Рішення

від 20.03.2018 по справі 910/803/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2018Справа № 910/803/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НК Енергогруп доТовариства з обмеженою відповідальністю Турбо-Трейд простягнення 409781 грн. 48 коп.

Суддя Отрош І.М.

секретар судового засідання Савінкова Ю.Б.

Представники учасників справи:

від позивача : Жмарьова О.М. - представник за довіреністю № 2 від 12.02.2018;

Ташко В.М. - представник за довіреністю № 3 від 12.02.2018;;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.01.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю НК Енергогруп з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Турбо-Трейд про стягнення 398979 грн. 54 коп., з яких 310508 грн. 32 коп. основного боргу, 37196 грн. 38 коп. пені, 31050 грн. 83 коп. штрафу, 4196 грн. 10 коп. 3% річних та 16027 грн. 91 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та умов укладеного між сторонами Договору поставки нафтопродуктів № 16/06/17 від 16.06.2017, не здійснив оплату за поставлений позивачем товар (за накладними № РН-0000848 від 18.08.2017, № РН-0000841 від 17.08.2017 та № РН-0000784 від 04.08.2017), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 310508 грн. 32 коп. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 37196 грн. 38 коп., штраф у розмірі 31050 грн. 83 коп., 3% річних у розмірі 4196 грн. 10 коп. та інфляційні втрати у розмірі 16027 грн. 91 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 відкрито провадження у справі №910/803/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, судове засідання призначено на 27.02.2018.

13.03.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (докази направлення копії заяви на адресу відповідача долучені до заяви), відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 310508 грн. 32 коп. основного боргу, 42615 грн. 38 коп. пені, 31050 грн. 83 коп. штрафу, 4681 грн. 00 коп. 3% річних та 20925 грн. 95 коп. інфляційних втрат, що разом становить 409781 грн. 48 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Розглянувши подану позивачем заяву, суд дійшов висновку, що вона є заявою про збільшення позовних вимог в частині пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи, що заява про збільшення позовних вимог подана позивачем до початку першого судового засідання, підписана директором позивача, до неї долучено докази направлення копії заяви про збільшення позовних вимог на адресу відповідача та докази доплати судового збору у розмірі, встановленому законом, суд прийняв подану позивачем заяву як заяву про збільшення позовних вимог в частині пені, 3% річних та інфляційних втрат, та розглядає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю НК Енергогруп про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Турбо-Трейд заборгованості у розмірі 409781 грн. 48 коп., з яких 310508 грн. 32 коп. основного боргу, 42615 грн. 38 коп. пені, 31050 грн. 83 коп. штрафу, 4681 грн. 00 коп. 3% річних та 20925 грн. 95 коп. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 27.02.2018 було оголошено перерву до 20.03.2018.

Представники позивача у судовому засіданні 20.03.2018 надали усні пояснення по справі, позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 20.03.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення (перерву) розгляду справи не подавав, відзиву на позовну заяву не подав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103044539008.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 20.03.2018, неявку представника відповідача та неповідомлення причин неявки, суд розглянув справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 20.03.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та ухвалено рішення (вступна та резолютивна частини).

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю НК Енергогруп (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Турбо-Трейд (покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів №16/06/17, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність нафтопродукти, а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених у договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується в накладних документах на товар та додатках до договору, які оформлюються на кожну партію товару окремо.

Згідно з п. 1.2 Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017 номенклатура товару, його кількість та ціна встановлюється сторонами за обопільною згодою на базі письмової заявки покупця й зазначаються в додатках до договору, розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар.

Згідно з п. 1.5 Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017 поставка товару здійснюється окремими партіями, погодженими сторонами.

Відповідно до п. 1.6 Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017 ціна на товар встановлюється у рахунках, видаткових накладних та додатках до договору на кожну партію товару.

Відповідно до п. 2.2 Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017 поставка товару підтверджується видатковими накладними на товар, підписаними представниками обох сторін.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017 загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах.

Відповідно до п. 7.1 Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017 договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 16.06.2018, а в частині розрахунків - до їх повного проведення.

Згідно з п. 7.3 Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017 всі зміни та доповнення до договору оформлюються у письмовій формі і вважаються діючими, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін і завірені печатками сторін.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З аналізу Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017 вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, тощо) кожного окремого зобов'язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами, зокрема у видаткових накладних (п.п. 1.1, 1.2, 1.6, 2.2 договору).

Судом встановлено, що 04.08.2017 позивач поставив відповідачу товар на суму 96574 грн. 80 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000784 від 04.08.2017 на суму 96574 грн. 80 коп., як підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб позивача і відповідача (копія долучена позивачем до позовної заяви).

У вказаній видатковій накладній міститься посилання на рахунок-фактуру №СФ-000778 від 04.08.2017, копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

У видатковій накладній №РН-0000784 від 04.08.2017 на суму 96574 грн. 80 коп. та у рахунку-фактурі №СФ-000778 від 04.08.2017 на суму 96574 грн. 80 коп. відсутнє посилання на реквізити Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017, втім, враховуючи, що сторонами не надано доказів укладення інших договорів, які були чинними у спірний період та на підставі яких виникли зобов'язання з поставки вказаної партії товару, та беручи до уваги, що зобов'язання з поставки за вказаною накладною виникли у період дії Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017, суд дійшов висновку, що поставка позивачем відповідачу товару за видатковою накладною №РН-0000784 від 04.08.2017 на суму 96574 грн. 80 коп. була здійснена на умовах Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017.

Судом встановлено, що 17.08.2017 позивач поставив відповідачу товар на суму 115847 грн. 76 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000841 від 17.08.2017 на суму 115847 грн. 76 коп., як підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб позивача і відповідача (копія долучена позивачем до позовної заяви).

У вказаній видатковій накладній міститься посилання на рахунок-фактуру №СФ-000831 від 15.08.2017, копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

У видатковій накладній №РН-0000841 від 17.08.2017 на суму 115847 грн. 76 коп. та у рахунку-фактурі №СФ-000831 від 15.08.2017 на суму 115847 грн. 76 коп. відсутнє посилання на реквізити Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017, втім, враховуючи, що сторонами не надано доказів укладення інших договорів, які були чинними у спірний період та на підставі яких виникли зобов'язання з поставки вказаної партії товару, та беручи до уваги, що зобов'язання з поставки за вказаною накладною виникли у період дії Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017, суд дійшов висновку, що поставка позивачем відповідачу товару за видатковою накладною №РН-0000841 від 17.08.2017 на суму 115847 грн. 76 коп. була здійснена на умовах Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017.

Судом встановлено, що 18.08.2017 позивач поставив відповідачу товар на суму 98085 грн. 76 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000848 від 18.08.2017 на суму 98085 грн. 76 коп., як підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб позивача і відповідача (копія долучена позивачем до позовної заяви).

У вказаній видатковій накладній міститься посилання на рахунок-фактуру №СФ-000848 від 18.08.2017, копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

У видатковій накладній №РН-0000848 від 18.08.2017 на суму 98085 грн. 76 коп. та у рахунку-фактурі №СФ-000848 від 18.08.2017 на суму 98085 грн. 76 коп. відсутнє посилання на реквізити Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017, втім, враховуючи, що сторонами не надано доказів укладення інших договорів, які були чинними у спірний період та на підставі яких виникли зобов'язання з поставки вказаної партії товару, та беручи до уваги, що зобов'язання з поставки за вказаною накладною виникли у період дії Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017, суд дійшов висновку, що поставка позивачем відповідачу товару за видатковою накладною №РН-0000848 від 18.08.2017 на суму 98085 грн. 76 коп. була здійснена на умовах Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017.

Таким чином, за видатковою накладною №РН-0000784 від 04.08.2017 на суму 96574 грн. 80 коп., за видатковою накладною №РН-0000841 від 17.08.2017 на суму 115847 грн. 76 коп. та за видатковою накладною №РН-0000848 від 18.08.2017 на суму 98085 грн. 76 коп. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 310508 грн. 32 коп .

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.2 Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017 покупець зобов'язується оплатити повну вартість партії у розмірі 100% за товар в сумі, відображеній в рахунку-фактурі, до дати бажаного відвантаження товару.

Таким чином, умовами п. 4.2 договору сторони погодили форму оплати товару, а саме попередню оплату, так як відповідач повинен у повному обсязі оплатити товар до дати бажаного відвантаження товару (тобто, до дати поставки товару).

Водночас, строку здійснення відповідачем попередньої оплати умови Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017 не містять.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару та водночас виконання постачальником обов'язку з поставки товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 № 14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Таким чином, беручи до уваги, що строку здійснення відповідачем попередньої оплати сторонами у Договорі поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017 не встановлено, а встановлена лише форма оплати - попередня, враховуючи, що позивачем було поставлено товар, вказаний у спірних накладних у повному обсязі, а відповідачем не виконано попередню оплату товару у повному обсязі до моменту поставки, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто в дату поставки товару, вказану у вищевказаних видаткових накладних (дата накладної).

Отже, відповідач повинен був у повному обсязі оплати товар, поставний позивачем за видатковою накладною №РН-0000784 від 04.08.2017 на суму 96574 грн. 80 коп. в дату поставки товару (04.08.2017), за видатковою накладною №РН-0000841 від 17.08.2017 на суму 115847 грн. 76 коп. в дату поставки товару (17.08.2017) та за видатковою накладною №РН-0000848 від 18.08.2017 на суму 98085 грн. 76 коп. в дату поставки товару (18.08.2017).

При цьому, відповідно до п. 4.2.1 Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017 строки та порядок оплати товару покупцем за домовленістю сторін можуть бути переглянуті і відображені письмово в додатку до договору, відписаному та скріпленому печатками обох сторін.

Доказів погодження між сторонами інших строків здійснення відповідачем оплат (зокрема, відстрочення платежу) у порядку п. 4.2.1 Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017 матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив оплату за товар, поставлений позивачем за видатковими накладними №РН-0000784 від 04.08.2017 на суму 96574 грн. 80 коп., №РН-0000841 від 17.08.2017 на суму 115847 грн. 76 коп. та №РН-0000848 від 18.08.2017 на суму 98085 грн. 76 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 310508 грн. 32 коп., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у загальному розмірі 310508 грн. 32 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Турбо-Трейд за Договором поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017 (за спірними видатковими накладними) у розмірі 310508 грн. 32 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю НК Енергогруп в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Турбо-Трейд суми основного боргу у розмірі 310508 грн. 32 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 42615 грн. 38 коп. за загальний період нарахування з 04.08.2017 по 13.02.2018 (відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, яка була прийнята судом) щодо кожного простроченого платежу окремо.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.8 Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017 у разі прострочення покупцем строків оплати за товар покупець додатково сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті за рахунком, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, суд дійшов висновку в їх необґрунтованості, так як позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування пені та не враховані норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що умова п. 5.8 Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017 про нарахування пені за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання не встановлює іншого періоду нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (протягом 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), а визначає лише механізм (порядок) нарахування пені.

При цьому, як встановлено судом відповідач повинен був у повному обсязі оплати товар, поставний позивачем за видатковою накладною №РН-0000784 від 04.08.2017 на суму 96574 грн. 80 коп. в дату поставки товару (04.08.2017), за видатковою накладною №РН-0000841 від 17.08.2017 на суму 115847 грн. 76 коп. в дату поставки товару (17.08.2017) та за видатковою накладною №РН-0000848 від 18.08.2017 на суму 98085 грн. 76 коп. в дату поставки товару (18.08.2017).

Враховуючи викладене, обґрунтованим (в межах заявленого позивачем періоду нарахування) для нарахування пені за прострочення здійснення відповідачем оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною №РН-0000784 від 04.08.2017 на суму 96574 грн. 80 коп., є період з 05.08.2017 по 05.02.2018; за прострочення здійснення відповідачем оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною №РН-0000841 від 17.08.2017 на суму 115847 грн. 76 коп., є період з 18.08.2017 по 13.02.2018; за прострочення здійснення відповідачем оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною №РН-0000848 від 18.08.2017 на суму 98085 грн. 76 коп., є період з 19.08.2017 по 13.02.2018.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Сума боргу (грн) - за видатковою накладною №РН-0000784 від 04.08.2017Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 96574.80 05.08.2017 - 14.09.2017 41 12.5% 2712.03 96574.80 15.09.2017 - 26.10.2017 42 12.5% 2778.18 96574.80 27.10.2017 - 14.12.2017 49 13.5% 3500.51 96574.80 15.12.2017 - 25.01.2018 42 14.5% 3222.69 96574.80 26.01.2018 - 05.02.2018 11 16% 931.35 Всього: 13144,76 грн.

Сума боргу (грн) - за видатковою накладною №РН-0000841 від 17.08.2017Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 115847.76 18.08.2017 - 14.09.2017 28 12.5% 2221.74 115847.76 15.09.2017 - 26.10.2017 42 12.5% 3332.61 115847.76 27.10.2017 - 14.12.2017 49 13.5% 4199.08 115847.76 15.12.2017 - 25.01.2018 42 14.5% 3865.82 115847.76 26.01.2018 - 13.02.2018 19 16% 1929.74 Всього: 15548,99 грн.

Сума боргу (грн) - за видатковою накладною №РН-0000848 від 18.08.2017Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 98085.76 19.08.2017 - 14.09.2017 27 12.5% 1813.91 98085.76 15.09.2017 - 26.10.2017 42 12.5% 2821.65 98085.76 27.10.2017 - 14.12.2017 49 13.5% 3555.27 98085.76 15.12.2017 - 25.01.2018 42 14.5% 3273.11 98085.76 26.01.2018 - 13.02.2018 19 16% 1633.87 Всього: 13097,81 грн. Таким чином, обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 41791 грн. 56 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю НК Енергогруп в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Турбо-Трейд пені у розмірі 42615 грн. 38 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 41791 грн. 56 коп.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 31050 грн. 83 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 5.7 Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017 у разі прострочення покупцем строків оплати товару у випадку якщо сторони узгодили надання відстрочки по оплаті для покупця , покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості відвантаженого але неоплаченого товару.

Таким чином, право у позивача на стягнення з відповідача штрафу в порядку п. 5.7 Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017 виникає лише у випадку, якщо сторони узгодили надання відповідачу відстрочки по оплаті товару, та у випадку, якщо відповідачем порушені строки оплати товару з відстроченням платежу.

Як встановлено судом, умовами Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017 передбачена форма оплати товару відповідачем - попередня оплата, та відповідач повинен був оплачувати товар в дату здійснення позивачем поставки кожної партії товару.

Як встановлено судом, доказів погодження сторонами іншого строку здійснення відповідачем оплати за товар, в тому числі на умовах відстрочення платежу, сторонами суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів погодження сторонами Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017 надання покупцю (відповідачу) відстрочки по оплаті товару, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості нарахування позивачем штрафу в порядку п. 5.7 Договору поставки нафтопродуктів №16/06/17 від 16.06.2017, так як підстави для нарахування штрафу виникають виключно у випадку оплати товару на умовах відстрочення платежу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у позові Товариства з обмеженою відповідальністю НК Енергогруп в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Турбо-Трейд штрафу у розмірі 31050 грн. 83 коп.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4681 грн. 00 коп. за загальний період нарахування з 04.08.2017 по 13.02.2018 та інфляційні втрати у розмірі 20925 грн. 95 коп. за період з серпня 2017 року по січень 2018 року (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка була прийнята судом) щодо кожного простроченого платежу окремо.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю НК Енергогруп в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Турбо-Трейд 3% річних у розмірі 4681 грн. 00 коп. та інфляційних втрат у розмірі 20925 грн. 95 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Турбо-Трейд (03115, м. Київ, вул. Григорія Онискевича, буд. 1; ідентифікаційний код: 38760650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НК Енергогруп (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 7, кімната 122; ідентифікаційний код: 39187845) суму основного боргу у розмірі 310508 (триста десять тисяч п'ятсот вісім) грн. 32 коп., пеню у розмірі 41791 (сорок одна тисяча сімсот дев'яносто одна) грн. 56 коп., 3% річних у розмірі 4681 (чотири тисячі шістсот вісімдесят одна) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 20925 (двадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 95 коп. та судовий збір у розмірі 5668 (п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 60 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.04.2018

Суддя І.М. Отрош