Рішення

від 03.04.2018 по справі 911/360/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 911/360/18

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16

господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Цукурова Ю.В., розглянувши позовну заяву і додані до неї документи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛПІС-УКРАЇНА"

поштова адреса: 01013, м. Київ, а/c №6

юридична адреса: 03191, м. Київ, вул. В. Касіяна, буд. 2/1, код ЄДРПОУ 32956789

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод харчових інгредієнтів"

08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Броварська, буд. 54, код ЄДРПОУ 38715215

про стягнення 14374,62 грн

за участю представників:

позивача - Демченко М.С. (довіреність № 0505 від 02.01.2018);

відповідача - Янчук О.С. ( довіреність № 16/03-18 від 16.03.2018);

обставини справи:

22.02.2018 до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛПІС-УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод харчових інгредієнтів" про стягнення суми заборгованості за договором купівлі-продажу (вх. № 372/18).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №887 від 14.12.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.03.2018.

20.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5607/18), відповідно до якого позов заперечується повністю тим, що станом на дату отримання відповідачем ухвали господарського суду Київської області від 26.02.2018 про відкриття провадження у даній справі відповідачем сплачено спірну заборгованість за Договором купівлі-продажу № 887 від 14.12.2016, що підтверджується платіжними дорученнями: № 10217 від 15.02.2018 в розмірі 3495,01 грн, № 10248 від 20.02.2018 в розмірі 1905,00 грн, № 10306 від 22.02.2018 в розмірі 1240,00 грн, № 10345 від 27.02.2018 в розмірі 4252,51 грн, № 10371 від 28.02.2018 в розмірі 2574,90 грн, № 10370 від 28.02.2018 в розмірі 2777,70 грн., крім того, відповідачем вказано, що ним не порушено строк розгляду претензії позивача, а прострочення оплати викликано складною економічною ситуацією в країні.

20.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 5587/18).

20.03.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 03.04.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2018 виправлено описку в ухвалі господарського суду Київської області від 26.02.2018.

28.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові документи (вх. № 6122/18).

03.04.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 6601/18).

03.04.2018 у судове засідання з'явились представники обох сторін, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача заперечив позов повністю.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.04.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛПІС - УКРАЇНА (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальність Завод харчових інгрідієнтів (далі - відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 877 від 14.12.2016 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію у номенклатурі і кількості, за ціною та на умовах, викладених у даному Договорі та у рахунках фактури і накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктом 3.2. Договору покупець зобов'язується оплатити продукцію протягом 21 днів з моменту отримання товару, на суму, вказану в видатковій накладній. Строк оплати може бути змінений лише за двохсторонньою угодою.

Відповідно до пункту 5.1. Договору ціна продукції вказується у відповідних рахунках фактури, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлену продукцію покупець сплачує: основну суму боргу, штраф в розмірі 10% від несвоєчасно оплаченої суми боргу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, (що діяла у період за який сплачується пеня) від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 6.3. Договору грошові кошти, що надходять на рахунок продавця після закінчення строку оплати враховуються наступним чином: у першу чергу на погашення нарахованої суми штрафу (10%), погашення нарахованої пені, погашення основної суми боргу.

Відповідно до пункту 8.1. Договору цей договір вступає в дію з моменту його оформлення і діє до 31.12.2017. Якщо протягом 30 днів до завершення терміну дії договору жодна із сторін не заявить письмового бажання розірвати даний договір, він вважається автоматично продовженим ще на один календарний рік, на тих самих умовах, і так кожного наступного року без обмежень.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач отримав товар всього на суму 16245,12 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 4404 від 15.11.2017 на суму 3495,01 грн, № 4556 від 22.11.2017 на суму 5492,51 грн, № 4635 від 28.11.2017 на суму 1905,00 грн, № 4784 від 06.12.2017 на суму 2574,90 грн, № 4938 від 15.12.2017 на суму 2777,70 грн, що підписаними з обох боків представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток.

У зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання, в порядку досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію № 107 від 02.02.2018, що отримана уповноваженою особою відповідача 20.02.2018, з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 17869,63 грн, яка складається з: 16245,12 грн - основна сума боргу, 1624,51 грн - штраф, згідно з пунктом 6.2. Договору.

15.02.2018 відповідачем частково сплачено заборгованість у розмірі 3495,01 грн.

Таким чином, станом на дату подання позову загальна заборгованість відповідача складає 14374,62 грн.

Відповідачем факт вищезазначених поставок товару за Договором і дати та розміри часткових оплат визнаються. Одночасно, з огляду на умови Договору, дати та зміст господарських операцій, що зазначені у видаткових накладних, суд дійшов висновку про здійснення вищевказаних поставок товару у межах правовідносин сторін за Договором.

20.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5607/18), відповідно до якого позов заперечений повністю, з огляду на те, що станом на дату отримання відповідачем ухвали господарського суду Київської області від 26.02.2018 про відкриття провадження у даній справі у відповідача відсутня заборгованість за поставлений (отриманий) товар від позивача згідно з умовами Договору купівлі-продажу № 887 від 14.12.2016, що підтверджується платіжними дорученнями: № 10217 від 15.02.2018 в розмірі 3495,01 грн, № 10248 від 20.02.2018 в розмірі 1905,00 грн, № 10306 від 22.02.2018 в розмірі 1240,00 грн, № 10345 від 27.02.2018 в розмірі 4252,51 грн, № 10371 від 28.02.2018 в розмірі 2574,90 грн, № 10370 від 28.02.2018 в розмірі 2777,70 грн.

20.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 5587/18), відповідно до якої позивачем зазначається, що станом на 15.03.2018 відповідачем, в рахунок погашення заборгованості перед позивачем, сплачено 12750,11 грн, згідно з видатковими накладними: № 10248 від 20.02.2018 в розмірі 1905,00 грн, № 10306 від 22.02.2018 в розмірі 1240,00 грн, № 10345 від 27.02.2018 в розмірі 4252,51 грн, № 10371 від 28.02.2018 в розмірі 2574,90 грн, № 10370 від 28.02.2018 в розмірі 2777,70 грн, заборгованість відповідача за поставлений товар за договором купівлі-продажу № 877 від 14.12.2016 на даний момент становить 1624,51 грн., при цьому, у судовому засіданні представником позивача зауважено, що дана заява не являється заявою про зменшення розміру позовних вимог, а лише має на меті повідомити суду актуальний стан розрахунку сторін.

Відповідачем наявність боргу у розмірі 1624,51 грн. заперечена, оскільки ним загалом сплачено 16245,12 грн, що повністю дорівнює вартості поставленого товару, а стягнення інших сум у даному провадженні є неможливим, оскільки у позовній заяві визначено виключно вимоги про стягнення основної заборгованості за Договором.

Позивачем підтверджується, що 1624,51 грн. на стягнення якої у даному провадженні наполягає позивач, за правовою природою являється основним боргом за Договором, оскільки перший платіж відповідача 15.02.2018 у розмірі 3495,01 грн. позивач частково, у розмірі 1624,51 грн., вніс в рахунок погашення нарахованої суми 10% штрафу, що передбачено пунктом 6.3 Договору.

Відповідачем вказане заперечене, зокрема тим, що позивачем невірно віднесено спірний платіж до штрафних санкцій за даними бухгалтерського обліку позивача.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛПІС - УКРАЇНА та Товариством з обмеженою відповідальність Завод харчових інгрідієнтів укладено договір купівлі-продажу № 877 від 14.12.2016.

Згідно з статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1 Договору продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію у номенклатурі і кількості, за ціною та на умовах, викладених у даному Договорі та у рахунках фактури і накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Як встановлено, судом, на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач отримав товар, всього на суму 16245,12 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 4404 від 15.11.2017 на суму 3495,01 грн, № 4556 від 22.11.2017 на суму 5492,51 грн, № 4635 від 28.11.2017 на суму 1905,00 грн, № 4784 від 06.12.2017 на суму 2574,90 грн, № 4938 від 15.12.2017 на суму 2777,70 грн, підписаними з обох боків представниками сторін та скріпленими відбитками їх печаток.

Згідно з пунктом 3.2. Договору покупець зобов'язується оплатити продукцію протягом 21 дня з моменту отримання товару, на суму, вказану у видатковій накладній. Строк оплати може бути змінений лише за двохсторонньою угодою.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлену продукцію покупець сплачує: основну суму боргу, штраф в розмірі 10% від несвоєчасно оплаченої суми боргу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, (що діяла у період за який сплачується пеня) від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідачем оплачено спірний товар, що підтверджується платіжними дорученнями: № 10217 від 15.02.2018 в розмірі 3495,01 грн, № 10248 від 20.02.2018 в розмірі 1905,00 грн, № 10306 від 22.02.2018 в розмірі 1240,00 грн, № 10345 від 27.02.2018 в розмірі 4252,51 грн, № 10371 від 28.02.2018 в розмірі 2574,90 грн, № 10370 від 28.02.2018 в розмірі 2777,70 грн., тобто, з порушенням 21-денного строку оплати.

Відповідач повинен оплатити товар, що поставлений згідно з видатковими накладними: № 4404 від 15.11.2017 до 06.12.2017 в розмірі 3495,01 грн (штраф - 3495,01*10% = 349,50 грн), № 4556 від 22.11.2017 до 13.12.2017 в розмірі 5492,51 грн (штраф - 5492,51*10% = 549,25 грн), № 4635 від 28.11.2017 до 19.12.2017 в розмірі 1905,00 грн (штраф - 1905,00*10% = 190,50 грн.), № 4784 від 06.12.2017 до 27.12.2017 на суму 2574,90 грн (штраф - 2574,90*10% = 257,49 грн), № 4938 від 15.12.2017 до 05.01.2018 в розмірі 2777,70 грн (штраф - 2777,70*10 = 277,77).

Виходячи із здійсненого судом розрахунку, сума штрафних санкцій складає 1624,51 грн (349,50+549,25+190,50+257,49+277,77 = 1624,51).

Згідно з пунктом 6.3. Договору грошові кошти, що надходять на рахунок продавця після закінчення строку оплати враховуються наступним чином: у першу чергу на погашення нарахованої суми штрафу (10%), погашення нарахованої пені, погашення основної суми боргу.

Суд, здійснивши арифметичний розрахунок, прийшов до наступного: грошові кошти в розмірі 16245,12 грн, сплачені за накладними: № 4404 від 15.11.2017 на суму 3495,01 грн, № 4556 від 22.11.2017 на суму 5492,51 грн, № 4635 від 28.11.2017 на суму 1905,00 грн, № 4784 від 06.12.2017 на суму 2574,90 грн, № 4938 від 15.12.2017 на суму 2777,70 грн, в першу чергу, йдуть на погашення штрафу, у зв'язку з чим, позивачем правомірно заявлено до стягнення суму основного боргу в розмірі 1624,51 грн. (16254,12 грн (основний борг) + 1624,51 грн (штраф) 16245,12 грн. (сплачені кошти за накладними) = 1624,51 грн (основний борг).

При цьому, суд не враховує твердження відповідача про неправомірність зарахування позивачем першого платежу за товар в рахунок штрафу, оскільки такий порядок зарахування прямо визначений сторонами у пункті 6.3 Договору, відповідно до якого не передбачено додаткових умов для такого зарахування, відтак, таке зарахування має здійснюватись сторонами в порядку статті 526 Цивільного кодексу України - відповідно до умов договору.

Також судом взято до уваги, що про нарахування штрафу у розмірі 1624,51 грн. на спірну заборгованість позивачем повідомлено відповідачу у претензії № 107 від 02.02.2018.

Крім того, судом враховано те, що відповідачем сплачено заборгованість у розмірі 3145,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 10248 від 20.02.2018 на суму 1905,00 грн, № 10306 від 22.02.2018 на суму 1240,00 грн, до моменту відкриття провадження у справі, у зв'язку з чим, позовна вимога у частині стягнення основної заборгованості в розмірі 3145,00 грн. не підлягає задоволенню.

Також, судом встановлено, що після відкриття провадження у справі, відповідачем сплачено заборгованість у розмірі 9605,11 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 10345 від 27.02.2018 у розмірі 4252,51 грн, № 10371 від 28.02.2018 у розмірі 2574,90 грн, № 10370 від 28.02.2018 у розмірі 2777,70 грн, тобто, на моменту розгляду справи, за позовною вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 9605,11 грн. відсутній предмет спору, а тому провадження в цій частині підлягає закриттю.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарсько процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Крім того, позивачем заявлено судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. згідно з договором № 02-02/2018 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.07.2017, з огляду на що судом враховане таке.

Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи, до витрат, повязаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини 6 статті статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір № 02-02/2018 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.02.2018, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛПІС-УКРАЇНА (клієнт) та адвокатом Демченко Маргаритою Сергіївною (адвокат), що діє на підставі свідоцтва № НОМЕР_1, виданого Рішенням ради адвокатів міста Києва № 5 від 21.12.2017.

Згідно з пунктом 1.1.1 Договору про надання адвокатських послуг клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання представляти інтереси клієнта у відносинах щодо стягнення заборгованості, яка виникла в результаті невиконання ТОВ Завод харчових інгредієнтів обов'язку оплатити продукцію за Договором № 887 купівлі - продажу від 14.12.2016.

Відповідно до пункту 3.1.1. Договору про надання адвокатських послуг гонорар адвоката за весь обсяг робіт згідно договору складає 7000,00 грн.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛПІС-УКРАЇНА фактично сплатило адвокату Демченко Маргариті Сергіївні 7000,00 грн за послуги адвоката за договором № 02-02/2018 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.02.2018, що підтверджується платіжним дорученням № 14514 від 02.03.2018.

Крім того, судом враховано, що адвокат Демченко М.С. представляла інтереси позивача в усіх судових засіданнях, що були проведені в даній справі, а закриття частини провадження пов'язане з оплатою боргу після звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача у розмірі 5468,49 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, судовий збір має бути відшкодований відповідачем позивачу у розмірі 1376,50 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За статтею 80 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛПІС-УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод харчових інгредієнтів" про стягнення 14374,62 грн. основного боргу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод харчових інгредієнтів" ( 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Броварська, буд. 54, код ЄДРПОУ 38715215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛПІС-УКРАЇНА" ( 03191, м. Київ, вул. В. Касіяна, буд. 2/1, код ЄДРПОУ 32956789 ) 1624,51 грн. (одна тисяча шістсот двадцять чотири гривні п'ятдесят одна копійка) основного боргу, 1376,50 грн. (одна тисяча триста сімдесят шість гривень п'ятдесят копійок) судового збору, 5468,49 грн. (п'ять тисяч чотириста шістдесят вісім гривень сорок дев'ять копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

3. У позові в частині стягнення 3145,00 грн. відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення 9605,11 грн. закрити.

5. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.04.2018.

Суддя С.О. Саванчук