засідання від 06.03.2018.

Представник відповідача у судове засідання 23.03.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення (перерву) розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 1003552627 від 31.01.2018 (іншу адресу відповідач суду не повідомляв), що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку від 19.03.2018 про повернення поштового відправлення (у зв'язку з вибуттям адресата) та поштовим конвертом, в якому ухвала суду була надіслана на адресу відповідача.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 23.03.2018, неявку представників учасників справи та неповідомлення причин неявки, суд розглянув справу за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 23.03.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та ухвалено рішення (вступна та резолютивна частини).

Дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.09.2016 між Публічним акціонерним товариством Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Паритет (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бланкнот (сторона 2) укладено Угоду про наміри.

У п. 1 Угоди про наміри від 20.09.2016 зазначено, що вона укладена між сторонами на підтвердження того, що вони поділяють спільний інтерес у придбанні майнових прав (прав вимоги), що визначаються у п. 3 Угоди, і мають намір співпрацювати з метою успішної реалізації цієї Угоди.

Відповідно до п. 2 Угоди про наміри від 20.09.2016 банк - Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та кредит ; новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Профкапітал ; боржник - ОСОБА_1; аукціон - відкриті торги (аукціон) з реалізації активів банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам; кредитний договір - Кредитний договір № 638sUAH-07-13, укладений між банком і боржником; договори забезпечення - договори іпотеки, застави, поруки та інші договори, що були укладені боржником та/або поручителями/майновими поручителями в якості забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором.

Згідно з п. 3.1 Угоди про наміри від 20.09.2016 сторона 1 зобов'язується укласти з новим кредитором договір про відступлення прав вимоги щодо повернення боржником заборгованості за кредитним договором та договорами забезпечення з метою подальшого відступлення цього права вимоги стороні 2.

Відповідно до п. 3.2 Угоди про наміри від 20.09.2016 у п'ятнадцятиденний термін після набуття майнових прав на підставі договору відступлення прав вимоги, укладеного відповідно до п. 3.1 цієї угоди, сторона 1 зобов'язується відступити набуті майнові права на користь сторони 2.

Згідно з п. 4.1 Угоди про наміри від 20.09.2016 сторона 2 на підтвердження своїх намірів придбати майнові права у сторони 1, які будуть набуті на підставі договору відступлення права вимоги, укладеного відповідно до п. 3.1 цієї угоди, протягом 5 днів з дня публікації оголошення про проведення аукціону сплачує стороні 1 грошові кошти у розмірі 37000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.2 Угоди про наміри від 20.09.2016 сторона 2 для розрахунку за придбання майнових прав у сторони 1, які будуть набуті на підставі договору відступлення прав вимоги, укладеного відповідно до п. 3.1 цієї угоди, до дня, що передує даті проведення аукціону з продажу прав вимоги, сплачує на користь сторони 1 в день проведення аукціону грошові кошти у розмірі 145000 грн. 00 коп.

У п. 4.3 Угоди про наміри від 20.09.2016 зазначено, що грошові кошти, сплачені стороною 2 на користь сторони 1 відповідно до п.п. 4.1, 4.2 цієї угоди, будуть враховані в якості оплати за договором відступлення права вимоги щодо повернення боржником боргу за кредитним договором та договорами забезпечення, який буде укладений між сторонами на виконання п. 3.2 цієї угоди.

Відповідно до п. 4.4 Угоди про наміри від 20.09.2016 у разі неможливості протягом 90 днів з дня публікації оголошення про проведення аукціону укласти договір відступлення права вимоги, передбачений п. 3.1 Угоди, сторона 1 повертає стороні 2 отримані у відповідності до п. 4.1, 4.2 цієї угоди грошові кошти протягом 5 днів з моменту виявлення неможливості укладення договору відступлення права вимоги.

Згідно з п. 4.5 Угоди про наміри від 20.09.2016 в разі відмови сторони 2 від виконання угоди грошові кошти, отримані відповідно до п. 4.1 угоди, не повертаються.

Відповідно до п. 6.1 Угоди про наміри від 20.09.2016 ця угода набуває чинності з дня її підписання представниками сторін та діє до моменту відступлення стороною 1 до сторони 2 права вимоги щодо повернення боржником боргу за кредитним договором та договорами забезпечення, або якщо дію угоди буде припинено за взаємною згодою сторін.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 645 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов висновку, що даний договір за своєю правовою природою є змішаним, а саме: в частині обов'язку відповідача укласти з новим кредитором договір відступлення прав вимоги щодо повернення боржником заборгованості за кредитним договором та договорами забезпечення (п. 3.1 угоди) - по суті, передбачає зобов'язання відповідача придбати у третьої особи майнові права на кредитну заборгованість з метою укладення в подальшому договору відступлення таких майнових прав на користь позивача (п. 3.2), тобто містить зобов'язання щодо обов'язку відповідача укласти в майбутньому договір купівлі-продажу майнових прав з позивачем.

При цьому, договір в частині зобов'язання щодо обов'язку відповідача укласти в майбутньому договір відступлення майнових прав з позивачем, по суті, є попереднім договором купівлі-продажу майнових прав, так як незважаючи на найменування ("угода про наміри") вказаний правочин містить волевиявлення сторін на надання йому сили попереднього договору, враховуючи, що сторони взяли на себе зобов'язання укласти протягом погодженого строку (у п'ятнадцятиденний термін після набуття майнових прав відповідачем) договір відступлення прав вимог (договір купівлі-продажу) на умовах, встановлених даною угодою (зокрема, сторонами погоджено предмет, ціну договору відступлення, строк передання майнових прав).

Згідно з п. 4.1 Угоди про наміри від 20.09.2016 сторона 2 на підтвердження своїх намірів придбати майнові права у сторони 1, які будуть набуті на підставі договору відступлення права вимоги, укладеного відповідно до п. 3.1 цієї угоди, протягом 5 днів з дня публікації оголошення про проведення аукціону сплачує стороні 1 грошові кошти у розмірі 37000 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що 23.09.2016 позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 37000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, копія якої долучена позивачем до позовної заяви (призначення платежу - за майнові права згідно з Угодою про наміри від 20.09.2016).

Відповідно до п. 4.2 Угоди про наміри від 20.09.2016 сторона 2 для розрахунку за придбання майнових прав у сторони 1, які будуть набуті на підставі договору відступлення прав вимоги, укладеного відповідно до п. 3.1 цієї угоди, до дня, що передує даті проведення аукціону з продажу прав вимоги, сплачує на користь сторони 1 в день проведення аукціону грошові кошти у розмірі 145000 грн. 00 коп.

Позивачем долучено до позовної заяви роздруківку з сайту http://www.dto.com.ua/tenders/124485 (державніторги.онлайн), з якої вбачається, що торги з продажу прав вимоги за Кредитним договором № 638sUAH-07-13 від 25.07.2013, що укладено з фізичною особою з забезпеченням, були призначені на 31.08.2017, 13.09.2017, 05.10.2017, 12.10.2017, 02.11.2017, 14.11.2017, 23.11.2017 та на 19.12.2017; вказані торги не відбулись.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що він сплатив на користь відповідача грошові кошти у розмірі 37000 грн. 00 коп. (відповідно до п. 4.1 Угоди про наміри від 20.09.2016).

Позивач зазначив, що відкриті торги (аукціон) з реалізації активів банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам призначались декілька разів, починаючи з вересня 2017 року; останні торги повинні були відбутись 19.12.2017, але відповідач не прийняв у них участі, у зв'язку з чим торги черговий раз не відбулись.

Наведені обставини, за твердженням позивача, свідчать про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Угодою про наміри від 20.09.2016, у зв'язку з чим відповідач повинен повернути позивачу грошові кошти у розмірі 37000 грн. 00 коп. на підставі п. 4.4 Угоди про наміри від 20.09.2016.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 3.1 Угоди про наміри від 20.09.2016 сторона 1 зобов'язується укласти з новим кредитором договір про відступлення прав вимоги щодо повернення боржником заборгованості за кредитним договором та договорами забезпечення з метою подальшого відступлення цього права вимоги стороні 2.

Відповідно до п. 3.2 Угоди про наміри від 20.09.2016 у п'ятнадцятиденний термін після набуття майнових прав на підставі договору відступлення прав вимоги, укладеного відповідно до п. 3.1 цієї угоди, сторона 1 зобов'язується відступити набуті майнові права на користь сторони 2.

Таким чином, умовами п.п. 3.1, 3.2 Угоди про наміри від 20.09.2016 встановлено обов'язок відповідача укласти з новим кредитором договір про відступлення прав вимоги та у п'ятнадцятиденний термін після набуття майнових прав на підставі вказаного договору, відповідач зобов'язаний відступити набуті майнові права позивачу.

Як встановлено судом, договір в частині зобов'язання сторін щодо укладення в майбутньому договору відступлення майнових прав (між позивачем та відповідачем) є попереднім договором.

Як встановлено судом, згідно з п. 4.1 Угоди про наміри від 20.09.2016 сторона 2 на підтвердження своїх намірів придбати майнові права у сторони 1, які будуть набуті на підставі договору відступлення права вимоги , укладеного відповідно до п. 3.1 цієї угоди, протягом 5 днів з дня публікації оголошення про проведення аукціону сплачує стороні 1 грошові кошти у розмірі 37000 грн. 00 коп.

Як встановлено судом, 23.09.2016 позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 37000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, копія якої долучена позивачем до позовної заяви (призначення платежу - за майнові права згідно з Угодою про наміри від 20.09.2016).

Як встановлено судом, відповідно до п. 4.2 Угоди про наміри від 20.09.2016 сторона 2 для розрахунку за придбання майнових прав у сторони 1, які будуть набуті на підставі договору відступлення прав вимоги, укладеного відповідно до п. 3.1 цієї угоди, до дня, що передує даті проведення аукціону з продажу прав вимоги, сплачує на користь сторони 1 в день проведення аукціону грошові кошти у розмірі 145000 грн. 00 коп.

Доказів сплати суми коштів у розмірі 145000 грн. 00 коп. позивачем суду не надано.

Згідно з п. 4.5 Угоди про наміри від 20.09.2016 в разі відмови сторони 2 від виконання угоди грошові кошти, отримані відповідно до п. 4.1 угоди, не повертаються.

Наведене свідчить, що сторонами договору погоджено, що у випадку невиконання позивачем зобов'язань, визначених Угодою про наміри від 20.09.2016, сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 37000 грн. 00 коп. відповідачем позивачу не повертаються.

За умовами договору до обов'язків позивача належить зокрема обов'язок зі сплати грошових коштів відповідно до п.п. 4.1, 4.2, які повинні бути враховані у якості оплати вартості майнових прав за основним договором відступлення між позивачем та відповідачем, який підлягає укладенню в майбутньому після придбання відповідачем права вимоги.

Враховуючи умови договору, суд дійшов висновку, що сторони визначили, що грошові кошти у розмірі 37000 грн. 00 коп., сплата яких передбачена п. 4.1 договору, з урахуванням правових наслідків неналежного виконання зобов'язань, встановлених у п. 4.5 договору, - за своєю правовою природою є забезпеченням виконання зобов'язання покупцем щодо підтвердження та гарантії належного виконання ним повної оплати за придбання майнових прав (по суті, основного договору). За характером, предметом та правовими наслідками таке забезпечення відповідає ознакам, характерним для завдатку.

Відповідно до ст. 570, 571 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Суд зазначає, що договір завдатку, як і будь-який інший спосіб забезпечення виконання зобов'язання, може укладатись виключно на забезпечення виконання дійсного господарського зобов'язання, та не може укладатись на забезпечення виконання зобов'язання, якого ще не існує та яке лише має виникнути після укладення основного договору на виконання попереднього договору, який, по суті, має організаційний характер та спрямований на врегулювання між сторонами правовідносин щодо порядку укладення та погодження істотних умов основного договору .

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено судом, згідно з п. 4.1 Угоди про наміри від 20.09.2016 сторона 2 на підтвердження своїх намірів придбати майнові права у сторони 1, які будуть набуті на підставі договору відступлення права вимоги, укладеного відповідно до п. 3.1 цієї угоди, протягом 5 днів з дня публікації оголошення про проведення аукціону сплачує стороні 1 грошові кошти у розмірі 37000 грн. 00 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку про неправомірність погодження сторонами умови договору, викладеної у п. 4.5 Угоди про наміри від 20.09.2016, щодо правових наслідків невиконання позивачем обов'язків за попереднім договором у формі неповернення відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 37000 грн. 00 коп., так як законом не передбачено можливість укладення договору завдатку на забезпечення виконання зобов'язання, яке ще не виникло та яке виникне лише після укладення сторонами в майбутньому основного договору на умовах, визначених у попередньому договорі.

Як зазначив позивач у позові, відкриті торги (аукціон) з реалізації активів банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам призначались декілька разів, починаючи з вересня 2017 року; останні торги повинні були відбутись 19.12.2017, але відповідач не прийняв у них участі, у зв'язку з чим торги черговий раз не відбулись.

Як встановлено судом, торги з продажу прав вимоги за Кредитним договором № 638sUAH-07-13 від 25.07.2013, що укладено з фізичною особою з забезпеченням, були призначені на 31.08.2017, 13.09.2017, 05.10.2017, 12.10.2017, 02.11.2017, 14.11.2017, 23.11.2017 та на 19.12.2017; вказані торги не відбулись.

Судом встановлено, що між сторонами не було укладено основного договору купівлі-продажу майнових прав на виконання зобов'язання за попереднім договором. Доказів укладення такого договору сторонами суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з п. 6.2 Угоди про наміри від 20.09.2016 в разі невиконання стороною 2 умов щодо сплати грошових коштів у відповідності та у строк, передбачений п.п. 4.1., 4.2 цієї угоди, дія цієї угоди припиняється.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не були сплачені відповідачу грошові кошти у розмірі 145000 грн. 00 коп. (відповідно до п. 4.2 Угоди про наміри від 20.09.2016) та зі сторони відповідача відсутні докази будь-якого виконання зобов'язань за Угодою про наміри від 20.09.2016, суд дійшов висновку, що дія угоди припинилась, тобто припинились зобов'язання зокрема і в частині попереднього договору відступлення права вимоги (договору купівлі-продажу).

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо припинення зобов'язань за попереднім договором купівлі-продажу майнових прав, якою за своєю правовою природою є Угода про наміри від 20.09.2016 (зокрема, в частині зобов'язань щодо укладення в майбутньому основного договору відступлення майнових прав між позивачем та відповідачем), обставини щодо неукладення між сторонами основного договору на виконання попереднього договору, та обставини щодо неправомірності укладення договору завдатку за забезпечення виконання зобов'язання, яке ще не виникло, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні будь-які правові підстави для утримання (збереження) грошових коштів у розмірі 37000 грн. 00 коп., а отже вказані кошти підлягають поверненню позивачу.

Беручи до уваги викладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Бланкнот до Публічного акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Паритет про стягнення 37000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Паритет (01015, м. Київ, вул. Московська, буд. 46/2, літера А; ідентифікаційний код: 38348353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бланкнот (03151, м. Київ, вул. Керченська, буд. 3; ідентифікаційний код: 39380136) грошові кошти у розмірі 37000 (тридцять сім тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.04.2018

Суддя І.М. Отрош