Рішення

від 02.04.2018 по справі 914/7/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2018р. Справа №914/7/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Військової частини А 2615, с. Старичі, Яворівський район, Львівська область до відповідача:Приватного підприємства Галичбудкомплект - 2007 , м. Львів про:стягнення 37970,00 грн. Суддя Артимович В.М.,

секретар судового засідання Струк Н.Р.

Представники:

від позивача: Цінкевич М.Б. - представник;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Військова частина А 2615, с. Старичі, Яворівський район, Львівська область, звернулася до господарського суду Львівської області до Приватного підприємства Галичбудкомплект - 2007 , м. Львів, про стягнення 37970,00 грн.

Ухвалою суду від 05.01.2018 р. відкрито провадження у справі № 914/7/18 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.02.2018 р.

Ухвалою суду від 07.02.2018 р. розгляд справи відкладено на 28.02.2018 р.

Ухвалою суду від 28.02.2018 р. розгляд справи відкладено на 05.03.2018 р.

У зв'язку з перебуванням судді Артимовича В.М. на лікарняному, судове засідання 05.03.2018 р. не відбулось. Ухвалою суду від 13.03.2018 р. розгляд справи відкладено на 21.03.2018 р.

Ухвалою суду від 21.03.2018 р. розгляд справи відкладено на 02.04.2018 р.

02.04.2018 р. позивач подав документи до матеріалів справи, зокрема, аудиторський звіт та інші документи.

У судове засідання 02.04.2018 р. представник Військової частини А2615, надалі по тексту даного рішення - позивач, з'явився, надав пояснення по суті справи, просив суд задовольнити позовні вимоги повністю. Представник Приватного підприємства Галичбудкомплект - 2007 , надалі по тексту даного рішення - відповідач, не з'явився, хоча належним чином згідно вимог ст.ст. 120, 242 ГПК України був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення та поштовим конвертом, повернутим суду за закінченням терміну зберігання.

Розглянувши позовну заяву, додані до неї документи, долучені позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, судом з'ясовано, що позивач звернувся до господарського суду із позовною вимогою про стягнення збитків із відповідача в сумі 37970,00 грн., які полягають в оплаті позивачем на користь відповідача коштів за виконані підрядні роботи по завищеній вартості.

Позиція позивача. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що між Військовою частиною А2615 та відповідачем 03.07.2014 р. були укладені договори на виконання робіт поточного ремонту № 49, 50, 51. Роботи, виконані відповідачем згідно зазначених вище договорів, були оплачені позивачем у повному обсязі.

Проте, аудиторським звітом № 234/5/5 від 25.03.2016 р., виконаним Західним територіальним управлінням внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України, виявлено завищення вартості виконаних робіт відповідачем в сумі 37970,00 грн.

Відтак, позивач, покликаючись на норми ст.ст. 193, 224 Господарського кодексу України, норми ст.ст. 22, 611, 623 Цивільного кодексу України, вважає, що відповідач, завищивши вартість виконаних підрядних робіт та отримавши повну оплату, завдав збитків позивачу в сумі 37970,00 грн., які він просить стягнути з відповідача.

Позиція відповідача. Незважаючи на належне повідомлення в порядку ст.ст. 120, 242 ГПК України про слухання даної справи в господарському суді Львівської області, що, зокрема, підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 7903906484566 (вручено поштову кореспонденцію суду відповідачу 02.02.2018 р.) та поштовим конвертом суду, повернутим за закінченням терміну зберігання, відповідачем відзиву на позов чи будь-яких інших заперечень суду не подано.

Заяви та клопотання сторін. Ні позивач, ні відповідач будь-яких клопотань та заяв суду не подавали.

Заслухавши представника позивача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, судом встановлено наступне.

Між позивачем, як замовником, та відповідачем, як підрядником, 03.07.2014 р. укладено наступні договори: договір на виконання робіт поточного ремонту № 49, надалі - договір № 49; договір на виконання робіт поточного ремонту № 50, надалі - договір № 50; договір на виконання робіт поточного ремонту № 51, надалі - договір № 51.

Згідно вказаних договорів відповідач зобов'язався завершити роботи по поточному ремонту будівель і споруд, зазначених позивачем, а позивач зобов'язався доручити виконання підрядних робіт і оплатити їх (п. 1 договорів).

Як встановлено п. 3.2 договорів розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються протягом трьох банківських днів після підписання акту прийому виконаних робіт Ф-2В, які є підставою для здійснення проплати. При цьому розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування обумовленої суми на розрахунковий рахунок підрядника.

Згідно п. 5.1 договорів прийняття робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт.

Пунктом 3.1 договору № 49 передбачено, що вартість підрядних робіт на підставі динамічної договірної ціни становить 93673,50 грн. Вартість підрядних робіт згідно договору № 50 складає 96410,06 грн., а згідно договору № 51 - 99776,17 грн.

На виконання умов договорів позивачем прийнято, а відповідачем передано підрядні роботи вартістю 93673,50 грн. згідно акту № 2 від 11.08.2014 р. приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 р. по договору № 49, підрядні роботи вартістю 96410,06 грн. згідно акту № 3 від 11.08.2014 р. приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 р. по договору № 50, підрядні роботи вартістю 99776,17 грн. згідно акту № 1 від 11.08.2014 р. приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 р. по договору № 51. Позивачем платіжними дорученнями від 11.08.2014 р. сплачено на користь відповідача зазначені вище суми коштів.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 03.11.2015 р. по 24.03.2016 р. аудиторською групою Західного територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України проведено фінансовий аудит та аудит відповідності Військової частини А2615 за період з 01.08.2012 р. по 31.12.2015 р., за результатами чого складено аудиторський звіт № 243/5/5 від 25.03.2016 р. Під час аудиту встановлено завищення відповідачем у даній справі вартості виконаних робіт у сумі 37970,00 грн., в т.ч. по акту № 1 у в сумі 13140,00 грн., по акту № 2 в сумі 11310,00 грн. та по акту № 3 в сумі 13520,00 грн.

13.09.2017 р. позивачем направлено відповідачу претензію про відшкодування шкоди в сумі 37970,00 грн., яка залишилась без відповіді та реагування відповідача.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договорах підряду, що полягало у завищенні вартості виконаних підрядних робіт та їх оплатою позивачем, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовними вимогами до господарського суду про стягнення з відповідача збитків в сумі 37970,00 грн.

Даний спір лежить в площині його регулювання нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як зазначено у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (заява № 4909/04) призначення обгрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Водночас у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини Проніна проти України (заява № 63566/00) вказано, що п. 1 статті 1 Конвенції зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Аналіз укладених сторонами спору договорів свідчить про те, що вони є договорами підряду на капітальне будівництво.

Згідно ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

У відповідності до ч. 1 ст. 322 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

Підставним є покликання позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог на норми ст.ст. 22, 611, 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, згідно якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Наявні в матеріалах справи докази, зокрема копії платіжних доручень, актів приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 р., свідчать про належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань згідно договорів підряду.

Аудиторським звітом № 243/5/5 від 25.03.2016 р. підтверджується завдання відповідачем позивачеві збитків в сумі 37970,00 грн., які полягають у понесенні позивачем витрат на суму завищення вартості підрядних робіт.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Нормою ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги Військової частини А2615 є обгрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги Військової частини А2615 задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1600,00 грн. покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов Військової частини А 2615, с. Старичі, Яворівський район, Львівська область, задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Галичбудкомплект - 2007 (79039, м. Львів, вул. Залізнична, 7-а, кв. 19; ідентифікаційний код 35720987) на користь Військової частини А 2615 (81052, Львівська область, Яворівський район, с. Старичі; ідентифікаційний код 26606616) 37970,00 грн. збитків та 1600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ, відповідно до ст. 327 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені стаття-ми 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.04.2018 р.

Суддя Артимович В.М.