Рішення

від 05.04.2018 по справі 907/50/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

05.04.2018 р. м. Ужгород Справа № 907/50/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаян", м. Ужгород

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Ужгородська взуттєва фабрика", м. Ужгород

про стягнення суми 77 000 грн. попередньої оплати товару та 2 584 грн. 25 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами (з врахуванням заяви б/н від 02.03.2018 року про зміну предмету позову),

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача - Калинюк Ю.Ю., адвокат, договір про надання правової допомоги

б/н від 12.01.2018 року; ордер серія ЗР № 33833 від 04.04.2018 року

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Шаян", м. Ужгород заявлено позов до відповідача Приватного акціонерного товариства "Ужгородська взуттєва фабрика", м. Ужгород про стягнення 77 581 грн. 91 коп., в тому числі 77 000 грн. суми попередньої оплати товару, 145 грн. 23 коп. інфляційних нарахувань та 436 грн. 68 коп. трьох процентів річних. Заявою б/н від 02.03.2018 року представник позивача змінив предмету позову та просить суд стягнути з відповідача суму 77 000 грн. попередньої оплати товару та 2 584 грн. 25 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Представник позивача просить суд задоволити позов в повному обсязі з врахуванням заяви про зміну предмету позову, посилаючись на те, що позивачем згідно платіжного доручення № 2307 від 10.10.2017 року здійснено попередню оплату за будівельні матеріали на суму 77 000 грн. на підставі рахунку на оплату № 55 від 10.10.2017 року, виданого Приватним акціонерним товариством "Ужгородська взуттєва фабрика", однак, останнім своїх зобов'язань по поставці будівельних матеріалів на вказану суму не здійснено. З врахуванням наведеного, просить стягнути з відповідача суму 77 000 грн. попередньої оплати в порядку ст. 693 Цивільного кодексу України. Крім того, на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу проценти за користування чужими коштами у розмірі 2 584 грн. 25 коп.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвала суду про відкриття провадження у справі у порядку загального позовного провадження від 09.02.2018 року, ухвали суду про відкладення підготовчого засідання від 21.02.2018 року та 06.03.2018 року, а також ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 19.03.2018 року надіслані на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, та підтверджену відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у підготовчі засідання 21.02.2018 року, 06.03.2018 року, 19.03.2018 року та у судове засідання 05.04.2018 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребуваного судом відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Поштова кореспонденція, яка надсилалась відповідачу на адресу, підтверджену відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Мукачівська, будинок 44, повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Судом здійснено безкоштовний електронний запит, за результатами якого суду надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що в ЄДР містяться відомості про те, що Приватне акціонерне товариство "Ужгородська взуттєва фабрика" зареєстроване як юридична особа за адресою: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Мукачівська, будинок 44.

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.10.2017 року шляхом пред'явлення рахунку на оплату № 55 від 10.10.2017 року між відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Ужгородська взуттєва фабрика", м. Ужгород та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Шаян", м. Ужгород було укладено у спрощений спосіб письмовий договір на поставку будматеріалів на загальну суму 77 000 грн.

10.10.2017 року позивач перерахував на рахунок відповідача - Приватного акціонерного товариства "Ужгородська взуттєва фабрика" суму 77 000 грн. як оплату за будівельні матеріали згідно рахунку № 55 від 10.10.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 2307 від 10.10.2017 року. Проте, відповідач товар (будівельні матеріали) у власність позивача не передав, поставку не здійснив.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки будівельних матеріалів, позивачем 16.11.2017 року та 09.01.2018 року надіслано на адресу відповідача листи з вимогою про повернення суми попередньої оплати у розмірі 77 000 грн.

На підставі ч. 8 ст. 222 Господарського кодексу України про результати розгляду претензії заявник має бути повідомлений письмово. Відповідь на претензію підписується повноважною особою або представником одержувача претензії та надсилається заявникові рекомендованим або цінним листом або вручається йому під розписку.

Однак, відповідач жодної відповіді на претензію позивача не надіслав, грошові кошти позивачу не повернув .

У зв'язку із залишенням вказаних листів-вимог без відповіді та задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду з метою захисту свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнової - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Між сторонами спору у відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. ст. 202, 203, 205, 206 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 3 Цивільного кодексу України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За положеннями ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В силу ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

На підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В даному випадку, позивач здійснивши попередню оплату товару згідно рахунку № 55 від 10.10.2017 року на суму 77 000 грн., та неотримавши поставку такого від відповідача, скористався наданим йому ст. 693 Цивільного кодексу України правом вимагати від відповідача суму здійсненої попередньої оплати згідно листів-вимог від 16.11.2017 року та 09.01.2018 року.

Відповідач в свою чергу не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені позивачем доводи та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення суми 77 000 грн. як попередньої оплати за будівельні матеріали.

З огляду на вищенаведене, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми 77 000 грн. як попередньої оплати за будівельні матеріали документально доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

При цьому, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 584 грн. 25 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами в порядку ст. 536 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавств

Таким чином, позивач правомірно просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 584 грн. 25 коп. за період з 29.11.2017 року (7 днів з моменту отримання вимоги) по 19.02.2018 року (розгорнутий розрахунок міститься у матеріалах справи), підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в сумі 6 500 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як свідчать матеріали справи, позивачеві надавалися адвокатські послуги у цій справі, і це підтверджується договором про надання правової допомоги б/н від 12.01.2018 року, укладеним з адвокатом Калинюком Ю.Ю. (який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/855 від 08.02.2013 року); платіжним дорученням № 929 від 04.04.2018 на суму 6 500 грн, ордером серії ЗР № 33833 від 04.04.2018 року.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, у правилах адвокатської етики.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З врахуванням вищевикладених обставин суд доходить висновку, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума 6 500 грн. витрат на правничу допомогу адвоката, є співмірною із складністю справи, виконаною адвокатом роботою, обсягом такої виконаної роботи, ціною позову, а тому сума 6 500 грн. витрат на правничу допомогу адвоката підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 762 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 6 500 грн. на відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 126, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ужгородська взуттєва фабрика", м. Ужгород, вул. Мукачівська, буд. 44 (код 05502344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаян", м. Ужгород, вул. Перемоги, буд. 145А (код 32511049) суму 77 000 (Сімдесят сім тисяч гривень) грн. попередньої оплати товару та суму 2 584 (Дві тисячі п'ятсот вісімдесят чотири гривні) грн. 25 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, а також суму 1 762 (Одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та суму 6 500 (Шість тисяч п'ятсот гривень) грн. на відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено 16.04.2018 року

Суддя Пригара Л.І.